Наші улюбленці коти

Чи знаєте ви, що

Коти сплять в середньому від 12 до 16 годин на добу. Однак, це значення може змінюватися в залежності від віку та індивідуальних особливостей тварини.

Наприклад, кошенята та старі коти можуть спати більше, до 20 годин на добу.

Коти також сплять довше, ніж зазвичай, коли холодно або йде дощ.

 Чому коти так багато сплять?

Кішки та коти сплять довгі години, щоб відновити сили для наступного полювання. Хоча життя свійського кота значно відрізняється від існування диких котячих, таких як леви, їхня поведінка дуже схожа. Подібно до своїх великих котячих родичів, ваш кіт інстинктивно зберігає енергію на випадок, якщо йому доведеться полювати, що вони й роблять, попри на всі смачні вечері, які вони щодня вчасно отримують вдома.

Чи сплять коти вночі?

Ви могли помітити, що ваша кішка міцно спить удень і прокидається на світанку та в сутінках. Такий режим сну допоміг диким родичам вашої кішки бути такими ефективними мисливцями. Зазвичай вони полюють на дрібних ссавців і птахів, які поганіше помічають небезпеку в сутінкові години, тому стають легкою здобиччю для голодних котячих.

Чому коти сплять на вас?

Напевно, ви не раз прокидалися від того, що ваш кіт міцно спить у вас на грудях, згорнувшись калачиком. Якщо вам цікаво, чому кіт спить на вас, коли у нього є цілком зручне ліжко, ось кілька можливих причин:

·                                

             Він довіряє вам

·                                 Він хоче зігрітися

·                                 Він думає, що ви – зручне місце

·                                 Він почувається в безпеці, коли ви поруч

·                                 Він любить вас

Усі ці причини разом роблять вас ідеальною компанією для того, щоб послабити їхні захисні інстинкти, добре відпочити й відновитися.

  

 Якого ми роду?

 Хто я? Що я? Якого я роду?

Що я знаю про це? Що я є для народу?

Щоб на всі ці питання я могла щось сказать,

Треба добре історію роду пізнать.

 

Родоводу коріння так глибоко росте,

Бо на вітах своїх всіх нащадків несе.

Та, щоб наше майбутнє було ясним, як синь,

Знати мусим історію всіх поколінь.

 

Без коріння дерева ніяк не ростимуть.

Без коріння дерева вмирають і гинуть.

Так і люди вмирають, не залишив ніде

Й сліду пам’яті в серці майбутніх людей.

Літо… Спека… (А у когось, можливо, йдуть дощі…) Та в будь-якому випадку можна перепочити і хоч на хвилинку замислитися над питанням, яке останнім часом так хвилює багатьох: «А якого ж я роду?»

Кажуть, що англійці, наприклад, добре знають аж сім поколінь своїх пращурів! Але ж це не дуже складно. Варто тільки спробувати!

Уявити і описати 7 колін родового древа досить просто. Виглядають вони наступним чином:

1. Перше покоління — я сам, що живе нині.

2. Друге покоління — мої батьки в кількості 2-х чоловік.

3. Третє — мої бабусі і дідусі (четверо).

4. Четверте — прабабусі і прадідусі (8).

5. П'яте — прапрадіди, прапрабабусі (16).

6. Шосте — діди прадідів (32).

7. Сьоме — прадіди прадідів (64 особи).

 Варто тільки спробувати, і я впевнена, що вам це вдасться!

Найпростіше дерево можна легко з дитиною зробити за таким зразком:

 

Творчих вам успіхів!

 Поговоримо про українську казку

Ми знайомимося з казкою з самого раннього дитинства. Бабусі, мами розповідають казки діткам майже від самого народження. Казки супроводжують нас в дитячому садочку, в школі. Українські казки є цінною частиною української культури. Вони наповнені захопливими історіями та унікальними героями. Казки ознайомлюють читача із давніми традиціями та звичаями України. Іноді вони подібні до казок інших країн, а іноді – можуть бути абсолютно унікальні.

Однак існують деякі факти про українські казки, про які ви, можливо, не знали або ж просто не звертали увагу.

Кому не відомі імена трьох богатирів на Русі?

Про них складалися билини, легенди, казки, писали картини. Але часто ми зовсім не звертали увагу на те, що Русь – це Київська Русь.

На користь їхнього українського походження говорить, по-перше, Час виникнення билин чи казок, легенд про відомих богатирів відповідає періоду становлення Київської Русі. Згадаймо – місця, де в билинах відбуваються події, – це Київ, Чернігів, тощо.

Так, в билині богатир Ілля Муромець доїжджає з дому до Києва всього лиш «від заутрені до обідні». І не дивно, адже його дім зовсім поруч – це містечко Муром (Муроми), що на Чернігівщині (за іншими переказами – однойменний острівець неподалік від Києва).

Історики точно не знають, в якій частині України народився Добриня Микитович, але відомо, що він був дядьком Князя Володимира Святославовича. А от Олешко Попович (Альоша – це російське ім’я героя) був родом з Пирятина. Тоді це було прикордонне містечко, тому він так часто брав участь у битвах з кочівниками.

А інший богатир, Кирило Кожум’яка, від початку мешкав у Києві.

Ми звикли вважати богатирів представниками чужої культури. Насправді ж, образ казкових богатирів виник у Київській Русі, коли наших сусідів ще навіть не існувало.

 

Сюжети казок в усьому світі часто мають спільні мотиви та схожих героїв. Проте, є персонажі, котрі зустрічаються тільки в українських казках.

Це Дівка-семилітка – дитина, яка, маючи всього лише 7 років, рятує батька від розорення, одну за одною розгадуючи за нього надзвичайно складні загадки пана.

Пан Коцький – старий кіт, якого господар вивів у ліс помирати, але замість того хитрий кіт непогано влаштувався, обдуривши всіх лісових звірів, та ще й узявши лисичку за дружину.

Івасик-Телесик – хлопчик, що втік від змія на крилах лебедя.

Котигорошко, який розібрався зі змієм по-своєму – одним ударом величезної булави.

Є в нас і ексклюзивні персонажі-страхіття: Залізноноса Баба, матір чорта, страшна відьма із залізним носом – настільки великим, що аж до підлоги дістає, а також Кобиляча Голова – вона має здатність літати і може нагородити за працьовитість величезним скарбом або ж – з’їсти за лінощі.

Українські казки часто переплітаються з казками інших народів світу. Пояснити це можна тим, що казки від самого початку ніхто не записував. Вони мандрували по всьому світу, де кожен народ переказував їх по своєму, а головних героїв наділяв тими рисами, які притаманні культурі саме цієї країни.

 

 Для чого людині прізвище?

Прізвище – це одне із джерел вивчення історії. Воно вказує на місце людини в історії, допомагає відшукати і зрозуміти її коріння.

Як виникли прізвища?

Походження прізвищ сягає сивої давнини. У періоди, коли люди жили в невеликих спільнотах, було достатньо одного імені, щоб ідентифікувати особу. Однак зі зростанням суспільств і контактів між різними групами людей з’явилася потреба в додатковій ідентифікації. Саме тоді почали виникати прізвища.

На теренах України прізвища почали формуватися в середньовічний період, і кожне з них мало свій унікальний сенс:

·                       За професією: Коваленко (від «коваль»), Гончар (від «гончарство»).

·                       За місцем проживання: Полтавчук, Лісовий.

·                       За рисами характеру чи зовнішності: Білий, Веселий, Тихий.

·                       За родовими зв’язками: Іваненко (син Івана), Микитюк (нащадок Микити).

 Що означає прізвище для сучасної людини?

Сьогодні прізвище виконує кілька функцій одночасно. Воно є:

1.                  Ідентифікатором: Прізвище допомагає юридично розрізняти людей у документах і базах даних.

2.                  Пам’яттю про предків: Воно зберігає історію роду, вказуючи на етнічне або культурне коріння.

3.                  Частиною особистості: Прізвище є символом приналежності до певної сім’ї та суспільства.

Чому важливо знати своє прізвище?

Дослідження прізвища дозволяє зрозуміти, як формувалася ваша родина, які цінності та традиції передавалися з покоління в покоління.

1. Відкриття історії роду

Ваше прізвище може розповісти про те, звідки походять ваші предки, які регіони були для них домівкою і чим вони займалися.

2. Етнічна та культурна ідентичність

Прізвище є маркером етнічної та національної належності. Наприклад, українські прізвища із суфіксами «-енко», «-ук», «-чук» мають яскраво виражене походження.

3. Генетичний зв’язок із минулим

Знання історії свого прізвища відкриває можливість будувати родинне дерево та встановлювати зв’язки з віддаленими родичами.

Збереження прізвища для майбутніх поколінь

Прізвище — це більше, ніж просто спадок. Воно є частиною історії, яку ми передаємо наступним поколінням. Збереження родинної пам’яті, запис родинних історій і створення генеалогічного дерева допоможуть забезпечити, що ваше прізвище ніколи не загубиться в часі.

Взято із джерела:

https://www.history-family.com/surname/   

 НАЙСТАРІШЕ МІСТО УКРАЇНИ

Україна має багату історію, а її міста давно стали живими свідками багатьох епох та подій. Вони протягом століть вражають своєю архітектурною спадщиною, мальовничими пейзажами та неповторною атмосферою.

Білгород-Дністровський – місто в Одеській області, вважається найстаршим містом України. Воно було започатковане ще в 4 столітті до нашої ери й одне з небагатьох, яке збереглось до нашого часу. 

Від початку місто називалося Офіусса, потім скіфи назвали його Тіра. В часи Русі воно мало назву Білград, потім ще було багато змін. Під назвою Аккерман воно входило у склад Української держави у 1918 році.

В 1944 році місто було перейменовано на Білгород-Дністровський.

Це місто має важливу історичну пам’ятку - Аккерманську фортецю, яка відіграла не останню роль в багатьох війнах на цих територіях.

Сьогодні на території міста розташовано багато історичних об’єктів.

Фортеця Аккерман – середньовічна фортеця на березі Дністровського лиману, одна з найбільших і найбільш збережених в Україні. Вважається, що її будівництво почалося ще в 13-му столітті.

 ЮНЕСКО визнала це українське місто одним із найстаріших у світі.

Щоб краще уявити собі це місто, я пропоную вам перейти за посиланням і отримати цікаву онлайн-екскурсію:

 https://www.youtube.com/live/E9jYhDP_Ojo

Джерела: https://dovidka.biz.ua/spisok-naystarishih-mist-ukrayini

 Білгород-Дністровський – найстаріше місто України з історією у понад 2 500 років | Відкритий

 Найкращі водоспади України

Наближається літо і ви відчуваєте, що вам дуже потрібно відпочити? Пропоную відвідати хоча б один із водоспадів, що є в нашій країні. Повірте, вони неймовірні і діють на людину як цілющий засіб від стресу, від втоми, від будь-якого негативу.

Шипот

Цей водоспад називають найкрасивішим на Закарпатті. Він вважається одним із семи чудес України, розташований за 6 км від населеного пункту Пилипець. Вхід на територію для відвідування водоспаду - 20 грн для дорослих, 10 грн - для дітей і пільговиків.

Поблизу Шипота розташований гірськолижний витяг, тож крім водоспаду мандрівники можуть піднятись на вершину Гемби, щоб насолодитись гірськими краєвидами. Також поряд із водоспадом є крамнички із сувенірами і заклади харчування із локальними стравами, тож туристи можуть там перепочити.

За легендою назва водоспаду походить від слова "шепотіти", оскільки шум води нагадує шепіт.

Манявський водоспад

Водоспад розташований поблизу села Манява Івано-Франківської області. Він вважається одним із найвищих в Україні і сягає майже два десятки метрів. Вода спадає по каскадах і утворює невеличке озеро. За місцевими легендами, воно дарує омолодження тим, хто там купається. Варто зазначити, що навіть влітку тут холодна вода.

Водоспад оточений скелями, що утворюють форму каньйону. Поряд - ялицево-букові насадження.

Джуринський водоспад

Цей водоспад - гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення, розташований у Тернопільській області. Друга його назва - Червоногородський, вона походить від назви міста, яке колись було розташоване поряд.

Хоч це не гірський водоспад, зате він найвищий рівнинний в Україні, має штучне походження. Його висота - 16 метрів, завширшки сягає 20 метрів, вода спускається про трьох каскадах.

Джуринський водоспад є одним із найбільш привабливих туристичних місць Тернопільщини. Щорічно сюди приїжджають тисячі відвідувачів. У теплу пору року у водоспаді можна купатися.

Хочете більше? Тисніть на посилання:

 https://www.facebook.com/watch/?v=300867754269345

 

Найстаріші фонтани в Україні

В Україні одні із найстаріших фонтанів знаходяться у Львові. Фонтани на площі Ринок були створені ще в XVIII столітті та прикрашені скульптурами давньогрецьких богів.

Нептун, Амфітріта, Адоніс та Діана – одна з головних туристичних принад на площі Ринок у Львові. 

Адоніс 

Скульптури античних богів виготовив відомий львівський скульптор Гартман Вітвер, а оцінити їх змогли львів’яни у 1814 році. До цього на головній площі Львова були лише чотири криниці, до яких підвели воду 1793 року.

Амфітріта

 Подейкують, що скульптури в цих місцях установили з нагоди повернення імператора Франца І до Відня та перемоги над Наполеоном. 

Діана

Фонтани є парними та уособлюють елементи води й землі. 

Нептун

У радянський час в Нептуна забрали тризуб, щоб не виникало асоціацій з українською національною символікою. У нас час верхівку повернули на попереднє місце.

Більше можна подивитись тут:

https://www.032.ua/news/2871813/fontani-lvova-de-roztasovani-ta-akij-maut-viglad-foto-video