З історії вивчення рідного краю

До Всеукраїнського дня краєзнавства

«Рідний край»

У всіх людей одна святиня,
Куди не глянь, де не спитай.
Рідніша їм своя пустиня,
Аніж земний в чужині рай.
Їм красить все їх рідний край.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, без Батьківщини.
(Микола Чернявський, акровірш)

Хочу показати, як можна легко та цікаво вивчати свій рідний край. Для цього потрібно лише ваше бажання, трішки часу і багато любові до свого краю. А куди піти – можна завжди знайти цікаві місця, варто тільки озирнутись! Дані презентації з архіву роботи краєзнавців Просторівської школи.

Обовязково тисніть на посилання:

«Малі річки рідного краю»

https://docs.google.com/presentation/d/1nJrewWTfdU0XyRPEMzM6kZYrSRxtj8oT/edit?usp=sharing&ouid=106932154811655331800&rtpof=true&sd=true

«Екскурсія по менонітським селам Чернігівського району»

https://docs.google.com/presentation/d/1O4KyY_uScCSPJJMdUx3pZGzmeNCCj_q-/edit?usp=sharing&ouid=106932154811655331800&rtpof=true&sd=true

«Усе моє, все зветься Україна»
Буває часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, —
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є — дорога, явори,
усе моє, все зветься — Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.
(Ліна Костенко)