Для допитливих читачів
Віктор
Михайлович Васнецов (1848-1926) - архітектор та художник, що прославився своєю
любов'ю до билин та переказів. У його роботах химерно переплітається реальність
і вигадка, занурюючи глядача в дивовижний світ снів, фантазій, чарівних істот
та відважних героїв. Деякі вважали, що подібні витвори відроджують національну
культуру, інші ж критикували їх «нецікавість». Проте, в 1912 р майстру подарували дворянство, визнавши його
унікальні заслуги.
Талановитий
художник близько товаришував з багатьма великими художниками свого часу - І. Є.
Рєпіним, І. М. Крамським, В. Д. Полєновим, П. П. Чистяковим, був членом
мамонтовського гуртка в Абрамцево (неформального об'єднання творчої
інтелігенції). У 1871 р, при спілкуванні з іншими майстрами й виникла ідея полотна «Богатирі» (саме таку назву дав
йому автор). Повернувшись додому, він негайно накидав олівцем ескіз, залишивши
в щоденнику опис картини: «Узгір'я, простір ... дивний сон дитинства! Намалював
відразу».
Але, незважаючи на швидкість, з якою з'явився перший
варіант витвору, його завершення потребувало більше 20 років. Уточнюючи
окремі деталі зображення, В. М. Васнецов створив близько 20 етюдів маслом:
портрети «Голова селянина», «Витязь в кольчузі», «Селянин Володимирської
губернії Іван Петров», пейзажі заповідних земель поблизу Абрамцево (садиби, яка
тоді належала промисловцеві і філантропу С. І. Мамонтову), малюнки коней. А
обладунки та зброю майстер скопіював з автентичних музейних експонатів.
Перший начерк олівцем 1871-1874 рр. Третьяковська галерея
Перший ескіз олією. полотно 27х41 Будинок-музей В. Д. Полєнова
Масштабний
витвір відразу ж набув популярності. Після того, як був нанесений останній штрих, його придбав П. М.
Третьяков, в чиїй галереї полотно знаходиться й сьогодні. За
картиною Васнецова придумували анекдоти та сценічні мініатюри - актори
розігрували діалоги й кумедні сценки між героями. А коли відбулася персональна
виставка художника (березень-квітень 1899 р.), полотно зайняло на ній
центральне місце.
Васнецов «Богатирі». Фото з оригіналу. 1881-1898 рр. Державна Третьяковська галерея
Казкові сміливці чи
історичні постаті?
Будь-яка
бувальщина повинна на чомусь ґрунтуватися, тому всі витязі, що діють в
народному епосі, мають реальних прототипів. Так:
- Прообразом Іллі Муромця –
богатиря, який втілює ідеал відважного та справедливого воїна - став силач на прізвисько
«Чоботок», що народився в Муромі (Володимирська обл. Росія). Він був
славним героєм, але після поранення постригся в ченці в Києво-Печерській
лаврі, де і помер близько 1188 р. А в 1643 р чоловіка звели в лик святих.
Але є й інші прообрази богатиря, наприклад, селянин Іван Петров і ломовий
візник, якого зустрів Васнецов у Москві. На полотні В. М. Васнецова Ілля
символізує мудрість, обгрунтованість, досвідченість, зв'язок між
поколіннями. Його кряжиста, могутня фігура дихає велетенською силою та
надійністю - це відзначають навіть школярі, які пишуть витвір по картині!
Враження підсилює кінь, який несе богатиря - «лютий звір» з залізним
ланцюгом замість узди.
- Альоша Попович - молодший з трьох
богатирів. Вважається, що він був сином ростовського священика Леонтія, який
дав хлопчику гарну освіту. Подорослішавши, юнак став «хоробрий» (вмілим
воїном) і боярином, служив князю Всеволоду Юрійовичу (1154-1212), потім
його сину Костянтину, а коли останній помер, перейшов до Мстислава
Романовича (1156-1223), разом з яким й загинув в битві з татарами під
Калкою. В інтерпретації живописця герой відрізняється хитромудрістю,
винахідливістю, заповзятістю, вміє грати на гуслях - про це свідчить
музичний інструмент, приторочений до сідла. Даний персонаж - уособлення
споглядального початку, поетичного духу, чуйності до гармонії та краси.
Моделі для художника: натурщики та
прототипи
Дослідники, які складають каталог картин Віктора Михайловича,
завжди намагаються встановити, ким були його натурщики. Не став винятком
й витвір «Богатирі».
Богатир
Ілля Муромець - зовнішність якого
збірний образ. Живописець хотів, щоб витязь був «здоровенним здорованем,
статечним, красивим, з уважними очима» і невтомно шукав людину з відповідним
типажем. Майстру позували селянин Іван Петров з села Великі Митищі, коваль в
абрамцевському маєтку, ломовий візник, який зустрівся в Москві на набережній
біля Кримського моста.
А
ось в Альоші
Поповича
натурник був всього один - 13-річний Андрій Савич Мамонтов, теж захоплювався
малюванням. Майстер написав портрет хлопчика, поки гостював у його батька, який
протегує всім діячам мистецтва, і вже з нього скопіював обличчя билинного
героя. Однак готового полотна юнак так і не побачив - в 1891 році він
застудився та невдовзі помер
Для тих, хто не знав. Є ще й така думка…
Картина «Богатирі»
Віктора Васнєцова, 1898 рік., давно виставлена на публічний огляд у
Третяковській галереї.
На картині: (раджу не полінуватись і перейти за посиланнями - це цікаво!)
Олешко Попович народився у м. Пиря́тин, зараз – Лубенський район, Полтавська область, Україна
https://uk.wikipedia.org/.../%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D1%88%D0...
Ілля́ Му́ромець (або Ілько́ Му́ровець) народився у м. Моровійськ, зараз - село Морівськ, Чернігівська область, Україна. Мощі зберігаються у печерах Києво-Печерської лаври.
https://uk.wikipedia.org/.../%D0%86%D0%BB%D0%BB%D1%8F_%D0...
Добри́ня Мики́тович (Низкинич) народився у с. Ни́зкиничі, зараз - Володимир-Волинський район, Волинська область, Україна
https://uk.m.wikipedia.org/.../%D0%94%D0%BE%D0%B1%D1%80...
А ось
це вже й справді цікаво!
Всі персонажі чи їх
прототипи жили орієнтовно у 950 роки. До чого тут росія спитаєте? А ні до чого:
Москва буде заснована через 200 років, у 1147; її засновник та, за
сумісництвом, кровний побратим хана Батия Юрій Довгорукий ще не народився, не
прожив своє дивне життя та не був похований у Церкві Спаса на Берестові, що
неподалік Києво-Печерської лаврі. Бо коли у Києві вже стояли величні кам'яниці,
на московії ще жаби квакали. До речі, первинна назва Москви – Кучков…
Комментариев нет:
Отправить комментарий