Читацькі вітрила: августа 2023

четверг, 31 августа 2023 г.

Всесвітній день блогу

31 серпня проводиться Всесвітній день блогу.

З історії свята

У 1994 році Джастін Холл, студент Swarthmore College, створив Links.net і почав використовувати його як щоденник. Він першим вдкрив практику документування думок та обміну особистими думками в Інтернеті, тому його часто називають першим у світі блогером.

Хто створив блог?

У липні 1999 року, Ев Вільямс, засновник компанії «Pyra Labs» який створив набір скриптів для полегшення процесу дописів у своєму блозі, випустив цей скрипт як продукт компанії під назвою Blogger.

Що таке блоги і які основні їх види?

Блог — це веб-сайт, основний вміст якого — записи, що регулярно додаються, зображення або мультимедіа. Для блогів характерні недовгі записи тимчасової значущості. Блоггери — люди, які ведуть блог. Сукупність всіх блогів прийнято називати блогосферою

Для чого потрібен блог?

Навіщо потрібен блог? На сьогоднішній день блог, як явище, став на стільки популярним, що причиною для створення може стати майже все що завгодно. Ви самі або з друзями/колегами можете створити блог, аби висвітлювати новини, своє бачення та ділитись думками щодо якоїсь теми.

Цікаво знати

* До початку 2020 року обсяг більшості статей у блогах становив від 1231 до 1351 слів.

* На сьогоднішній день існує понад 500 мільйонів блогів із 1,7 мільярда веб-сайтів у світі.

* День блога (Blog Day) почали відзначати як свято з 2005 року.

https://www.dilovamova.com/index.php?page=10&event=204319

https://relax.com.ua/holidays/day-blog-august-31

понедельник, 28 августа 2023 г.

Ще раз про «царицю» наук

До кінця літа залишилося зовсім небагато. Перше вересня вже не за горами. Хтось із дітлахів не дуже радіє цьому, а дехто із задоволенням розпочне свій новий навчальний рік.

Та щоб вам не було дуже сумно від такої новини, пропоную цікаву інформацію про дуже «страшну» і не цікаву науку, яка є обов’язковим навчальним предметом. Звичайно ж, мова про математику.

З дитинства нас переконують, що математику необхідно знати кожному. Це «цариця» всіх наук. Насправді ж людині в житті потрібна лише незначна її частина. Важливо вміти рахувати і мати базові знання. Все інше в більшості випадків ніколи не стане в нагоді. У всякому разі, це стосується вищої математики, інтегралів та іншого.

Перед вами деякі цікаві факти про математику, які, можливо, змусять глибше вивчити цю науку.

Дещо з історії математики

* В Стародавньому Єгипті люди не знали дробових чисел. Вони використовували тільки цілі. Також єгиптяни не мали таблиці множення і не користувалися математичними правилами.

* Знак «дорівнює» вперше був використаний математиком з Англії. Це сталося в середині XVI століття.

* Число «Пі» було придумано індійським математиком Будхаяном ще в VI столітті до нашої ери.

* Квадратні рівняння створив індійський математик у VI столітті нашої ери.

* Вперше знаки додавання і віднімання з’явилися в літературі більше 500 років тому. Вони зафіксовані у виданні «Правила алгебри».

А ви знаєте, що

* слово «цифра» виникло в арабській мові. У перекладі воно означає «нуль». Однак насправді поняття куди більш широке. Під цим словом розуміють всі існуючі цифри.

* в результаті досліджень з’ясувалося, що студенти, які жують під час іспиту з математики жувальну гумку, показують набагато кращі результати, ніж ті, хто цього не робить. Фахівцям досі не вдалося пояснити зв’язок.

* найбільшим на Землі числом є центиллион. Воно виглядає як одиниця і шістсот нулів.

Гра цифр

* Сума всіх чисел в діапазоні 1 – 100 дорівнює 5050. Якщо ж скласти всі цифри, написані на рулетці в казино, вийде страшне число – 666.

* Єдине число, яке не можна записати римськими цифрами – 0.

* Число з найбільшою кількістю назв – це нуль. (але про це іншого разу)

Ще декілька цікавих фактів про математику

* Щорічно в світі святкується День математики. Зрозуміло, це не загальнонаціональне свято. Однак серед вчених його прийнято відзначати.

* Математика – цікава наука. Вона допомагає не тільки при розрахунках, але і в отриманні логічних висновків. Не дарма ж логіка виникла саме з математики.

* Найбільш загадковий математик – Евклід. До наших днів дійшли праці стародавнього вченого. При цьому інформації про нього самого практично немає.

вторник, 22 августа 2023 г.

А ви знаєте, що так кав’яр?

Перш за все, шановні читачі, хочу зазначити, що кав’яр не має нічого спільного із кав’ярнею. Хоч звучання цих слів і дійсно в чомусь мають дещо спільне.

По-друге, слово кав’яр зовсім не нове. Варто лише згадати І.Котляревського, який у своїй «Енеїді» писав:

Пили горілку до ізволу

І їли бублики, кав'яр

Згадки про кав’яр можна також знайти і в творах Т. Шевченка, і в Панаса Мирного.

«Рука тяглася до чарки, котилась слинка, глядячи на шматочки жовтогарячого балика, чорного кав’яру, срібно-блискучого оселедця.» П. Мирний, «Повія»

Отож, я впевнена, що для багатьох буде цікаво дізнатись, що кав'я́р це – риб'яча ікра, солена зі спеціями.

Особливо цінується кав'яр з осетрових, але готують і з інших риб, зокрема щуки, судака, окуня тощо.

Цікаво знати

У древні часи осетрових риб дозволяли ловити тільки до царського столу, а Пліній Старший (23–79 рр.) писав, що осетрів вносили до столу під музику. У давніх Карфагені, Пантикапеї, містах Причорномор’я осетрових зображували на монетах, з міхура осетрових готували клей, а в Китаї вірили, що осетрові риби перероджуються в драконів.

З середньовічних джерел відомо, що великі групи осетрових риб підіймалися річками багатьох країн – Англії, Франції та Німеччини. Осетрових риб було так багато, що в трудові контракти робітників німецьких міст включали пункт, що забороняв їх годувати осетриною більш ніж 2 рази на тиждень.

У британському королівстві в ХІІ ст. було видано указ, про належність осетрових лише королю. Статус королівської риби зберігався аж до ХХ ст., але масове наукове вивчення цих риб почалось тільки в ХІХ ст.

Дещо з історії української кухні

Наприкінці XVII і на початку XVIII ст. відбувається розмежування кухні панівних станів (міської) і кухні простого народу. Якщо згідно розповіді мандрівника Павла Алепського бенкет Богдана Хмельницького був доволі простим, не відрізнявся від заможного козака, то частування починаючи від гетьмана Івана Брюховецького застілля й частування стали більш пишними, адже почали слугувати засобом утвердження влади в очах представників іноземних держав, які приїздили в Україну з посольськими місіями.

Кухня знаті й шляхти поступово втрачає суто український національний характер, наповнюється стравами італійської, французької та німецької кухонь. Особливо цей процес прискорився з часів панування російського імператора Петра І. Одним із нових звичаїв шляхти стало вживання закусок як самостійної страви. З'явилися німецькі бутерброди, французькі й голландські сири, поєднані з давніми українськими стравами — холодною солониною, холодцем, окістям, бужениною.

Шляхта, козацька старшина, вище чиновництво й духовенство також вживали різну рибу, що завозили з Балтійського чи Середземного моря, зокрема оселедця і сьомгу, а також кав'яр (підсолену ікру зі спеціями).

У документах XVIII століття згадується, що в Ніжині можна було пригоститися стравою з каракатиці, а у звіті 1737 року очільники Києво-Печерського монастиря на Великдень придбали 10 каракатиць. Більшість населення вживало рибу з українських річок. Осетрина в ті часи вважалася простою їжею. Широко вживалася в'ялена риба (балики).

Ще у XVIII ст. кав'яру виробляли так багато, що навіть селяни дозволяли собі його їсти у свята, які траплялися в піст.

В 19 столітті особливого значення набули заготівля та споживання рибного кав’яру. У Подніпров’ї переважно їли кав’яр з осетрових, в Причорномор’ї – з різних видів морської риби.

З 1730-х років набуває поширення практика маринування риби. З XIX ст. заможніми та середними станами вживалися в значній кількості місцеві утриці та мідії.

Хоча треба зазначити, що особливих рибних страв в традиційній українській кухні не дуже багато, однак в різних регіонах країни річкову та морську рибу їли із задоволенням – зокрема, запечених в сметані карасів, фаршировану щуку, коропа та судака.

https://obarykada.com/chasopys/shho-take-ukrayinska-kuhnya-istoriya-stravy-smaky/

https://slova.com.ua/word/%D0%BA%D0%B0%D0%B2'%D1%8F%D1%80

http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%9A%D0%B0%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D1%80

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%B2%27%D1%8F%D1%80

четверг, 17 августа 2023 г.

Хто такі Мумі-тролі?

Звідки взялися мумі-тролі?

9 серпня 1914 року народилася відома фінська письменниця Туве Янссон, яка відома своїми книгами для дітей про Мумі-тролів. Завдяки своїй творчості письменниця стала національним героєм Фінляндії.

Про Мумі-тролів Туве Янсон написала 8 розповідей. Вона сама вигадувала та малювала героїв своїх книг, а також адаптувала свої книги до театру. Після виходу в світ дитячих книжок до письменниці одразу прийшов шалений успіх. Популярність книг не спадала навіть з роками, та й досі діти охоче читають історії про Мумі-тролів.

Хто ж такі мумі-тролі?

Мумі-тролі – це казкові істоти, герої дитячих творів Туве Янссон.

Мумі-Тролі – це невеличкі милі створіння,які схожі на бегемотів. Вони живуть у своїй долині під назвої Долина Мумі-Тролів. В їх родині є Мумі-троль, Хропся, Мумі-мама,та Мумі-тато.

Істоти, які заселяють Долину, всі ці мумі-тролі, снорки, сніффи, хомси, снусмумрики, хемулі та інші філіфьонки наділені рисами і людей, і тварин. У них є "обличчя", і своїми характерами, поведінкою, вчинками, звичаями і звичками ці персонажі надзвичайно схожі на людей - вони бліднуть, червоніють, вибачаються, дякують, п'ють каву і сік, танцюють, сваряться.

Рідна домівка мумі-тролів - гостинний блакитний будиночок, який розташований у прекрасній Долині Мумі. Тут завжди радо зустрінуть мандрівника, ким би він не був, обігріють його, нагодують, зрозуміють і втішать, бо тут більше за скарби цінують дружбу і любов. У Мумі-будинку найбільше поважають індивідуальність і намагаються її побачити у кожному. Тут розуміють: будь-який троль повинен мати можливість взяти, проживаючи в Мумі-будинку, те, що найбільше відповідає його унікальним здібностям.

Більше дізнайтесь тут: https://www.youtube.com/watch?v=wPDOi3H3LKU

Цікаво знати

1. Кар’єра Янсон як ілюстраторки почалася, коли їй було 14. Тоді її малюнки надрукували в дитячій секції журналу Allas Kronika.

2. Туве Янсон ілюструвала перекладні видання «Гобіта» Джона Толкіна й «Алісу в Країні див» та «Полювання на Cнарка» Льюїса Керрола.

3. Туве зростала у творчій родині й про своє дитинство написала автобіографічну повість «Донька скульптора».

4. Про мумі-тролів Янсон написала 9 книг (перша вийшла 1945, остання – 1970).

5. Письменниця брала участь у створенні музики для мумі-альбомів і мультфільмів.

6. Ще за життя Туве Янсон дозволила іншим авторам складати книги про мумі-тролів.

7. На гонорари від книжок, коміксів, сувенірної продукції Туве змогла купити острів Клувхар у Фінській затоці, де жила зі своєю подругою, художницею Тууліккі Пієтіля.

8. У місті Тампере у Фінляндії є музей «Долина мумі-тролів», присвячений творчості Янсон. Його колекції налічують близько 2000 робіт.

9. В Україні всі повісті про мумі-тролів видало «Видавництво Старого Лева». Це «Країна Мумі-тролів» у трьох книгах, а також «Рецепти Мумі-мами». Окрім того, комікси «Джунглі в Долині Мумі-тролів» вийшли у видавництві «Основи».

Декілька цитат з книг про мумі-тролів, які можна сміливо брати на озброєння. Це добрі поради, які зроблять ваше життя краще і щасливіше:

1. Завжди гаряче вітай всіх тих, хто входить до твого дому.

2. Для того, щоб у щось вірити, зовсім не обов’язково знати, чи правда це.

3. Молоко, троянди, булочки та ягоди – кращий спосіб відсвяткувати повернення кого б то не було додому.

4. Іноді хтось потребує тиші і самотності, і в цьому немає нічого поганого.

5. Буває, що все, що тобі потрібно, це поговорити з друзями!

6. Потрібно знаходити баланс між свободою та обов’язком.

7. Насправді про все можна скласти пісню.

8. Підлаштовуватися під когось зовсім не обов’язково.

9. Вночі може бути або страшно, або чарівно, залежно від компанії.

10. Іноді все, що потрібно зробити, щоб заспокоїти когось, це нагадати йому, що ви поруч.

11. Поки ви знаходитесь на природі, вам ніколи не буде нудно.

Вам все ще цікаво? Тоді тисніть на посилання, щоб подивитись цікаві мультики про мумі-тролів

https://www.youtube.com/watch?v=Yj-f9WIKJwM

https://vsiknygy.net.ua/neformat/36615/

https://vsiknygy.net.ua/person/46029/

https://tsn.ua/tsikavinki/druzhelyubni-ta-zvorushlivi-neymovirni-fakti-pro-charivnih-mumi-troliv-712765.html

https://chl.kiev.ua/bibliograf/Yans/Yans_2.htm

https://vsiknygy.net.ua/person/46029/

воскресенье, 13 августа 2023 г.

Барви української мови. Серпанок.

Ранок у серпанку

Яка краса сьогодні на світанку,
Так гарно, що очей не відвести.
Чарівний ранок в ніжному серпанку,
І хочеться це в серці зберегти.
Краса вражає, просто дивовижно,
Як всюди гарно! Де знайти слова?
Так чисто, світло, трепетно і ніжно.
Природа й справді світла і жива.
А сонце все підсвічує легенько,
Шаль дивовижна огорнула все.
Краса така захоплює серденько
Й на крилах в сині небеса несе.

Надія Красоткіна

Серпневий задушливий день. Серпень у самому розпалі. І чомусь в пам’яті випливає красиве слово СЕРПАНОК.

Якщо говорити про саме українське розуміння цього слова, то серпанок – це імла, легкий туман чи мрячка.

Туман і серпанок – це явища, що виникають в результаті конденсації водяної пари біля земної поверхні. Через розсіювання світла у далеких об'єктів зменшуються контраст і відмінності в кольорі.

Туман — помутніння атмосфери до значень видимості менш як 1 кілометр зваженими в повітрі найдрібнішими краплями або кристалами.

Серпанок – слабке помутніння атмосфери зваженими в повітрі найдрібнішими частинками вологи. На відміну від туману дальність видимості — більше 1 кілометра.

Якщо видимість погіршується не із-за частинок вологи (крапель або кристалів), то це явище носить іншу назву — імла.

Імла — скаламучення атмосфери зваженими в повітрі частинками з пилу, диму і гару. Імлу часто називають сухим серпанком, оскільки вона призводить до такого ж погіршення видимості, але при цьому супроводжується зниженою вологістю повітря (менше 50 %).

Отож, похмуре середовище, спричинене серпанком, може бути небезпечним для людей, що йдуть під час явища, та для водіїв.

Проте є зовсім інші тлумачення цього слова.

Якщо заглибитися до тюркського коріння цього слова, то можна відзначити, що ним позначають неймовірно легку тканину. З цього матеріалу роблять вишукані шалі для жінок, які накидають цю напівпрозору тканину на своє обличчя.

Серпанком також називають головний убір заміжньої жінки з прозорої легкої тканини, що має вигляд шарфа.

В народі кажуть напускати на очі серпанок. Тобто вводити в глухий оманливий кут людину, закривати їй очі на правдиву реальну картину світу.

Легка, схожа на дим поволока, що обмежує видимість, скрадає обриси кого-, чого-небудь; пелена – це також серпанок.

Серпанком також називають ледве помітний прояв сумного настрою, коли людина не може чітко визначитися, що відбувається з нею – на обличчя ліг легкий серпанок.

Як бачимо, серпанок – це не тільки красиве слово. Воно незвичне своїми значеннями та звучанням. Здавалося б неможливо підібрати однакові назви до кількох зовсім різних понять: туману як природного явища, омани як людської риси та тканини. Але це ж українська мова, з якою неможливе стає не лише можливим, а й унікальним.

СЕРПАНОК

Серпанок прокидався у красі,

Легенький вітер вибіг із туману.

У затишку пташиних голосів,

Почулось з неба жайвора сопрано.

Серпанок ледве нагрівав росу,

Що перлами світилась спозаранку.

Плакучі верби заплели косу,

Неначе одягали вишиванку.

Плесо мовчало. Лебеді пливли.

Сховались зорі, що вночі сіяли.

Сади так буйно пахли і цвіли,