Барвінку хрещатий, стелися гладенько…

Весна повністю вступила в свої права. Не зважаючи на примхи погоди в садках буяють   різнобарвні квіти. І серед них – синьоокий хрещатий барвінок.

Називають барвінок хрещатим від слова «хрест», бо його стебла немов перехрещуються один з одним.

З барвінком пов’язано чимало легенд. Вони повертають нас до тих часів, коли в Карпатах люди поклонялись язичницьким богам і вірили у велику силу рослин-оберегів.

П’ять пелюсток цієї квітки – то п’ять засад щасливого подружнього життя: перша пелюстка – то краса, друга – ніжність, третя – незабутність, четверта – злагода, п’ята – вірність.

Барвінок застосовували в медицині з давніх часів, про нього як про лікувальний засіб згадували ще античні медики Пліній Старший і Діоскорид.

Нев’януча зелень барвінку та його витривалість у різних умовах привернули до себе увагу ще в середньовіччя. Рослині приписували чудодійну силу, вважали її символом вічності і незрадливості. В часи, коли панували марновірство, барвінок вважали талісманом, який оберігає від диявольської сили, від усякої нечисті та від злих відьомських чарувань. Барвінок вішали над вхідними дверима дому і ніколи не викидали на смітник, а тільки у воду, щоб він не загинув від спраги.

А ще про цю квітку для дітей писали цікаві казки:

 

Богдан Чалий, Павло Глазовий 

ПРО ВІДВАЖНОГО БАРВІНКА ТА КОНИКА ДЗВОНИКА

Не за синіми морями,

Не за темними борами,

Не за долами широкими.

Не за скелями високими,

Біля хати діда Гната

Почалося це, малята.

Бабуся Орися

Ішла від криниці.

Чує — хтось кличе:

Бабусю, спиніться!

Стала бабуся — нікого немає…

— Хто мене кликав? — тихо питає.

— Мила бабусю, кличу вас я.

Ось, подивіться, ручка моя! —

Нахилилась бабуся низько,

Бачить — скаче в траві хлопчисько:

Голубий комірець на зеленій льолі,

Носик, наче шматочок квасолі.

Очі чорні, як зерна ожини,

Руки й ноги гнучкі, як пружини.

Виліз малий

На тоненьку билинку.

— Дайте, бабусю

Водички краплинку!

Бабуся до нього підносить відерце:

— Хто ж ти такий, розкажи, моє серце!

Міцно хлопчина за дужку вчепився.

Довго смоктав і нарешті напився.

— Ну ж і козак! — здивувалась стара.

Нахильці випив всю воду з відра. —

Дякує хлопчик, кива головою.

Просить: — Облийте мене водою.

Я ні дощу, ні грози не боюся..

— Хто ж ти такий? — знов питає бабуся.

— Я хлопчина завзятий,

Я Барвінок Хрещатий.

Я вночі народився,

Рано-вранці розвився.

Хочу я погуляти

Біля вашої хати.

І сказала бабуся:

— Побігай, будь ласка.

Аж отут починається казка.

 Прочитайте ці та інші казочки.

 

Сподіваюсь, вони сподобаються юним читачам!