Комин чи димар, як правильно?

Сьогодні комин – це звичайний і, водночас, необхідний елемент опалювальної системи, без якого не може обійтися жодна сільська оселя. Проте цікаво зазначити, що в українських оселях комини з’явилися відносно недавно.

Слово комин означає отвір, через який дим виходив з пічі. Димар – це труба для відведення диму з печі житлового приміщення.

 В Україні комини стали широко використовувати тільки у XIX – на початку XX століття. Димоходи складалися з кількох елементів:

* Нижня частина димаря називалась комин, він був верхньою частиною печі в хаті.

* Від комина йшов бічний канал –лежень чи лежак, який вів у сіни, де на певній висоті прикріплювався бовдур.

* Бовдур являв собою прямокутний короб, найчастіше плетений з хмизу, очерету й обмазаний глиною. Іноді траплявся дощатий, рідше глиняний чи цегляний.

  Бовдур у сінях.

Бовдур міг доходити до половини висоти сіней і закінчуватися на горищі. У цьому випадку дим розходився по горищу і виходив через стріху чи через спеціальні отвори, зроблені під гребенем на причілках. Такий спосіб опалення в українських хатах тримався дуже довго. Вважалося, що прокурювання стріхи димом підвищує її міцність і запобігає гниттю.

Пізніше бовдури почали виходити назовні над дахом. Це ми можемо бачити й зараз у всіх українських селаж.

 Дерев'яний бовдур на стрісі хати

НАРОДНІ ПОВІР’Я ТА ЗВИЧАЇ, ПОВЯЗАНІ ІЗ КОМИНОМ

Наші предки мали чимало повір’їв, пов’язаних із комином або димарем. Найбільш розповсюдженим було переконання, що через димар нечиста сила легко може проникнути  в оселю.

Саме тому люди щовечора, лягаючи спати, обов’язково прикривали комин заслінкою – «щоб нечистий не ліз в хату».

Закривали заслінку і під час грози. Вважалося, що грім та блискавку посилає Всевишній, вціляючи ними в нечестивців. Втікаючи від переслідування, чорти найчастіше ховалися в комин, а тому й блискавки влучають у людські оселі. Щоб цього не сталося, завбачливі селяни обов’язково прикривали димоходи.

За повір’ям, в комині знаходять свій прихисток і відьми.

Ось чому люди намагалися оселити хатнього охоронця, себто Домовика, на горищі біля бовдура або ж у припічку чи під піччю. Сюди ставили горщик з кашею чи наливали молока. Вважалося, що тоді Домовик буде ретельно стежити, щоб в оселю не пробрався нечистий.

Сильними оберегами та захисниками од нечистої сили були різноманітні візерунки, якими оздоблювали нижню частину комина. Тобто розмальовування комину та печі  спочатку виконувало оберегову роль – захист оселі від злих сил. І вже значно пізніше це стало прикрасою українського житла, що зберігається й зараз.