І знову про полуницю

Червона, соковита,
І сонечком налита.
На кущику зростає,
Зелений хвостик має.

З початком літа розпочався і сезон смачнючої ягоди, про яку вже стільки всього сказано, написано, але все одно хочеться дізнатися більше. Мова йдеться про полуницю. Хоч найчастіше вживаємо іншу назву, проте треба пам’ятати, що  

«Клубніка» – це русизм.

В українській мові правильно казати полуниця.

Існують і інші назви

на заході України її називають трускавка

на Прикарпатті – просто «ягоди».

 А от на Полтавщині «ягодами» називають вишні. Там також вважають, що суниці ростуть у лісі, полуниці — на сонячних пагорбах, а у садку — клубника. Це три різні види ягід: і на вид, і на смак.

 Але правильна назва цієї ягоди – садова суниця, полуниця.

 

Батьківщина сучасної садової полуниці (суниці) — Північна та Південна Америка.

 Перші документальні згадки про полуницю відносяться до 230-х років до н.е., коли цю ягоду почали висаджувати в Італії. Однак справжню популярність у Європі полуниця здобула лише в 16 столітті.

Сучасна ягода з'явилася в Європі у XVIII столітті завдяки щасливому випадку. У 1712 році французький офіцер А. Фрезьє завіз до Європи чилійську полуницю. Вона випадково перезапилилася з віргінською суницею з Північної Америки. Цей гібрид ліг в основу всіх сучасних сортів.

 

Полуниця – одна з найпопулярніших садових культур на Землі. Її вирощують у всіх куточках земної кулі, окрім полюсів та Австралії

Цікаво знати, що

У Бельгії є музей, цілком присвячений полуниці. Він розташований у селі Вепіон. При музеї продають найрізноманітнішу полуничну продукцію – від варення до пива. Так, з полуниці теж можна варити пиво. А ще маринувати її і навіть смажити. Зіпсувати її смак дійсно нелегко.

 

А ви знали, що

Полуниця може бути не тільки червоною – на планеті існують сорти цієї ягоди і з білими плодами. За своїми корисними властивостями вони нітрохи не поступаються червоним побратимам.

 

Полуницю можна не тільки їсти сирою або у вигляді солодкого варення, а й додавати її до птиці, морепродуктів, сиру, або навіть обсмажувати в олії з чорним перцем.

У деяких країнах заведено маринувати зелену полуницю і вживати в їжу як своєрідну заміну маринованих огірків

 Найбільша полуниця у світі важила 289 грамів. Вона виросла в Ізраїлі в господарстві сім’ї Аріель у лютому 2021 року. Власники запросили адвоката і нотаріуса, які підтвердили появу такої ягоди, і відправили заявку до Книги рекордів Гіннеса.

Та офіційно рекорд ще належить японському фермеру Кіодзі Накао, який у 2015 році виростив полуницю вагою 250 г.

 Цікаво знати

 На планеті вирощують понад 300 видів полуниці.

 Дослідження показують, що полуниця покращує пам'ять і перешкоджає передчасному старінню клітин мозку.

 

 Отож, смакуйте полуницею і будьте здорові!

                                  
Більше про ці та інші факти дивіться тут:

https://www.youtube.com/watch?v=0xk-N8pZawM

 

 Картопля, бараболя, бульба …

Мабуть, всі знають, що картопля, нагадаємо, – культура в наших краях порівняно молода. У Європу вона потрапила з Південної Америки лише наприкінці XVI ст. Вважають, що в Україну картоплю завезено на початку XVIII ст. Через високу врожайність і неабиякі смакові якості картопля швидко набула популярності, ставши в народі мало не щоденною стравою («Картопля — другий хліб»), фактично овочем номер один.

Проте, можливо, вам доводилося зустрічати різні назви цього овочу. В чому ж справа?

Як правильно називати цей овоч: картопля чи бульба?

Відповідь проста. У різні регіони України картопля потрапляла різними шляхами, звідси й розмаїття назв.

Слово картопля походить від німецького Kartoffel. В українську мову цей термін потрапив у XIX столітті й став офіційним літературним варіантом.

Слово бульба має слов’янське походження. Воно споріднене з польським bulwa, що означає клубень, а також з білоруською мовою, де бульба є основною назвою картоплі. В Україні це слово вживається переважно на заході та в народній мові.

Походження слова бараболя не зовсім ясне, але деякі мовознавці припускають, що воно може бути пов'язане з угорським burgonya або польським barabula, які також означають картоплю.

В різних регіонах України картоплю називають по-різному. Загальноприйнята назва – картопля, але в західних областях поширені назви бульба та бараболя. На Закарпатті також використовують крумплі, а на Покутті – біб. В Івано-Франківській області картоплю можуть називати мандебурка.  

  Згідно з нормами сучасної української мови, правильним літературним варіантом є картопля. Саме це слово використовується в офіційних документах, підручниках, наукових працях та в кулінарній літературі. Слово бульба також є в словниках, але здебільшого як діалект або розмовний варіант.

 

Регіональні назви:

• Картопля – загальноприйнята назва по всій території України, зокрема в центральних, північних та східних областях.

«Чи не все Лівобережжя та значну частину Правобережжя займає картопля (варіантні назви – картоха,картопа, картохлі, картошка).

• Бульба – найпоширеніша в Західній Україні, особливо на Галичині. На Чернігівщині, Поліссі та Волині картоплю також називають "бульбою" (або "больба", "бульва", "булька", "бульбак", "бульбан", "бульбах", "бульбега", "бульбиця"). 
•  Бараболя – часто використовується на Закарпатті. На Поділлі, Наддністрянщині, Буковині поширена назва бараболя а також: барабуля, буля, боля, барабій, барабіль, барабін, бараболє, барболька, барабона). 
• Мандебурка (або скорочено "бурка", "бурешка") – назва поширена на Івано-Франківщині та походить від назви німецького міста Магдебург, звідки поширився цей сорт картоплі.
• Ріпа –  зустрічається в деяких районах Чернігівщини та на Закарпатті. Очевидно, що виникла вона за аналогією: картопля замінила давніший овоч — ріпу, на яку вона походила зовні й тим, що росте в землі.
• Біб – на Покутті
• Крумплі – ця назва поширена на Закарпатті та походить від німецького Grundbirne (земляна груша).

Тут також можна зустріти "кромплі", "грумплі", "груля", "кумпітера", "компітери", "комперя". Ці назви походять з угорської та словацької мов. 

 

  Це неймовірно!  

У праці Юрія Кобова «Словник українських наукових і народних назв судинних рослин» (2004) зафіксовано близько сотні (!) назв цього овочу (хоч серед них багато спільнокореневих варіантів).

 

 Цікава рослина чи козацька зброя?

Якірці, кавунці, баба Зеба… – це все назва однієї рослини, про яку йшлася мова в одній із публікацій на «Читацьких вітрилах» у вересні 2024 року.

Та чи знали ви, дорогі читачі, що це ще й назва досить розповсюдженої в усі часи зброї?

Якірці, рогульки (відомі ще під назвою залізного чи троїцького часнику) — частина озброєння запорозьких козаків.

Якірці нагадують чотири товсті цвяхи, дуже загострені на кінцях і з'єднані докупи в центрі. Їх виготовляли з подовгастого шматка заліза, розщепленого до середини на три частини й потім викуваного окремо вручну. 

 Призначенням якірців було поранення кінських копит. Запорожці розкидали їх у степу перед ворожою кіннотою, у передбаченні наскоку ворожої кінноти, щоб сповільнити її просування.

Якірці (Часник) – простий і ефективний загороджувальний засіб. Використовувався він як проти піхоти, так і проти кавалерії. Навіть європейська, кована кіннота сер`йозно страждала через таку "дрібничку", що вже казати про татарску, яка своїх коней майже ніколи не підковувала

  

 Як бойову зброю якірці використовували в давнину росіяни, поляки, а згодом, татари і запорізькі козаки. Як його не покладеш, один ріжок якірця все одно буде стирчати вгору й неодмінно встромиться у копито коня.

 
У новітній час якірцями успішно користувалися партизани Другої світової війни: радянські, французькі "Макі", польські АК та АЛ, українські вояки УПА...

  

  Наші улюбленці коти

Чи знаєте ви, що

Коти сплять в середньому від 12 до 16 годин на добу. Однак, це значення може змінюватися в залежності від віку та індивідуальних особливостей тварини.

Наприклад, кошенята та старі коти можуть спати більше, до 20 годин на добу.

Коти також сплять довше, ніж зазвичай, коли холодно або йде дощ.

 Чому коти так багато сплять?

Кішки та коти сплять довгі години, щоб відновити сили для наступного полювання. Хоча життя свійського кота значно відрізняється від існування диких котячих, таких як леви, їхня поведінка дуже схожа. Подібно до своїх великих котячих родичів, ваш кіт інстинктивно зберігає енергію на випадок, якщо йому доведеться полювати, що вони й роблять, попри на всі смачні вечері, які вони щодня вчасно отримують вдома.

Чи сплять коти вночі?

Ви могли помітити, що ваша кішка міцно спить удень і прокидається на світанку та в сутінках. Такий режим сну допоміг диким родичам вашої кішки бути такими ефективними мисливцями. Зазвичай вони полюють на дрібних ссавців і птахів, які поганіше помічають небезпеку в сутінкові години, тому стають легкою здобиччю для голодних котячих.

Чому коти сплять на вас?

Напевно, ви не раз прокидалися від того, що ваш кіт міцно спить у вас на грудях, згорнувшись калачиком. Якщо вам цікаво, чому кіт спить на вас, коли у нього є цілком зручне ліжко, ось кілька можливих причин:

·                                

             Він довіряє вам

·                                 Він хоче зігрітися

·                                 Він думає, що ви – зручне місце

·                                 Він почувається в безпеці, коли ви поруч

·                                 Він любить вас

Усі ці причини разом роблять вас ідеальною компанією для того, щоб послабити їхні захисні інстинкти, добре відпочити й відновитися.

  

 Якого ми роду?

 Хто я? Що я? Якого я роду?

Що я знаю про це? Що я є для народу?

Щоб на всі ці питання я могла щось сказать,

Треба добре історію роду пізнать.

 

Родоводу коріння так глибоко росте,

Бо на вітах своїх всіх нащадків несе.

Та, щоб наше майбутнє було ясним, як синь,

Знати мусим історію всіх поколінь.

 

Без коріння дерева ніяк не ростимуть.

Без коріння дерева вмирають і гинуть.

Так і люди вмирають, не залишив ніде

Й сліду пам’яті в серці майбутніх людей.

Літо… Спека… (А у когось, можливо, йдуть дощі…) Та в будь-якому випадку можна перепочити і хоч на хвилинку замислитися над питанням, яке останнім часом так хвилює багатьох: «А якого ж я роду?»

Кажуть, що англійці, наприклад, добре знають аж сім поколінь своїх пращурів! Але ж це не дуже складно. Варто тільки спробувати!

Уявити і описати 7 колін родового древа досить просто. Виглядають вони наступним чином:

1. Перше покоління — я сам, що живе нині.

2. Друге покоління — мої батьки в кількості 2-х чоловік.

3. Третє — мої бабусі і дідусі (четверо).

4. Четверте — прабабусі і прадідусі (8).

5. П'яте — прапрадіди, прапрабабусі (16).

6. Шосте — діди прадідів (32).

7. Сьоме — прадіди прадідів (64 особи).

 Варто тільки спробувати, і я впевнена, що вам це вдасться!

Найпростіше дерево можна легко з дитиною зробити за таким зразком:

 

Творчих вам успіхів!