2 липня – Міжнародний День Собак!

Міжнародний день собак відзначають 2 липня. Започаткували це свято у США. В Україні Міжнародний день собак мало відомий, проте набуває поширення у соціальних мережах.

Свято відзначається 2 липня в більшості країн. У цей день прийнято дарувати домашнім вихованцям різноманітні подарунки. Кожен господар вибирає сам, що ж йому хочеться піднести своєму улюбленцю, але за традицією, прокинувшись вранці в цей день, собачка повинна виявити перед собою нове спальне місце.

Існує думка, що оновивши спальне місце, господар дарує своїй собачці можливість спати в комфорті, чистоті й затишку, просочуватися позитивною енергією і набиратися сил для нових звершень!

Кожен власник собаки може прикрасити свій календар ще однієї урочистою датою. Однак, по суті, абсолютно не обов'язково чекати особливого приводу, щоб побалувати свого вихованця або порадіти тому, що у вас є чотириногий друг – адже собаки люблять нас кожен день, а не тільки у свята! Чотирилапі поруч у різні життєві моменти, додають у життя своїх господарів позитиву та вміють бути вірними друзями

Антуан де Сент-Екзюпері —

видатний французький письменник, класик світової літератури.

Антуан де Сент-Екзюпері — письменник, ім'я якого знає кожен, хто знайомий з книгою «Маленький принц». Біографія автора незабутнього твору сповнена неймовірних подій і збігів, адже його основна діяльність була пов'язана з авіацією.

Повне ім'я літератора — Антуан Марі Жан-Батист Роже де Сент-Екзюпері. У дитинстві хлопчика звали Тоні. Він народився 29 червня 1900 року в Ліоні, у сім'ї дворянина, і був 3-ю дитиною з 5 дітей. Батько його помер, коли маленькому Тоні було 4 роки. Сім'я залишилася без засобів і переїхала до тітки, яка мешкала на площі Белькур. Грошей катастрофічно не вистачало, але це компенсувалося дружбою між братами і сестрами. Особливо близький Антуан був із братом Франсуа.

Мати прищепила дитині любов до книг та літератури, розповідаючи про цінності мистецтва. Про її ніжну дружбу із сином нагадують опубліковані листи. Зацікавлений уроками матері, хлопчик також захоплювався технікою і вибирав, чому ж хоче себе присвятити.

Мати всіляко підтримувала і розвивала синові захоплення. Антуан був непосидою і мрійником. Придумував ігри, складав казки, писав вірші, малював, грав на скрипці, вічно щось креслив і майстрував.

Антуан марив небом з дитинства. Вперше він побував в польоті в 12 років завдяки відомому льотчикові Габріелю Вроблевського, який відвіз його заради забави на авіадром в Амбер. Отриманих вражень юнакові вистачило, щоб зрозуміти, що стане метою всього життя.

Закінчивши школу, Антуан надумав стати морським офіцером, але, вступаючи до військово-морського училища, провалився на іспиті з літератури, бо замість твору про патріотизм солдата першої світової війни, написав: «Я не був на війні, і не хочу говорити з чуток».

Екзюпері стає студентом Академії мистецтв, вивчає архітектуру, проте, це не дає йому справжнього задоволення. Виходець з аристократичної сім’ї, він міг би посісти не останнє місце у «вищому» світі, але фальшиве й пустопорожнє життя того світу його не цікавило. Він кидає академію і йде до війська. Служить рядовим авіаційного полку, а у вільні години бере платні уроки в цивільних льотчиків, які вчать його літати на старенькому літаку. Авіація назавжди входить в життя Екзюпері.

Невдовзі він стає військовим льотчиком, але зазнає першої тяжкої аварії, і його комісують. Наступні чотири роки, мабуть, найнецікавіші в біографії письменника: він працює клерком на черепичному заводі, а тоді торговим агентом автомобільної фірми. А далі — знову улюблена авіація: Екзюпері літає на гідроплані, випробовує літаки, доставляє пошту в Північну Африку, стає начальником французького аеродрому, закинутого в африканських пісках, директором філіалу авіакомпанії в Південній Америці... Він літав над океаном, над горами й пустелями, прокладав нові траси, рятував друзів, які зазнавали аварій, багато разів сам зазнавав аварій, лише дивом уникаючи смерті. Життя письменника було пов'язане з екстримом, і він не боявся ризикувати. Беручи участь в розробці проекту зі швидкісного перельоту, Антуан придбав літак для експлуатації на лінії Париж—Сайґон. Судно потрапило в аварію в пустелі. Екзюпері вижив завдяки випадковості. Його разом з механіком, який перебував на останньому подиху від спраги, врятували бедуїни. 

Перший твір Екзюпері написав в коледжі в 1914 році. Ним стала казка «Одіссея циліндра». Талант автора оцінили по достоїнству, присудивши 1 місце на літературному конкурсі. У 1925 році в будинку кузини Антуан познайомився з популярними авторами та видавцями того часу. Вони виявилися в захваті від обдарування молодої людини і пропонували співпрацю. Уже в наступному році на сторінках журналу «Срібний корабель» опублікували розповідь «Льотчик».

Ремесло льотчика дало йому особливе бачення світу. Він мовби дивився на землю з висоти польоту, гостріше відчуваючи невидимі зв’язки між людьми. І Сент-Екзюпері починає писати. Уже перший його роман «Пошта на Південь» (1929) отримав схвальні оцінки читачів та критики. Ще більший успіх мала повість «Нічний політ» (1931), а третя книга «Планета людей» (1939) принесла Антуанові де Сент-Екзюпері світову славу. З початком другої світової війни письменник зголошується до армії. Комісія визнає його непридатним до польотів, але ціною неймовірних зусиль Сент-Екзюпері добивається свого і знову стає військовим льотчиком. Коли фашисти захопили його батьківщину, йому довелося емігрувати до США. Там він пише повісті «Військовий льотчик» (1942) та «Лист до заручника» (1943). Ці книги стали дійовою зброєю французького Руху Опору.

В Америці Екзюпері написав і свій найзнаменитіший твір — казку «Маленький принц» (1943), яка стала останнім завершеним твором письменника. У нього було ще багато задумів, проте Екзюпері знову добивається права сісти за штурвал військового літака. Він уже немолодий, до того ж покалічений. Та хіба це може його стримати? Влітку 1944-го 44-річний майор Сент-Екзюпері дістає дозвіл ще на дев’ять бойових польотів. З дев’ятого польоту він не повернувся, навічно залишившись у небі разом зі своїм Маленьким принцом…»

Загибель Антуана де Сент-Екзюпері була оповита завісою таємниці. Під час Другої світової війни він вважав обов'язком відстоювати честь країни. За станом здоров'я пілота визначили в наземний полк, але Антуан підключив зв'язок і потрапив в льотний розвідзагін.

31 липня 1944 року він не повернувся з польоту і був внесений до списків зниклих без вісти. У 1988 році поблизу Марселя знайшли браслет письменника з вигравіюваним ім'ям дружини, а в 2000 році — частини літака, яким він керував. 2008 року стало відомо, що причиною смерті письменника виявилася атака німецького льотчика. Пілот ворожого авіасудна через роки публічно зізнався в цьому. Через 60 років після катастрофи були опубліковані фото з місця зіткнення.

Твори Екзюпері пов'язані з небом і авіацією. У письменника було два покликання, і він ділився з публікою сприйняттям світу очима пілота. Автор розповідав про свою філософію, що дозволяла читачеві інакше поглянути на життя. Саме тому висловлювання Екзюпері на сторінках творів сьогодні використовують як цитати.

Бібліографія письменника невелика, але в ній криється опис яскравого і насиченогр пригодами життя. Сміливий льотчик і добрий письменник 20 століття жив і загинув, зберігаючи гідність. На згадку про нього був названий Ліонський аеропорт.

                                

Як подолати список літератури на літо: поради батькам

Коли за вікнами яскраво сяє сонечко, квітне акація і шелестить липа, коли друзі кличуть гуляти, а курортні міста – плавати та ласувати морозивом, коли життя пропонує сотні спокусливих розваг, а школа стоїть закрита на канікули, мало в кого виникає бажання проводити день за читанням книжок зі шкільного списку літератури на літо… Але таки потрібно. Та чи можна зробити цей процес не таким нудним і неприємним? І чи можуть батьки допомогти дітям подужати сотні сторінок без примусу? Ми віримо, що так. І, щоби переконати вас у цьому, вигадали одразу 11 порад для батьків, завдяки яким шкільний список літератури на літо не стане каменем спотикання для відпочинку.

#1

Оскільки за 25 років шкільна програма з літератури майже не змінювалась, більшість книжок зі списку на літо ви знаєте, тому можете допомогти своїй дитині скласти своєрідний план читань, щоби можна було чергувати захопливі тексти з нудними, великі з маленькими, легкі з важкими тощо.

#2

Не забувайте про аудіокнижки, які є за більшістю текстів зі шкільної програми. Ви можете програвати їх під час довгих поїздок на машині. Після прослуховування половини якогось роману мало хто втримається й не дослухає/дочитає його до кінця.

#3

Організуйте літературний клуб. Запросіть друзів своєї дитини вільно й без нагляду дорослих поговорити про прочитане за склянкою лимонаду або холодного чаю. Також можете запропонувати учасникам такого літературного клубу проглянути екранізації вже прочитаних романів.

#4

Нехай гаслом вашого літа стане фраза «Читати можна скрізь!». Потурбуйтеся про те, щоби книжки зі списку на літо завжди були під рукою, адже читати можна і в чергах, і під час прогулянки в парку, і на відпочинку, і в машині.

#5

Якщо ви полюбляєте бодай раз на тиждень проводити сімейні вечори за настільними та просто командними іграми, можете олітературнити найулюбленіші. Грайте у слова з іменами літературних героїв, показуйте пантоміми за назвами книг, вигадуйте смішні запитання за сюжетом тощо.

#6

Влаштовуйте походи до бібліотеки. По-перше, влітку там завжди панує приємна прохолода. По-друге, там тихо, спокійно і ніщо не відволікатиме від читання ні дитину, ні вас. Так-так, якщо ви хочете, щоби ваша дитина читала, маєте своїм прикладом показувати, що витрачати час на читання весело та захопливо навіть влітку.

#7

Не набридайте дитині власними думками про той чи інший текст. Так, приблизно 25 років тому ви також читали цю книжку. Так, вона стала для вас однією з найулюбленіших. Так, ви й досі можете цитувати з неї довжелезні пасажі. Але це не означає, що у вашої дитини будуть такі ж враження від прочитаного. Ба більше – ваші коментарі можуть зменшити зацікавленість у тексті.

#8

Зробіть літнє читання регулярним. Заплануйте день так, щоби протягом 20-30 хвилин усі члени вашої родини проводили за читанням. Це може бути звичайний вечір удома, літературний пікнік просто неба, частина мандрівки до іншого міста тощо.

#9

Подбайте про те, щоби книжки, які читатиме ваша дитина, мали хороший сучасний дизайн. Повірте, читати нових «Тигроловів» трошечки цікавіше, ніж старезне потріпане видання 50-х років минулого століття.

#10

Вдайтеся до хитрощів – заінтригуйте дитину книжкою фразою на кшталт: «А ти вже дочитав/дочитала до того моменту, коли… ой, не буду спойлерити».

#11

Не змушуйте дітей читати абсолютно всі книжки зі шкільного списку на літо. Програми з української та зарубіжної літератури далекі від ідеалу, тому, якщо син або дочка відмовляються поринути у захопливий художній світ Панаса Мирного, не занурюйте їх туди силою. Краще спробуйте запропонувати щось із сучасної прози для дітей та підлітків.

Сподіваємося, що наші поради стануть вам у пригоді. Маєте свої секрети того, як спонукати дітей і підлітків читати влітку книжки зі шкільної програми? Будемо дуже вдячні, якщо поділитеся ними у коментарях до цієї статті.

Дівчатам, які дорослішають

Автор: Христя Нечитайко

У житті кожної дівчинки настає такий момент, коли вона – ем, як би то сказати, щоб не шокувати батьків, – дорослішає. Так-так, із маленької дівчинки виростає у симпатичну дівку, щоби потім, як той метелик, перетворитися на чарівну дівчину, а згодом в один день усвідомити, що ти – доросла жінка. Тут-таки, не розводячись довго про дівчачу й батьківську психологію, варто завважити одне: нам, дівчатам, у цей період ох як нелегко. Із нами стаються зміни фізіологічні та психологічні, у нас виникає мільйон запитань, про які соромимося запитати в батьків, нам усе більше подобається той чи інший хлопець, ми чинимо дурниці й намагаємося все те виправити… Ми набуваємо того, що коротко зветься життєвим досвідом. І щоб нам усім (і дівчатам, і батькам) на цьому шляху було легше, людство придумало книги. Тож сьогодні ми пропонуємо вам декілька книжок сучасних українських авторів, які неодмінно зацікавлять дівчат-підлітків у непростий період зростання. 

Детальніше дивись на сторінці «Масова робота з читачами».

17 червня виповнюється 75 років від дня народження

Ігоря Прокоповича Січовика (1945),

українського дитячого письменника, гумориста, сатирика, поета, прозаїка, драматурга

Ігор Прокопович Січовик 1945 р. н. Народився 17 червня 1945 р. на Волині у селі Велицьку Ковельського району в родині сільських вчителів. Пише з 12 років. Чимало дитячих творів Ігоря Січовика вивчають у початковій школі. Вони містяться у "Букварях", читанках і збірниках.

Видав три книжки сатири та гумору для дорослих („Жертва моди”, „Зачарована шістка”, „Азбука для дорослих”) та два десятки книжок для дітей, чимало з яких побачили світ у „Веселці”, „Грайлику”, „Детской литературе”. 

Упорядкував навчальні збірники для молодших школярів, такі, як „Виручалочка” (сім перевидань), „Кобзарик” (два перевидання), „Дивокрай”, „Дитячі ігри та розваги”. 

Є автором підручників для позакласного читання „Першокласник” і „Сонячне перевесло”, близько трьохсот ігор з буквами і словами „Словограй” і „Мовограй”, збірників для дошкільних навчальних закладів „Світлячок”, „Чеберяйчик”, „Дошкільнятко”. Видав книжки для найменших читачів „Математичні ігри”, „Веселий задачник”, „Таємниця десяти невідомих” та книжку „Весела школа”.

У доробку Ігоря Січовика — дитячі віршовані казки „Хитра киця”, „Сірничок”, „Лісник-чарівник”, „Таємниця острова Коралів”, „Чорний дощ”, понад три сотні загадок, тисяча скоромовок.

А а

Між деревами в саду

На ходулях я іду‚

А сестра кричить:

– Дива!

Це ж не ти‚ а буква А!

Б б

Вчив баранчик алфавіт‚

З нього тік рікою піт.

Добре вимучив себе‚

Та завчив лиш букву

Б-е-е-е…

ПЕСИК
Маленького песика тато

Вартує подвір''я і хату.

Всю ніч йому син помагав,

Як тато вигукував:

– Гав!

Гав!

Гав!

ПОРОСЯТКО
Поросятко хоче їсти,

Не знаходить собі місця.

Каші я йому зварю.

Поросятко скаже:

– Хрю!

ВОВЧИК
Страшно вовчику в ліску,

Тож і виє лячно:

– У–у–у...

Каже зайчик вовчику:

– Заспокойся, хлопчику,

Доки я живу у лісі,

Ти нікого тут не бійся!

2003 року письменник створив повість „Неймовірні пригоди барона Мюнхгаузена в Україні”. Знаменитий німецький герой потрапляє в Україну, де пристає до козацького війська. Більшість його пригод, про які він хвацько розповідає сам, відбуваються у поселенні, де він мешкає, а також на всій території України, зокрема й у Києві. Автор бачить Україну очима іноземного героя — це дає йому можливість уважніше придивитися до тогочасних подій, показати полярні риси характеру українців. У повісті широко використовується український фольклор, демонологія, описано традиції, звичаї і побут наших предків. Головний герой твору — гумор, пригоди, оптимізм. Автор прагне привернути увагу не тільки іноземців, а й самих українців до величної історії України, яка, за висновками очевидців, була чи не найромантичнішою і найцікавішою в Європі. Ця повість вийшла окремою книжкою 2004 р.

Та І.Січовик не лише пише для дітей, він справді вболіває за їхнє майбутнє. У 2015 році І.Січовик оприлюднив Петицію, яка мала б зворушити кожного українця:

Про позбавлення права громадян керівних посад будь-якого рівня за незнання, або ігнорування державної мови.

Автор (ініціатор): Січовик Ігор Прокопович

Дата оприлюднення: 05 жовтня 2015

Мова - держави основа. Дотримування мовного статусу є обов"язок кожного громадянина держави, особливо коли він претендує на керівну посаду. На жаль, у нас постійно порушується Конституція України, де чітко визначена роль української мови в державному будівництві. Ігноруючи державну мову керівники принижують не тільки себе, а й створюють всі передумови для міжнаціонального непорозуміння. В Україні має бути лише одна мова, а інші мови розвиватися за рахунок меншин та посильної допомоги держави. В жодному разі не повинна надаватися перевага будь-якій з них, особливо язику окупанта і колоніста. Українська мова ще не посіла належного місця в державотворенні. Дбаймо про своє майбутнє.

Ознайомтесь з творчістю Ігоря Січовика більше, завітайте на особистий сайт письменника «Словограй».

І гарного вам настрою!

суббота, 23 мая 2020 г.

      

              Міжнародний День захисту дітей відзначають щороку 1 червня.

                                       

 Міжнародний день захисту дітей був заснований Конгресом міжнародної демократичної федерації жінок у 1949 році. Перше святкування дитячого дня було призначено на 1 червня 1950 року, в той раз його відзначили в 51 країні світу.

  

З Днем захисту дітей! Нехай наші діти якомога довше залишаються дітьми. Безтурботними, веселими, радісними. Хочеться побажати, щоб кожна дитина була здоровою і оточеною турботою батьків. Нехай небо над головою завжди буде мирним, а кожен новий день — добрим і цікавим. А батькам бажаємо терпіння, доброти і ніжності. Не забувайте, що саме ви відповідаєте за щасливе і безпечне дитинство дітлахів!

Посмішки дітей — це, мабуть, найкраще, що може радувати погляд. В них стільки щирості і довіри, що розтане навіть найсуворіше і загартоване проблемами серце. Так нехай сьогодні, в День захисту дітей, кожен постарається зробити життя маленьких мешканців нашої планети кращим і безпечнішим.

                                   1 червня  -- Всесвітній день батьків

Всесвітній день батьків (GlobalDayofParents) з’явився в системі міжнародних  свят ООН в 2012 році. Символічно, що відзначається він 1 червня — в той же день, що й Міжнародний день захисту дітей.

Шанування батьків — один з найсвятіших обов’язків дітей. Батько й матір — найрідніші і найближчі кожному з нас люди. З них починається родина, що є святинею людського духу, хранительницею благородних почуттів: любові, вірності, синівської та дочірньої вдячності.

                           

Привітання усім батькам сьогодні лунає. Слова вдячності летять звідусіль. Бо рідніше за батьків не буває, і нехай їх люблять усі.
Вони зростили нас, дарували нам тепло. Тепер ж ми вітаємо їх зі святом і кажемо разом – Дякуємо!

День слов’янської писемності і культури

День рівноапостольних Кирила і Мефодія

Відзначається щорічно в день ушанування пам’яті святих рівноапостольних Кирила і Мефодія відповідно до Указу Президента України № 1096/2004 від 17.09.2004 р.

                   

Щорічно 24 травня всі слов’янські країни вшановують пам’ять святих рівноапостольних Кирила і Мефодія. За різними історичними джерелами видатні візантійські просвітителі Кирило і Мефодій дали поштовх для розвитку східнослов’янської писемності, перекладаючи церковнослов’янською мовою богослужебні книги та Євангеліє, відкриваючи при церквах школи. Вони також упорядкували слов’янський алфавіт, заклали основу для подальшого удосконалення кирилиці, якою як національним алфавітом сьогодні користуються понад 250 млн. людей і яка стала третім офіційним алфавітом Європейського Союзу після латини і грецького письма.

Здобутки рівноапостольних Кирила і Мефодія стали тим культурним підґрунтям, з якого поширилося християнство.

Вшанування пам’яті засновників слов’янської писемності й літератури має давню традицію: у Чехії свято на честь Кирила й Мефодія почали відзначати в 1349 році, у Болгарії – в 1851.

В Україні ім'я Кирила і Мефодія мала перша українська політична організація в Києві – Кирило-Мефодіївське братство (1845–1846), а відзначають свято на державному рівні з 2004 року.

Наш спільний обов’язок не лише дбати про історико-культурну спадщину, а й забезпечувати розвиток сучасної креативної української культури.

Утверджуймо імідж високоосвіченої української нації та плекаймо неоціненний скарб – нашу  мову. Адже лише любов до власної історії, примноження культурної спадщини свого народу є основами морального та духовного розвитку суспільства.