Читацькі вітрила

Як у давнину називали Київ?

Кожен українець знає, що назва нашої столиці походить від імені її засновника — Кия. Однак у давнину Київ мав також дві інші назви, які були поширені в іноземців.

Так, Костянтин Багрянородний у 948 році у своєму трактаті для нащадків означав, що Київ є столицею Русі, але саме місто він також називав Самбатас.

Де розташовувався дніпровський Самбатас Х століття

Імператор Візантії Константин VII Багрянородний (905–959) у творі «Про управління імперією» залишив загадкове повідомлення про укріплення на Дніпрі, яке він назвав Самбатас (у перекладах трапляються також Самбат, Самват, Самватас). У цьому укріпленні щовесни, як пише імператор, збиралися човни-однодеревки слов’ян, що припливали з Новгорода, Смоленська, Чернігова та інших міст. Пригнані човни тут готували до дальніх перевезень товарів по Дніпру, далі прибережними водами Чорного моря до Константинополя.

Де було це укріплення, звідки і з якої мови походить його назва, чи не є вона двійником назви «Київ» – на ці питання намагалися дати відповідь упродовж останніх століть десятки дослідників.

Складність проблеми у тому, що назва укріплення зустрічається у творі Константина VII лише один раз, в інших джерелах її не знаходять, отже, ні з чим порівнювати, ні за що зачепитись, щоб розкрити прихований смисл цієї назви. Та все ж «свідок» є: назва фортеці залишилася не тільки у творі імператора, її зберегла народна пам’ять у слові «Самбурки», що ним називають місцевість на південній околиці сучасного Києва.

Поруч із Самбурками, ближче до Дніпра, розташована історична місцевість Китаїв, де виявлені залишки городища ІХ–Х ст., тобто тих часів, які описує Константин VII Багрянородний. Як свідчать історики, русло Дніпра в цій місцевості відступило на схід, у результаті чого сучасні Самбурки і Китаїв стали більш віддаленими від берегів Дніпра та його заток. А в часи Константина VII згадане городище, певно, розташовувалося на березі Дніпра і, дуже вірогідно, було саме тим Самбатом, про який повідав і приберіг для нас його назву допитливий імператор Візантії. Як видно, Самбат був одним з річкових укріплених портів, що з півдня захищав Київ від нападу ворожих суден ще в давні дохристиянські часи.

Звідки ж походить стародавня назва «Самбат»?

Ще у ХІХ ст. видатний український мовознавець О. Партицький обґрунтував походження ряду слов’янських імен і власних назв, у тому числі і назви «Самбат», від скандинавських мов.

Версія про скандинавське походження назви «Самбат» знаходить своє підтвердження і в самому творі Константина VII, який, описуючи дніпровські пороги, дає їм подвійні назви: роські і слов’янські. Імператор називав росами скандинавів, що становили у переважній більшості князівську дружину, протиставляючи їх слов’янам, корінному населенню, з якого роси збирали данину. Відомо, що росів привів до Києва князь Олег, а захопивши, проголосив місто головним, столицею: «Се буди мати городомъ Рускым». З появою росів на київських землях виникла тимчасова двомовність: пришельці розмовляли роською мовою, а місцеві – слов’янською, допоки остання не витіснила першу. Тому у творі Константина VII трапляються подвійні назви дніпровських порогів.

Отже, Самбат – це зібрання човнів, їхня стоянка, пристань або, як казали наші предки-слов’яни, – притика. А де вона розташовувалась – підказує топонім Самбурки.

Пізніше це слово не зустрічалося у жодних джерелах, а фахівці поки що не мають однієї думки щодо його походження.

Київ чи Кенугард?

Вікінги, в свою чергу, називали Київ Кенугардом. Ця назва збереглася в кількох давньоскандинавських сагах, зокрема в “Сазі про Еймунда”. Назва “Кенугард” має два варіанти тлумачення. Відповідно до першої версії, “Кенугард” означає “місто човнів”, адже Київ дійсно знаходився в центрі торгівлі. Інша версія – ця назва має таке ж походження, як і сучасний варіант “Київ”. Нібито обидві назви можна трактувати як “місто Кия”.

Використані джерела:

https://prozoro.net.ua/2023/07/23/kak-v-drevnosti-nazyvali-kiev-bylo-eshhe-2-imeni/