Читацькі вітрила

Чому в Китаї локшину не прийнято розрізати на шматочки?

Для китайців локшина є дуже важливим компонентом різних страв. Незважаючи на простоту, існує величезна кількість її різновидів залежно від способу приготування, форми, інгредієнтів і навіть місця виробництва. Місцеві жителі ніколи не розрізають локшину на шматочки, залишаючи її довгою та цільною.

Китайська локшина: дещо з історії

Локшина – древній продукт. Згадується вона у старовинній книзі, що відноситься до періоду Імперії Хань (206 до н.е. – 220 н.е.). За часів Імперії Сун особливим попитом мали супи з додаванням локшини. А заклади громадського харчування не припиняли своєї роботи навіть вночі.

У Стародавньому Китаї локшину на основі пшениці називали «суповим тістечком».

Археологи в 2002 р. виявили глиняну миску, на поверхні якої залишилися частки локшини, датовані приблизно 2000 до н. е. Цікаво, що продукт добре зберігся. Як з'ясувалося пізніше, ця локшина була виготовлена з просяного борошна та зерен щетинника.

А ви знали, що

Локшина швидкого приготування вперше з'явилася в Китаї XVI столітті і називали її Е-фу. То був обсмажений продукт, який перед подачею просто розігрівали гарячим бульйоном.

Популярність і значущість локшини у Китаї

У Китаї локшина вважається другим за значимістю продуктом (першим – рис). Багато хто впевнений, що батьківщиною макаронних виробів, таких як спагетті чи локшина, є Італія. Але в істориків зовсім інша версія. Виходячи з неї, локшину в європейські країни вперше доставив Марко Поло в 1292 р. прямо з Китаю.

Цікавий факт:

За старих часів європейці готували локшину з дорогих сортів пшениці, тому вона вважалася розкішшю. Пройшло багато років, але локшина стає все більш популярною, причому вже не тільки в Китаї, а в усьому світі. Вона зустрічається на банкетах, весіллях, іменинах та інших святах.

Довга локшина у китайців вважається символом довгих років життя, щастя та здоров'я. Перед приготуванням вони не ламають локшину, бо вірять, що таким чином коротять собі життя чи бажають цього гостям. Це правило китайці знають з самого дитинства і це для них справді важливо.

Приготування локшини

Найвідомішу в Китаї тягнуту пшеничну локшину роблять у Ланьчжоу, у провінції Ганьсу. Приготування її не поступається за видовищністю роботі італійського піцайоло: з борошна та води замішують тісто, а потім майстерно розкручують, поступово нарощуючи у довжину. Воно звивається змією, скручується у вузли, злітає в руках майстра і майже непомітно поділяється на окремі смужки, які поступово стають дедалі тоншими і численнішими. Свіжу локшину бланшують пару хвилин у окропі, потім заливають наваристим м'ясним бульйоном, додають олію з перцем чилі, листочки кінзи — і блюдо готове!

Локшину не прийнято намотувати на палички. Її акуратно підхоплюють за край.

Не менш вражаюче виглядає і виготовлення струганої локшини. Її з шаленою швидкістю зрізають зі шматка круто замішаного тіста спеціальним широким скребком. Шматки локшини падають на дерев'яну дошку або одразу летять у каструлю з окропом. Окремі віртуози кладуть тісто собі на голову і швидкими точними рухами відокремлюють шматочки одразу двома руками.

Цікаво знати

Найпоширеніша локшина в Китаї – пшенична. Але готували цю страву з інших інгредієнтів. У 2005 році китайські археологи знайшли недалеко від селища Лацзя в долині річки Хуанхе миску локшини з проса та лисохвоста. Її вік оцінюється у 4000 років. Поселення Лацзя називають китайськими Помпеями, оскільки внаслідок природної катастрофи — землетрусу та повені — воно було поховано під товстим шаром землі та мулу, і багато артефактів відносно непогано збереглися до наших днів.

Другий популярний інгредієнт для локшини – рис. На відміну від пшениці, яка завоювала північ країни, рис найпоширеніший на півдні Китаю. Рисову локшину готувати трохи довше, ніж пшеничну. Спочатку промиті зерна потрібно подрібнити на борошно, потім замісити тісто і дати йому постояти до півгодини, після чого розкотити в найтонше полотно, згорнути в трубочку і нарізати широкими смужками. Далі діють залежно від особистих переваг: як добавки до локшини підійдуть і м'ясо, і риба, і всі види овочів, і різноманітні соуси, що дозволяють регулювати смак.