Читаємо разом вірші українських поетів

Я думаю, що саме час нам звернутись до класиків української літератури. Тільки тепер кожне їхне слово сприймається зовсім не так, як нам говорили на уроках літератури в школі. 

Володимир Сосюра

Я ЗНАЮ СИЛУ СЛОВА

Я знаю силу слова -
воно гострiш штика
i швидше навiть кулi,
не тiльки лiтака.

Воно промiння швидше,
в нiм — думка й почуття.
Воно iде в народи
для вiчного життя.

Коли це слово — зброя,
як день, що не схолов,
коли живуть у ньому
ненависть i любов.

Воно влуча як куля,
ця зброя золота,
коли у нiм ненависть
з любовi вироста.

Воно над зорi лине,
а в нiм живуть як спiв
любов до Батькiвщини
i лють до ворогiв.

О зброє щастя, слово,
я жить з тобою звик!
Ти — квiтка у любовi,
в ненавистi ти — штик.
(1960 - 1961)

А тепер пропоную вірш сучасної письменниці з огляду на сучасні події. Якщо ви забули деякі факти з історії - саме час відновити ці прогалини (мається на увазі - згадати , хто такі Каїн та Авель).

Тетяна Семенченко

НАШ ДУХ МІЦНИЙ

За що ти, Каїн, Авеля вбиваєш?
До рук чому узяв ти автомат?
Навіщо мирний люд життя лишаєш?
Який ти нам, до біса, старший брат?

Одвіку завидющі в тебе очі,
Загарбати волів би цілий світ.
Ми ж зроду до чужого не охочі,
Але й чіпати нашого не слід.

Повстанемо пліч-о-пліч, не здамося,
В єднанні — запорука перемог.
Щоб націю здолати не вдалося,
На нашім боці — правда, віра, Бог.

А ти проклятий Каїн, начувайся!
Хай згине твоє військо сатанинське.
Покайся перед Авелем, покайся!
За те, що цілиш в серце українське.

Наш дух міцний не знищити, не вбити.
Підтримку маєм Божого плеча.
Прийшов ти, Каїн, вільний люд бомбити,
Сконаєш сам від судного меча.