воскресенье, 31 июля 2022 г.

 Готуємось до нового навчального року разом!

Вже скоро початок нового навчального 2022-2023 року, а тому учителям, батькам та навіть школярам варто знати, яка буде структура цього року та чого очікувати від першого уроку.

Перед початком чергового навчального року Міністерство освіти та науки України публікує перелік тем для проведення першого заняття та типові навчальні плани на 2022-2023 навчальний рік. Алі ці теми є усього лише рекомендаціями, а тому вчитель може самостійно скорегувати тему заняття чи вибрати якусь іншу на власний розсуд. Але рекомендується, щоб тема мала не лише освітній, але й мотиваційний характер, наштовхувала дітей на додаткові пізнання чи глибокі думки. Також треба враховувати те, в якому саме класі буде проводитися заняття, який вік школяра та враховувати актуальність теми заняття, важливість обговорюваної проблеми.

Більше про ці події на сторінці  Методичні розробки



четверг, 28 июля 2022 г.

 28 липня - ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ!

https://www.youtube.com/watch?v=c91AsyvC2Cg

Моя Україна.. Виконує пісню Н.Бучинська

Ти шляхом праведним, святим йшла до волі, Україно.

 Ти перед ворогом своїм не ставала на коліна.

Ти до омріяних зірок йшла крізь терни. (2)

Ти в душах сіяла добро, наче зерна. (2)

Приспів:

Є на світі моя країна, де червона цвіте калина.

Гори, ріки і полонина - це моя Україна.

Є на світі моя країна, найчарівніша, як перлина.

В моїм серці вона єдина. Це моя Україна.

 Де б я на світі не була - ти зі мною, Україно.

Ти - моя мати, що дала мені мову солов'їну.

Тут я пила із джерела чисту воду. І до рання

тут я п'яніла без вина в ніч медову від кохання.

Приспів.

Ти до омріяних зірок йшла крізь терни. (2)

Ти в душах сіяла добро, наче зерна. (2)

Приспів.

Це моя Україна.


вторник, 26 июля 2022 г.

 ДО ДНЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ

(Почитайте дітям!)

Зірка Мензатюк

УКРАЇНСЬКИЙ ПРАПОР

 Марійка сиділа й малювала. Спочатку взяла блакитний олівець:

—  Хай небо буде погідне, ясне! — сказала вона й намалювала небо.

— У небі хай сяє сонечко, — сказала вона і взяла жовтий олівець.

Намалювала сонце, і небо повеселішало.

А внизу поле, чорне та сумне.

— Розвеселімо його! — мовили жовта і блакитна барви.

Взялися за рученьки і злинули додолу: одна блакитним дощиком, друга — ясним проміннячком.

У чорній землі спала насінинка. Пробудилася та й каже:

— Як мені хо́роше! Дощик мене напоїв, сонечко зігріло.Буду я проростати.

І над землею піднявся зелений паросток. І другий піднявся, і третій, і тисяча тисяч веселих зелених паростків!

— Тепер же я знаю, — засміялася Марійка, — де жовте і блакитне удвох, там настає весна! Бо разом вони дають зелену барву.

Відклала олівці і замилува́лася. Гарна жовта барва з блакитною! Як сонечко з небом. Як волошка з пшеницею. Як наш прапор.

   
«Зірка Мензатюк, "Український прапор" (пізнавальне оповідання зі збірки "Казочки-куцохвостики")»:

 

воскресенье, 24 июля 2022 г.

 До Дня української державності

Національний музей народної архітектури та побуту України у Пирогові відтворив процес виготовлення символічного для України продукту - хліба, присвятивши захід Дню державності, що відзначатиметься 28 липня.

"Ви на найцікавішому святі на честь нашого головного багатства - хліба. Недарма вороги України намагаються позбавити нас саме цього продукту. Цьогоріч, коли знищуються наші поля, а зібраний врожай крадеться та вивозиться з України, хліб є особливо символічний", - сказала генеральна директорка скансену Оксана Старак-Повякель.

За її словами, хліб завжди був не лише основним продуктом харчування, а й став уособленням мирного українського народу.

"Не дарма з'явилося прислів'я "хліб усьому голова". Пам'ятаєте, про нас казали - гречкосії? Українці є нацією, яка не руйнує, а створює, вирощує хліб", - сказала Старак-Повякель.

Оскільки українці - землеробська нація, то багатство складав врожай зерна, від кількості якого залежала матеріальна його спроможність, зауважили під час свята.

Організатори зазначили, що кількість зерна прямо залежала від технології збору. Зокрема, на виставці реманенту, проведеного в межах заходу, завідувач експозиційного відділу "Карпати" Вадим Назаренко зауважив, що серпами жали жінки, оскільки вважалося, що вони це зроблять обережніше та дбайливіше за чоловіків.

"Серпи – атрибут жіночої праці. Чоловіки прибирали врожай косами. Однак коса сильно б’є по стеблу, від чого зерно може осипатися. Якщо у вас низька врожайність – ви засіяли 2 центнери, а збираєте 5 чи 6 центнерів, то 30 втрачених кілограмів стануть суттєвими. Лише наприкінці ХІХ ст., коли зросли масові врожаї, селяни перестали боятися втрати зерен, і повсюдно косили збіжжя", - сказав він.

Також колектив музею довів, що виробництво зерна здавна було вагомим економічним елементом. Назаренко відмітив, що в'ятичі - одне зі слов'янських племен, згаданих в контексті походів князя Святослава, - платили хозарам данину "шелягом од рала".

"Шеляг - срібна монета, рало - одиниця оподаткування. Якщо людина мала рало, значить - вона обробляла землю, за що й сплачувала податок", - пояснив науковець.

За його словами, подальший технічний розвиток знарядь праці замінив рало плугом, який також став одиницею оподаткування.

Попри те, що основною культурою для України було жито, процес виготовлення хліба колектив скансену продемонстрував на прикладі пшениці.

Більше фото можна подивитись за посиланням:

https://www.ukrinform.ua/rubric-kyiv/3535629-muzej-u-pirogovi-vidznaciv-den-ukrainskoi-derzavnosti-svatom-hliba.html 


 День Української Державності

Верховна Рада ухвалила закон, який передбачає встановлення 28 липня святковим днем – Днем державності України.

Увести нове свято запропонував Президент Володимир Зеленський. За його словами, «точка відліку» української державності ― заснування Києва, столиці Київської Русі й сучасної України. Тому нове свято відзначатиметься 28 липня ― у день хрещення Київської Русі,

24 серпня 2021 року під час урочистостей з нагоди Дня незалежності Президент Володимир Зеленський підписав указ про відзначення зародження української державності у День хрещення Київської Русі-України, 28 липня.

25 серпня Глава держави зареєстрував у парламенті проєкт закону №5864 “Про внесення зміни до статті 73 Кодексу законів про працю України щодо встановлення святкового дня – День Української Державності”.

Очікується, що закон сприятиме утвердженню спадкоємності українського державотворення, захисту національних інтересів України, збереженню історичної справедливості та нівелюванню фейкових наративів з боку Російської Федерації як держави-агресора щодо історичних аспектів українського державотворення, що в свою чергу відповідатиме високим суспільним очікуванням та запиту на справедливість.

Детальніше дивись тут:  https://www.youtube.com/watch?v=7Q3lOjNgeS0

Чому це важливо?

Це свято звертає увагу на те, що Українській державності не 30, а понад тисяча років.


среда, 20 июля 2022 г.

                                   

                             Перекази сивої давнини

Кожне місто, без сумніву, в процесі свого становлення і розвитку обов’язково обростає легендами. Так вже вийшло, що людей традиційно привертає все незвичайне, що запам’ятовується, таке, що вибивається із загального ряду і про що можна досхочу попліткувати довгими зимовими вечорами. Наші предки були набагато спостережливіші за нас, людей ХХІ століття, оскільки жили ближче до природи, а вона, як відомо, майстер створювати загадки для людського розуму і допитливості. Те, чого наші предки не розуміли, вони часто перетворювали в форму міфу, легенди, казки, яка потім передавалася з вуст в уста, від батька до сина, від прадіда до правнука, і таким чином зберігалася в пам’яті людській.

Далі на  zaporizhzhia-future.

Що стосується безпосередньо Запоріжжя, то добірка таких легенд у нашої малої батьківщини просто приголомшлива. Та й як інакше, якщо саме це місце – вільні степи і таємничий, покритий віковим лісом острів, потужну течію річки і скелясті пальці порогів, – здавна привертали до себе мандрівників з усього світу? Сюди прагнули, тут залишалися, жили і вмирали, попутно помічаючи, пишучи і переказуючи все нові і нові перекази. Безумовно, більшість з тих оповідей, які збереглися в народній пам’яті і дійшли до нас крізь товщу століть, стосуються славних козацьких епізодів історії краю.

Так, наприклад, безліч легенд стосуються тих самих порогів, які в наш час дали назву місту. Раніше, до того, як було завершено будівництво греблі ДніпроГЕСу, скелі стирчали з води і заважали судноплавству, а також робили спроби перебратися на острів Хортиця саме в цьому місці відчайдушною авантюрою.

Скелі можуть говорити

Одна з найвідоміших історій розповідає нам про те, яке походження скель, відомих зараз під ім’ям «Два брати». Їх можна побачити неподалік від острова Хортиця, якщо рухатися по проїжджій частині ДніпроГЕСу. Людський поголос пов’язує ці скелі з красивою, але нещасною історією кохання: нібито жили на березі Дніпра колись два веселих козаки, були вони братами і дуже дружили між собою. Однак коли їх серця підкорила одна і та ж дівчина, між братами почалася справжнісінька ворожнеча. Суперечку про те, кому буде належати наречена, вони вирішили довірити річці: хто зможе перебратися у ревучих порогів на той берег – тому і бути щасливим нареченим. Тільки вийшло так, що обидва брати потонули в спробі здійснити задумане. Нібито після того, як відбулися ці події, і виникло в руслі Дніпра дві нові скелі, які знаходяться поруч одне з одним, як брати, але між якими з ревом текла вода, оскільки вони посварилися.

Ця історія відноситься до розряду тих, яким можна вірити, а можна – і ні. Однак є в запасі у Запоріжжя і інші оповідання: в них, як правило, хочеться вірити всім, незалежно від ступеня природного скептицизму. Стосуються вони, як правило, речей цілком матеріальних.

Шукачі скарбів

Так, наприклад, широко відомі в народі розповіді про козацькі скарби. У давні часи, коли козаки відважно ходили в морські походи через Чорне море, вони привозили звідти багато дорогих і дуже цінних речей: перли, золото і срібло, дорогоцінні камені, оксамит і атлас, – загалом, все те, що в усі часи притягує до себе людей. Однак зберігати все це багатство на самій Січі було по ряду причин неможливо, тому його намагалися сховати в затишне місце. Говорили, що кожен хоробрий козак знаходив собі потаємну місцинку в скелях або на річковому дні, і зберігав свою здобич там. Оскільки багато з господарів таких скарбів з різних причин їх не забрали, ці речі нібито і зараз знаходяться там. На пошуки таких скарбів сьогодні споряджаються цілі експедиції, що складаються з ентузіастів і любителів. Як правило, вони озброюються металошукачем і намагаються з його допомогою знайти скарб козаків-воїнів. Деякі шукачі скарбів примудряються обстежити навіть акваторію Дніпра в пошуках можливих місць видобутку (втім, якщо згадати, що при будівництві ДніпроГЕСу затопили величезну за площею територію суші, плавнів, малодоступну до того ж, то ці теорії мають повне право на існування. Час від часу їм вдається знайти що-небудь, що має історичну або (що набагато рідше) матеріальну цінність. Іноді такі дайверські експедиції, організовані не тільки любителями, а й професіоналами, допомагають виявити справжні значущі знахідки. Таким чином, наприклад, були знайдені залишки козацьких суден – чайок.

Відьомський шабаш на Лисій горі

Ще одна стара історія, що стала легендою, відмінно вписується в контекст світової культури. Адже у кожного народу є легенди і перекази про відьом – жінок з надзвичайними здібностями, які періодично збираються на шабаш на вершині гори, позбавленої будь-якої рослинності. Таку гору називають Лисою і приписують їй містичні властивості.

Є така гора і в Запорізькій області. Розташована вона в Василівському районі. Неподалік від неї стоїть так званий замок Попова – садиба, де проживав раніше багатий дворянин Василь Попов. Кажуть, що одного разу, коли в літню ніч відьми влаштували свій традиційний шабаш на горі, дворянин чи то висловив їм своє несхвалення, чи то пожартував, чи то просто спробував заборонити. Як би там не було, але незабаром після проведення шабашу Василь Попов захворів, і незабаром стало зрозуміло, що хвороба ця стане для нього смертельною. Так народилася легенда про те, що відьми помстилися Василю Попову за його небажання дозволити їм спокійно провести свої гуляння.

Сліди половців живуть в легендах

Досить відомими персонажами запорізьких легенд є також кам’яні баби. Як усі ми пам’ятаємо зі шкільного курсу історії, ці висічені з каменю статуї ставили кочові племена. Вони служили і певним прообразом надгробних пам’ятників, і путівниками на безкрайніх степових просторах, і розпізнавальними знаками для кордонів земель. У всі часи люди надавали їм, крім утилітарного, ще й цілком виразне містичне значення. Так, наприклад, існує думка, що ці кам’яні статуї якимось чином пов’язані з сучасними важливими політичними процесами, урожаєм і навіть погодою. Зафіксовано цікавий з точки зору доказової науки прецедент: одна з громад на території сучасної Запорізької області ще в 19 столітті порушила спокій кам’яної баби та перемістила її з кургану, на якому вона простояла тисячу років. Легенда свідчить, що після цього село чекала страшна посуха і неврожай – при тому, що у їхніх сусідів погода видалася прекрасною. Після того, як кам’яну бабу повернули на вихідне місце, нібито, пішли дощі і життя села налагодилося.

Джерело: https://zaporizhzhia-future.com.ua/uk/legendy-zaporizhzhya

 

вторник, 12 июля 2022 г.

 Що читати влітку молодшим школярам?

Зараз літо, проте молодшим школярам не дуже весело через сумні події в країні. Але ж вони – діти! А діти мають право на веселий відпочинок, на гарний настрій, на щасливе дитинство. Щоб хоч якось розрадити, пропоную для них чудову цікаву книжку. До речі, дорослим також не буде зайвим трішки віпочити від сумних думок.

Повість "Пригоди чорного кота Лапченка,

описані ним самим"

Іван Багмут

Якось під час зустрічі зі своїми читачами І. Багмут пообіцяв їм, що напише жартівливу книжку. І дотримав свого слова, створивши жартівливу повість «Пригоди чорного кота Лапченка, описані ним самим»

В творі розповідь ведеться від імені кота

Про що ця книжка

На початку твору кіт Лапченко пояснює, чому узявся за літературу: він чує розмови в родині, бачить, що роблять люди, коли їх ніхто не бачить. Він перебуває в таких умовах, в яких не може бути жоден письменник, і може писати про те, що справді бачив і чув, не домислюючи і не вигадуючи. Деякі вчинки людей дивують його, тому він ділиться враженнями від життя людей, щоб вони поглянули на себе збоку, бо ж збоку краще видно і достойності, і хиби.

Як все починалося

Кіт народився в родині диригента хорової капели. Дружина диригента любила його, та через півтора місяці кошеня забрав чоловік. Він не дуже хотів чорного кота, але хазяйка говорила, що чорні коти приносять багатство. Новий хазяїн мешкав у сусідньому під'їзді. Звали його Письменник. Його дружина зустріла кошеня не дуже привітно.

Що було далі

Взаємини з Письменником загострювалися, бо кіт не вимовляв літеру "р", і письменник часто кривлявся. Коли кіт казав "Здрастуйте!", хазяїн образливо кривлявся: "Дрллл-л-лястуйте!". Якось кіт з'їв котлети, що залишили без нагляду, та й мишей не ловив (хоч одного разу таки зловив), а після четвертої збитої вази його занесли у куточок живої природи середньої школи.

Справи школярські

У школі все йшло добре, поки кіт ввечері не уявив себе хижаком і поїв усіх мешканців кутка. Він не ліз лиш до акваріума, бо не любив води. Після такого кота вигнали зі школи, і його забрав школяр Сергій. Хлопець вчив уроки завжди вголос і кіт культурно зростав. Так вони прожили разом рік. Якось хлопець пішов у зоопарк, і кіт кинувся його наздоганяти. Та кіт потрапив у руки хлопців, яким були потрібні гроші на кіно.

Як же кіт став Лапченком

Кота здали у ветеринарний інститут на експерименти. Йому і там повезло, бо професор з прізвищем Нетяга помітив, що це чистокровний сибірський кіт. Чоловік забрав кота додому і назвав Лапченком. Кіт не бив ваз, тому дружина професора полюбила його.

Чи все так добре, як здається

Професор був іхтіологом, тобто вивчав риб, і кіт поповнював свої знання цікавою інформацією. Помічник професора – Петренко, не подобався Лапченку. Петрович приходив до професора додому, коли треба було щось полагодити, чи повиносити відра з сміттям чи витрусити килим.

Коту жилося добре, але якось він з'їв у холодильнику якийсь дорогий крем. Жінка професора була зла, і професор пообіцяв вивезти Лапченка на Дніпровське море. Кіт подумав, що його втоплять.

 
Для початку я пропоную юним читачам послухати аудіо запис цієї книги за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=JQEvJDJys4k

А прочитати книжку можна он-лайн за посиланням: https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=4943

СПОКІЙНОГО І МИРНОГО ЛІТА ВАМ, МОЇ ЛЮБІ ЧИТАЧІ! 



суббота, 9 июля 2022 г.

 Видатні історичні постаті України

ІВАН ПІДКОВА

Історична постать Івана Підкови є надзвичайно популярною серед українського народу і сьогодні.

 

Підко́ва Іва́н (Іван Серпяга, Іван Вода; рум. Ioan al IV-lea Potcoavă) народився у 1533 р. в Молдові чи на Брацлавщині. Його рідний брат Іван Воде був молдовським господарем.

Немовлям Іван був викрадений людоловами, але невдовзі був врятований від бусурманів; після чого виховувався у козацькій родині (дума "Люлі немовляті Івоні" (за Юзефом Богданом Залеським). Іван мав рідкісну фізичну силу і надзвичайний зріст (2 м 29 см), запросто ламав руками підкови (за що отримав прізвисько від запорожців Підкова), міг зупинити віз, запряжений 6 кіньми, ухопивши його за заднє колесо, волячим рогом пробивав дубові ворота.

Високий красень обрав собі манюсеньку на зріст наречену, мріяв про весілля, але і батьків, і наречену забрали людолови, спалили село. От і зібрав тоді 17-річний юнак загін таких же відчайдухів, як сам, і гайнули в степ, на Хортицю.

На Запорожжі Іван Підкова з’явився після 1550 року, привівши з собою на Січ цілий козацький полк – „людей правдиво отборних”. Запорожці охрестили його спочатку Волошином, як такого, що прибув з Волощини,тобто з Румунії.

Підкова був неабиякий козацький полковник, був високоосвіченим, володів рідкісною фізичною силою, руками розгинав підкови, звідки і походить його козацьке прізвище. До наших днів дійшов єдиний портрет Підкови, розміщений в одному з польських видань XVII ст. Невідомий художник залишив під портретом підпис: „Був настільки сильним, що не тільки ламав підкови, но і талери, коли віткнув талер в дерев’яну стіну,то його треба було вирубати. Взявшись за заднєє колесо, він зупиняв воза, запряженого шістьми кіньми. Дишло ломав об коліно. Взявши зубами діжку з медом, перекидував її через голову. Взявши в руки воловий ріг, пробив ним ворота”.

Першого досвіду морських походів Іван Підкова набував у походах Самійла Кішки, пізніше водив козацькі флотилії в море самостійно.

Козацькі загони Івана Підкови завдали поразок татарам під Очаковом, Кафою, Козловом. Кілька разів Іван Підкова обирався кошовим отаманом Запорізької Січі.

Більше про Івана Підкову дізнайся тут: https://www.youtube.com/watch?v=6Q4C4uKDaZc

Про славу Івана Підкови та любов до нього козаків і народу промовисто говорить той факт, що за смерть свого гетьмана запорожці довго мстили як туркам, так і полякам. Його смерть стала початком ворожнечі між Україною і Польщею, тією іскрою, з якої спалахнула Визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького.

Про те, як був страчений Іван Підкова, дивись тут: https://www.youtube.com/watch?v=cZcjiUxaqKg

1981 року скульптор Петро Кулик за власні кошти виготовив і встановив у Львові пам'ятник Іванові Підкові.

 

Джерела:

http://na-skryzhalyah.blogspot.com/2016/08/blog-post_77.html

https://uamodna.com/articles/pidkova-ivan/


вторник, 5 июля 2022 г.

 Ще раз про історію нашої КРАЇНИ

Київ був заснований у 482 році

Масове хрещення киян було 988 року

Хрестив Русь Князь Володимир (956-1015 роки життя)


 ––Москва заснована в 1147 р. Юрієм Долгоруким

При цьому Юрій Долгорукий не заснував Москву (!), а віджав її у суздальського боярина Кучко Степана Івановича, який володів селами по річці Москва, вбивши його https://cutt.ly/qF3Pnmd

Сам Юрій Долгорукий був праправнуком (!) Володимира Святославовича, який хрестив Русь. І похований Юрій Долгорукий - у Києві біля Києво-Печерської Лаври https://cutt.ly/YF3DoGc

 Тож для північних сусідів – Київ сакральне місце!

Територія Київської Русі становила:

- XI століття 800 000 кв.км

- XII століття 1 300 000 кв.км

https://cutt.ly/oF3S7Z3

І простягалася Київська Русь від Чорного Моря до Балтійського та Білого Морів!

Для порівняння, територія України сьогодні "всього" 603 548 кв км

Назва "Україна" вперше згадується у Київському літописі 1187!!! https://cutt.ly/XF3DBD8

І жодного відношення до "окраїни" не має, навпаки, докорінно слова "Країна" - держава.

 Назва ж "Російська Імперія" була придумана Петром-1, який перейменував Московську державу, 22 жовтня 1721 року, використовуючи назву іншої держави https://cutt.ly/9F3GpHI

Навіщо?

Ну, по-перше, що Ви знаєте про Московське царство до ребрендингу?) https://cutt.ly/rF3HJGU

По-друге, Русь - вже на той час була дорогим і шанованим європейським брендом.

Київські князі перебували у родинних зв'язках практично з усіма королівськими будинками Європи.

Пам'ятаю каплицю святої Маргарити в Единбурзі, де вказано, що вона є онукою київського князя Ярослава Мудрого (!)

https://cutt.ly/MF3060c

А те, що французька Королева Ганна була дочкою Ярослава Мудрого, знає навіть Макрон;) https://cutt.ly/gF8OWFQ

Русь – була одним із європейських центрів освіти.

Перший навчальний заклад згадується 988 роком у "Повісті минулих літ" https://cutt.ly/oF3HQjy

Другий з'явився у 1030 р., створений Ярославом Мудрим у Новгороді

Острозьку академію засновано у 1576 році

Києво Могилянська - у 1615 рік

Саме Києво Могилянська академія стала колискою російської освіти.

Випускники академії були засновниками низки шкіл у Росії та Білорусі, особливо у XVIII столітті.

Ними були засновані школи та семінарії майже у всіх містах Росії: Москві, Петербурзі, Смоленську, Ростові, Тобольську, Іркутську, Холмогорах, Твері, Білгороді, Суздалі, Вятці, Вологді, Коломні, Рязані, Пскові, Великому Устюзі, Астрахані, Костромі, Володимир на Клязьмі та інших містах. Вчителями у цих школах переважно були випускники Київської академії https://cutt.ly/5F3JUSN

Відомий вчений Михайло Ломоносов також був випускником Києво-Могилянської академії. Щоправда, до цього він закінчив «Спасську Школу», засновану випускником тієї ж Києво-Могилянської академії https://cutt.ly/WF8Pinx

Важливо також пам'ятати про українських воїнів.

Вся Європа знає не з чуток про українських козаків. І не лише із підручників.

Майже у всіх європейських війнах, яких були сотні, кожен третій найманець був український козак.

Історія другої світової війни без українців не була б такою, якою вона виявилася. Про це свідчать страшні цифри втрат, понад 50% загиблих громадян СРСР були саме українці.

Росії вкрай некомфортно бути світовим суб'єктом, котрий не має своєї історії, своєї назви та свого народу. Адже "русский" це теж не національність, а приналежність до території.

https://cutt.ly/7F30Jlo

А російська мова - штучна https://cutt.ly/PF3098J

І не просто всю історію України нас намагаються знищити.

Українську мову забороняли 134 рази!!!

https://cutt.ly/6F3KxTL

Українців знищували голодомором у 1932-1933 рр. -- комуністичний тоталітарний режим знищив 10 млн. 500 тис. українців https://cutt.ly/dF3KI61

Депортували на Далекий Схід https://cutt.ly/fF3KGp0

У нас відбирали родючі території https://cutt.ly/vF3Vtk4

Можна продовжити довгий перелік злочинів та крадіжок, які намагається приховати Московія, спадкоємець традицій Орди. Але в них нічого не вийде. Вони не вивчили уроки історії.

Українці – нація, яка успішно виживає в умовах хаосу та загрози останні 400 років.

Не одна імперія, що зіткнулася з нами, вже припинила існування.

І це також чекає на сучасну росію.

Для українців, на відміну від росіян, цінна не територія, а свобода та гідність.

І поки що існує у Світі хоча б один українець (а українська діаспора одна з найбільших у Світі) у росії немає шансів.

А значить, ми неодмінно переможемо!

©Evgen Saguychenko

Джерело: https://www.facebook.com/ Запоріжжя Онлайн