Всесві́тній день пое́зії

«Поезія – це завжди неповторність,
Якийсь безсмертний дотик до душі.»

Л. Костенко

Це свято яке відзначається щороку 21 березня. Встановлено воно 1999 року ухвалою 30-ї сесії ЮНЕСКО. Вперше відзначено 21 березня 2000 року. В українському календарі Всесвітній день поезії вперше з’явилося у 2004 році 

НА ШОСТИЙ ДЕНЬ ПРИЙШЛА ВЕСНА…

Тетяна Мунтян

Нас всіх тримає мужній дух
В містах і селах України,
Простори чорних лісосмуг,
Червоні кетяги калини,
Молитви матерів вночі,
І перші крики немовляти,
І мерехтливий світ свічі
В підпіллі бабиної хати.
Нам сили додає солдат,
І його віра в перемогу,
Сьогодні бачимо хто брат,
І хто прийшов на допомогу…
Вже сьомий день гуде земля,
І хоч сирени не вщухають —
Ми переможем ворогів!
Упевнена! Не сумніваюсь! Знаю!

* * *

ДЕВ'ЯТИЙ ДЕНЬ

Алла Бійчук

Йшов дев'ятий день війни…
Ти скажи, мій юродивий брате,
Доки будеш в мене ти стріляти?
Доки Небо буде сльози лити?
Знай: за гріх цей будеш ти платити!

За сирени і безсонні ночі,
За, налиті страхом, діток очі.
За всі вирви, вибухи, завали,
За життя, заховане в підвали.

Тисячі смертей від рук бруднистих,
За зруйноване село і місто,
Кожен кущик, сонечко і хмару –
Ти за все нестимеш Божу кару!

Бо ж чи може брат іти на брата,
Та чи гоже тебе братом звати?
Швидше – нелюдом, фашистом, сатаною,
Супостатом, чорною чумою!

… День десятий… Ось уже й світанок…
Не таким чекаю кожен ранок,
Чую знов стріляєш, вражий брате!
А я хочу жити, не вмирати!

Хочу бачить як сміються діти,
Чути як шепоче в полі жито.
Хочу знову мріяти, співати
Й вірші лише радісні писати!

Ти не брат! Ніколи ним не станеш!
І в капкан свій підлий не заманеш!
Ми стояли і стояти будем,
Перемогу з гордістю здобудем!

Бо країна рідна нам, як мати,
Захищали й будем захищати!
Мусиш ти це добре пам'ятати,
Мій ворожий, юродивий брате!

* * *

Лелеки

Петро Половко

 

Лелеки в дорозі,

Під крилами – море…

Чи знаєте, рідні,

Яке у нас горе?

Замість підсніжників -

Кров і сльоза.

Чи чуєте в небі? -

Іде в нас війна.

Хоч не говорите,

Скажіть що умієте.

Може по-своєму,

Молитися вмієте.

Лелеки рідненькі,

Ми сумом сповиті.

А гнізда по селах

Ваші розбиті.

Скажіть нам, лелеки,

Що нам робити? -

Боротись, молитись

І край боронити.

Ми з вами, вкраїнці, -

Кажуть лелеки.

Ще трошки летіти,

Вже не далеко.

Дивіться на крила -

Долаємо море.

В молитві є сила -

Здолаєте горе.

Вам з неба видніше,

Хлопці як б‘ються.

Ідуть всі до бою,

Не плачуть, - сміються.

Весна на порозі,

У лузі – калина.

Збираймося, друзі,

Не вмре Україна!