Цікаво про День народження

Коли почали святкувати Дні народження

Перші згадки про день народження з’явилися в Єгипті і відноситься до 3000 до н.е. У документах згадується день народження фараона. Втім, історики вважають, що приводом для торжества було народження фараона, як бога, тобто, сходження на трон.

День народження людини,

а не імператора почали святкувати стародавні греки. Вони вірили, що людина має дух. У день народження дух містично спілкується з богом. Так день народження став визначною подією.

Свічки для торта

Перші свічки для торта з'явилися в Стародавній Греції. Існував звичай дарувати богині Місяця Артеміді пироги у формі півмісяця, прикрашені запаленими свічками. Вони були не просто прикрасою, а символічним «з'єднанням Wi-Fi» з божеством. Свічки запалювали перед початком молитви чи прохання до богині. Закінчивши молитися, прохач гасив свічки, залишав підношення і йшов додому впевнений, що послання досягло вух Артеміди.

День народження, як форма захисту

У момент народження людське немовля дуже мале і слабке. Медицина була поганою. Люди використовували всі доступні способи убезпечити спадкоємця від хвороб та нещасть. Друзі та родичі збиралися в будинку новонародженого з добрими побажаннями та привітаннями. У деяких цивілізаціях вірили, що шум свята відлякує злих духів від будинку.

День народження з тортом

Пекти торти, прикрашені фруктами та свічками до дня народження, стали у Німеччині у 18 столітті. На торт ставили по 1 свічці за кожний рік життя дитини. Малюк загадував бажання і дмухав на свічки. Німецькі батьки 18 століття вважали, що організація дитячого свята робить дитину добрішою та несе користь для її розвитку.

Звідки пішов звичай дарувати подарунки

Звичай дарувати подарунки походить від ранніх цивілізацій. Спочатку дари приносили божествам. З появою днів народжень царів піддані несли дари монарху. Коли з'явилися дні народжень у звичайних людей, вони супроводжувалися вже звичними атрибутами - подарунками і привітаннями.

Хто першим почав використовувати святковий ковпак

Існує теорія, що дворяни були єдиним класом, який міг дозволити собі святкування за давніх часів. Від дворянської корони походить традиція носити кумедний святковий ковпак або корону іменинника. Можливо, селяни теж святкували, але письмових свідчень цього не збереглося.

Незвичайні дні народження

Уряд Стародавнього Риму встановив обов'язкові державні свята на честь видатних громадян. Також у країні існував звичай кожному римлянину на 50-річчя дарувати особливий пиріг. Його пекли з пшеничного борошна, оливкової олії, сиру та меду.

Цікаво, що

у стародавньому світі дні народження існували лише для чоловіків. Перші згадки про дні народження жінок з'явилися не раніше 12 століття.

Чому християни не святкували дні народження

У ранньому християнстві вірили, що всі народжуються з первородним гріхом. Тож священики вважали дні народження святкуванням гріха. 

Цікаво, що

День народження Ісуса (Різдво) почали святкувати не відразу, а лише у 4 столітті.

 Видно пана по халявам

Слово Халява часто можна зустріти у повсякденному житті. З ним пов’язані деякі фразеологічні вислови. Та чи знаєте ви, що насправді воно означає.

Халя́ви — верхня частина чобіт, яка прикриває гомілки.

Халя́ва – це також можливість отримати що-небудь безкоштовно.

Халява – назва риби.

Звідки пішов вираз «на халяву»?

За найпоширенішою версією, походить висловлювання від єврейського «халів» – «молоко». У єврейських громадах з давніх-давен існував звичай по п'ятницях роздавати молоко незаможним. Кажуть, що колись і в Одесі місцеві бідняки також могли безкоштовно отримати молоко. Його привозили із криками «халяву привезли».

Синоніми до слова «халява»

• дарівщина, дармовщина
• безкоштовно,
• туфта, підробка,

Застосування в сучасних сферах

Халява – зазвичай вживається в значеннях «безкоштовно», «не докладаючи жодних зусиль», «на шару». Це слово часто вживається стосовно рекламних акцій і розіграшів, що проводяться інтернет-компаніями. Найчастіше мова йде про дрібниці і дуже рідко можна отримати дійсно цінний предмет.

Походження слова

1. Як вже було сказано вище, існує думка, що слово «халява» походить від івритського «халяв» – «молоко».

2. Однак деякі мовознавці стверджують, що більш очевидною є версія, згідно з якою сучасне значення слова халява перейшло від значення халява чобота (наявного в словнику Даля). Розпірка халяв була простою, але потрібної роботою.

3. Також можливо, халява, походить від польського cholewa – халява. Справа в тому, що бідні шляхтичі, які служили або воювали в Росії «брали на халяви» – тобто закладали в чоботи дрібні подарунки, їжу або просто те, що можна взяти безкоштовно, «на халяву».

4. За іншою версією, з метою економії нові чоботи замовляли з халявами від старих («на стару халяву»), що надалі і стало позначенням дешевизни і даровизни.

Історія терміну

Халяви та їх конструкція впливають на зручність і призначення взуття. Зокрема, особливістю чобіт козаків часів Гетьманщини було те, що це взуття мало невисокі халяви (заввишки до середини литки) і двошарові закаблуки з луб'яною дерев'яною прокладкою для міцності. Халяву зазвичай зшивали одним швом з внутрішнього боку ноги, що й розрізняло чоботи для правої і лівої ноги. Халяви утеплювали ноги, а під час їзди верхи захищали їх від кінського поту та металевих пряжок стременних ременів. Верх халяв був зрізаний скісно (рідше рівно) і мав невеликий гостроконечний мисик попереду. Приблизно на межі XVII та XVIII сторіч верх халяв позбувся характерного мисика, тобто став зрізатися рівно. Поширеним було заправляти шаровари у халяви чобіт.

Фразеологічні вислови зі словом Халява

лизати халяви (чоботи, черевики, п'яти) комусь – означає «догоджати комусь, підлабузнюватися перед кимсь, принижуватися». «видно пана по халявах» – означає, що зовнішні прояви, зокрема якість взуття характеризують достаток та (або) шляхетність людини.

Жаргонне значення слова «халява» — щось безплатне. «На халяву» — можливість отримати щось дарма. Припускають, що цей вираз веде походження від звичаю ховати на бенкетах пригощення в халявах, щоб можна було поїсти безкоштовно ще раз.

  

 Всюди буйно квітне черемшина…

Останнім часом все частіше звучать українські народні пісні, пісні українських композиторів, які співали ще наші мами та бабусі. Та часто буває, що багато слів у пісні можуть бути зрозумілі не для всіх. Це залежить, наприклад, від того, в якому регіоні складалася пісня. Бо деякі слова із західних чи центральних регіонів можуть бути не зовсім зрозумілими для мешканців східних регіонів країни. Іншою причиною нерозуміння може бути й те, що якісь слова вже просто вийшли із повсякденного вжитку. Дорослі люди ще пам’ятають і розуміють їх, а от молоді люди, підлітки відчувають труднощі в розумінні тексту.

Як приклад, пропоную всім згадати пісню «Черемшина».

 https://www.youtube.com/watch?v=DqOlo3sTSAc

 Та вже в першому куплеті ми бачимо слова, які можуть бути  не зовсім зрозумілими для когось.

Знов зозулi чути голос в лiсi.
Ластівки гнiздечко звили в стрiсi.
А вiвчар жене отару плаєм,
Тьохнув пісню соловей за гаєм.

 Навряд чи молодим людям (особливо, якщо вони живуть у місті) буде зрозуміло, хто такий вівчар.

Вівчар –  Той, хто доглядає овець; овечий пастух, чабан. 

 

А може ви знаєте, що таке плай?

Плай — форма рельєфу, плескаті гребені гір, відгалужень головних хребтів з пасовищами і скотопрогінними стежками в Карпатах, зокрема на Закарпатті. Це також традиційна пастуша, кінно-піша стежка в Карпатах.

Найлегше тут слово стріха (в стрісі)

Стрі́ха — солом'яна або очеретяна покрівля хати.

 
Коша́ра — Сарай, загорода для овецъ. те ж саме, що вівчарня, хлів чи загін для овець. 

 

Ну й нарешті сама назва –

Черемшина – це невелике дерево або кущ з рясними, зібраними в китиці запашними білими квітами і чорними їстівними ягодами. Ця рослина має кілька назв – черемха, черемуха, черемшина.

Колись популярна українська пісня-романс "Черемшина", була  створена у 1965-у році. Музика Василя Михайлюка, слова Миколи Юрійчука.

 Якщо вам цікаво, пропоную також ознайомитися із історією написання цієї пісні та її авторами

 https://www.youtube.com/watch?v=iR14KxysV7E