Древні магічні свята серпня

Наш народ із древніх часів шанував природу, яка щедро дарувала трудівникам землі свої плоди. Окрім поваги до циклів Місяця, важливими були і певні точки у році, коли небеса і природа прихиляли свої голови до землі, наче слухаючи прохання людей. Навіть у певних церковних обрядах ще простежуються тіні язичницького минулого українців.

В Україні у серпні збирали перший урожай плодів. У цей час слід було подякувати Матері-Землі за щедрий врожай, який вона подарувала своїм дітям – людям. Протягом року, хлібороб працював на останній місяць літа – серпень. Як писав етнограф Василь Скуратівський, одна справа – виростити врожай, а інша – вчасно зібрати збіжжя. Не випадково в народі казали "Один серпневий день цілий рік годує".

В Україні жнива склалися із трьох етапів: зажинок, саме жнива та обжинки. До жнив люди готувались ретельно: ладнали господарський реманент, готували клуні-стодоли, куди складався готовий урожай, гострили серпи, коси, ладнали граблі, упорядковували дороги. Хата мала бути чистенько побілена. Напередодні жнив випікали хліб і приносили у жертву богам порося.

У серпні починався період обжинок. Обряд обжинків відзначав український народ давно. Недарма останній місяць літа на Україні називають серпнем. З приходом серпня для серпів і кіс було завжди багато роботи. Обжинки – старовинний народний звичай святкування закінчення жнив, що покликаний забезпечити майбутній багатий урожай. В останній день жнив женці збиралися гуртом і під обжинкові пісні в'язалиь останній сніп. 

У цьому снопі зібрана вся життєдайна сила поля, він має назву дідух. Його прикрашали калиною, квітами, перев'язували стрічками й урочисто заносили до хати. Кожна господиня намагалася зробити його особливо гарним та пишним. На Новий рік його ставили на покуті, а виходячи в поле для першого засіву, домішували до насіння вимолочені з нього зерна. Так через символічну естафету хліба для українців замикалося річне коло аграрного календаря.

 

У деяких місцевостях обжинки називали овином, іменинами. Ранком господар збирав молотильників і пригощав їх кашею. Після сніданку перед початком роботи затикали в усі кутки клуні по жмутку колосся – щоб урожай був багатий. Молотити починали з так званого "іменинного" снопа.

Згідно із язичницькими віруваннями, коли зрізується колос, "Мати хліба" передає свою енергію наступному, а значить в останньому снопі накопичується уся її енергія. 

Традиційно з останнього снопа в'язалась лялька. Спочатку вона була спільною для всього селища, пізніше "ляльок врожаю" стали плести для кожного будинку окремо. Заплетений останній сніп зберігався в кухні, і забирався лише тоді, коли в будинок вносили сніп наступного врожаю – старий же спалювали на подвір'ї або віддавали коням перед початком весняної оранки.

Для українців важливе значення мав не лише останній сніп, але й перший. Свято першого снопа – урочисте відзначення початку жнив. Вийшовши в поле на зажинки, господиня розстеляла скатертину або рушник із хлібом-сіллю та свічкою. Тричі кланялася ниві, промовляючи: "Дай, Боже, легко почати, а ще легше дожати". Жнива починали у "легкі" дні: вівторок або п'ятницю. Соломою з першого снопа загодовували корів, щоб не хворіли.

Традиція дякувати землі за щедрі перші плоди у землеробській традиції були поширені не лише в Україні, а й по всій Європі та на Британських островах.

Пізніше язичницькі традиції в Україні знайшли своє втілення у християнських Спасах. Святили головки маку, жито, пшеницю, груші і яблука, які в прадавні часи були символами нового врожаю. Обрядові дійства цих свят – своєрідні окрушини дохристиянських торжеств, які припадали на пору збирання меду, фруктів, збіжжя. Свідчать про це й відповідні народні назви Спасів: перший – Медовий, другий – Яблучний, третій – Хлібний. До них приурочені в народі обжинкові звичаї та обряди – своєрідний апофеоз річного календарного кола.

Знаючи про своє коріння, ми ніколи не забудемо, хто ми. Тому прагніть більше дізнатися про традиції українського та інших народів.

Джерело:

https://tsn.ua/blogi/themes/esoterica/drevni-magichni-svyata-serpnya-466947.html