Гарного початку навчального року!

Я бажаю всім мирного неба, спокою, щасливих посмішок, добра і злагоди!

 Готуємось до початку нового навчального року

До початку нового навчального року залишилося кілька днів. Якщо ви ще не встигли опрацювати необхідні документи, то ця інформація саме для вас. Пропоную перейти на сторінку Методичні розробки

 

Моя країна – Україна

 

А як добре ви знаєте свою країну? Пропоную для вас цікавий тест. Успіху! 

https://www.youtube.com/watch?v=hdZm2vQK6nQ

На світі є одна країна,

Яку люблю - це Україна.

Її люблю, любити буду

І ніколи я її не забуду.

https://www.youtube.com/watch?v=xcjxM2SHHzc

 24 серпня – День Незалежності України!

https://www.youtube.com/watch?v=UzWWDieXrGE

 З Днем Незалежності, Україно!

День Незалежності – важливе державне свято, яке українці відзначають щорічно 24 серпня.

 Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.

Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,

в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!

 Травень 1944 р.

Володимир Сосюра

https://www.youtube.com/watch?v=2QH4TP48K5w

 

Міжнародна серпнева педагогічна науково-практична конференція «Освіта, освітяни – незламні у війні»

Детальніше на сторінці «Методичні розробки»

 Щоб такого почитати?

Якщо ви на цій сторінці, то, швидше за все, вам подобається дізнаватися про щось нове, або ви любите перечитувати давно забуті сторінки літератури чи історії. Саме вам я пропоную історичний роман «Гетьман Іван виговський».

Роман І. Нечуя-Левицького «Гетьман Іван Виговський» вийшов у 1898 р. у Львові. Проте події, які описані у творі, дуже подібні до тих подій, що відбуваються зараз.

І. Нечуй-Левицький створив цілу галерею цікавих, почасти суперечливих чоловічих і жіночих образів: стомленого військовими походами і хворобою, інколи непередбачливого й свавільного в останні роки життя Богдана Хмельницького, поміркованого й розважливого Івана Виговського, мудрого Юрія Немирича, неврівноваженого й хворобливого Юрія Хмельницького, честолюбної Олесі Виговської, веселої Катерини, сестри гетьмана, шанованої та розважливої Ганни Золотаренко тощо.

Роман читається легко і невимушено. Сподіваюсь, дорослим читачам  та учням старших класів він сподобається. Якщо у вас немає можливості відвідати бібліотеку, пропоную перейти за посиланням і читати он-лайн

https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=902

ІВАН ВИГОВСЬКИЙ – ГЕТЬМАН, ЯКИЙ РОЗГРОМИВ МОСКОВСЬКІ ВІЙСЬКА У КОНОТОПСЬКІЙ БИТВІ 1858 Р.

365 років тому – у вересні 1657 року – Іван Виговський став гетьманом козацької держави. Насамперед він запам’ятався тим, що, розірвавши угоду з Московським царством, хотів повернути Україну в лоно Речі Посполитої.

 Іван Виговський – другий, після Богдана Хмельницького, гетьман (1657-1659) фактично незалежної козацької держави, який намагався вийти з-під впливу Москви, в зіткненнях з якою переміг:

– спочатку в "гібридній війні" (Кремль оголосив законно обраного гетьмана Виговського поза законом і спробував організувати громадянську війну);

– потім безпосередньо у військовій битві під Конотопом 28-29 червня 1659 р. вщент розгромив стотисячне московське військо під командуванням князя Трубецького (сучасні російські історики стверджують, що армія була менше). Козацька і татарська кіннота пройшла спустошливим набігом аж до Воронежа і Тули, розоривши понад 30 міст.

Виговський зумів здобути найбільшу перемогу над Москвою через 40 років після Петра Сагайдачного, зберігши цілісність України. Інтелектуал, дипломат, воїн, абсолютно європейська людина, він зробив сміливу спробу вирватися з-під задушливої опіки Москви, відстоюючи природне право України на самостійний вибір подальшого шляху свого розвитку. Здавалося б, після перемоги у Конотопській битві він був у кроці від заповітної мети, коли в Москві стояла паніка і особисто цар керував земляними роботами з укріплення Москви.

Подвиги гетьмана Івана Виговського.

Незважаючи на всю неоднозначність і суперечливість особистості Івана Виговського, ми не можемо заперечувати один безсумнівний факт: перед нами, безумовно, герой свого часу і, звичайно ж, патріот України. У вчинках гетьмана чітко простежується служіння в першу чергу державним інтересам. Що ж ще можна поставити йому в заслугу?

Якщо вам цікаво, то більше дізнайтесь за посиланням:

http://heroes.profi-forex.org/ua/vigovskij-ivan-ostapovich

 Ми – частина українського народу!

 

Відлітають раніше цьогоріч у вирій птахи.

Канонада мабуть їх дуже лякає.

Жаркий серпень до того ж дається взнаки.

Лише ми рідний край не лишаєм.

На деревах раптово лист пожовтів.

І його мабуть теж війна обпалила.

В чужині є багато прекрасних світів.

Але нам сторона рідна мила!

Я не вернусь із чужини на Україну.

Бо я її ніколи й не лишав.

Поки є сили, рідну землю не покину!

Наш рідний край – то є наша душа!!!

Не перелітні птахи і не листя ми,

Що сліпо підкоряються природі.

Були і залишаємось людьми!

Ми є частина українського народу!!!

І хоч біда прийшла зненацька у наш дім,

Ми ворогам домівку рідну не лишаєм.

І не допустимо, щоб хтось із ворогів

Спокійно жив у нашім ріднім краї.

Знов повернуться з вирію птахи.

І мирне сонце вільну землю обігріє.

Лежатимуть в землі всі вороги.

А рідний край прекрасним буде, немов мрія.

Ми не лишили свою землю на поталу.

Ми боремось, як можем, за свободу,

Щоб Україна ще прекраснішою стала.

Бо ми - частина українського народу!!!

Павло Похилько

11.08.2022 

 Чого хочуть наші діти?

Минає літо… Вже й Серпень непомітно підійшов, зазирнув у садки, похлюпався в річці, пройшовся тихенько по тим місцям, де завжди було багато діточок…  Бо ж канікули у малечі! Так було завжди. Але не цього літа… Сумно стало Серпню без дзвінкого дитячого сміху, без їхніх веселих пустощів. І подумав Серпень, що якщо виконати хоч одне бажання кожної дитини, то, можливо, знову літо стане веселим і галасливим. Завітав Серпень до одного села, іншого, підійшов у маленьке містечко, у велике місто. Скрізь, де зустрічалися діти, він запитував їх, що ж вони хочуть більш за все. У дітей було дуже багато бажань.  Всі вони були в одній пісні:  У ритмі серця

Я хочу, щоб моє дерево було зеленим,
Щоб зла сокира його ніколи не торкалася!
Щоб колискова бабусина знов прийшла до мене
І щоб зі мною назавжди зосталася!
Я хочу, щоб мій будинок був високим і гарним,
Щоб поруч зі мною жили привітні люди!
Щоб кожне добре діло не лишалось марним,
І щоб було так завжди та усюди!
А я хочу, щоб моя річка була чистою.
Бо я влітку дуже люблю в ній купатися!
А ще хочу, щоб сонце посмішкою променистою,
Не забувало кожного ранку зі мною вітатися!
А я просто люблю збирати квіти,
Дихати їхніми п’янкими ароматами!
Я кожному другу по-справжньому радітиму
"Дай-да-на-да" з ним весело співатиму!

Приспів:
Є у кожного з нас
В серці мрія своя!
Знаю я, знаєш ти –
Це не сон!
То прийшов новий час –
Знаєш ти, знаю я –
Досягнути мети
Можна тільки разом!

2.
А я хочу, щоб мої друзі ніколи не плакали,
І кожен пишався великою родиною!
Ми всі вчимося жити, і мені не однаково,
Ким я стану, коли виросту.
Головне – щоб був людиною!
А до мене прилетіла ластівка
І гніздо лаштує під моєю стріхою!
Моє серце розривається від щастя
І я готовий (-ва) поділитися своєю втіхою!
Над своєю землею пропливу разом з хмарами...
Пролечу над нею разом з лелеками...
Чи можуть бути гори чужі такими гарними?
Чи можуть бути степи такими далекими?
Всі ми діти землі казково-чарівної!
Кожен з нас став її малою частиною!
Всі ми діти країни єдиної!
Всі ми є сім’єю єдиною!

Приспів (2)

Послухати пісню можна тут: https://www.youtube.com/watch?v=3ILstPXn518

 

А ще у кожної дитини було одне найголовніше бажання. Ви мабуть вже здогадались: всі діти хотіли, щоб був МИР!!!

Серпень подумав, подумав, а потім вирішив спробувати виконати всі дитячі бажання. Попросив тільки, щоб дорослі трішки допомогли йому…

Мрії завжди збуваються!!!

 

 Пам’ятник Тарасу Бульбі

 На запорізькій Хортиці багато різних історичних пам’яток. Там розміщенні святилища, кургани та пам’ятники. Один з пам’ятників – Тарасу Бульбі розташований перед входом до Запорозької Січі.

Далі на zaporizhzhia-future .

Пам’ятник присвячений герою повісті

Запорізький скульптор зробив пам’ятник Тарасові Бульбі, який встановили перед входом у Січ в 2010 році. Це було приурочено 175 ювілею виходу першої редакції повісті «Тарас Бульба», яку написав Микола Гоголь. Саме її було екранізовано.

Для Хортиці ця повість має особливе значення, адже там вперше вказано назву славетного острова зазначили, що на ньому розташовано Запорозьку Січ. Саме звідси деякі люди дізнаються про острів, козацтво та Січ. За сюжетом саме сюди на Запорожжя головний герой твору, козак Тарас Бульба проводжав своїх синів на навчання, щоб вони там набралися розуму. Згодом вони дісталися до берегів Дніпра біля Хортиці. Там була Січ, яка часто змінювала своє місце розташування.

Як зазначає сам автор, саме із Запорозької Січі виходять міцні та горді хлопці, які порівнювалися з левом. Звідти ллється воля, сила та козацтво по всій країні. У творі Гоголь яскраво змалював звичаї та побут козаків, що жили на Січі. Та території комплексу і зараз можна ознайомитися з будівлями та побутовими речами часів козацтва. У деяких письменників та науковців Запорозька Січ ототожнюється саме з островом Хортицею. Це місце сили, столиця козацтва та мужності.

Перша скульптура Тарасу Бульбі

Було дуже символічно, що гранітна скульптура міцного козака стоїть перед входом на Січ. Це збірний образ міцного запорозького козака. Слід відзначити, що понад сто років тому у Запоріжжі вже був встановлений подібний пам’ятник козаку.

Скульптура з граніту, зроблена запорізьким скульптором Яківом Лібманом, стояла на території першого курортного закладу на базі «Алексадробаду» на початку 20 століття, заснований менонітом. Пам’ятник був розташований на місці, де зараз річковий порт. Тоді там виднілися пороги, Хортиця, Кічкаська переправа.

Пам’ятник герою повісті було встановлено на скелі на березі Дніпра, де була печера, яку люди називали печерою Тараса Бульби. У той час в одній з місцевих газет вийшла стаття присвячена перейменуванню «Александрабаду» на «Запорозьку Січ».

Вже 12 років гостей Хортиці зустрічає скульптура великого міцного Тараса Бульби з довгими вусами, «оселедцем», з люлькою та в широких шароварах. Біля нього постійно фотографуються відвідувачі комплексу. Він розміщений так, що дивиться на Січ. З одного Боку біля Тараса Бульби спуск до Дніпра, а з іншого стояв візок, в якому також можна було зробити світлину.