Цікава рослина чи козацька зброя?

Якірці, кавунці, баба Зеба… – це все назва однієї рослини, про яку йшлася мова в одній із публікацій на «Читацьких вітрилах» у вересні 2024 року.

Та чи знали ви, дорогі читачі, що це ще й назва досить розповсюдженої в усі часи зброї?

Якірці, рогульки (відомі ще під назвою залізного чи троїцького часнику) — частина озброєння запорозьких козаків.

Якірці нагадують чотири товсті цвяхи, дуже загострені на кінцях і з'єднані докупи в центрі. Їх виготовляли з подовгастого шматка заліза, розщепленого до середини на три частини й потім викуваного окремо вручну. 

 Призначенням якірців було поранення кінських копит. Запорожці розкидали їх у степу перед ворожою кіннотою, у передбаченні наскоку ворожої кінноти, щоб сповільнити її просування.

Якірці (Часник) – простий і ефективний загороджувальний засіб. Використовувався він як проти піхоти, так і проти кавалерії. Навіть європейська, кована кіннота сер`йозно страждала через таку "дрібничку", що вже казати про татарску, яка своїх коней майже ніколи не підковувала

  

 Як бойову зброю якірці використовували в давнину росіяни, поляки, а згодом, татари і запорізькі козаки. Як його не покладеш, один ріжок якірця все одно буде стирчати вгору й неодмінно встромиться у копито коня.

 
У новітній час якірцями успішно користувалися партизани Другої світової війни: радянські, французькі "Макі", польські АК та АЛ, українські вояки УПА...