Ну що б, здавалося,
слова...
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос — більш нічого.
А серце б’ється — ожива,
Як їх почує!.. Знать, од Бога
І голос той, і ті слова
Ідуть меж люди! . . . . . . .
. . . .
Тарас Шевченко
Я завжди захоплювалася творами
Шевченка. Тут і історія, і кохання, і зрада, і туга, і любов до природи, до
рідного краю. Треба тільки правильно прочитати рядки. Та, як виявилось, тут багато
про наше сьогодення. Не вірите? То почитайте.
Тарас Шевченко
ДО ОСНОВ’ЯНЕНКА
Бьють пороги; місяць сходить,
Як і перше сходив...
Нема Січі! Очерети
У Дніпра питають;
„Де-то наші діти ділись?
Де вони гуляють?
Чайка скиглить літаючи,
Мов за дітьми плаче;
– „Не вернуться!”
Загуло, сказало
Синє море: „не вернуться,
На віки пропали!”
Правда, море, правда, синє:
Такая їх доля!
Не вернуться сподівані,
Не вернеться воля,
Не вернеться козаччина,
Не вернуть гетьмани,
Не покриють Україну
Червоні жупани, –
Обідрана, сиротою
По-над Дніпром плаче;
Тяжко-важко сиротині,
А ніхто не бачить,
Тілько ворог, що сміється.
Смійся, лютий враже,
Та не дуже, бо все гине –
Слава не поляже;
Не поляже, а роскаже,
Що діялось в світі,
Чия правда, чия кривда,
І чиї ми діти.
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине...
От де, люди, наша слава,
Слава України!
Без золота, без каменю,
Без хитрої мови,
А голосна та правдива,
Як Господа слово.
Та сучасні письменники підхопили Тарасове слово. Так пишуть, не гірше за зброю їх влучні слова
https://www.youtube.com/watch?v=z6NG-PVq-Lk.
Віра Юрчишин
БОРИСЬ,
УКРАЇНО, ЖИВИ!
Наші очі у барвах — неба, сонця,
трави,
А серця воєдино в відтінках любові і люті!
Ти, вороже пощади — не моли та не жди,
Приготуйся дістати вдячність у груди!!!
Наші душі у фарбах пролитої кривІ —
То вона на курок навздогін натискає...
Боже світло уголос — Україно, борись і живи,
Пам'ятай, що до раю рабів не пускають!
Отож, почитаємо Шевченка разом!
Комментариев нет:
Отправить комментарий