Усе моє, все зветься Україна
Україна – це чарівна природа, це
неповторна культура, це все те що навколо нас, Україна – це та земля, де ви
народилися, де завжди на вас чекатиме батьківська домівка, зігріта теплим
родинним затишком, добротою та материнською ласкою, це Батьківщина, найкраща і
найрідніша.
Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є – дорога, явори,
усе моє, все зветься – Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори
(Ліна Костенко)
Де зелені хмари яворів
Заступили неба синій став,
На стежині сонце я зустрів,
Привітав його і запитав:
– Всі народи бачиш ти з висот,
Всі долини і гірські шпилі.
Де ж найбільший на землі народ?
Де ж найкраще місце на землі? –
Сонце усміхнулося здаля:
– Правда, все я бачу з висоти.
Всі народи рівні. А земля
Там найкраща, де вродився ти!
Виростай, дитино, й пам’ятай:
Батьківщина – то найкращий край!
(Дмитро Павличко)
Комментариев нет:
Отправить комментарий