Засоби пересування в українців
Якщо запитати, як називалися
транспортні засоби в українців, то, мабуть, кожен скаже - віз, підвода. А, між
тим, ці слова мають ще чимало синонімів.
Слово віз має загальнослов'янське
походження.
Віз – засіб пересування на чотирьох колесах з кінною або воловою тягою
здебільшого для перевезення вантажів.
Існують також інші назви:
підво́да, хві́ра, фі́ра, ху́ра; телі́га; пово́зка, повіз, ко́ла;
бри́ка, оберемок. Вози для перевезення снопів у деяких місцевостях
називалися літерними возами або літерняка́ми (від нім. –«драбинчастий віз»).
В Україні за розміром розрізняють «воловий» або
«кінський» вози.
На Лівобережжі найтиповіший
віз був невеликого розміру, правобережні «хури» й «фурманки» були довші й
глибші.
Існують драбинясті, збіжжеві вози –
«гарби» та «літерняки». Чумацькі вози, відомі як
мажі,
перевелися ще на початку 20 ст.
На возах для захисту людей і вантажів могли
встановлювати тенти з шкір, тканини. Криті вози називались халабудами, будами, будками. Криті повозки кочових
народів (половців, монголів, циган) прийнято називати
кибитками.
Вози Правобережжя були
довші й глибші за полтавські, а на Волині (особливо на півночі) вози були дуже
вузькими через використовування їх на лісових дорогах.
Для
стоянки возів будували спеціальні приміщення –
возівні. Окрім того, вози могли ставити і в коморах,
навісах біля стін будинків.
Гарба– високий віз на двох (у Середній Азії) або
чотирьох колесах (на Кавказі і півдні України) для перевезення снопів, соломи, сіна. Здавна гарба була необхідним
знаряддям селянського господарства. В
Україні в гарбу запрягали звичайно волів, в інших місцевостях
використовували і коней.
Мажара – на півдні України та на Північному Кавказі – великий віз з
ґратчастими боковими стінками.
Мажарою (мажа) також називали віз, який використовували
чумаки. Кузов традиційної мажі – суцільний ящик, з внутрішнього боку обшитий
лубом і розділений перегородкою на дві частини: більша — для вантажів,
найчастіше сипких, менша — для господарського реманенту, одягу тощо. Мажі часто
оздоблювались різьбленням.
Бричка – легкий
візок для їзди, іноді з відкидним верхом.
Кузов брички міг бути як відкритим, так і
закритим (чи відкидатися), і кріпився на двох еліптичних
ресорах.
Верх робили шкіряним, плетеним або дерев'яним, іноді його
утеплювали; були моделі і без верху. У Російській імперії брички робили
зазвичай без ресор, тоді як в Західній Європі частіше на
ресорах і
з відкидним верхом.
У бричку запрягали одного або пару коней. Кучер міг сидіти на
козлах або поруч з пасажиром.
Використавши м'яку ходу брички на ресорах, у війську Н. Махна з них робили тачанки.
Синоніми
до слова Віз
ВІЗ (з
запряжкою коней, волів), ПІДВО́ДА, ХУ́РМАНКА заст., ФУ́РМАНКА заст., ФІ́РМА́НКА
діал., ФІ́РА діал.; ХУ́РА (великий); ФУРГО́Н, ХАЛАБУ́ДА, ХУРГО́Н розм.,
БАЛАГУ́ЛА заст. (критий); ГАРБА́ (довгий, з високим драбинчастим коробом — для
возіння снопів, соломи, сіна); ГРАБА́РКА, БИНДЮГИ́ (БЕНДЮГИ́) розм. (без
короба); БЕЗТА́РКА розм. (пристосований для возіння с.-г. продуктів без тари);
ДРАБИНЯ́К розм. (з драбинчастим коробом); МА́ЖА заст. (чумацький віз); ФОРШПА́Н
заст., МАЖА́РА діал. (великий довгий віз); ДРО́ГИ діал. (довгий без короба віз
для перевезення великих вантажів або трун); КАРУ́ЦА діал. (румунський віз).
Для
поїздок в місто у селян існував „васаг",
для роботи в полі - „драбиняк",
для сміття і гною - „віз".