Парад планет…і не тільки!

Липень 2020 року пройшов надзвичайно цікаво. В ці дні ми мали можливість спостерігати на зірковому небі не зовсім звичні явища – парад планет та комету Неовайз.

Парад планет – це і справді схоже на святкове видовище. Майже місяць ми мали змогу спостерігати за Юпітером та Сатурном. Це було цікаво і дорослим, і навіть дітям.

Юпітер можна  побачити після 21 години, за ним з’являвся Сатурн.  В звичайний шкільний телескоп можна було спостерігати кільце Сатурна та чотири супутника Юпітера. Звичайно ж таке видовище потрібно було замалювати.

                       Місяць, Юпітер та Сатурн на зоряному небі. 

                            Малюнок Тімура Янущенка, 4,5 років.

                                

                 Сатурн та Юпітер із супутниками. Малюнок Діми Похилька, 7 років.

А з середини липня увага астрономів, і нас також,  була прикута до астрономічної гості, яка залетіла до нас – комета Неовайз. Її можна було спостерігати навіть неозброєним оком, хоча краще це було видно в бінокль.

Побачити комету краще було о 23 годині, коли вже все небо вкриється зорями.

Залишається додати, що ці маленькі астрономи вже добре знають назви планет та деякі сузір’я. Вони активні відвідувачі шкільної бібліотеки.

20 липня - Міжнародний день шахів

20 липня у всьому світі відзначають Міжнародний день шахів. За ініціативи Всесвітньої шахової федерації ФІДЕ його святкують з 1996 року.

Гра має досить довгу історію. Перші аналоги фігур з’явилися ще в III-IV тисячоліттях до нашої ери в Єгипті, а батьківщиною сучасних шахів вважають Індію. У V столітті нашої ери індійці бавилися в настільну гру чатуранґа, метою якої було знищення фігур суперників. Правила були схожі на теперішні, відрізнялася кількість гравців – їх було четверо, не існувало таких понять, як шах, мат і пат. А ще в Стародавній Індії карали за програш – переможеним відрубували пальця на руці.

До того, як на терени України потрапили шахи, у Київській Русі в IV столітті існувала доволі подібна до них гра – тавлія, яку завезли вікінги. До Європи звичні нам шахи потрапили в IX столітті, а за сто років вони дійшли до нас. Археологічні розкопки Вишгорода, Києва, Турова свідчать, що – з Персії. Із билин і поем можна зрозуміти, що ця гра була досить поширеною на землях Київської Русі, а її розвитку активно сприяли місцеві меценати.

Загальних правил довгий час не було, тому ігри могли відрізнятися. Стандарти закріпили тільки у XIX столітті. Найстарішим шаховим осередком в Україні, як пише історик вітчизняних шахів Юрій Семенко, є Миколаїв. У Харкові шахісти грали по переписці із закордонними гуртками, зокрема з французьких міст, Петербургу й Москви. Перший такий турнір тривав три роки. А в Києві 1903 року гравці взяли на себе відповідальність організувати чемпіонат імперії.

Паралельно за кордоном почали організовувати перші шахові клуби, у яких українці часто ставали чемпіонами. Багаторазовим переможцем паризького клубу “Cafe de la Regence” був Михайло Безкровний – мігрант із Одеси.

У незалежній Україні 1992 року було засновано Федерацію шахів, яка щороку організовує змагання серед чоловіків і що два роки – серед жінок. Із 2011 року День шахів в Україні почали відзначати 20 липня разом з усім світом.

Шахи – це стратегічна гра з елементами мистецтва, науки й спорту. Вони – такий собі розумовий тренажер, оскільки вимагають постійного інтелектуального напруження й розв’язання логічних задач, розвивають концентрацію уваги, а також покращують пам’ять. Лікарі рекомендують шахи як спосіб боротьби та профілактики проти хвороби Альцгеймера. Науковці використовують їх для педагогічних та психологічних досліджень і завдяки ним моделюють системи штучного інтелекту.

                             

        

4 липня – День Дніпра - свято головної річки українців

У першу субботу липня відзначається Міжнародний день Дніпра – однієї з найспокійніших і величавих рівнинних річок Європи.

Назва річки «Дніпро» вперше зустрічається в літературних пам’ятках першої половини IV століття нашої ери. Походить від давньосхідноіранського «велика ріка».

Давні греки називали Дніпро Борисфеном, що означає «той, що тече з Півночі», предки українців, давні східні слов’яни – Славутичем («син слави») – ця назва й досі іноді використовується як синонім, особливо як поетична назва.

Ідея святкування Дня Дніпра виникла у жовтні 2002 року, під час проведення Міжнародного Дніпровського форуму громадських екологічних організацій Білорусі, Росії та України. Досі дата проведення Дня Дніпра на законодавчому рівні не встановлена, хоча вже стає традицією в різних країнах та містах цей день відзначати у першу суботу липня.

Дніпро – третя за довжиною і площею басейну ріка Європи (після Волги і Дунаю). Довжина ріки – 2201 км (у межах України 981 км), площа басейну 504 тис. кв. км. У басейні Дніпра близько 32 тисяч водотоків, серед яких 89 – ріки завдовжки 100 км і більше. Водні ресурси басейну Дніпра становлять близько 80% загальноукраїнських.

Дві третини території країни забезпечує Дніпро водою, зокрема 30 млн людей, 50 великих міст і промислових центрів користуються водою Дніпра. На Дніпрі розташовані українські міста Київ, Канів, Черкаси, Кременчук, Кам’янське, Дніпро, Запоріжжя, Нікополь, Херсон.

На правому березі Дніпра розташований Канівський заповідник.

Свято День Дніпра носить не лише екологічний характер, але й, передусім, просвітницький. Святкування має на меті привернути увагу суспільства до водних ресурсів держави в цілому й використання дніпрової води, зокрема.

 Мальовничий пейзаж запорізького Дніпра, ДніпроГЕС та яскравих ліхтарів у об’єктиві запорізького фотографа Ігоря Лаврова.

Мальовничий пейзаж запорізького Дніпра, ДніпроГЕС та яскравих ліхтарів у об’єктиві запорізького фотографа Ігоря Лаврова.

Талановитому фотографу вдалося відзняти яскраві кольори неба, ніжність Дніпра та тепло жовтогарячих ліхтарів, які кожен куточок роблять найзатишнішим у світі. У об’єктиві фотографа Запоріжжя – м’яке та ніжне, кольорове, ніби усі фарби веселки запалали на одному сантиметрі знімка.