"Баба Зеба" – хто ж вона?

Якщо ви проводили своє дитинство в селі і бігали босоніж, то неодмінно страждали від «укусів» цієї «баби». Навіть якщо й не знали, хто вона така.

Насправді, це якірці́ колючі – багаторічна повзуча трав'яниста рослина, від 10 до 50 см. Якірці мають розгалужене стебло, яке килимком стелиться по землі, і опушені парноперисті листочки, з пазух яких виглядають квіти приємного лимонного кольору. Так і хочеться в літню спеку босоніж походити по такому зеленому килимку… Але не поспішайте! Рослина дуже підступна!

На місці кожної квітки досить швидко з’являється жорсткий, колючий плід. На перший погляд він нагадує горошину, але з величезними шипами.

Такі горошини зовсім непомітні на сухій землі. Проте вони є великою загрозою як для босих ніг і собачих лап, так і для велосипедних шин.

В народі рослина відома як «бабині зуби» (мабуть звідси й Баба Зеба), наукова назва – якірці сланкі (Tribulus terrestris). В Україні вони поширені в основному на півдні. Зустрічаються на городах, полях, біля доріг.

Звичним місцем для якірців є баштани, тож місцеві мешканці називають рослинку «кавунцями».

 З першого погляду і не збагнеш, за що рослину охрестили «бабиними зубами»! Та придивившись, побачиш не лише жовті квіточки на кінці стебельця – біля кореня дозрівають вкриті гострими довгими шипами плоди, за які рослину прозвали «рогоглавником». 

Оті «якірці» так міцно чіпляються до ніг та хутра тварин, взуття і одягу людей, навіть до коліс автомобілів, що можуть «подорожувати» на велику відстань. А в місцях масового поширення легко пробивають колеса, добряче дошкуляючи велосипедистам.

 
Завдають якірці значної шкоди і скотарству. Тварини, надто з білим хутром, які випадково їх поїдають, можуть навіть загинути, бо рослина підвищує чутливість організму до сонячних променів.

                             Народними назвами є кавунці, якорці, баранці.