Читацькі вітрила

Сторінка для малюків

ЗАГУБЛЕНА ПИСАНКА

Великодня казка

Ірина Мацко

Трапилась ця пригода у передвеликодній вечір. Маленька Катруся сиділа на лавочці біля хати і розписувала яєчка. Кошичок для освячення уже був готовий. Все Катруся туди поклала: і пасочку, яку спекла їй мама, і ковбаску, хрін, трошки масла, шматочок шиночки, прикрасила все зеленню і квітами. Тільки писаночок не вистачало. От тепер сиділа, розклавши пензлики та фарби на лавці, і виводила дивні візерунки. Завтра зранку вона з батьками понесе найкращий кошичок у церкву, щоб освятити.

Катруся дуже старалася, виводячи візерунки на яєчку. І не помітила, що писаночка, яку вона щойно розписала й поставила на лавку, потихеньку покотилася по лавці і упала в траву. Потім далі по горбочку. А Катруся розписала усі яєчка та й пішла у хату. Не помітила, що одного немає.

Котилась-котилась писаночка і прикотилась до будки, де жив песик Сірий. Та й стук до його стінки. Сірий злякано вискочив. Дивиться, перед його будкою лежить щось маленьке, кругле і кольорове.

- Кістку господар кинув, чи що? - понюхав. – Ні, м’ясом не пахне. Я такого запаху не знаю, напевно, камінчик, тільки дуже дивний якийсь і кольоровий. Нащо мені тут камінців перед будкою? Відкочу його до кота Мацика, нехай він морочиться.

Так і зробив. Кіт Мацик мирно спав, скрутившись клубочком біля хати. Сниться йому мишка, ніби він грається з нею, а вона він нього утікає. Раптом чує - щось муляє його у лапку. Прокинувся Мацик і бачить, що біля лапки наче яєчко лежить. Та якесь дуже кольорове. Такого кіт Мацик не бачив, коли заходив у курник.

- Що ж з ним робити? Може, погратись? Мишки ж все одно немає. Пограюсь я яєчком.

І почав кіт лапками яєчко катати туди-сюди, туди-сюди. Наче з мишкою грається.

Та скоро ця гра набридла.

- Ні, таки мишка краще. Вона жива, і утікає так цікаво, а тут що, лише котиться і все. Піду я, мабуть, мишку зловлю, а яєчко до курей віднесу. Напевно, вони його загубили.

Прикотив до курочок.

- Ось, тримайте, кури. Це ви десь загубили.

Розквоктались кури, позбігались дивитися, що ж це таке котик приніс. Якесь мальоване, чудне.

- Це твоє, Рябенька, - сказав впевнено півник, - ти також така, наче розмальована. – Бери і висиджуй.

- Так – так – так, твоє, твоє, - заквоктали кури.

Ну що ж робити Рябенькій? Сіла на яєчко. Сидить, сидить, а воно холодне. До півночі сиділа. А кури тільки запитують – ну що там, зігрілось? Буде з нього курчатко?

Так і просиділи кури над яєчком. І очей не стулили.

А надранок почули дзвін Великодних дзвонів у церкві, що початок великого свята звіщали і людей у церкву на освячення закликали.

- Великдень! Великдень! – загуло на подвір’ї. Тепер усі здогадалися, що то було за яєчко мальоване. І песик Сірий, і кіт Мацик, і курочки з півнем.
Зібрались вони біля порога хати з писанкою. Чекали свою господиню, яка завжди годувала та доглядала їх. І коли Катруся з батьками виходила з кошичком, щоб йти у церкву, – урочисто віддали їй мальоване яєчко.

- Дякую, мої любі. Саме цієї писаночки мені не вистачало. Я шукала її весь ранок. Тепер я освячу у церкві її і поділю між вами. Ви її врятували.

Катруся поставила писанку на вершечок у кошичок і понесла у церкву. А після освячення усі мешканці двору скуштували свячену писаночку, яку вони врятували. І були від цього дуже горді та щасливі.

https://mala.storinka.org/