Свято Весни

1-го березня відзначається надзвичайно світла та радісна подія — свято приходу весни.

В Перший день весни люди вітають один одного, піднімаючи настрій собі і всім оточуючим. З приходом найромантичнішої пори року здається, що природа починає грати новими фарбами. Нерідко виникає бажання співати, радіти життю, пускати сонячних зайчиків, стрибати через калюжі, тримаючись за руки, довго гуляти по довгих сонячних вулицях і з нетерпінням чекати, коли з'являться перші весняні квіти.

Також існує ще один привід для святкування першого дня весни. Як свідчить легенда, давним-давно один хоробрий юнак врятував дівчину по імені Сонце від вірної смерті в лапах Злого Змія. Таким чином сміливець ціною свого життя знову освітив землю, не давши лиходієві залишити людство у вічній темряві. Сьогодні існує повір'я, ніби на тих місцях, де в бою проливалася кров юнака, сьогодні ростуть прекрасні білі квіти.

https://ukr.media/culture/386842

А в нашій шкільній бібліотеці також все готово до приходу Весни. А головне – святковий весняний настрій!

 

Я вітаю всіх читачів блогу «Читацькі вітрила»  зі Святом Весни!

В перший день весни, 1 березня, у світі святкують День котів

Свято традиційно відзначається в перший день березня. В Україні цей день святкується з 2004 року.

   виставка в шкільній бібліотеці

Цікаво знати:

Кішка – це найближча до людини тварина. Наука, яка займається вивченням цього виду тварин – фелінологія, твердить, що коти є надзвичайно розумними створіннями, багато в чому перевершують собак. (Однак це не заважає їм товаришувати!)

 кіт Лео (Леонардо) і пес Терік

 кіт Боня вдома господар!

Перші кошачі з'явилися на нашій планеті близько 50 мільйонів років тому. Впродовж наступних 25 мільйонів років у процесі еволюції з них сформувалися ранні сучасні види кішок, які населяють земну кулю і дотепер.

 кішка Нюся

 Фелінологи стверджують, що у світі сьогодні налічується 256 видів котів, які, безумовно, доповнюють затишок у всьому нашому житті.

кіт Боня (Боніфацій)

 

За даними Ліонського університету в світі близько 400 мільйонів домашніх котів. Найбільше їх в Австралії, де на 10 жителів приходиться 9 котів. На Азіатському континенті перше місце за Індонезією (тут більше 30 мільйонів пухнастих звірів), а в Європі першість належить Франції, жителі якої мають під своєю опікою 8 мільйонів котів. В той же час є країни, де домашній кіт майже не зустрічається (наприклад, Перу та Габон).

Всесвітній день котів – це ще один привід попестити свого улюбленого домашнього вихованця, адже всі коти без винятку дуже люблять ласку і тепло. Якщо забезпечити їм комфортне життя, повну турботи і ніжності, тоді кішки обов'язково подарують своїм господарям своє приємне муркотання.

 кіт Мурчик

 Цікаво знати:

У світі практично немає людей, байдужих до котів. Любов та прихильність до пухнастиків настільки велика, що у них обов’язково мало з’явитися спеціальне свято. Саме тому 2002 року Міжнародний фонд Animal Welfare став ініціатором створення Всесвітнього дня котів.

 кошеня Мурка

  кошеня Боня (Боніфацій)
Цікаво, що у світі існує кілька Днів котів – деякі країни це свято відзначають в інші дні. Наприклад, в США – 29 жовтня, в Італії – 17 листопада, в Японії – 22 лютого, а в Польщі – 17 лютого. В Україні визначили такою датою 1 березня.

  кіт Мурчик

Кажуть, що кішки лікують від хвороб, допомагають позбутися поганого самопочуття, та ще й мишей ловлять. Про те, чому кішок добре тримати вдома, можна говорити довго. Особливо з тими, в кого вони вже є.

 кіт Льова

 Кожен кіт має свій особливий характер. Вони вимагають поваги до себе від господарів, бо відчувають себе на рівні з людьми.

  кіт Мурчик

 Цікаво знати:

Коти – легендарні особистості. Про них існує чимало повір’їв.

Подейкують, що коти мають цілих дев’ять життів! При чому, всі коти вміють правильно себе поводити при падінні: спочатку вирівнюється голова, потім спина, потім ноги, а в кінці спина, вигинається, щоб пом’якшити приземлення.

Кішка – перший гість у новому будинку. Здавна існував звичай, згідно якого, перш ніж увійти в новий будинок, туди треба пустити кішку.

  кіт Люцик (Люцифер Morning Star))  

Вірили і в «метеорологічні» властивості кішки: якщо вона спить в найтеплішому місці будинку – варто очікувати похолодання, шкребе підлогу – до сильного вітру; кіт вмивається і вилизує лапки – погода найближчими днями буде теплою і сонячною; чхає – до дощу.

Бояться люди чорних котів, бо «…говорять, що не повезе, якщо чорний кіт дорогу перейде…». Але, в такому випадку, кажуть, що треба потриматися за ґудзик, тричі плюнути через ліве плече, скрутити фігу або ж найефективніше – почекати поки хтось інший пройде – і чари чорного кота не діятимуть.

 кіт Люцик (Люцифер Morning Star)) 

Цікаво знати:

Про котів написано багато книг, їм присвячують вірші, знімають мультфільми та фільми.

Не дивно, що в деяких країнах ці тварини перебувають в особливому державному становищі, наприклад, в Австрії кожній кішці, яка охороняла склади з продовольством, виплачується довічна пенсія у вигляді м'яса і молока, а в Китаї кішок охороняють на законодавчому рівні.

  кішка Рися

До речі, в Японії навіть є Храм кішок, побудований в честь 7 котів, які в 17 столітті японським воїнам служили вірою і правдою, а в Німеччині – Котячий музей, де зібрано безліч експонатів, пов'язаних з кішками і відібраних по всьому світу.

Варто зазначити, що в багатьох країнах існують спеціальні парки для вигулювання котів, а також різні котячі магазини, кафе (такі є і в Україні) і готелі, де вихованця можна поселити на деякий час

Детальніше читайте на УНІАН: https://www.unian.ua/lite/holidays/10642392-den-kishok-istoriya-svyata-i-korist-vid-naynizhnishih-tvarin.html

 

Вітаємо всіх любителів кішок зі святом, цінуйте своїх «домашніх тигрів», бо як казав Віктор Гюго, Бог створив кішку для того, щоб у людини був тигр, якого можна погладити.

 кіт Мишко

  

Пропонуємо й вам зарядитися позитивом, переглянувши підбірку фотографій пухнастих улюбленців, що надали читачі шкільної бібліотеки Просторівської школи. 

кіт Льова 

кішка Маркіза  

Муся і Сіруха 

кіт Том 

Мурчик і Ботя 

Маркиз

Мой Маркиз ­ любимый кот –

Добрый маленький котенок.

Хоть тебе второй уж год,

Для меня ты все еще ребенок.

Черно-белый и усатый,

С удивленными глазами.

Но еще люблю за то

Я характер твой кошачий,

Что ты можешь, как никто,

Нести успех мне и удачу.

Но это тайна между нами,

Наш маленький такой секрет.

Ты говоришь «Люблю» мне – «мяу!»

Ласкаю я тебя в ответ

                                                                           Похилько Светлана

                                                                 10 лет

А якщо у вас ще немає кота, неодмінно знайдіть собі такого пухнастого вірного товариша!

                   25 лютого – 150 років від дня народження Лесі Українки

                                          

Хотіла б я піснею стати
У сюю хвилину ясну,
Щоб вільно по світі літати,
Щоб вітер розносив луну.

Щоб геть аж під яснії зорі
Полинути співом дзвінким,
Упасти на хвилі прозорі,
Буяти над морем хибким.

Лунали б тоді мої мрії
І щастя моє таємне,
Ясніші, ніж зорі яснії,
Гучніші, ніж море гучне.

Хіба ж гадала тоді письменниця, що все так і станеться?!

Для мене особисто вона й справді як пісня!

Якщо ви давно не брали до рук збірку творів Лесі Українки, зараз саме час це зробити. Прочитайте її драматичні твори, поеми – отримаєте справжню насолоду. У вас в родині є маленькі діти – прочитайте їм казки Лесі Українки. 

Гарного вам вечора!

 

 

21 лютого – День Рідної Мови!

Похилько Наталія

Мова рідна…

Слово рідне…

Хто його вивчає,

Той назавжди в світ широкий

Двері відчиняє.

 

В будь-якій країні світу

Чи Ви пан, чи пані,

Тільки той, хто любить мову,

Може буть в пошані.

 

Зустрічають радо й щиро,

Нагадаймо знову,

Тих, хто знає й поважає

Свою рідну мову!

Похилько Світлана

12 років

Українська мова

Мово моя,

Ти спів солов’їв.

Барвиста моя,

Ти – мово віків.

О, мово, мова українська,

Чиста, як джерельная вода.

Мова моя материнська,

Пісня ти става сумна.

Ти – колискова дитинства,

Сон моїх кращих ти днів.

Пісня моя українська,

Ти – радість наших батьків.

Мово моя молода,

Ти, мов зелений співучий гай.

Мово моя, немов у свята,

Ти, як квітка, завжди розцвітай!

Цвіти, щоб співали ліси,

Щоб вся раділа земля,

Щоб сміялися люди усі,

Щоб ніколи не плакала я!

 

Готуємось до свята

Старовинна легенда про українську мову:

 чому її називають солов’їною

 

Ділив Бог між народами землю і дарував їм мови. Роздав все, що мав, і сів відпочивати.

Аж тут пізно, проти ночі, приходять козаки. Розуміють, що запізнилися. Високі, вусаті, чуби вітер розвіває – стали і мовчать.

– Де ж ви були, коли я всіх кликав? – запитує.

Боже, вони від бусурманів світ захищали.

– Ну, гаразд, залишив я трохи землі для себе, – каже Господь. – Дарую цю прекрасну землю вам, козаки.

І подарував нашим предкам Україну. А мову? Не будуть козаки щасливі німими.

– Подарую їм свою мову, нехай розмовляють. А я буду завжди літати поруч і щебетати.

Кажуть, саме з того часу українську мову і стали називати солов’їною.

Джерело: mamabook.com.ua

 
Казка про мову

Давним-давно жила-була Українська Мова. Вона дуже любила співати і танцювати, повчати казками,які були дуже цікавими. Та ось одного разу до королівства прийшла зла чаклунка. Задумала вона згубити Українську Мову. Підійшла лиходійка до неї і попросила розповісти казку. Не відмовила Українська Мова незнайомці – розповіла їй про веселі звуки та веселі нотки.

–Ти дуже розумна, але не треба повчати старших, – промовила незадоволено лиходійка.

–За твою неповагу я покараю тебе!

І зла чаклунка стукнула палицею по землі три рази...

Опинилась Мова в незнайомому королівстві. Розгубилася, засумувала. Та недовго вона була самотньою. Мешканці королівства запросили незнайомку до себе, обігріли, втішили, а дізнавшись її нелегку долю, запропонували жити у них.

Незабаром не залишилось у цьому королівстві нікого байдужого до Української Мови.

 ЇЇ поважали і любили за добру пораду, за талант і уміння розповідати цікаві казки, що вчать розуму.

А ще – за уміння співати чудові пісні, які лікують Душі. 

http://bibliograf-orzhytsia.blogspot.com/2017/05/blog-post_15.html

Вікторія Онопрієнко

Казка про мову

 

Цю казку розповідала в дитинстві мені бабуся, а вона почула її від своєї бабусі... Колись, дуже давно, жив на землі народ.

Було це сильне, красиве і могутнє плем’я. Вони дружно працювали, вирощували врожаї, рибалили, полювали, розводили худобу. Заможно жили ці люди. Та була у них одна велика біда: не мали вони мови. Зовсім не могли розмовляти, співати пісень, не могли сваритися, вимовити слів радості і любові, тому посмішка рідко торкалася їхніх облич. А винні в цьому були вони самі.

Багато років тому цей народ образив добру фею-Мову, і вона, гірко зітхнувши, назавжди пішла від них, забравши з собою слова-квіти.

Оніміле плем’я давно пошкодувало, що скоїло таке, та часу назад не повернеш, помилки не виправиш. У тому племені, по-сусідству, жили дівчинка з довгою косою, добрим серцем і великими, як небо, очима, та хлопчик, який чудово грав на сопілці. Хлопчик часто заходив до сусідів, щоб подивитися на прекрасні вишиванки дівчинки, а вона заслухалася його грою.

Бачачи, як тяжко горює їхній народ без мови, діти самі теж переживали, бо не могли висловити своїх думок і почуттів.

Хлопчик надумав відшукати Мову, попросити у неї вибачення за свій народ і повернути втрачені слова-квіти. Дівчинка вирішила піти з ним, бо одна голова — добре, а дві — краще. Та як же вони обізвуться до Мови, як скажуть, чому прийшли?

Дівчинка вишила їхнє прохання на рушникові, він вийшов прекрасним, а хлопчик спробував домовитись через гру на сопілці. І полилась чарівна мелодія, якою всі заслухалися.

Чи довго шукали фею діти, чи ні, того ніхто не знає. Знайшли її серед величезного поля, засіяного квітами-словами, які вона доглядала. Від пахощів цих квітів запаморочилася голова у дітей, а з вуст полилася пісня. Діти показали свої дари.

Побачивши рукоділля дівчинки, почувши гру хлопчика, Мова все зрозуміла без слів. Взяла цілі оберемки своїх чарівних, запашних, різнокольорових слів і пішла за дітьми, понесла Мову людям. З низько схиленими головами, з пошаною зустрічало плем’я Мову. Радості не було меж. Вдихнули люди аромат чарівних квітів... і заговорили, заспівали від щастя. З того часу бережуть вони слова-квіти, шанують Мову, як найбільший, найкоштовніший скарб.

 

 

 

Готуємось до свята!

10 цікавих фактів про українську мову

 1. 48 року візантійський історик Пріск Панікійський, перебуваючи у таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України записав слова «мед» і «страва».

2. Українська була офіційною мовою Кубанської народної республіки у 1918 — 1920 роках.

3. До ХІХ ст. українську мову називали руською. Також поширеними назвами були: проста, козацька, русинська.

4. В українській мові зберігся кличний відмінок. Він також є у грецькій та латинській мовах.

5. Українська мова має напівофіційний статус в окрузі Кук штату Іллінойс, США. До складу округу входить місто Чикаго разом з передмістями, де існує велика українська спільнота.

6. Згідно зі словником Національної академії наук України, українська мова налічує близько 256 тис. слів.

7. За лексичним запасом найбільш близькоми до української мови є: білоруська (84%), польська (70%) та сербська (68%).

8. За оцінками довідників Ethnologue та Encarta українська мова посідає 28 місце у списку мов за кількістю носіїв.

9. До багатьох мов світу увійшли українські слова «гопак», «козак», «степ», «бандура», «борщ» (до польської було запозичено українські слова «hreczka» — гречка, «chory» — хворий, російської «вареники» — вареники; «пасека» — пасіка; «бублик» — бублик, «подполковник» — підполковник, румунської «stiuca» — щука, «holub» — голуб, білоруської «вагітная» — вагітна тощо).

10. Найбільше синонімів в українській мові має слово «бити» – 45. Найбільше в українській мові слів, які починаються з літери «П», найменше — з літери «Ф». До речі, всі слова з «Ф» — запозичені.

 

 

15 лютого – свято Стрітення

Сьогодні Стрітення! Чудово!

І сонце в небо попливло

Та усміхнулось світанково,

Щоб світло й тепло нам було.

Хай літо зиму переможе,

Бо так вже хочеться тепла.

А так і буде. Дуже схоже,

Що вже весна до нас прийшла.

Надія Красоткіна

Матеріал взято з сайту <a href="https://mamabook.com.ua">mamabook.com.ua</a>

Щорічно 15 лютого — християни західного обряду відзначають Стрітення Господнє. Це одне із 12 найважливіших свят релігійного календаря. Проте, свято має й дохристиянську історію. Про його походження, трактування та головні прикмети — далі у статті:

Є відома приказка “Лютневий сніг весною пахне”. За погодою на Стрітення Господнє (15 лютого) люди визначали, чи довго ще будуть лютувати морози. Якщо надвечір потеплішає, то Зиму перемогла Весна і слід чекати відходу холодів. Якщо надвечір було морозно, то Зима ще залишиться панувати надовго.

Матеріал взято з сайту <a href="https://mamabook.com.ua">mamabook.com.ua</a>

Дохристиянське трактування українського Стрітення:

В Україні Стрітення зустрічали ще задовго до впровадження християнства. І символізувало воно зустріч зими із весною.

Відомі також інші назви: Стріщення, Громниця, Зимобор. Вони пішли від ствердження, що саме у цей день, 15 лютого, взимку може пролунати грім.

Наші предки вірили, що на Стрітення зима йде в сторону літа, а літо навпаки вирушає до нас, починаючи з приходу весни. По дорозі вони якраз в цей день зустрічаються та влаштовують суперечку: затримається ще зима, або ж поступиться і дасть дорогу потеплінню.

Чого не можна робити у цей день:

У цей день заборонено влаштовувати сварки, використовувати лайливі слова. Виконувати тяжку працю по дому: рубати дрова, прати, прибирати в подвір’ї чи хаті. Також заборонене шиття і будь-яке рукоділля.

Все ж фізична праця дозволяється лише в одному випадку — якщо вас попросили про допомогу, а ви погодились, не отримавши з цього жодної вигоди.

Також, не варто вирушати у далеку дорогу 15 лютого. Наші предки вірили, що як поїдеш на Стрітення, то назад повернешся не скоро.

А от що можна було робити, так це підгодувати собаку на вулиці, чи іншу бездомну тварину. Така справа є хорошою сама по собі, та ще й пророкує вдачу в особистому житті.

Чи не правда, чудові звичаї?!

Народні прикмети на Стрітення:

·                     Якщо 15 лютого зі стріхи капає вода — зима ще довго триватиме і ранньої весни чекати не слід.

·                     Якщо сонце не світило і протягом дня ховалось за хмарами — слід очікувати великих морозів найближчим часом.

·                      Вітер на Стрітення – до врожаю плодових дерев.

·                     На Стрітення холодно – вже скоро весна.

·                     Як капає зі стріх, так капатиме й з вуликів.

·                     Якщо в цей день не буде сонця, чекай суворих морозів. 

·                     Якщо на Стрітення дорогу перемітає – весна буде пізньою і холодною.

·                     Сніжить – весною буде дощик, тобто весна буде затяжною і дощовою.

·                     Відлига – на ранню й теплу весну, сніг – на дощову, тривалу, а коли хуга – весна буде пізня й холодна.

·                      Як сонце ясне на Громницю буде, то снігу випаде більше, ніж перед тим.

·                     Капає зі стріх, то буде так капати з очей (ще повернуться морози).

·                      На Стрітення дорогу перемітає, то корм відлітає.

·                     Якщо у цей день хуртовина дорогу перемете – весна буде пізня й холодна.

·                     Якщо на Стрітення сонце визирає з-поза хмар, то весна не забариться, а якщо цього дня не буде видно сонця, то 24 лютого вдарять морози.

 

Прикмети Стрітення, як бачимо, можуть інколи навіть суперечити одна одній, а це значить, що за ними потрібно слідкувати упродовж усього дня: кожна година Стрітення для прикмет має значення. Такий він, примхливий стрітенський день, і це не дивно: як-не-як, борються зима з літом, і в процесі цієї боротьби позиції можуть мінятися навіть частіше, ніж щогодини.

“…Та як би вона (зима) вже там не хвицалась, а як літо посміхнеться, то сонце засяє, вітер повіє і земля проснеться!” – каже Олекса Воропай у книзі “Звичаї нашого народу”.

Тому найкраща прикмета цього дня – що календарна весна уже менш ніж за два тижні!

 

“Зустріч” або ж “радість” – так зі старослов’янської перекладається слово “стрітення”. Напевне, у цьому й полягає основний посил свята, яке  ми відзначаємо перед календарною весною. Звичайно, переможе весна, бо ще жодного разу не було інакше.

 

Якось в зимку, в сніжний час,

Це трапляється щороку,

Серед лютого до нас

Йде весна червонощока.

 А зима їй: “Ти куди?

Це мій час і моя воля!

Ще мету я скрізь сніги –

І у лісі, і у полі.”

А в очах дівочих синь,

Ніжно вигріта турбота.

Весна каже: “Відпочинь,

Бо важка твоя робота.

 Я шаную сивину,

Але, мабуть, досить злиться!”

Зима гляне на Весну

І, зітхнувши, просльозиться.

 Матеріал взято з сайту <a href="https://mamabook.com.ua">mamabook.com.ua</a>

Коли зима стрічається з весною,

Твердих крижин розгойдується спів,

Пухнастий сніг крихкою пеленою

Мов водоспад сповзає із дахів!

Дзвінкі синиці зграями прудкими

Важкі від снігу струшують гілки,

Весна гаптує різнобарвний килим

І розшиває бісером квітки.

Ну, а зима сидить собі в куточку,

Весни здалеку вгадує сліди

І вишиває березню сорочку-

Ото вже буде красень молодий!

І поведе свою русяву панну-

Свою весну чарівну під вінець

І зронить небо музику органну,

Здмухне замети білі вітерець.

Гучні струмочки захлюпочуть зрубом,

Грайлива річка розплете косу...

І так на серці стане любо-любо,

Немов із нього струшують росу!..

автор: Наталя Данилюк