Цікаве про Вербну неділю

Вербна неділя – свято, яке відзначають за тиждень до Великодня. Тиждень до Великодня, що називають Страсним, розпочинається саме цим святковим днем. У Вербну неділю існують свої цікаві звичаї та обряди, які походять із давнини.

У багатьох країнах світу Вербну неділю називають Пальмовою. Гілками цієї рослини встеляли дорогу та вітали Ісуса Христа під час в’їзду в Єрусалим. Пальма є символом чистоти і непогрішності. Проте, на слов'янських територіях пальми не ростуть, а весна настає з цвітіння верб. Тому й пальмові гілки люди замінили вербовими.

Вже прийнято, що перед вербною неділею, без обговорень, прибирають домівку. Це не просто прибирання перед святами, але й давній звичай. Вважалося, що освячену вербу можна приносити тільки в чистий будинок. Така повага до верби у наших предків походить ще з далеких дохристиянських часів, коли з першими «котиками», що розпустилися, слов’яни зустрічали прихід весни.

Згідно з віруваннями, свячену вербу ні в якому разі не можна викидати чи топтати ногами. Це вважають великим гріхом. Вербові галузки зберігають цілий рік, до наступного свята. Навіть якщо верба осипається, її варто зібрати та відкласти до наступної весни.

https://bukinfo.com.ua/religiya/verbna-nedilya-cikavi-fakty-zvychaji-prykmety

Цікаво знати, що

1.             Для предків-язичників верба мала містичні властивості. Вони вірили, що на гілках цього дерева знаходять притулок душі померлих та накопичується енергія природи. Тому, коли на ньому з’являлися бруньки, відзначали свято Вербиця.

2.             Предки вірили у цілющу силу верби, тому садили її біля колодязя, аби очистити воду.

3.             Християни також вірять, що вода, в якій замочили гілочки верби, зцілює, тому нею вмиваються.

4.             Освячені вербні котики кидали у кашу та вірили, що через них передасться сила весняної енергії на рік вперед.

5.             Якщо перед дальньою дорогою або перед серйозною справою з’їсти кілька вербових бруньок, тоді все це матиме лише успішний результат.

6.             Предки вірили, что освячена верба може зупинити літню грозу, а якщо кинути її у полум’я, то це допоможе при пожежі.

7.             У Бельгії та Австрії у селян є традиція ставити по периметру земельного наділу імпровізований частокіл з освячених гілок верби для захисту майбутнього врожаю від будь-яких негараздів.

https://apostrophe.ua/ua/news/society/2023-04-09/verbnoe-voskresene-2023-desyat-interesnyh-faktov-o-prazdnike/294714

 

 Як у лісі загоюється “опік”?

Мабуть, багато кому з вас траплялося посидіти в лісі біля вогнища, помилуватися чарівною грою полум’я, відчути пахощі листового диму. А проте ніхто не замислюється над тим, що від вогнища на лісовій галявині залишається рана, яка ще не скоро загоїться. Для того, щоб її залікувати, лісу потрібно буде витратити і сили, і час.

Відновлення рослинності на місці опіку відбувається поступово і у певній послідовності. Першими на обгорілому ґрунті поселяються мохи, які розвиваються з крихітних спор, які розносить вітер. За кілька місяців на більшій частині згарища вже можна помітити зелений моховий покрив. Наступного року, після того, як розтане сніг, на місці колишнього вогнища з’явиться перша травичка – зніт, в народі її звуть «іван-чай».

Активно заселяє такі місця й мати-й-мачуха. Рослини розвиваються дуже швидко, оскільки цьому сприяє велика кількість поживних речовин у ґрунті, які потрапили до нього з попелу. Дещо пізніше тут розростуться невеликими групами дерева: верби, осики, берези, ялини, сосни та інші. Насіння дерев переноситься вітром і бурхливо сходить на цьому місці, знаходячи на торішньому згарищі сприятливі умови для розвитку, адже тут багато світла, вологий і добре удобрений ґрунт, відсутній шар, який заважає проростанню дрібних насінин.

Не всім «першопоселенням» щастить вижити. На невеличкому клаптику розгортається справжня битва за територію. Швидко гинуть берези, які не витримують затемнення. Слідом за ними з тієї ж причини гинуть прорости сосни й осики. Як правило, з дерев зберігаються тільки верби та ялини. Зрештою колишнє згарище набуде зеленого покриву, де господарюватимуть типові лісові рослини.

 

  Джерело:     https://cikavo-znaty.com/662-yak-u-ls-zagoyuyetsya-opk-html/

 А в нашому музеї не нудно!

Вам не подобається відвідувати музеї?

Ви вважаєте, що там нудно?

У вас немає можливості відвідати сучасний інтерактивний музей?

Тоді вам саме до нас!

Навіть не виходячи з дому, ви можете дізнатись багато цікавого про деякі музейні експонати, які на перший погляд здаються звичайними і не цікавими.

Не зволікайте. Тисніть на посилання прямо зараз:

https://h5p.org/node/1406323

 Чому виникає смерч?

Одними з найбільш руйнівних і маловивчених явищ природи є смерчі. Тільки в деяких джерелах їх частенько називають торнадо.

Що таке смерч та торнадо

Під смерчем мається на увазі повітряний вихор у вигляді воронки, який виникає в грозових хмарах і може тягнутися до самої землі. Діаметр воронки може становити кілька десятків метрів, а швидкість, яку розвивають смерч, найчастіше близько 20-60 км/год, але є й ті, швидкість яких перевищує 300 км/год.

Якщо говорити простіше, то це атмосферний вихор, що дістає до поверхні землі і змітає на своєму шляху практично все.

 

Виникнення смерчів пов’язане з локальною неоднорідністю атмосфери, зіткненні неоднорідних за вологістю та температурою повітряних мас, теплих (внизу) і холодних (угорі) шарів повітря та сильному боковому вітрі під час грозової погоди.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/chomu-vynykaie-smerch

Понижений тиск усередині смерчів створює «ефект насоса», тобто всмоктування навколишнього повітря, води, пилу, предметів, людей і тварин усередину воронки. Цей же ефект призводить до зривання дахів і руйнування будинків, що потрапляють у середину смерчу. Смерчі часто наносять втрати інфраструктурі міських поселень (можуть переносити з місця на місце навіть великі предмети, автомобілі).

Джерело: https://dovidka.biz.ua/chomu-vynykaie-smerch

Тривалість «працездатності» смерчу може становити від декількох секунд до декількох годин.

 

Країна, яка найбільше страждає від цього природного явища – США, а саме Північна Америка. Тут щороку проходять сотні і тисячі смерчів.

І тут вони отримали назву торнадо. У перекладі з іспанської, це якраз і позначає смерч.

В інших країнах, наприклад азіатських, де це стихійне лихо не рідкість, більш уживане слово смерч.

 Природа виникнення смерчів не до кінця вивчена, їх виникнення характеризується раптовістю. Цікаво також, що усередині воронки смерчу повітря рухається вниз, а зовні – наверх.

Різниця між смерчем і торнадо полягає в наступному:

·                              -   Стихійне природне явище смерч ідентично торнадо.

·                                - Назва «торнадо» більш поширене в Америці, тоді як «смерч» вживається для позначення цього явища в інших країнах.

 

 Якщо ва цікаво, пропоную переглянути відео «Торнадо в Україні: чому кількість смерчів різко зросла»:

https://www.youtube.com/watch?v=iAEXj8hrFeM

 Більш детально можна подивитись тут:

Гнев природы... Смерчи и торнадо!

https://www.youtube.com/watch?v=-1EU_KsCFV0

 Барвінку хрещатий, стелися гладенько…

Весна повністю вступила в свої права. Не зважаючи на примхи погоди в садках буяють   різнобарвні квіти. І серед них – синьоокий хрещатий барвінок.

Називають барвінок хрещатим від слова «хрест», бо його стебла немов перехрещуються один з одним.

З барвінком пов’язано чимало легенд. Вони повертають нас до тих часів, коли в Карпатах люди поклонялись язичницьким богам і вірили у велику силу рослин-оберегів.

П’ять пелюсток цієї квітки – то п’ять засад щасливого подружнього життя: перша пелюстка – то краса, друга – ніжність, третя – незабутність, четверта – злагода, п’ята – вірність.

Барвінок застосовували в медицині з давніх часів, про нього як про лікувальний засіб згадували ще античні медики Пліній Старший і Діоскорид.

Нев’януча зелень барвінку та його витривалість у різних умовах привернули до себе увагу ще в середньовіччя. Рослині приписували чудодійну силу, вважали її символом вічності і незрадливості. В часи, коли панували марновірство, барвінок вважали талісманом, який оберігає від диявольської сили, від усякої нечисті та від злих відьомських чарувань. Барвінок вішали над вхідними дверима дому і ніколи не викидали на смітник, а тільки у воду, щоб він не загинув від спраги.

А ще про цю квітку для дітей писали цікаві казки:

 

Богдан Чалий, Павло Глазовий 

ПРО ВІДВАЖНОГО БАРВІНКА ТА КОНИКА ДЗВОНИКА

Не за синіми морями,

Не за темними борами,

Не за долами широкими.

Не за скелями високими,

Біля хати діда Гната

Почалося це, малята.

Бабуся Орися

Ішла від криниці.

Чує — хтось кличе:

Бабусю, спиніться!

Стала бабуся — нікого немає…

— Хто мене кликав? — тихо питає.

— Мила бабусю, кличу вас я.

Ось, подивіться, ручка моя! —

Нахилилась бабуся низько,

Бачить — скаче в траві хлопчисько:

Голубий комірець на зеленій льолі,

Носик, наче шматочок квасолі.

Очі чорні, як зерна ожини,

Руки й ноги гнучкі, як пружини.

Виліз малий

На тоненьку билинку.

— Дайте, бабусю

Водички краплинку!

Бабуся до нього підносить відерце:

— Хто ж ти такий, розкажи, моє серце!

Міцно хлопчина за дужку вчепився.

Довго смоктав і нарешті напився.

— Ну ж і козак! — здивувалась стара.

Нахильці випив всю воду з відра. —

Дякує хлопчик, кива головою.

Просить: — Облийте мене водою.

Я ні дощу, ні грози не боюся..

— Хто ж ти такий? — знов питає бабуся.

— Я хлопчина завзятий,

Я Барвінок Хрещатий.

Я вночі народився,

Рано-вранці розвився.

Хочу я погуляти

Біля вашої хати.

І сказала бабуся:

— Побігай, будь ласка.

Аж отут починається казка.

 Прочитайте ці та інші казочки.

 

Сподіваюсь, вони сподобаються юним читачам!