Поезія вільних

Шановні читачі, я пропоную вашій увазі надзвичайні вірші із збірки «Поезія вільних». Кожен вірш, кожен рядок, кожне слово – це вже частина Української історії. Після нашої перемоги, майбутні покоління мають пам’ятати, крізь що ми пройшли та надихнутись відвагою і героїчною боротьбою.

Ми стали старші на одну війну

Це все було одну війну назад,

Одну весну, одну нестримну мрію.

Коли були не бомби – зорепад.

Та більш мирськими були наші мрії…

Це було тисячу життів назад,

Нічних жахіть, холодних бомбосховищ.

Де ще не відрізняли «грім» та «град»,

Не розуміли ще ми силу мови.

Це було міліони слів тому.

Вже й не згадаю, що я говорила…

Це було менше на одну війну,

На один подих та незламні крила.

Та світло переможе знов пітьму.

І кожен день дарує нам надію.

Ми стали старші на одну війну,

Одну весну, одну нестримну мрію.

23 бер. 2022 р.

Автор: Олена Бурачок

 

ЄДИНА МИТЬ

Єдина мить змінила все –

Зник тихий сон у мирній хаті.

Літак ворожий смерть несе,

Летять над селами крилаті...

Як сталося - ніхто не знав.

Війною брат пішов на брата.

Хто навіть зброї не тримав,

Вдягнув спорядження солдата.

Вся Україна в одну мить

Славетно армією стала,

Щоб Батьківщину боронить

Від злої руської навали.

І разом з нами цілий світ

Співа "червоную калину",

Бо Україна - вільних щит,

Опора всім в лиху годину.

Єдина мить змінила нас,

З'єднала людство на планеті.

Час боротьби, єднання час

У світовій війні, у третій...

20 квіт. 2022 р.

Автор: Лілія Єрмак

 

За Україну

Ми за Україну

В цю лиху годину,

Ми за Україну

Стоїм до кінця,

Птаха жовто- синя

Хай у долі лине,

Нам свобода, браття,

Завжди до лиця!

Переможем, знаєм,

Ворогів рашистів,

Ми не відступаєм-

Українці ми!

Буде перемога,

Правди в нас дорога,

Воля нас обняла,

Наче птах крильми!

11 квіт. 2022 р.

Автор: Стаднік Олег Анатолійович

Перекотиполе

Велике переселення, потік людей

і доль подалі від руїни...

Міграція у двадцять перший вік!

На терени Європи з України...

Вхопивши найдорожче - діточок,

і той нехитрий скарб, що врятувала,

вливається матуся у струмок

із Харкова, із Бучі, із підвалу...

Бліді обличчя, сльози на очах,

а на плечах чотирьохтонна втома...

Там, все нажите, в селах і містах...

І вирви від ракет на місті дому...

Там, все минуле... зболене - тепер.

А що майбутнє?

Перекотиполе...

Хіба Господь - надійний режисер,

що написав тобі сценарій, доле?..

Благословен, хто маму обігрів!

Благословен, хто дітям помагає!

Беріть надію на один з шляхів,

вона завжди додому повертає...

Настане день, закінчиться війна,

і рани залікуються...

Це - звісно...

А пам'ять - передчасна сивина.

А пам'ять - вірш написаний, чи пісня...

І хочеться сьогодні, не про біль,

не про війну, щось інше написати...

Скипають сльози, і знаходять ціль...

Та права не даю собі ридати...

Заплачу потім, в перемоги час...

Від радості, від гордості, нарешті...

І напишу щось радісне, для вас...

А зараз - тільки очевидні речі.

Двадцятий день війни

20 бер. 2022 р.

Автор: Олена Богуцька Коваль

 

Якщо ви хочете ознайомитися детальніше із збіркою, переходьте за посиланням:

https://warpoetry.mkip.gov.ua/?fbclid=IwAR1nJ4xDuQL2gfhBumESFObahyZxiZ2RjIHPgwA7yiK5C2az5O08dzUOrfE