Льюїс Керролл

цікаві факти про життя англійського письменника

 
Льюїс Керролл- найулюбленіший дитячий письменник усього світу, він придумав Алісу і її кумедних, не завжди зрозумілих друзів. Народився Льюїс Керролл в тихому селі Дарсбері, Чеширського графства, Англія, в уже далекому 1832 році 27 січня. Його батьком був англіканський парафіяльний священик.

 Льюїс Керролл: цікаві факти

Багатьом відомо, що Льюїса Керолла насправді звуть Чарльз Латвідж Доджсон. Однак ім’я, під яким вийшли в друк книги про пригоди Аліси, теж справжнє – просто трохи переосмислене. Письменник і математик узяв свої справжні імена «Чарльз Латвідж», переклав їх на латинь – вийшло «Карл Людовик». Після чого він знову переклав їх на англійську, взявши інші аналогії – «Керролл Льюїс» – і поміняв їх місцями.

Доджсон дуже любив дітей. У нього було 10 молодших братів і сестер, з якими йому доводилося возитися. Ще хлопчиком він почав придумувати для них невеликі віршики і казки.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/lyuyis-kerroll-tsikavi-fakti

 Цікаво знати

Чарльз Доджсон страждав безсонням. Намагаючись відволіктися від сумних думок і заснути, він вигадував математичні головоломки, і сам же їх вирішував. Свої “опівнічні завдання” Керролл випустив окремою книжкою.

  

А Ви знали, що

Відомому математику і письменнику приписують кілька винаходів: книжкову суперобкладинку, дорожні шахи, триколісний велосипед, електричну ручку, мнемонічну систему для запам’ятовування імен та дат. А ще ніктографію – інструмент для письма в темряві.  Тож не дивно, що цей винахід належить саме Льюїсу Керроллу – письменник і вчений часто прокидався вночі з думками, які необхідно було негайно записати, а розпалювати світильник в той час доводилося досить довго.

 Керролл – талановитий математик

Він займався евклідовою геометрією, лінійною і матричною алгеброю, математичним аналізом, теорією ймовірностей, математичною логікою і математикою (іграми і головоломками). Зокрема, він розробив один з методів обчислення визначників (конденсація Доджсона).

Джерело: https://dovidka.biz.ua/lyuyis-kerroll-tsikavi-fakti

ВИКЛАДАЧ-ЛЕКТОР ЛЬЮЇС КЕРРОЛЛ

Льюїс Керролл заїкався, був сором’язливим, і якщо вірити глузуванням сучасників, завжди ховав руки під рукавички. Крім того Керролл був шульгою, але в школі його примушували писати правою. Ще Льюїса Керролла студенти називали найбільш нудним лектором.

МЕДИЦИНА В ЖИТТІ КЕРРОЛЛА

На одній з лекцій, з ним стався неприємний випадок, один зі студентів впав в епілептичний припадок, Керролл зміг і йому допомогти, після чого у нього прокинувся інтерес до медицини.

Льюїс Керролл був великим математиком, письменником фантастом, дияконом, лектором в коледжі, фотографом.

СВІТЛИНА

Льюїс Керролл був дуже захоплений фотографією. Це заняття вимагало багато старань і терпіння, також фотоапарат був у ті часи дуже недешевий.

 Льюїс Керролл – один з перших фотографів-портретистів XIX століття. Більш ніж на половині всіх фотографій, зроблених між 1838 і 1960 роком, фігурували немовлята. Фотосесії з дітьми, які періодично влаштовував Керролл, були частиною культури того часу.

 Джерело: https://dovidka.biz.ua/lyuyis-kerroll-tsikavi-fakti

ВЕСЕЛИЙ СВІТ-ЛЯЛЬКОВИЙ ТЕАТР

Льюїс Керролл з самого дитинства любив ляльковий театр, і навіть змайстрував свій власний. У той час було дуже актуально спостерігати за ляльковими героями, наприклад Панч і Джуді- скандальна пара, яка на превелику радість маленьких глядачів, тої справу вступала в бійку (екшен був цікавий ще тоді). Ще в дитинстві маленький Льюїса виявився талант сценариста, в його ляльковому театрі народжувався світ чарівництва і веселощів.

КЕРРОЛЛ- АНГЛІЄЦЬ

У всіх англомовних країнах твори Льюїса Керролла на третьому місці по цитованості фраз, після Біблії та творів Шекспіра. Англійське суспільство включило Льюїса Керролла в список самих англійських речей.

Льюїс Керролл лише одного разу залишав Великобританію – це була поїздка в Росію у справах духовенства, і прожив там цілий місяць. Разом зі своїм другом преподобним Генрі Ліддоном на запрошення православної церкви він побував в Санкт Петербурзі, Москві, Сергієвому посаді і Нижньому Новгороді.

https://www.youtube.com/watch?v=svrEgkCTNGM

 

«Цікаві предмети народного побуту в шкільному музеї»

Під час підготовки до конференції

21січня 2022 року учні Просторівської філії Макаренко Катерина (8 клас) та Дребот Вероніка (7 клас) (Керівник: Похилько Наталія Анатоліївна, бібліотекар, керівник шкільного музею) взяли участь у обласному етапі Всеукраїнського конкурсу екскурсоводів музеїв закладів освіти «Край, в якому я живу». 

  

Під час виступу на конференції

 

На конкурсі дівчатка презентували шкільний музей свого навчального закладу.

До участі в очному (ІІ турі) було запрошено 13 команд. Журі Конкурсу визначило переможців і призерів за кожним напрямом. Вероніка і Катя посіли ІІ місце серед шести команд в своїй номінації.

 

Директор Запорізького обласного центру туризму і краєзнавства Олександр Романчук вручає переможцям Дипломи і Грамоти

Всі роботи, представлені на конференції були дуже цікаві. Дівчатка отримали велике задоволення від заходу!

                   

 З матеріалами, що представили дівчатка, можна ознайомитися на сторінці  Методичні розробки

 

                                       Вітаємо з Днем Соборності України!

Свято День соборності України щороку відзначається 22 січня. Саме цього дня у 1919 році було проголошено Акт Злуки Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки.

Це свято символізує єдність українських земель і відіграє значну роль в історії нашої країни.

Офіційно в Україні День соборності відзначають з 1999 року. Однак у 2011 році воно було скасоване й натомість встановлено День соборності і свободи України. А вже у 2014 році президентським указом свято було відновлено як День соборності України.

Прийміть наші найкращі привітання з нагоди найвеличнішого свята українського народу – Дня Соборності України! Кожен з нас повинен пам’ятати, що Україна – єдина держава і ми – єдиний народ! Ми віримо в щасливе і мирне майбутнє нашої держави. Нехай любов до рідного краю згуртовує нас в ім'я процвітання рідної України.

    гурток "Юні музеєзнавці" -  Сплетімо разом вінок єднання!

Гурток "Юні Музеєзнавці" -  Україну об’єднати можуть тільки діти!

Наша Україна  - лише маленька крапка на Земній кулі! Захистити її можуть тільки дитячі долоньки! Майбутнє України - в наших дитячих руках!

                                 гурток "Юні музеєзнавці"  Для нас Україна - щаслива родина!

                          Гурток "Юні музеєзнавці"  Квітне єдність України у вінках дівочих!

                                    Гурток" Юні музеєзнавці"  Рушник єднання   

https://www.youtube.com/watch?v=oHi41A54RFw

 

Яке походження мають слова 'дякую' та спасибі?

За ініціативою ООН та ЮНЕСКО 11 січня запроваджено Всесвітній день “дякую” (International Thank You Day).

Мабуть, кожен з нас щодня чує або говорить: "дякую", "щиро дякую", "сердечно дякую", "гарно дякую" тощо. Проте мало хто задумується, яку історію та походження має це слово? Етимологія слів "дякую", "спасибі", "благодарствую" містить чимало цікавого. Деякі мовознавці виводять слово "дякую" від німецького "danke" через посередництво польської мови. 

Насправді, ареал розповсюдження слова "дякую" дуже широкий - він охоплює майже усі індоєвропейські мови, зокрема німецька «danke», голландська «dank», англійська «thank», скандинавські «tak», «takk», чеська «děkuji», польська «dziękuję», словацька «ďakujem», а також вживається у білоруській «дзякуй».

Переважно слов'яни дякували, складали дяку:

·                                 батькам – найріднішим у світі людям, які стільки всього найкращого вклали в нас із самого малечку;

·                                 чоловікові чи дружині – найдорожчій людині, яка крокує пліч-о-пліч з нами по життю;

·                                 своїм дітям – великим чи маленьким, дорослим чи не дуже – за те, що вони у нас найкращі, бо вони наші, рідні;

·                                 Богу - який подарував життя, здоров’я, весняний день чи літній захід сонця, осінній дощ чи зимовий морозець;

 Що стосується інших слів, таких як "спасибі" та "благодарствую" - то вони за даними істориків, з'явилися набагато пізніше і не мають такої архаїчної складової, як слово "дякую", зрозуміле усім європейцям. Наприклад, слово "спасибі" пішло від словосполучення "спаси бог", яке стали часто вживати після введення християнства на Русі (від Спас - спаситель, ізбавитель). Слова ж "благодарствую" чи "благодарю" в сучасній українській мові як таких немає, хоча є два окремих слова "благо" і "дарую".  

https://spadok.org.ua/mova-i-pysemnist/yake-pokhodzhennya-maye-slovo-dyakuiu

Спасибі українці вживають “для вираження, висловлення вдячності за зроблене добро, виявлену увагу і т. ін.”. Це слово виникло як результат злиття вислову “спаси Бог”, із яким ще й відбулася відповідна фонетична видозміна. У писемних пам’ятках воно фігурує, починаючи з XVI століття. Слово “спасибі”, як пише О. Пономарів, “не можна кваліфікувати як кальку з російської мови. По-перше, це слово наявне в словнику за редакцією Бориса Грінченка, а там росіянізмів немає. По-друге, воно наявне в творах усіх класиків української літератури.

До речі, психологи вважають слова вдячності чарівними. Вони можуть зробити життя кращим, адже їхнє використання створює позитивний ефект, поліпшує взаємовідносини. Висновок очевидний: частота звучання слів подяки прямо пропорційна кількості добра в нашому житті. Непогана формула. В усякому разі – для мене. І вам її теж раджу.

https://uain.press/blogs/v-yacheslav-vasylchenko-mova-zvidky-vzyalysya-spasybi-ta-dyakuyu-889557

 

Ні, ти не знаєш добре України, якщо на Запоріжжі не бував,

                     

Ні, ти не знаєш добре України,

Якщо на Запоріжжі не бував,

Де небо – то від хвиль дніпрових синє,

То золоте – від степових заграв.

Де на весь світ хоралить колосками

У січах кров'ю зрошена земля.

Де кожен дім і міст, і навіть камінь

Народу невмирущість прославля.

Де сяйво з вод висотують турбіни,

А Хортиця сурмить, як пароплав…

Ні, ти не знаєш добре України,

Якщо на Запоріжжі не бував.

Петро Ребро

 
10 січня 1939 року з'явився Указ Президії Верховної Ради СРСР про утворення Запорізької області з центром у місті Запоріжжі. До складу Запорізької області було включено 28 районів, які раніше входили до Дніпропетровської області – Андріївський, Якимівський, Бердянський, Велико-Білозерський, Велико-Токмацький, Василівський, Веселівський, Генічеський, Гуляйпільський, Кам'янсько-Дніпровський, Коларовський, Красноармійський, Імені В.В. Куйбишева, Люксембурзький, Мелітопольський, Михайлівський, Молочанський, Нижньо-Сірогозький, Ново-Василівський, Ново-Златопольський, Ново-Миколаївський, Оріхівський, Пологський, Приазовський, Ротфронтівський, Сиваський, Чернігівський; 2 райони тодішньої Миколаївської області – Велико-Лепетиський і Ново-Троїцький.

Це цікаво знати!

Заселення території Запорізької області почалося біля 40 тисяч років тому.

З кінця XV століття господарями земель за дніпровськими порогами стали запорізькі козаки.

У кінці 1770 року було закладено Олександрівську фортецю, котра з часом переросла у місто Олександрівськ, який став центром торгівлі за дніпровськими порогами.

 

 

Казковий світ Василя Симоненка

Ви любите читати казки? То ця публікація для Вас!

 https://www.youtube.com/watch?v=Wfjr3UlObCk

 

“Ти знаєш, що ти – людина?..”

8 січня 1935 року на Полтавщині в селі Біївці народився Василь Симоненко..

 За все коротке життя Василя Симоненка встигли побачити світ лише дві книги – «Тиша і грім» (збірка поезій) та «Цар Плаксій і Лоскотрон». Його вірші вийшли друком у Мюнхені. Решта праць вийшла вже після смерті поета за допомогою його друзів.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/vasil-simonenko-tsikavi-fakti

 

Василь Симоненко – “Ти знаєш, що ти – людина?..”

Ти знаєш, що ти – людина?

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя – єдина,

Мука твоя – єдина,

Очі твої – одні.

Більше тебе не буде.

Завтра на цій землі

Інші ходитимуть люди,

Інші кохатимуть люди –

Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе –

Озера, гаї, степи.

І жити спішити треба,

Кохати спішити треба –

Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі – людина,

І хочеш того чи ні –

Усмішка твоя – єдина,

Мука твоя – єдина,

Очі твої – одні.

Світ який — мереживо казкове!..

Світ який — ні краю ні кінця!
Зорі й трави, мрево світанкове,
Магія коханого лиця.

Світе мій гучний, мільйонноокий,
Пристрасний, збурунений, німий,
Ніжний, і ласкавий, і жорстокий,
Дай мені свій простір і неспокій,
Сонцем душу жадібну налий!

Дай мені у думку динаміту,
Дай мені любові, дай добра,
Гуркочи у долю мою, світе,
Хвилями прадавнього Дніпра.

Не шкодуй добра мені, людині,
Щастя не жалій моїм літам —
Все одно ті скабри по краплині
Я тобі закохано віддам.

Світ який — ні краю ні кінця!

Українська мелодія

Довго тужить сумна бандура
Про діла у старій сивині,
І якусь невідому зажуру
Навіває та пісня мені.

Не мелодія — збурена рана,
Не слова, а безжальні голки,
Тільки бачу не сині лимани
І не горді козацькі полки.

А ввижається — там, біля шляху,
На потоптаній кіньми траві
Жирний ворон, мов чорна папаха,
На козацькій сидить голові.

А нав-круг по-ру-ба-ні
До-си-на-ють сни,
І да-ле-ко бу-бо-ни
Кли-чуть до вій-ни.

 

З Новим Роком!

З Новим роком, українці!

Хай в квартирі і хатинці

Заіскриться вогник чуда,

Хай добро до вас прибуде!

Хай насіється із неба

Те, чого усім вам треба.

Хай зійде вам Божа ласка,

І в життя приходить казка!

 

 

Новий Рік 100 років тому

Дід Мороз століття тому ще не розжився внучкою, а церква вважала Новий рік – бісівським шабашем.

На початку ХХ століття Новий Рік не мав великої самостійної ролі.  в Україні це свято вважалося додатком до Різдва.

Тоді день народження Ісуса Христа святкували за старим календарем – 25 грудня. Тож і ялинку наряджали саме до Різдва. А Новий Рік був придатком до релігійного свята.

Щоправда, поставити деревце вдома – було задоволенням не дешевим. Його вартість становила від 10 до 20 рублів. А ще доводилося витратити по 1-2 рублі за скляні іграшки, що на той час було досить дорого.

Однак прикрашати ялинку минулорічними іграшками вважалося несмаком. При цьому звичай з деревцем більше прижився в містах, ніж в селах.

Церква в 1900 році не радила українцям святкувати Новий Рік і вважала його бісівською гулянкою. А Дід Мороз тоді приходив лише до дітей і без снігурочки.

Стіл у містах  накривали щедро. В меню були засмажені поросята, рябчики, млинці з чорною і червоною ікрою, смажені гусі, пироги з різною начинкою, а також апельсини і ананаси.

Запивали все це справжнім французьким шампанським, оскільки "Радянського шампанського" тоді ще не робили. 1 січня вважалося вихідним днем, аби гуляки могли трохи відійти. Хто був багатший, продовжував канікули за кордоном. На той час в Францію чи Італію можна було з'їздити за 100 рублів.

З початком СРСР свято Нового року дещо змінилося. Це було єдине не комуністичне свято в країні.

1 січня стало робочим днем, тож "за станок" доводилося йти з похмілля. Вихідним воно стало лише в 1947 році.

У Діда Мороза з'явилася нарешті снігурочка.

Святкувати українці в містах намагалися поближче до телевізора. Тож наявність "блакитного екрану" в сусідів часом ставав причиною дружби на Новий рік. (вже в 60-х роках)

Святкове меню теж змінилося. На столі з'явилося олів'є, "Радянське шампанське", портвейн і горілка. Справжніми делікатесами вважали вінігрет, голубці, оселедець з цибулею і копчена ковбаса.

Дарувати подарунки один одному тоді ще не звикли. Зате пили від душі "За Юру Гагаріна!" і "За космос". А віфліємську зірку на ялинці замінила "ідеологічно правильна" радянська.

https://tsn.ua/ukrayina/yak-svyatkuvali-noviy-rik-v-ukrayini-100-rokiv-tomu.html