Читацькі вітрила

Барви української мови. Серпанок.

Ранок у серпанку

Яка краса сьогодні на світанку,
Так гарно, що очей не відвести.
Чарівний ранок в ніжному серпанку,
І хочеться це в серці зберегти.
Краса вражає, просто дивовижно,
Як всюди гарно! Де знайти слова?
Так чисто, світло, трепетно і ніжно.
Природа й справді світла і жива.
А сонце все підсвічує легенько,
Шаль дивовижна огорнула все.
Краса така захоплює серденько
Й на крилах в сині небеса несе.

Надія Красоткіна

Серпневий задушливий день. Серпень у самому розпалі. І чомусь в пам’яті випливає красиве слово СЕРПАНОК.

Якщо говорити про саме українське розуміння цього слова, то серпанок – це імла, легкий туман чи мрячка.

Туман і серпанок – це явища, що виникають в результаті конденсації водяної пари біля земної поверхні. Через розсіювання світла у далеких об'єктів зменшуються контраст і відмінності в кольорі.

Туман — помутніння атмосфери до значень видимості менш як 1 кілометр зваженими в повітрі найдрібнішими краплями або кристалами.

Серпанок – слабке помутніння атмосфери зваженими в повітрі найдрібнішими частинками вологи. На відміну від туману дальність видимості — більше 1 кілометра.

Якщо видимість погіршується не із-за частинок вологи (крапель або кристалів), то це явище носить іншу назву — імла.

Імла — скаламучення атмосфери зваженими в повітрі частинками з пилу, диму і гару. Імлу часто називають сухим серпанком, оскільки вона призводить до такого ж погіршення видимості, але при цьому супроводжується зниженою вологістю повітря (менше 50 %).

Отож, похмуре середовище, спричинене серпанком, може бути небезпечним для людей, що йдуть під час явища, та для водіїв.

Проте є зовсім інші тлумачення цього слова.

Якщо заглибитися до тюркського коріння цього слова, то можна відзначити, що ним позначають неймовірно легку тканину. З цього матеріалу роблять вишукані шалі для жінок, які накидають цю напівпрозору тканину на своє обличчя.

Серпанком також називають головний убір заміжньої жінки з прозорої легкої тканини, що має вигляд шарфа.

В народі кажуть напускати на очі серпанок. Тобто вводити в глухий оманливий кут людину, закривати їй очі на правдиву реальну картину світу.

Легка, схожа на дим поволока, що обмежує видимість, скрадає обриси кого-, чого-небудь; пелена – це також серпанок.

Серпанком також називають ледве помітний прояв сумного настрою, коли людина не може чітко визначитися, що відбувається з нею – на обличчя ліг легкий серпанок.

Як бачимо, серпанок – це не тільки красиве слово. Воно незвичне своїми значеннями та звучанням. Здавалося б неможливо підібрати однакові назви до кількох зовсім різних понять: туману як природного явища, омани як людської риси та тканини. Але це ж українська мова, з якою неможливе стає не лише можливим, а й унікальним.

СЕРПАНОК

Серпанок прокидався у красі,

Легенький вітер вибіг із туману.

У затишку пташиних голосів,

Почулось з неба жайвора сопрано.

Серпанок ледве нагрівав росу,

Що перлами світилась спозаранку.

Плакучі верби заплели косу,

Неначе одягали вишиванку.

Плесо мовчало. Лебеді пливли.

Сховались зорі, що вночі сіяли.

Сади так буйно пахли і цвіли,