Блакитні скарби України

Україна – багата і неймовірно красива країна. Бог наділив цю землю дивовижно мальовничими краєвидами. Тут налічується близько 20 тисяч озер. Але зараз я пропоную вам ознайомитися із деякими найкрасивішими озерами, які є справжніми перлинами української природи.

 Озеро Бребенескул

Рахівський район Закарпатської області

Озеро Бребенескул вважається найбільш високогірним озером України. Розташоване воно на схилі Чорногірського хребта Карпат. Щоб побачити цю водойму, слід піднятися на висоту 1801 м. Протягом року слабо мінералізована вода Бребенескула залишається кришталево чистою і прохолодною (хоч вважається найтеплішою зі всіх озер Чорногірського хребта). Цікаво, що з Бребенескула витікає річка з такою самою назвою. Озеро зовсім неглибоке – його максимальна глибина всього 2,8 метра, але краси йому не позичати. Довкола озера – найчистіше гірське повітря та дивовижна карпатська природа, де на зелених вершинах квітнуть азалії та крокуси.

Шелехівське озеро

Поблизу села Межиріч Лебединського району Сумської області

Шелехівське озеро вважається найдавнішим в Україні і це однозначно одна з головних природних визначних пам'яток Сумської області. Тільки уяви, воно утворилося в часи льодовикового періоду, тоді ж, коли і Байкал і озеро Вікторія. Відгомони льодовикового походження можна помітити і зараз – вода в озері не прогрівається і зберігає прохолоду.

Тут панує спокій і тиша, яку порушують лиш пісні птахів. Озеро оточене короною високих соснових, вільхових та кленових лісів. З висоти пташиного польоту Шелехівське озеро схоже на величезну розігнуту підкову, що огортає крихітний острівець посередині.

Озеро Несамовите

Рахівський район Закарпатської області

Високогірне озеро Несамовите, що розташоване у гірському масиві Чорногора, має містичну славу. Існує безліч карпатських легенд про вічнохолодні води, в які не можна кидати каміння і купатись в них. Але є й гарні чутки. Тим, хто вмивається водою озера, пророкують щастя на весь рік. Так це чи ні, можна перевірити особисто!

Водойма, що є зовсім неглибокою (1.5 м) «витягнута» у довжину на 88 метрів. Вражень від знайомства із надзвичайно красивим озером додає і мальовнича природа гірських вершин і долин, що розкинулись довкола чарівними пейзажами.

 Озеро Марічейка

Верховинський район Івано-Франківської області

Ще одне озеро масиву Чорногора, звідусіль оточене густим смерековим лісом. А його найближчі береги вкривають субальпійські луки. Легенда про назву озера згадує вродливу дівчину Марічку, яка пожертвувала життям, щоб врятувати односільчан від наступу ворогів. Озеро утворилось зі сліз коханого Марічки – чабана Іванка. А ліс довкола назвали Дівочим. Видніє він у дзеркалі прозорої чистої води, крізь яку, якщо підійти ближче, можна побачити дно. 

Більше дізнайтесь тут:

https://www.youtube.com/watch?v=qpsPrAkqJjI

https://www.youtube.com/watch?v=h-TKN-EJdPE

 КРАСЕНЬ ЧЕРВЕНЬ ЗАВІТАВ, ВСІХ ІЗ ЛІТОМ ПРИВІТАВ

Той, хто бачив, як розкішні

маки вогняно цвітуть,

як в садках дозрілі вишні

аж гілки додолу гнуть,

той, хто в пору косовиці

на узліссі поміж трав

соковиті полуниці

в повні кошики збирав,

той розкаже сам, напевно,

чом це здавна між людей

на Вкраїні зветься Червнем

перший літній місяць цей.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/virshi-pro-cherven

 

Про походження наймення першого літнього місяця існує чимало гадок.

Одні вважають, що назві прислужилося масове цвітіння квітів, зокрема маку й півонії; інші стверджують, буцімто назва пішла від зачервонілих суниць і черешень, котрі починають визрівати.   

За думкою Василя Скуратівського, назва походить від червеця. Саме в червні з’являється сокоживна комаха – кошеніль (червець – назва комах, із тіла самиць яких добувають червону фарбу; кармін, червець).  

 Червенська фарба цінувалася насамперед за соковитий колір і практичну якість, позаяк він не вигоряв на сонці й не змивався водою. З неї в давнину добували червону фарбу, якою фарбували бойові прапори князівських дружин. Цим барвником фарбували вовну, ткацькі вироби, лучку і навіть виготовляли жіночу пудру. Широке розповсюдження цього промислу, очевидно, й сприяло офіційній назві місяця.

Проте в народі, поряд з офіційною, існувало й багато регіональних означень. Ще в Давній Русі первісток літа називали “кресником” чи “креснем”, оскільки язичники пов’язували своє життя із “небесним вогнем” – сонцем. Адже слово “крес” (чи не звідси й назва добувача вогню – кресало?) означало “живлящий вогонь”. А саме на червень припадає період найвищого сонцестояння.

Була й інша накличка – “ізок”, тобто місяць сюрчання коників.

Українські народні назви всіх місяців споріднюються з природними ознаками. Ось чому червень ще називали “гезднем”, “кезднем”, “бізднем” чи “безднем”, позаяк під цю пору з’являються надокучливі гедзі та сліпаки, котрі бунтують корів та коней.

Відомий український етнограф В.Шухевич зафіксував на Гуцульщині й таке означення червня – “гнилець”. У цей час настигає пора сінокосів та заливних дощів. Від того сіно нерідко гнило.

Деінде його йменували і “червивим місяцем” – порою розвитку гусені й шашелю. Тому в червні селяни намагалися не заготовляти деревину для житла, бо “воно швидко псуватиметься”.

Щоправда, слово “гнилець” стосується й пасічництва. Цим терміном визначають вельми небезпечну інфекційну хворобу. Вона з’являється тоді, коли бджолина матка відкладає личинки. Якщо частина черви застигла, тобто захолола від протягів, починається процес гниття. Інфекція переходить і на робочих бджіл. Заражені гнильцем комахи практично не виліковуються і гинуть. Ця зловісна хвороба з’являється переважно в червні, коли плодючість маток особливо велика. Очевидно, діалектна назва місяця – “гнилець” – також пов’язана з пасічницьким терміном.

Небезпідставні міркування дослідників традиційного бджільництва, які вважають, що своє ім’я місяць прибрав від того, що в червні бджолині матки починають найактивніше відкладати личинки – плодити черву.

Співзвучні нашій мові назви місяця і в деяких інших слов’янських народів. У білорусів – “червень”, поляків – “червєц”, чехів – “чєрвєн”. Давньоболгарська мова також фіксує термін “чрвен” (щоправда, це стосується наступного місяця – липня). Проте у творах деяких класиків зустрічаємо і назву “іюнь”, що походить од ймення давньоримської богині Юнони, котра була покровителькою подружнього життя.