І все на світі треба пережити

І все на світі треба пережити,
І кожен фініш – це, по суті, старт,
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.

Тож веселімось, людоньки, на людях,
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Застряло серце, мов осколок в грудях,
Нічого, все це вилікує смерть.

Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено,
Хай буде вік прожито, як належить,
На жаль, від нас нічого не залежить...

А треба жити. Якось треба жити.
Це зветься досвід, витримка і гарт.
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.

Отак як є. А може бути й гірше,
А може бути зовсім, зовсім зле.
А поки розум од біди не згірк ще, –
Не будь рабом і смійся як Рабле!

Тож веселімось, людоньки, на людях,
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Застряло серце, мов осколок в грудях,
Нічого, все це вилікує смерть.

Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено.
Єдине, що від нас іще залежить, –
Принаймні вік прожити як належить.
                                           Ліна Костенко

 

Життя іде і вносить корективи

Життя іде і вносить корективи
У наші плани і у долі теж.
Здається тут ми вже були щасливі,
І, раптом щастю — знов немає меж!
То світить сонце, а то хмарка плаче,
То враз веселка сяйвом виграє.
І зайчик сонячний через віконце скаче.
І знову в світі — стільки щастя є!
Що хочеться руками світ обняти
І поділитись щастям з усіма!
То ж треба світ таким, як є, приймати,
Не сумувать, не нарікать дарма.
Життя складне, бо є свої капризи,
І радощі, і болі в ньому є.
Цікаве тим, що є завжди сюрпризи
І їх життя частенько роздає.

                     http://lifepoezia.blogspot.com/

 

Поезія «Хороша дівчинко…»

Хороша дівчинко, тобі будуть казати:
«Бери усе і зараз від життя…»
Не дай собі у серці натоптати,
Отим, що дбають тільки про взуття…

Вони навчатимуть тебе звертати гори,
Триматися пустих, бездушних мрій,
Закривши очі на людей, що поряд,
Щоб не порушили твоїх пустих надій…

Вони навчатимуть себе лишень любити,
Шукати щастя в радощах земних,
Хвалитимуть фальшиві, штучні квіти,
Щоб ти забула пахощі живих…

Хороша дівчинко, повір, найкращий вчитель,
Твоя душа, чистіша від сльози,
Не дай її лукавим забруднити,
У ній – оте що вічне, назавжди…
                  Автор Британ Галина Ярославівна