Масова робота з читачами

Почитайте дітям!

ХОДИТЬ ВЕЧІР-МАЗАМУРА

Коло вікон, коло муру
Ходить вечір-мазамура,
Од воріт і до воріт
Тихо-тихо, наче кіт.
Має торбу не просту —
Носить в торбі темноту.
Торба шита зірочками,
Зірочками-дірочками,
А із неї темнота,
Мов із сита, виліта.
Сіє, сіє, сіє, сіє,—
Все на світі чорним криє
І сміється в чорний вус
Мазамура-сажотрус.

КАЛАЧІ

Пеклися в печі
Три калачі.
Четвертий калач
На припічку в плач:
— Брати мої, калачі,
Дайте місце у печі!
— Хоч плач, брате, хоч не плач,
А не справжній ти калач:
Дощової години
Замішений із глини.
Тож до печі не пнися —
На сонечку печися!

ХІП-ХАП

У кутку живе Хіп-хап,
В нього безліч довгих лап,—
Ух!..
Тільки сутінь заляга,
Він лапища простяга,—
Ой!..
Я хапаю за прута
Та по лапах, як кота,—
Бах!
А ніяких лап нема —
Тінь хитається сама...
Ха!..

      

ДІДІВ ОБІД

Казку хочете смішну?
Зараз я її почну:
Жив на світі сивий дід.
На плиті варив обід.
На кривий ослін сідав.
Що зварив, усе з'їдав.
Горщик мив і миску мив.
На плиті обід варив.
На кривий ослін сідав.
Що зварив, усе з'їдав.
Горщик мив і миску мив,
На плиті обід варив...
...Ой і хитра казка ця,
Бо не видно їй кінця.
Доки дід на світі житиме,
То усе обід варитиме.

ВЕСЕЛИИ ДУШ
Під гарячий буйний душ
Тарілки спішать чимдуж.
Розмальовані миски
Вишаровують боки.
А чашки глибокі
Кинулись у скоки:
Стриб-скік, стриб-скік! —
Це щоб душ не обпік.
А ложечки сміються
І трішки задаються.
На воду кожна скоса блись: —
Ану спинись, не гарячись!..
Бере з-під душу сушка
Чашки за круглі вушка,
Порозставля миски рядком
І тарілки складе ладком.

А ложки у шухляді
Сховаються — і раді.
І душ у крані задріма,
Отак, немов його нема,
Шуміти перестане.
Аж трохи сумно стане

              

ЛІЧИЛКА-НЕБУВАЛИЦЯ

— Куди ідеш, Кудикало?
— Куди? А в Нікудикало,
На гору Неминалицю
Ловити Небувалицю.
Оту, що озивається —
Сміється-заливається.
Ловитиму-хапатиму,
Лічитиму-питатиму:
«Чи одуд, чи зозулиця?
Ховається чи жмуриться?)

КОЛИСАНКА

Хто це з вечора до ранку
Грає зорям колисанку
Цілу ніч?
То вітрисько на горищі
В бузинову дудку свище
Цілу ніч.
Тільки зорі не дрімають,
З ним у піжмурки гуляють
Цілу ніч.
От якби ми не стомились,
То б із ними веселились,
Цілу ніч.

ЇЖАКИ

Два веселі їжаки
Накололи на голки
Всі листки
І сказали:
— Ми — кущі,
Золоті у нас плащі
На дощі.
Два веселі їжаки
Накололи на голки
Всі грибки
І сказали:
— Ми — пеньки,
Наросли у нас грибки,
Як горбки.
Два веселі їжаки
Позгортались у клубки
Під голки і сказали:
— Ми — грудки…
Ну, а може, — будяки…
Ну, а може, їжаки
Все-таки?!.

ПРО СНІГОВИКА 

У дідка Сніговика
Кочерга замість ціпка,
Замість носа — бурячок,
Замість шапки — банячок.
Сперся він на кочергу
І ні кроку по снігу.
А в одлигу позіхнув,
Кочергою ворухнув.
Бороду розпушив
І по стежці рушив.
— Ти куди оце, куди?
— А туди, де холоди,
Де снігів уволю, —
На Північний полюс.
Буду жить і поживать,
Дім із криги мурувать,
Кочергою у хокей
На крижині грати
І морозивом гостей
Буду частувати.

https://www.youtube.com/watch?v=voI2ghaWLdw

Про мандрівку Жабунця-Хвастунця 


https://www.youtube.com/watch?v=J2jNW-Iy83k






Місячник дитячої творчості!

  

Оголошено переможців!

Переможці конкурсу «Мій робот – найкращий»

1. Комарницький Олександр – 2 клас 

2. Ротарь Назар – 3 клас 

3. Жовніренко Аліна – 2 клас 4. Жовніренко Поліна – 2 клас

5. Ніколаїшин Тимур – 2 клас  6. Бебко Дмитро – 2 клас

7 Стойловська Ангеліна – 6 клас  

8. Соколова Катерина – 4 клас, 9. Дребот Аріна – 4 клас

10.Круть Святослава– 4 кл.,11. Семенюк Єлизавета – 4 кл.

 
12Найактивніший учасник виставки – Ліхачов Тимур

 

Переможці конкурсу «Сама незвичайна іграшка»

 1. Круть Святослава – 4 клас 

2. Комарницький Олександр – 2 клас  

3. Ротарь Назар – 3 клас 4. Ротарь Вероніка 5 років                                                                      

5. Дребот Аріна – 4 клас  

 Найативніший учасник виставки – Буяков Марк 5 клас

 Найактивніші учасники виставки «Динозаври повертаються!» – Самойленко Назар (6 років), 


Янущенко Тимур (5 років)

    
 

«Мальовничі куточки рідного краю»

"Барви осені"

Небо над Просторим
Люблю твою осіннюю красу, мій краю рідний!
Фото від моїх друзів
Шановні друзі! Долучайтесь до виставки і додавайте свої світлини на сорінку у Фейсбук https://www.facebook.com/profile.php?id=100065355194094 

Дітям про космос

Космос завжди притягував до себе увагу мрійників, фантазерів і, звичайно ж, дітей. Це й не дивно, адже нас завжди цікавить мало відоме, далеке, навіть неосяжне.

Отож пропоную дітям (та й дорослим також!) деякі цікавинки з літератури:

 

У даній книжці зібрано найцікавіші факти про космос. Загальні відомості про космічні явища розширять кругозір дитини і сприятимуть пробудженю інтересу до навчання.

Книга "Космос" допоможе знайти відповіді на несподівані запитання маленьких чомучок. Куди падають зірки? Де закінчується всесвіт? Навіщо космонавтам скафандр? Відповіді на ці та багато інших питань ви знайдете на сторінках енциклопедії. Видання призначене для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.

 
Навколо багато цікавого, і так хочеться про все дізнатися! Книжка "Космос" познайомить дитину із зірками і планетами, космонавтами та їхніми кораблями і, звичайно ж, зі смішними інопланетянами.

 Енциклопедія Космосу познайомить вас із актуальним науковим знанням про далекий та близький космос.

У ній ви прочитаєте не лише про Великий вибух, а й:

- про Велике стискання та Великий стрибок,

- дізнаєтеся, чи багато у Всесвіті темної матерії і за яких умов можливі мандри в часі,

- де шукати зоряні колиски і що відбувається під час зіткнення галактик,

- чим відрізняється наднова від нової і чому комети називали «брудними сніжками»,

- як утворилася Сонячна система й чи може виникнути життя навколо червоних чи блакитних зірок.

 Також ви:

- навчитеся розрізняти відомі об’єкти на нічному небі,

- розберетеся в тому, як злітають ракети і які корисні копалини можна видобувати з астероїдів;

- скориставшись власною уявою, приміряєте багатошаровий скафандр і спробуєте прожити день на МКС.

Стародавні міфи про небесні тіла й найсучасніші наукові теорії, досягнення астрономів та сміливі ідеї колонізації планет або їхніх супутників — усе це зібрано в чудово ілюстрованій «Енциклопедії космосу».

 А ще можна звернутись до новинок художньої літератури

 Книжки з серії про Джорджа. Геніальний фізик Стівен Гокінґ разом із донькою Люсі запрошують тебе, любий читачу, у неймовірну мандрівку Всесвітом… верхи на астероїді! Які таємниці приховує Сусідський Сад? Що це за суперкомп’ютер, який уміє розмовляти? Чому не варто стрибати на кометі, коли вона мчить крізь космічний простір? І чи вдасться головному героєві — допитливому сміливцеві Джорджу — визволити свого приятеля з чорної діри?

 Сторінках цієї книги, сповненої гумору й карколомних пригод, розкрито найцікавіші загадки Всесвіту, а важливі наукові факти переплетено з веселими і часом небезпечними витівками. Це не лише захоплива історія про дружбу, космічні мандри та шкільні перипетії, а й неймовірна оповідь про те, як влаштований світ, у якому ми живемо.

Читайте, і ви знайдете для себе ще багато цікавого!





«Як книжки перемагають дитячі страхи» –

Такою є одна з тем в проекті «Жива книга». Автори проекту радять прочитати дітям такі книги:

К. Єгорушкіна Історії хоробриків із Горішкових Плавнів

Горішкові Плавні - особливе лісове містечко, в якому ростуть найсмачніші у світі горішки. Звірята й пташки живуть тут у мирі й злагоді, розважаються і вчаться,  захищають одне одного й інколи сваряться, випробовують себе на сміливість і, що важливо, - долають власні страхи. Саме тому їх називають хоробриками, і кожна дитина впізнає в одному з героїв себе.

 

«Таємне Товариство Боягузів, або Засіб від переляку № 9» — дитяча пригодницька науково-фантастична повість сучасної української письменниці Лесі Ворониної. 2012 року книга отримала премію «Дитяча книга року BBC».

Хлопчик Клим, боягуз, що боїться хуліганів, одного разу дізнається про Таємне Товариство Боягузів. Вступивши до нього, він дізнається, що Землі загрожують прибульці з космосу, які поширюють вірус страху. Але ті, хто й так боягузи, можуть побороти страх і протистояти лиходіям. Клим потрапляє в пригоди у часі й просторі, щоб врятувати батьків, бабусю, друзів та увесь світ.

Розповідь ведеться від імені школяра Клима Джури. Живе він з бабусею, батьки, — археологи, котрі поїхали розкопувати руїни єгипетської піраміди

 

Олена Ульєва «Я перемагаю страхи»

Любі батьки! Ваша дитина чогось боїться? Темряви, висоти, спати наодинці або йти до дитячого садочка Допоможіть їй побороти свої страхи! Це дуже просто. За допомогою казок малюк дізнається, як можна страх подолати, а мудрі поради підкажуть йому, як правильно це зробити. І у вашої дитини вже не буде страхів. Подаруйте їй сміливість і впевненість у собі.

  

А можна просто прочитати будь-яку цікаву книгу, яка змусить читача поринути в чудовий світ літератури. Разом із головними героями ви зможете подорожувати, бешкетувати, веселитись та співчувати. Не вагайтесь, просто візьміть в руки книгу і починайте читати!

 Ю. Нікітінський «І прийшли пінгвіни»

 Зазвичай пінгвіни живуть в Антарктиді. Незвично, якщо вони гостюють у київського школяра Вані Овалова. Ще незвичайно, коли вони стріляють з гармат і беруть участь в рок-концертах. А ще розносять в будинку все в пух і прах ... Вміють вирощувати парникові помідори ... А ще доставляють до Києва даний антарктична морозиво ... Літають в космос ... А ще ... А ще відкрийте цю книгу і давайте разом посміємося над неймовірно смішними і цікавими пригодами її героїв: Вані Овалова, Сашка Кочерябова, пінгвінів Міхільсона і Жігі-Жігі!

                                                    

 К. Фриксе «Чарівна «Книгарня бажань»

 Чарівна історія про дружбу і книжки. Найліпша подружка Клари їде назавжди, бо її батьки розлучаються. Вигадливі плани втекти й залишитися в рідному місті, з друзями руйнуються. Тепер у Клариному житті, здається, усе летить шкереберть… Однак у «Книгарні бажань» є правило: «Сьогодні невдалий день для поганого настрою», а її власниця пані Сова має талант радити історії для прочитання, які одразу змушують забути про сум. До того ж тут є дзеркало, пан Король і кіт Ґустаф, які вміють розмовляти і завжди готові до нових пригод. Тож Клара бере до рук книжку і запрошує вас приєднатися до компанії! У цій книжці ви знайдете підказки, як виплутатися з халепи, знайти нового друга й підтримувати дружбу на відстані, а також як зрозуміти цих нестерпних дорослих.

 
 К. Бакнелл «Голодний монстрик»

 Що робити, коли дитина погано поводиться? Як пояснити малюку, чому емоції швидко змінюються, інколи не на краще? Книжка «Голодний монстрик» допоможе розібратися в складнощах, які трапляються в кожній родині. Мінливий настрій маленьких дітей потребує уваги з боку батьків, щоб не було несправедливих покарань, й самих дітлахів, адже і для них не буде зайвим розуміння власних емоцій. Серія книжок письменниці Кейт Бакнелл, проілюстрованих Джулією Сіл, розповідає історії монстриків,

Ван Гог. Жага до життя

 Ідучи вулицями Парижа, молодий Вінсент ван Гог не відчував, що він тут на своєму місці. Він весь час боровся з бідністю, і йому не раз розбивали серце. Книжка «Жага до життя» написана із гострою проникливістю та щирими емоціями. Вона дозволяє простежити за скаліченим життям митця — за критичними розчаруваннями та ментальними проблемами, за бідністю та відчуженням. Однак, попри все Ван Гог досягнув неймовірного творчого піднесення, що зі стражденного митця зробило його одним із найвідоміших та дорогих кожному з нас художників. Ірвінг Стоун — американський письменник. Працював у жанрі, який він назвав «біографічним романом».


Читайте, і нехай книги будуть завжди для вас друзями і порадниками!



 З птахами пов’язано чи не найбільше народних вірувань, пісень, казок, звичаїв, традицій… Вони перші приносять нам навесні вістку про зародження ще одного витка життя.

 

Нагадаємо, що в другі вихідні травня відзначається ще одне дуже відоме пташине свято — Всесвітній день мігруючих птахів.

А ми шпаківні будували…
Як розпускалися садки,
До нас весною завітали
Веселі наші співаки.

І ціле літо, ціле літо
Вони співали нам пісні.
Повиростали їхні діти,
Такі ж співучо-голосні.

 

Відгадай загадки!

1. Першим я приніс весну, пробудив усе від сну.
Заспіваю
під вікном, бо зовуть мене…. ( шпаком).

2. Сірі лапки, чорна шапка, фартушо
к жовтенький,
  Голосок тоненький. Ця пташка невеличка називається…. ( синичка)

3. Цвірінькає, стрибає, чир
вячка шукає
хто
відгадає – той молодець, пташка сіренька, зветься…..( горобець)

4. Дзьоб
міцний і гострий маю, шкідників я добуваю
вірно людям я служу, їм дерева сторожу ( дятел)

5. У ночі
гуляє, у день спочиває, має кругліочі, бачить серед ночі ( сова)

6. Хто
гнізда свого не має, а яйця іншим підкидає ( зозуля)

7. Чути в лісі
стре-ке-ке всі новини знає,

бо вертлява, як той біс, весело стрибає(сорока)

8. По болоті ходить скрізь,
довгі ноги, гострий ніс
Поїсти
він полюбляє, усім жабам рахунок знає (лелека)
9. Я в гаю співаю «тьох», та іще так дзвінко
.
Що за співанки
такі? То співають … (солов»ї)

10. Швидко пташка ця
літає, безліч мушок поїдає.
Над дверима
гніздо будує, тільки в нас ніколи не зимує… (ластівка)

11. Дивний ключ у небі лине, не залізний, а пташиний
.
Цим
ключем в весняній млі, прилітають…(журавлі).

12.Довгі ноги - довгийніс.

Прилетів – обід приніс.

Смачнихжабеняток для своїхмаляток.(Лелека)

 

Вікторина 1.

1. Хто з птахів найважчий? (Страус – 90 кг)

2. Хто з птахів найлегший? (Колібрі -1,5-2 кг)

3. Хто з птахів найшвидше літає? (Сапсан, стриж – 17 км/год.)

4. Хто з птахів найглибше пірнає? (Пінгвін – 265м)

5. Хто з птахів найбільш морозостійкий? (Качка, гуска – до 10 °С)

6. Хто з птахів неперевершений співак? (Соловей)

7. У кого з птахів найдовший дзьоб? (У пелікана – 51 см)

8. Чиє яйце найважче? (Страуса – 1500г)

9. Чиє яйце найлегше? (Колібрі – 2 мг)

10. Який птах є символом вірності і любові? (Лебідь)

11. Який птах є символом мудрості? (Сова)

12. Який птах є символом щастя? (Лелека)

13. Який птах опирається на хвіст, коли сидить на дереві? (Дятел).

14. Чи мостять наші перелітні птахи гнізда на півдні?(ні)

15. Що птахам страшніше взимку – голод чи холод?( голод)
16. Чиї
пташенята не знають своєї матері?(зозулі)

17.Чи може птах спричинити аварію літака?(так)

18. Який птах найбільший у світі?( африканський страус)

19. Де живуть пінгвіни?(Антарктика та помірна зона південної півкулі)

20.Рожевий птах (фламінго).

 

Вікторина 2.

1. Найбільший птах України. (Лебідь).

2.                 У якого птаха найбільше гніздо? (В орла).

3.                Який птах може спати під час польоту? (Лелека).

4.                Які птахи влаштовують по кілька гнізд на одному дереві? (Граки)

5.                Якого птаха називають лісовою кішкою? (Сову, тому що вона ловить мишей).

6.                Чому ластівки перед дощем літають низько над землею? (Перед дощем комахи не можуть піднятися високо).

7.                Які птахи не бояться морозів? (Гуси і качки).

8.                Чи буває пташине молоко? (Так, у голубів).

9.                Найменший птах України. (Корольок червоноголовий)

10.           Які птахи виводять пташенят взимку? (Шишкарі)

11.           Птах, який любить поласувати салом. (Синичка).

Прислів’я це голос краю, в якому ми живемо, це елемент фольклору України.

                     Доповніть самі:

  •  У всякої пташки свої…. замашки.
  •  Видно птаха по…..польоту.
  •  Кожна птиця знайде свого…..Гриця.
  •  Де багато пташок, там нема …..комашок.
  •  Доспівалась пташка до зими, пришлося під стріхою…..зимувати.
  •  Яка пташка, така й…..пісня.
  •  Всяка пташка своє гніздо…знає.
  •  Ворона вороні ока не….виклює.
  •  Ворона хоч мала, а рот ….великий.
  •   Вороні соколом не …..бути.
  •  Горобець маленький, а серденько….має.
  •  Журавлі прилетіли – весну…… принесли.
  •  Лови журавля в …….небі.
  •  Де ластівка не літає, а на весну додому……прилітає.
  •  Ластівка день починає, а соловей його……кінчає.
  •  Ластівка весну починає, осінь……накликає.




«Чарівна скриня» і  «Земля світлячків»

В ході естафети «Прочитав сам – порадь іншим!» для учнів 4 класу розкрилася «Чарівна скриня» з казкою «Земля світлячків» (автор Віктор Близнець). 

 
                               

     
   Діти із великим задоволенням знайомилися із головними героями казки, хвилювалися за них, слідкували за перебігом подій.

 


                                                      

                                                   

Я переконана, що захід спонукав дітей до читання цієї книги. До речі, казку «Земля світлячків» цікаво читати і дітям, і дорослим. Вона зрозуміла і п’ятирічним малюкам.

  

Отож, чому б не зробити літературні читання для всієї родини? «Земля світлячків» – чудова казка для об’єднання дорослих і дітей, всієї родини!  

                                             

                                                           Книга в моєму житті

Саме під такою назвою у період з 22 по 26 березня проходив у бібліотеці Просторівської ЗОШ І – ІІІ ступенів захід, присвячений Тижню дитячої та юнацької книги. Активну участь у ньому взяли учні 4 класу разом зі своїм класним керівником Рябою Оксаною Миколаївною, та учениці 1 класу Жовніренко Аліна  та Поліна. Пропонуємо вашій увазі їх відеовиступи.

 



 

Підсумок конкурсу «Читаємо та малюємо»

В шкільній бібліотеці організовано виставку дитячого малюнку до конкурсу «Читаємо та малюємо».

І,хоча кожен дитячий малюнок вартий уваги, все ж таки найкращими були визнані малюнки, зроблені учнями:

Жовніренко Аліна (1 кл.) – українська народна казка «Ріпка»,

 
Жовніренко Поліна (1 кл.) – українська народна казка «Колобок»

                                                                  
Семенюк Богдан (1 кл.) – Р. Кіплінг «Чому в кита така горлянка?»


 Соколова Катерина (3 кл.) – Г.К. Андерсен «Гидке каченя»

Минько Софія (4 кл.) – Л.Українка «Хотіла б я піснею стати»

 

Д’яволюк Єлизавета (4 кл.) – В. Біанкі «Перше полювання»

                                 

Стойловская Ангеліна (5 кл.) – Гарріс Д. «Казки дядечка Римуса»

   

А прикрашають виставку чудові роботи з пластиліну до теми «Весна» , які виконав Ротарь Назар (2 кл.)


 

Вітаємо переможців!


 

                        Що читати дітям під час канікул

 

ПЕРЕДНОВОРІЧНЕ

Чи в неділю, чи у будень —
метушиться жваво грудень.
Зранку в нього на будові справи
дуже термінові:
молоточок стука дрібно —
дах закінчити потрібно!..
На заводі після зміни
склав ще три автомашини.
Потім, ледь не збився з ніг,
на школярське свято встиг.
Букварів там проводжали
і подяку їм складали,
і для грудня там була
теж подяка немала!
Недаремно ж він трудився,
добрих успіхів добився,
підбадьорював громаду,
все доводячи до ладу,
рук своїх не покладав —
цілий рік підсумував!
І бажав їм щиро грудень: —
Хай вам буде святом будень
Працьовито, як торік,
проживіть наступний рік!

Веселий сніг

Падав сніг,
Падав сніг –
Для усіх, усіх, усіх,
І дорослих і малих,
І в
еселих і сумних.

Всім, хто гордо носа ніс,
Він тихцем сідав на ніс.
А роззяв
ам, як на сміх,
Залетів до рота сніг.

Вереді за комір вліз
І довів його до сліз.
А веселі грали в сніжки –
Сніг сідав їм на усмішки
І сміявся з усіма:
- Ой, зима, зима, зима!

 

Сніговик-питайлик

Сніговик Моркв'яний Ніс
Вгору віника підніс і питає:
— Перехожі, чом на мене
Ви не схожі?
Я стою, а ви в бігах,
Ви у пальтах, у шапках...
Гей, скажіть, у вас носи,
Як у мене, для краси?


 Оксана Сенатович

Лютий

Лютий в гості на гостину
кличе всю свою родину.

Та родина — не мала,
суне й суне без числа:
морозища, морозенки —
і великі, і маленькі;
завірюхи клаповухі,
і сніжинки-балеринки,
і вітренко, і вітрисько —
вже вони близенько, близько.

Ще до ночі в темнім борі
вся родина буде в зборі.

Запита родину Лютий:
— Чи то кожний
добре взутий?..

Брів не хмурте, сестри, браття,
стане сили і завзяття!
Гей, у коло! —
І зі сну
збудять танцями
весну!

Джерело: ukrlib.com.ua

Оксана Сенатович, оповідання "Дмитрик визбирує літери"

"Мати міряла Дмитрикові ногу. Приклала шнурочок вздовж босої ноги, де закінчувався найбільший палець, зав'язала вузлик. Івасик, братик Дмитриків, теж розувся, чекав, що і йому зніматимуть мірку. Але ні. Шнурочка не вистачило, та й в школу цього року він ще не піде. Нових черевиків не куплять йому. Мама поїхала до міста, а хлопці подалися на луг..." 

 

Оксана Сенатович, "Пані Будьласка та вуйко Пампулько" (оповідання для дітей)

Надзвичайно тепла розповідь про стосунки дітей та дорослих делікатно вчить стриманості та інтелігентності. Мудра пані Будьласка просто і чемно розв’язує будь-яку складну життєву ситуацію і може стати добрим помічником для батьків у вихованні своїх милих бешкетників. Вишукана українська мова видатної письменниці Оксани Сенатович, її елегантна манера оповідати зачаровує і не залишить байдужим жодного читача.



Оповідання Оксани Сенатович «"Дякую" по-бузьковому»

"Дозріло в перепілки жито, а косити нема кому. Перепелові хтось ногу підбив, шкутильгав він. Радить перепілці, щоб летіла вона до бузька на оболоню: "Попроси його, може, викосить,   бо, поки   нога   загоїться, жито осиплеться." Перепілка бере з собою дітей, прилітають вони до бузька. А він саме сіно косить, шапка набакир, точило за поясом. "Хай щастить вам у роботі, господарю!..." 

"Малий Віз" - оповідання Оксани Сенатович

Червневе небо обтрушувало в озеро зорі. Зоряне озеро — як небо, здавалось, дай нурка і полетиш. Дмитрик полетів, намацав ногою дно неба, розплющив очі. Вхопився рукою за дишель Малого Воза і витягнув його з озера. Прогуркотів небом Великий Віз і заїхав за хмари. А Малий Віз повіз Дмитрика додому..." 

 




Веселих свят, гарних канікул, приємного читання всім читачам!


 

 

Книжки про сніг, Святого Миколая та Різдво

 

Про Різдво, гірку правду і пампухи

Світлана Лінинська. Пан Сирник і різдвяний пампушок.


У містечку живе пан Сирник – славетний пекар. Він чудово ладнає не лише у своїй магічній пекарні, але й завжди вміє догодити кожному мешканцеві. Так, дорогою до пекарні зранку Сирник встигає списати свій нотатник із побажаннями сусідів. Але напередодні Різдва трапляється одна доволі прикра і незручна ситуація для пекаря. 

Рекомендовано дітям від 5-ти років.

 Про зиму, вирій і птахів

Олесь Ільченко. Зимова казка.

Якщо ви чи ваші діти обожнюєте птахів – ви повинні прочитати цю книжечку. Та навіть якщо ви не дуже любите птахів чи радше мало про них знаєте – тим більше варто її прочитати. Окрім пташиних пригод, автор всіяв текст цікавою інформацією про пернатих.

Хто чим харчується, яким способом добуває їжу, хто з ким приятелює чи ворогує, хто летить у вирій зграєю чи поодинці, а хто залишається вдома. Події відбуваються взимку, незадовго до Різдва, тож можна дізнатися, що про наші святкування думають птахи. Історія не перевантажена повчаннями чи навчаннями, але свою місію залучити дитину до добрих думок і вчинків виконує. Ілюстрації по зимовому ніжні та м’які.

Тихо падали маленькі сріблясті сніжинки, ще більше прикрашаючи собою ялинку на узліссі. А старий Крук подумав, що і зима має бути на світі – бодай заради такої краси довкола.

Рекомендовано дітям від 4-х років.

 Про Україну, подорожі та свята

Ноа Кременчуцька. Зимова Подорож Україною. Від свята до свята.

Зимова  книжка із серії дитячих книжок «Подорож Україною», яка складається із чотирьох сезонів і відповідно – чотирьох сімейних подорожей. Отож, взимку сім’я на своєму жовтому трейлері мандрує сімома регіонами України, потрапляючи на різні свята.

 Про Миколая, Різдво і ніжну зиму

Савка Мар’яна. Тихі віршики на зиму


Дитяча поезія завжди створює особливу атмосферу свята. Мар’яна Савка напрочуд тонко та чуттєво передає радість дітей та трепет батьків у передчутті зими, снігу, Миколая та Різдва. Надзвичайно гарна та милозвучна мова, цікаві звороти та словечка. Тут і «срібні сніги», і «зачепився сон за вії», і «диво-місто, місто Львів». Ілюстрації ніжні і ретельні, що хочеться їх розглядати годинами.

Зрештою, про таку поезію важко говорити – треба читати самому і своїм діткам. А саме видання добротно оформлене, тому може бути чудовим варіантом зимового подарунка.

Погодьтеся, то не порожні слова:

Найкращий у світі – це запах Різдва!

Рекомендовано дітям від 3-х років.

 Про котів, радість і сніг

Платон Воронько «Падав сніг на поріг». Під традиційною для видавництва і тому вже впізнаваною обкладинкою – класика. І ця книжка тому й особлива – батькам будуть знайомі майже всі віршики. Завдяки прекрасному оновленому виданню А-БА-Би-ГА-ЛА-МА-Ги популярні вірші стануть ще привабливішими.

Власне завдяки ілюстраціям дітям буде цікаво вивчати ці добре римовані вірші, повторювати уголос разом з батьками. А батькам – згадувати своє дитинство. А великий ошатний формат книги приємний на дотик і милує око.

Падав сніг на поріг,

Кіт зліпив собі пиріг.

Поки смажив, поки пік,

А пиріг водою стік.

Кіт не знав, що на пиріг

Треба тісто, а не сніг.

Рекомендовано дітям від 3-х років.

 Про листи до Миколая, подарунки і різки

Дарунок святого Миколая: вірші, казки, оповідання. / Упорядник Ю. Березенко;.

Збірку дуже різних текстів об’єднує спільна тема про доброго дідуся Миколая. Чи то маленький віршик, чи то велике оповідання, чи то тепла казка – усі вони налаштовують на свято, нагадують про чемність та послух батькам. Історії різноманітні: від дивних пригод нечемного хлопчика у віртуальній комп’ютерній грі, від снів про маму до листів та справжніх подарунків, і навіть різок.

А подарунки приносить не лише Миколай. Йому допомагають діти, котрі перетворюються на маленьких миколайчиків для своїх батьків. Тож історії і повчальні і, що важливо, прикладні.

Рекомендовано дітям від 6-ти років.

 Про Миколая, ангеликів і чекання малюків

Антін Лотоцький. Їде святий Миколай. Ангелики метушаться, допомагають Миколаєві зібратися у далеку дорогу: пакувати подарунки, лагодити санчата, не забути й про кожух для Миколая. Прості, але чітко римовані віршики можна завчати напам’ять, щоб отримати ще більше подарунків.

 


Про колядки, щедрівки та історії свят

Різдвяна книжка / упорядник Шаповалова К.В., Ця книга про традиції різдвяних, новорічних та йорданських свят. Починаючи від Миколая, згадуючи про Святий та Щедрий вечори, Різдво та Новий Рік і завершуючи святом Водохреща у виданні містяться історії цих свят, релігійні та народні традиції, а також відповідна супровідна поезія: колядки, щедрівки, засіванки тощо.

 Рекомендовано дітям від 5-ти років.

 Повість Дзвінки Матіяш «Марта з вулиці Святого Миколая» адресована підліткам. Це історія дорослішання дівчинки, яка мріє стати художницею, становлення її як особистості. Це оповідь про життя її рідних і друзів, про творчість і натхнення, живопис і музику, любов і втрату. І про народження нового життя… 14+

 

«Подарунок від святого Миколая» Автор: Дзвінка Матіяш

 Це історія про хлопчика Олеся, який з нетерпінням чекає приходу святого Миколая. Але після розмови з однокласниками в нього з’являються сумніви: можливо, доброго дідуся насправді не існує? Може, то батьки кладуть подарунки під подушку?

    Та дива стаються тоді, коли на них вже й не чекаєш: хлопчик отримує запрошення в незвичайну подорож у часі, до якої захочуть приєднатися не лише малюки, а й дорослі.



 «Лист до Миколая» Автор: Юлія Смаль

 Що хочуть отримати діти від Святого Миколая, про що просять його у своїх листах? Віршик Юлії Смаль в художньому оформленні Марти Кошулінської розповість про незвичайну мрію одного хлопчика, який хотів отримати під подушку... Та ні, краще почитайте!

 

 «Книжка, яку треба прочитати до дня Святого Миколая». Автори-упорядники: Віталій Кириченко, Лариса Колос

 Читання цієї книги наповнить ваш дім атмосферою передчуття свята, ароматом запашного медового печива (миколайчиків) і співом святкових пісень.

    Читаючи її, діти дізнаються, хто такий святий Миколай, чому він приносить подарунки, а також познайомляться з традиціями підготовки до свята. А ще їм в простій та доступній формі спробують пояснити його глибокий зміст. Адже набагато важливішими за подарунки є добро та милосердя, та й гарні справи варто робити протягом усього року.



  «Від Миколая до Різдва».     Упорядник: Галина Кирпа

 Ця кольорова красива збірка стане справжнім поводирем у традиції й особливості святкування зимових свят — від Миколая до Різдва.

 

 «Прийди до нас, Миколаю»

Автори: Богдан Данилович, Ніна Мудрик-Мриц, Галина Маніва, Олена Погребняк

 Вік: від 6 до 14 років

    Ця збірочка оповідань про Святого Миколая запрошує діток молодшого та середнього шкільного віку насолодитися затишком передріздвяної пори. Історії тут не лише світлі та щирі, а й повчальні: вони покажуть дитині, як доброта та гарні вчинки можуть змінити світ на краще.

До Нового Року залишилося зовсім небагато часу. Щоб зустріти його як слід, в шкільній бібліотеці працює майстерня Діда Мороза. Наші читачі дбають про те, щоб в бібліотеці було святково і затишно. А чому б не зробити власноруч символ нового 2021 року – маленького бичка

 


   



Іграшки Стойловської Ангеліни (5 кл) та Ротарь Назара (2 кл.)

 
     

Іграшки Василенко Надії (9 кл.)

Для роботи підійдуть будь-які матеріали: пластилін, папір, CD- диски, навіть електричні лампочки. Додайте шматочки дощику і трішки фантазії. І головне, гарний настрій вам забезпечений!

 

Новорічні новини в шкільній бібліотеці

   ТЕЛЕГРАМА

Дорогі діти!

Почав збирати новорічні подарунки та забув, що приготував для вас. Ви можете допомогти мені все згадати, якщо виконаєте всі конкурсні завдання в  шкільній бібліотеці. 

Дід Мороз 

 Завдання від Сніговика

Поспішай до бібліотеки і відгадуй загадки про зиму, Новий Рік, про Діда Мороза, про Сніговика 

Юні читачі із захопленням поставилися до завдання Сніговика. Загадки намагалися відгадувати учні з 1 по 9 клас. Кожному хотілося заробити якомога більше білів, щоб отримати подарунок від Дідуся Мороза. І, хоча переможців конкурсів ще не визначено, найбільше балів при відгадуванні загадок були Семенюк Богдан (1 кл), Філіппов Микита та Минько Софія (4 кл), Ліхачова Гнна та Молдавчук Христина (5 кл), Кєткова Ніколь(6 кл), Буякова ілона (9 кл).  

Завдання від Діда Мороза

Шановні діти!

А вікторину новорічну відгадати не хотіли б ви?

З    1 по 10 грудня бібліотека чекає на ваші відповіді!

Успіху вам!

Дід Мороз

        Новорічна вікторина для старшокласників

З якого періоду новорічне свято в Росії відзначається 1 січня?

Коли на ялинках з'явився такий персонаж, як Снігуронька?

Хто на планеті першим святкує Новий рік?

Дайте пояснення слову "конфетті".

Коли з'явилися перші ковзани? Чому їхня російська назва «коньки»?

В якому художньому фільмі звучала фраза: «Дана установка весело зустріти новий рік»?

Яке російське місто вважають географічною батьківщиною вітчизняного діда Мороза?

Де (в якій країні) подарунки роздає Дід не Мороз, іменований Бобо Натале, а добра фея Бефана, що носить червоний ковпачок і кришталеві черевички?

В якій країні Дід Мороз носить оригінальну назву — Йоулупуккі?

Де (в якій країні) місцеві жителі створюють новорічний букет з бамбука, сосни, сливи, додають до нього листочки папороті, мандарина?

В якій країні новорічні хороводи водять навколо пальми?

Хто переніс святкування Нового року з 1 вересня на 1 січня?

1.        

Найкращим знавцем новорічних справ сьогодні беззаперечно є Буякова Ілона (9 кл). Вона першою відповіла на всі запитання. Молодець! Так тримати!



"Читай книжку - малюй мишку"
Малюнок Стойловської Ангеліни (5 кл)
               Намалював Ротарь Назар (2 кл)



Ілюстрацію до казки «Півник і двоє мишенят» намалювали Молдавчук Христина (5 кл) та Молдавчук Анатолій (2 кл)


Малюнок Василенко Надії (9 кл) до казки «Рукавичка»

Прикрасу для ялинки виготовила власноруч Василенко Надія (9кл)



                                     


А цю чудову паперову сніжинку зробила Ліхачова Ганна (5 кл). Тепер вона прикрашає нашу бібліотеку.

 

Та конкурси тривають!




  "Читай книжку - малюй мишку"
українська народна казка "Дві мишки"
Богдан Лепкий казка "Миша"
українська народна казка "Круть і Верть"
українська народна казка "Колосок"
С.Маршак "Сказка об умном мышонке"
Ольга Зубер "Як мишка варила кашку"


українська народна казка "Курочка Ряба"

Виталий Бианки
англійська народна казка "Мишача дружба"

Холодна погода - чудовий  час для читання. Читайте казки і отримуйте задоволення.







Усі дорослі спочатку були дітьми, 


тільки мало хто з них про це пам’ятає.(Антуан де Сент-Екзюпері).

 

Щасливе дитинство – це тепла хатина,

В якій у любові зростає дитина;

Це мамина пісня, бабусина казка,

Любов усіх рідних,

Господняя ласка…

 

Щасливе дитинство – це друзів багато,

З якими і будні минають, як свято!

Це щедрі сюрпризи і здІйснені мрії,

Казкові бажання і щирі надії…

 

Щасливе дитинство – в щасливій родині,

Яка все найкраще плекає дитині!

Благаєм, дорослі, зробіть все можливе,

Щоб квітло у світі дитинство щасливе!!!

 

Джерело: https://dovidka.biz.ua/virshi-pro-ditinstvo/

 Волошкове дитинство

Дитинство синьооке, мов волошки,

Його завжди буває зовсім трошки.

Воно веселе і дзвінкоголосе.

Розпустить коси і блукає босе.

Дитинство різнобарвне і щасливе,

Яскраве, простодушне, галасливе,

Воно ще поряд, зовсім недалеко,

Та вже летить у вирій, мов лелеки.

Дитинство пахне мамою і хлібом.

І навіть спогадом сумує ніби,

Та завжди в пам’яті моїй просторе,

Безмежно – синє волошкове поле.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/virshi-pro-ditinstvo/

 

 


Дитинство

 Дитинство-казка, мов чарівна мить,

Там завжди сонячно і світло.

І річка вдаль приваблива біжить,

А поле травами розквітло.

Там стільки сонця, радості, тепла,

Краси чарівної без краю!

Там наймиліша стежка пролягла,

Лиш вороття туди немає.

Там велетні дерева до небес,

Струмочки чисті гомінливі,

Повсюди стільки казки і чудес…

Там ми були такі щасливі!

В дитинстві все яскраве і дзвінке,

Уміє серце милувати.

А малинове сонечко таке,

Що у словах не передати.

А неба синь нас кликала в політ,

Там чисті роси найсвітліші.

Там вперше пізнавали дивосвіт

Й були, мабуть, найщасливіші.

 

Красоткіна Надія
Джерело: https://dovidka.biz.ua/virshi-pro-ditinstvo/

 

 


Сон из детства

Мне когда-то приснилась дивная птица,

Что уносит меня за леса, за моря…

Сон приходит как старая добрая сказка.

И, конечно, во сне этом – я.

 

С той поры пронеслось много лет, много зим,

Много снов посмотреть мы успели.

В наших снах очень часто мы бываем детьми,

Чтоб закончить ту сказку, что тогда не успели.

 

И приходит к нам снова, как подарок судьбы,

Чудный сон в завершенье всего:

Эта дивная птица, как будто в кино,

Розовый фламинго детства моего.


 

Семь «чудес света»

Вы когда-нибудь видели белые ночи,

Когда свету вдруг покоряется тьма?

Все плохое куда-то исчезает, уходит,

Отступают от вас чары лжи, чары зла.

 

Вы когда-нибудь видели солнца восход?

Это чудо мы можем со сказкой сравнить.

На земле начинает новый день свою жизнь,

Так и хочется душу солнцу открыть.

 

Вы когда-нибудь видели, как падают звезды?

Как теряют они свою высоту?

Но я верю – жизнь звезды продолжается в ваших желаньях,

Что успели вы загадать на лету.

 

Вы когда-нибудь видели, как рождается жизнь?

Это чудо ни с чем не сравнить.

В наших силах помочь эту жизнь сохранить.

Мы должны это чудо беречь и любить.

 

Мы живем на планете, похожей на рай.

 Окружают нас звери и птицы.

Мы должны постараться с тобой заслужить

Право жить в такой колыбели.

 

Нас всегда охраняют Надежда, Любовь –

В в мире чуда прекраснее нету.

Вера в жизнь пробуждает в нас только добро –

Мы должны завещать его детям.

 

В мире столько чудес –

Невозможно и счесть!

Каждый миг, каждый шаг – это чудо!

Мы должны это слышать, должны это видеть,

Пробуждать чудеса эти в людях!

 (з поетичного зошита Похилько Н.)







Роберт Льюис Стивенсон 



ВЕРЕСКОВЫЙ МЕД

(переводС.Я.Маршак)


Из вереска напиток

Забыт давным-давно.

А был он слаще меда,

Пьянее, чем вино.

В котлах его варили

И пили всей семьей

Малютки-медовары

В пещерах под землей.


Пришел король шотландский,

Безжалостный к врагам.

Погнал он бедных пиктов

К скалистым берегам.

На вересковом поле,

На поле боевом

Лежал живой на мертвом

И мертвый — на живом.

Лето в стране настало,

Вереск опять цветет,

Но некому готовить

Вересковый мед.

В своих могилках тесных,

В горах родной земли

Малютки-медовары

Приют себе нашли.

Король по склону едет

Над морем на коне,

А рядом реют чайки

С дорогой наравне.

Король глядит угрюмо:

«Опять в краю моем

Цветет медвяный вереск,

А меда мы не пьем!»

Но вот его вассалы

Приметили двоих

Последних медоваров,

Оставшихся в живых.

Вышли они из-под камня,

Щурясь на белый свет,—

Старый горбатый карлик

И мальчик пятнадцати лет.

К берегу моря крутому

Их привели на допрос,

Но ни один из пленных

Слова не произнес.

Сидел король шотландский,

Не шевелясь, в седле.

А маленькие люди

Стояли на земле.

Гневно король промолвил:

— Пытка обоих ждет,

Если не скажете, черти,

Как вы готовили мед!

Сын и отец молчали,

Стоя у края скалы.

Вереск звенел над ними,

В море катились валы.

И вдруг голосок раздался:

— Слушай, шотландский король,

Поговорить с тобою

С глазу на глаз позволь!

Старость боится смерти.

Жизнь я изменой куплю,

Выдам заветную тайну! —

Карлик сказал королю.

Голос его воробьиный

Резко и четко звучал:

— Тайну давно бы я выдал,

Если бы сын не мешал!

Мальчику жизни не жалко,

Гибель ему нипочем.

Мне продавать свою совесть

Совестно будет при нем.

Пускай его крепко свяжут

И бросят в пучину вод,

А я научу шотландцев

Готовить старинный мед!

Сильный шотландский воин

Мальчика крепко связал

И бросил в открытое море

С прибрежных отвесных скал.

Волны над ним сомкнулись.

Замер последний крик...

И эхом ему ответил

С обрыва отец-старик.

— Правду сказал я, шотландцы,

От сына я ждал беды.

Не верил я в стойкость юных,

Не бреющих бороды.

А мне костер не страшен.

Пускай со мной умрет

Моя святая тайна —

Мой вересковый мед!


РОЖДЕСТВО В МОРЕ
(перевод: А.Я.Сергеев)



Снасти обледенели, на палубах сущий каток,

Шкоты впиваются в руки, ветер сбивает с ног —

С ночи норд-вест поднялся и нас под утро загнал

Взалив, где кипят буруны между клыками скал.

Бешеный рев прибоя донесся до нас из тьмы,

Но только с рассветом мы поняли, в какой передряге мы.

«Свистать всех наверх!» По палубе мотало нас взад-вперед,

Но мы поставили топсель и стали искать проход.

Весь день мы тянули шкоты и шли на Северный мыс,

Весь день мы меняли галсы и к Южному вспять неслись.

Весь день мы зазря ладони рвали о мерзлую снасть,

Чтоб не угробить судно да и самим не пропасть.

Мы избегали Южного, где волны ревут меж скал,

И с каждым маневром Северный рывком перед нами вставал.

Мы видели камни, и домики, и взвившийся ввысь прибой,

И пограничного стражника на крыльце с подзорной трубой.

Белей океанской пены крыши мороз белил,

Жарко сияли окна, дым из печей валил,

Доброе красное пламя трещало по всем очагам,

Мы слышали запах обеда, или это казалось нам.

На колокольне радостно гудели колокола —

В церковке нашей служба рождественская была.

Я должен открыть вам, что беды напали на нас с Рождеством

И что дом за домиком стражника был мой отеческий дом.

Я видел родную столовую, где тихий шел разговор,

Блики огня золотили старый знакомый фарфор;

Я видел старенькой мамы серебряные очки

И такие же точно серебряные отца седые виски.

Я знаю, о чем толкуют родители по вечерам,—

О тени дома, о сыне, скитающемся по морям.

Какими простыми и верными казались мне их слова,

Мне, выбиравшему шкоты в светлый день Рождества!

Вспыхнул маяк на мысе, пронзив вечерний туман.

«Отдать все рифы на брамселе!» — скомандовал капитан.

Первый помощник воскликнул: «Но корабль не выдержит, нет!»

«Возможно. А может, и выдержит», — был спокойный ответ.

И вот корабль накренился, и, словно все оценив,

Он точно пошел по ветру в узкий бурный пролив.

День штормовой кончался на склонах зимней земли;

Мы вырвались из залива и под маяком прошли.

И, когда на открытое море нацелился нос корабля,

Все облегченно вздохнули, все, — но только не я.

Я думал в черном порыве раскаянья и тоски,

Что удаляюсь от дома, где стареют мои старики.

 

Откуда пошел сюжет баллады Стивенсона 

"Вересковый мед"

Это действительно средневековое предание. Называется – "Последний из пиктов".  Его рассказывали в графстве Галлоуэй, на юго-западе Шотландии, где, согласно традиции, загадочный народ пиктов перестал существовать. А Стивенсон это предание только зарифмовал, причем не до конца.

"…Давным-давно был в этой стране народ, называемый пиктами. Были они людьми совсем крошечными, с красными волосами, длинными руками, а ступнями такими широкими, что, когда шел дождь, они могли задрать их поверх голов, и тогда они служили им как зонтики. Пикты были великие строители, они построили все древние крепости в стране, а знаешь, как они их строили? Я тебе расскажу. Все они становились в ряд от каменоломни до места, где строили, и всяк передавал камни вперед своему соседу, покуда не достраивали все.

Еще пикты были великим народом из-за эля, который они варили из вереска: так, знаешь ли, получался необычайно доступный напиток, ибо вереска, я ручаюсь, было тогда так же много, как и сейчас.

Этого их искусства жадно домогалось другое племя, которое жило в стране, но пикты никогда не выдавали тайны, а передавали ее от отца к сыну вместе со строгим наказом от одного к другому: никогда никому не дать ее узнать!   

Под конец у пиктов были большие войны и многие из них были перебиты, и скоро, поистине, они дошли до того, что стали лишь горсткой людей и наверно должны были сгинуть с лица земли. По-прежнему крепко держась за тайну верескового эля, порешили они, что врагам никогда не вымучить ее из них.

Ладно, дошло наконец до великой битвы между ними и скоттами, в которой они потерпели полное поражение и все были перебиты, кроме двух отца и сына. И вот перед королем скоттов стояли эти люди, приведенные к нему, дабы он устрашеньем заставил их выдать тайну. Он прямо сказал им, что, если они не откроют ее добровольно, он станет пытать их, покуда они не откроются, и поэтому было бы лучше для них уступить вовремя. "Ладно, – сказал королю старик, – я вижу, нет толку противиться. Но есть одно условие, на которое ты должен согласиться, прежде чем уведаешь тайну". – "И какое же?" – спросил король. "Обещаешь ли ты исполнить его, если оно не будет ни в чем против твоей корысти?" – спросил старик. "Да, – сказал король, – я даю такое обещание". Тогда пикт сказал: "Ты должен знать, что я желаю смерти моего сына, хотя я и не хотел бы взять его жизнь себе. Сначала сына убей, И я рассказать готов, Как мы варим наш эль Из вересковых цветов!"

Без сомнения, король был сильно изумлен такой просьбой, однако поскольку он обещал, то приказал, чтобы отрок немедленно был казнен. Когда старик увидел, что сын его мертв, он высоко подпрыгнул и закричал: "Теперь делай со мной что хочешь. Сына моего ты мог заставить, ибо был он только хилым юнцом, но меня ты не сможешь заставить никогда!

И я не скажу тебе, Хотя ты убить готов,. Как мы варим наш эль Из вересковых цветов!

Теперь король был изумлен больше прежнего, ибо не случалось до сих пор, чтобы его перехитрил простой дикарь. Однако он решил, что не стоит убивать пикта и что самым большим наказанием ему теперь будет то, что его оставили в живых. Итак, его забрали как пленника, и он прожил после этого много лет, пока не стал глубоким-глубоким стариком – не ходячим и слепым. …Люди позабыли, что жил такой человек. Но однажды ночью в доме, где он был, случились какие-то молодцы и устроили великую похвальбу своей силой. Он приподнялся с постели и сказал, что хотел бы испытать одно из их запястий, чтобы сравнить его с руками людей, которые жили в былые времена. И они, смеха ради, протянули ему толстый железный прут. Он просто переломил его надвое своими пальцами, как ты переломил бы трубку. "Изрядный хрящик, – сказал он – но совсем не то, что десницы в мое время".

Это был последний из пиктов."

 

Що таке лімерик і як його написати?


Лімерик – короткий вірш, який складається завжди з 5 рядків. І це не єдина сувора вимога. Проте не варто впадати у розпач, бо правила та умовності в цьому випадку лише спрощують процес створення віршів. З цими правилами поет точно знає, де і які слова вживати.

Хочеш дізнатись більше про жартівливі вірші, надзвичайно популярні серед англійців? Тоді читай далі!

 

Історія виникнення лімериків

Вважається, що винахідником лімериків є англійський поет Едвард Лір. Саме він активно надавав своїм фантазіям характерної для лімериків віршованої форми. Хоча — от парадокс — сам автор ніколи не називав свої творіння так, використовуючи натомість термін «нонсенс».


Едвард Лір — англійський художник і поет, король поезії нонсенса.

Слово «лімерик», за припущенням учених, виникло від назви ірландського міста з однойменною назвою. Мешканці цього містечка полюбляли розважатись у такий спосіб – складати п'ятирядкові віршики з фантазійним змістом. Хоча літературні історики свідчать, що й інші англійці вміли жартувати у такий спосіб.

Хочеш спробувати себе у ролі поета? Не зволікай. У Тебе обов'язково все вийде! Та спочатку прочитай кілька цікавих лімериків Едварда Ліра і вивчи основні правила написання жартівливих віршів

Правила написання лімериків

Хоча написання віршованих жартів і виявляє Твої мистецькі здібності, все ж без певних правил тут не обійтись:

·                    римуватись між собою мають перший, другий та п'ятий рядки, а окрему риму мають третій та четвертий рядки;

·                    у першому рядку треба познайомити читача з вигаданим героєм та місцем його проживання;

·                    наступні три рядки мають розповісти про дії персонажа, або про дивовижні події, які з ним стались;

·                    а в п’ятому рядку можна вигадувати завершення неймовірної історії (як відреагували оточуючі, що було наслідком описаних подій тощо);

·                    в лімериках Едварда Ліра, які в основному беруть за приклад, закінчення першого та останнього рядків повторювались. Проте цю умову виконують за власним бажанням.


Лімерики — чудова розвага для дітлахів!

Якщо Ти поки не впевнений, чи добре у Тебе вийде самостійно вигадувати лімерики – почитай схожі вірші інших поетів. Тим більше, що їх існує досить багато.

***

Комарі, що з Білого озера,
У селі захопили бульдозера.
А потім всю ніч
Механік Лукич
Запчастини збирав коло озера.
(Соня Лашкевич-Вереск)

***

Тарган у місті Мадрид
Завзято, як жук-короїд,
Танцював на банані
Гопака ігуані,
Та був з'їдений нею в обід.
(Соня Лашкевич-Вереск)

***

Дівчинка Катя з 5-го класу
зранку давала батьками викрутаси:
лізла на шафу, літала з стільців
і поламала аж 5 олівців!
Катя-стрибайко з 5-го класу.
(учні Святошинської Гімназії, проект SHOS’)

***

Жила собі дівчина з Огайо,
Яка була надзвичайно охайна.
Коли вона піднімалася з ліжка,
Вона стояла на голові, а не на ніжках,
Щоб не забруднити ніжки негайно.
(Переклад з англійської О. Ємця)

Ось бачиш: захоплює не лише створення, а й просто читання лімериків. А якщо робити це в компанії добрих друзів та ще й з мішечком смаколиків, то вийде пустотлива та весела вечірка, яку ще довго будуть згадувати всі її учасники.

Хтозна, можливо саме лімерики надихнуть вас на написання більш серйозних віршів.  А можливо, лімериками захопляться не тільки діти, але й дорослі. Спробуйте, і вам сподобається!



21 жовтня – Всесвітній день яблук


Цікаво знати…

Яблуко — це скарбничка поживних і корисних речовин. Людям давно відомо про корисні властивості яблук і можливо тому вони часто фігурують у різноманітних міфах та легендах. Сподіваємось наші цікаві факти стануть ще однією причиною з'їсти яблуко.
1. За дослідженнями археологів яблука почали вживати у їжу 8,5 тисяч років тому.
2. До Європи яблука потрапили завдяки римським солдатам і в давнину вважались розкішшю і були ознакою багатства. Яблука були обов'язковими фруктами на столах заможних греків та римлян.
3. В місті Кролевці Сумської області росте яблуня, яка належить до числа природних чудес України. Вік живого пам'ятника природи понад 200 років. Яблуня-сад або яблуня-колонія росте у вигляді величезного куща на території понад 100 кв. м, вона вже давно втратила основний материнський стовбур, проте налічується близько п'ятнадцяти врослих в землю стовбурів-гілок. Це єдина в світі яблуня, яка росте таким чином і природа даного феномену досі не вивчена.
 
4. Якщо яблуко розрізати впоперек то малюнок на серцевині на вигляд як п'ятикутна зірка. Саме тому стародавні алхіміки вважали яблуко символом знань.
 
5. У Європі, в середньому, людина з'їдає близько 65 яблук кожного року.
 
6. Відома актриса і співачка Гвінет Пелтроу назвала свою першу дочку Apple, що з англійської перекладається як яблуко.
 
7. Ви коли-небудь задавались питанням, чому яблука плавають і не тонуть? Відповідь доволі проста — вони на 25% складаються з повітря, м'якоть доволі пориста і в середині яблука є пустоти, які виконують роль поплавка. Свіжі яблука мають меншу щільність, ніж вода.
 
8. Всі, хто коли-небудь варив компот з яблук, помічали, що яблука спочатку спливають, а потім тонуть. При цьому самі яблука не втрачають своєї форми, а лише трохи розварюються в киплячій воді. Це відбувається тому, що коли вода починає нагріватися і доходить до кипіння, повітря в яблуках починає вивільнятись і вони змінюють свою щільність. Коли компот вже майже готовий, внутрішня структура яблук руйнується, хоч їхня форма залишається практично незмінена. Повітря, яке містилось всередині, заміщується молекулами води і яблука тонуть на дно посудини.
 
9. В насінні яблук міститься ціанід — дуже небезпечна та отруйна речовина, проте наше тіло може переробити невеликі дози цієї природної отрути. Щоб отримати отруєння необхідно з'їсти величезну кількість насіння.
 
10. Сумарний об'єм води, яку використовують для вирощення одного яблука вагою 150 грамів близько 125 літрів, а для виготовлення одного літра яблучного соку потрібно понад 1100 літрів води.
 
11. Сік в яблуку не має кольору і прозорий як вода. При вичавленні яблучний сік набуває бурого кольору через взаємодію з повітрям шляхом окислення.
 
12. Батьківщиною яблук вважається Середня Азія.
 
13. Найбільше яблуко важило 1,5 кг, найменше було величиною з горошину.
 

ЯбЯблучні загадки

 Соковите, червоненьке,

Круглобоке, солоденьке.

Мов маленький м’ячик,

Висить, а не скаче,


Рум’яне, гладеньке,

На смак солоденьке.

Влітку у садочку

зріє під листочком,

Восени, набравши соку,

Стане враз червонобоким.


Запашні, рум’яні,

Є солодкі, є пряні,

Є кислі, є терпкі,

Є м’які, є міцні.

Є свіжі, сушені.


Саме з кулачок,

Червоний бочок,

Помацати – гладенько,

Відкусиш – солоденьке.

…Дивлюся у віконце
На гілці Сонце.
Сонце червоно-біле
Сонце дуже стигле.

Саме з кулачок,
Червоний бочок,
Помацати – гладенько,
Відкусиш – солоденьке.

Зазирни в осінній сад
Чудо –
м’ячики висять.
Червоний, стиглий бік
Дітлахам дає утіх.

Народжується з квітки,
Його всі люблять дітки,
Заліза в нім багато,
Рум’яне і хрустке.
А ну, скажіть, малята,
То що ж воно таке?

Взимку на гілках яблука!
Скоріше їх збери!
І раптом злетіли яблука,
Адже це ...


Не знаєш, спитай у інших.
Загадав я урочистий вірш
Під яблунею мирно вчений той спав,
На голову йому солодкий плід впав.
Відомий, хлопці, звичайно, вам -
Англійський механік і фізик ...
 

 

Гуси-лебеді летіли,
Викрасти дітей хотіли.
Що за дерево стояло
І д
іток від них сховавало?

 

По синій тарілці
Золоте
яблуко котиться.

Хто-хто в яблуневім будинку живе
Хто-хто потихеньку  будинок жує!
Покотився
будинок і скоро
З
середини швидко втече ненажера.




Шкільному Куточку Хліба – 20 років!

                         

 За цей час в Куточку пройшло немало подій: зібрано багато матеріалу про наших земляків-хліборобів, проводилася велика пошукова робота, діти брали участь в обласних фестивалях Хліба. Наша робота була відзначена Грамотами та Подяками Запорізької обласної Ради.

 

Найпам’ятнішою подією в житті Куточка був приїзд до нас І.Гончара – директора Київського музею ім.О.Гончара.  

 


З приводу ювілею Куточок Хліба було переоформлено, обладнані нові виставки.

 



Макет старого млина-вітряка виготовив  Похилько П.М.

                             

 

Педагог-організатор Ніколаїшина А.В. зробила з кукурудзяного листя прекрасного Ангела, який, я впевнена, буде охороняти наш Куточок.

 

А муляжі хлібних виробів підготувала я – 

бібліотекар Похилько Н.А..







 В шкільній бібліотеці були проведені уроки, присвячені 20-річчю Куточка Хліба.

 

І, хоча великого свята, на жаль, ми не змогли провести, всі запрошені гості отримали смачні духмяні пиріжки.

 



 

Директор школи Дудинець С.А. разом із учнями 5 класу прийшли на урок не з порожніми руками, а, як і годиться приходити на день народження, з чудовими подарунками.  

 

 


За 20 років Куточок не один раз змінювався, поновлювалися експозиції, додавалися експонати. До нас часто заходять відвідувачі. Ми горді тим, що в нашій школі є таке чудове світле місце, де виховується шанобливе ставлення до хліба. Адже Хліб – це наша святиня.

 




Фотозвіт про Місячник шкільних бібліотек в шкільній бібліотеці

Просторівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів 


Книжкова полиця: «Казка вчить, як з природою дружить»

виставка літератури «Через книгу – в світ природи»

конкурс малюнків: «Природа очима дітей»

фотовернісаж: «Краса землі Просторівського краю»


Екологічний паркан: «Правила поведінки на природі»




Учні першого класу (вч. Оніщенко Т.В.) зустрічають осінь разом з веселими їжачками. Правда ж , вони чудові ?!



Тиждень піратів в шкільній бібліотеці
Цікава вікторина «Що ви знаєте про піратів»


  Назвіть імя:

1. Жінка-пірат, остання королева Тетуана (Марокко), контролювала Середземне море. Прославилася своєю боротьбою проти португальців. По праву вважається однією з найбільш видатних жінок ісламського заходу сучасної епохи.

2. Одна з небагатьох жінок-піратів, яка зросла в багатому особняку і отримала добру освіту. Однак, коли батько вирішив видати її заміж, вона втекла з дому з простим моряком.

3. Жінка пірат, у якої було четверо дітей. Її діяльність була настільки успішною, що сама королева Єлизавета І запропонувала служити їй, на що отримала рішучу відмову.

4. Мореплавець з Англії. Здійснив 3 навколосвітні подорожі. Піратом став для того, щоб мати кошти для заняття своєю дослідницькою діяльністю. Його також вважають батьком сучасної океанографії.
Цікаво, що його ім'ям названо архіпелаг в Північно-Західному узбережжі Австралії а також протоку між західним узбережжям Нової Гвінеї і островом Вайгео.

5. Син землевласника, який вирішив стати піратом з метою заробити капітал. Був спійманий і відправлений до Лондона, але незабаром впливового пірата не тільки відпустили, але і призначили віце-губернатором Ямайки.

6. Дворянин, до того як стати піратом, служив майором колоніальної міліції на острові Барбадос. Причиною, через яку він подався в пірати, був скандальний характер його дружини.

7. Він народився в родині священика, У 18 років стає капітаном піратського корабля. Брав участь в захопленні іспанського «Срібного каравану», завдяки чому приніс скарбниці Англії 30 000 кг срібла. Відкрив протоку, яку назвав на свою честь.

8. Син гончара. В 16 років стає піратом. Незабаром він стає султаном Алжиру.
9. Пірат, відомий, перш за все, як протилежність традиційного способу пірата. Він завжди був добре одягнений, мав вишукані манери, ненавидів пияцтво та азартні ігри, добре поводився з екіпажем захоплених ним кораблів.

Чи знаєте ви:
1. Чому серед піратів так багато однооких?
2. Навіщо пірати носили сережки?
3. Що (або кого) називали «Веселий Роджер»
 Шпаргалка:
Для того, щоб дати правильну відповідь на запитання, відвідайте піратську фотосушку.

(Додаткові бали можна заробити, якщо відшукаєте на карті згадані вище географічні назви.)
 Свої відповіді повідомляйте шкільному бібліотекарю Похилько Н.А..

А як вважаєш ти?

Що означає мати справжній «піратський» вигляд?

Чи міг «летючий голландець» насправді літати?

Чи були корсари заможнішими за піратів?

 Чи був старший кок першокласним кухарем?

Чи було в піратів почуття гумору?

Чи завжди пірати закопували свої скарби?
До уваги прихильників піратів !
В шкільній бібліотеці відкрита фотозона
«Цікавий світ піратів»






Завітайте до бібліотеки  з 14 до 19 вересня і зробіть на згадку цікаве фото!

Що читати дівчаткам-підліткам

1. У повістях Оксани Лущевської «Друзі за листуванням» та «Найкращі друзі» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2011) йдеться, як ви вже й самі здогадалися, про епістолярну дружбу. Головна героїня Ксеня – молодчинка, зразкова учениця провінційної української школи, ідеальна донька, ще й додатково вчить англійську. У Ксені є мотивація: перемігши в олімпіаді з англійської мови, дівчина отримає шанс побачити США, побувати в американському таборі разом із підлітками з різних країн, попрактикувати іноземну мову, заприятелювати з різними людьми, пережити силу-силенну пригод – а далі ви самі можете уявити. Отож свою мрію Ксеня таки здійснює наполегливим навчанням, а відтак вирушає в заокеанську подорож, знаходить там друзів за листуванням і навіть потенційного хлопця на ім’я Ерік, із яким, проте, в неї нічого так і не буде упродовж двох книжок (хоча саме він і є Ксениним головним другом за листуванням, який у другій книжці приїжджає до України). Шкода, що з пригодами не дуже склалося, – напруги від книжок не очікуйте, оповідь ведеться плавно, ніяких віражів та «американських гірок», ніякого завмирання серця і переживань за долі головних героїв, але натомість – повчальна розповідь, яка може надихнути читачів присвячувати навчанню більше часу.
                                     

2. П’ятикнижжя Марини Павленко «Русалонька із 7-В» (Вінниця: Теза, 2005–2013) – чудовий зразок дівчачого письма з продовженнями. У Марини Павленко є і прецікаві пригоди, і напруга, і переживання, містика, прокляття, привиди, русалки, легенди – недаремно «Русалоньку з 7-В» називають «краєзнавчим детективом». Кожна з п’яти книжок тримає в напрузі від першої до останньої сторінки, героїня Софійка викликає любов і повагу, хоч вона й не завжди чинить правильно. Але ж усі помиляються, і головне – вміти робити з цього висновки, а цей досвід ох як згодиться читачам у майбутньому. Любовна лінія тут також є, не сумнівайтеся, зі своїми перипетіями й переживаннями, як то й буває в нас, дівчаток. За головними героями Софійкою та Сашком цікаво спостерігати, і я, наприклад, досі хвилююся, чи будуть вони все-таки разом. Усе свідчить про те, що колись будуть, але ви ж знаєте, як воно буває в житті. Так що тримаймо кулачки!



3. Попри те, що головний герой наступної книжки – 13-річний хлопець,  книжку із задоволенням прочитають і дівчата. Написала повість «Арсен» знана письменниця, майстриня детективів і жіночих історій (у хорошому сенсі) Ірен Роздобудько (Київ: Грані-Т, 2012). Повість написано від імені 13-річного Арсена, хоча знавці хлопчачої психології стверджують, що в його образі складно впізнати суперечливого підлітка, який живе з розлученою матір’ю і намагається іти супроти системи. Надто вже він правильний. Але в цьому є свої плюси: усім нам потрібен позитивний герой для наслідування, то чому б ним не стати Арсенові? Так ось, хлопець таємно їде на літні канікули в село до діда й баби, залишивши маму, яку називає просто Юлею. Там, у селі, Арсен дізнається моторошну таємницю свого роду, історію жорстокого вбивства, яке він неодмінно мусить розплутати разом із читачами. А допомагає йому в цьому чарівна Айрес, дівчина-мрія на мопеді, яка відіграє в житті хлопця немалу роль.



4. Подорож туди, де сніг» Марини Рибалко (Видавництво Старого Лева, 2012) – книжка зовсім непроста й не така вже дитяча, хоч і маскується під неї (не судіть книжки за обкладинкою – друге правило українського книголюба!). Хоча тут і йдеться про абсолютно дитячі пригоди у фентезійному світі, і хоч головним героям по десять та одинадцять років, старші дівчата й собі знайдуть у повісті важливі теми для роздумів. Зокрема, про любов і вибір. Спробуйте поставити себе на місце головної героїні Марічки. Уявіть, що вам треба раптово повернутися на вісім років назад у часі – ви тоді станете зовсім малими, але розум і досвід у вас залишиться той, яким і був. Доросла чи майже доросла людина в тілі дитини! Страшно й подумати. Треба читати!



5. На черзі – книжка молодої письменниці Оксани Сайко. Історія проста: дівчина (звуть її Лідка) після школи завалює вступні іспити в університет, тому залишається в дядька у Львові, щоби рік попрацювати і тим часом підготуватися до вступу на економічний. Чи знайомо вам, дорогі читачі й читачки, як воно буває, коли хочеш вчитися на художника чи філолога, а батьки наполегливо переконують і тиснуть своїм життєвим досвідом, що краще буде йти на економічний? Мені знайомо, і Лідці знайомо. І добре, як на мене, що вона не вступила відразу на економіку, бо мучилася б із ненависною математикою ще довгі роки. Натомість за рік праці в кав’ярні на розі можна зустріти багато цікавих людей, добре все обдумати, повчитися й зрозуміти, чого треба саме тобі, а не батькам. Бо тобі, зрештою, з цим вибором жити далі. А не батькам. Тож не бійтеся робити свій вибір, адже навіть найбільші помилки, якщо ми їх робимо за власною волею, – це НАШІ помилки і НАШ досвід. Тож раджу почитати і вам, і вашим батькам. Особливо ж, якщо у вас такі ж проблеми, як і в Лідки.



6. А до книжки-не-книжки без автора «Людина в (м)асьці» (Грані-Т, 2011) можна ставитися двозначно. З одного боку, це цікавий експеримент на тему стосунків у інтернеті, спілкування в соцмережах і всюдисущого непорозуміння, із цим пов’язаного. Мова цього твору вам дуже знайома, хоча програмою ICQ, здається, вже давно ніхто не користується. Але суть від того не міняється: мережеве спілкування приречене носити маски, тож тут завжди треба бути обережними (детальніше про те, «Як не заблукати в павутині», читайте тут).



7. Ну, і насамкінець. Шукаючи для вас цікаві книжки, читаючи купу всього і українського, і перекладного, я зрозуміла одну важливу річ. Може, це й для вас буде одкровенням: інколи цікава й дуже актуальна книжка лежить просто перед вами, на старій бібліотечній поличці. Тільки ми якось забуваємо туди зазирнути, бо ж бібліотеки, як і шкільні програми, в нас із відомих причин асоціюються з нудьгою несосвітенною і чимось дуже далеким від життя. На щастя, це не завжди так. І якщо ви не боїтеся в цьому пересвідчитися, запитайте в бібліотекарів книжку Ірини Вільде «Повнолітні діти». І ви все зрозумієте. Про дівчат, жінок, про себе, про книжки. Бо ж найголовніше правило книголюба – ніколи не переставати шукати саме ту книжку, яка зможе цілком перевернути ваш світ.




Творчість Юрія Рибчинського різнопланова, призначена для людей будь-якого віку
Пісня «Ой летіли дикі гуси», яку вважають народною, народилася у творчому тандемі композитора Ігоря Поклада і поета Юрія Рибчинського в останні дні квітня 1970 року. Її співали багато виконавців, але всенародно визнаною пісня стала завдяки незабутньому тембру Ніни Матвієнко.

Складність твору полягала в тому, що пісню було створено як естрадну композицію, а за стилістикою її було написано як народну баладу - плач.
Пісня мала шалений успіх і справжній зірковий шлях. У 1974 році на V Всесоюзному конкурсі артистів естради Лідія Відаш, виконавши пісню «Ой летіли дикі гуси…», посіла друге місце. Причому третє місце тоді посіла Алла Пугачова. Конкурс проходив у три тури. В кожному з турів Лідія виконувала саме «Ой летіли дикі гуси…».
Одним з перших виконавців пісні Поклада і Рибчинського була Заслужена артистка УРСР, солістка Донецької філармонії Тамара Міансарова.

Проте найбільш гармонійно «Ой летіли дикі гуси…» прозвучала у виконанні Ніни Матвієнко, яка на той час була солісткою вокальної студії при Національному заслуженому академічному народному хорі України імені Григорія Верьовки. Тому можна сказати, що  композиція «Ой летіли дикі гуси» зробила Ніну Матвієнко по-справжньому знаменитою, а сама співачка своїм голосом подарувала пісні популярність на довгі роки.

Ось кілька цікавих фактів, пов'язиних з легендарним твором Поклада - Рибчинського:
  • З цією композицією у 1979 році Ніна Матвієнко стала фіналісткою телевізійного пісенного фестивалю «Пісня року». 
  • До перемоги привела ця пісня і Руслану Лижичко, яка на музичному і мистецькому фестивалі «Слов'янський базар» отримала Гран-прі у 1996 році.
  • За жанровою направленісттю це так звана пісня-плач.
  • Стала переможною ця пісня і для учасниці конкурсу «Голос країни» Христини Соловій на етапі батлів, де вона здобула заслужену перемогу.
  • Але найцікавішим фактом є те, що автори легендарної пісні «Ой летіли дикі гуси…» разом служили в армії у військовому ансамблі.

Читайте і слухайте Юрія Рибчинського, відкрийте його для себе знову. Це справді неперевершено!

Чи знаєте ви Марка Кропивницького?

Якщо ви не знайомі з біографією великого українського драматурга, раджу неодмінно зробити це. Цей геніальний чоловік гідний того, щоб про нього знали і пам’ятали ми, українці.

10 цікавих фактів про Марка Кропивницького

1.     За своє життя Марко Кропивницький зіграв понад 500 ролей.
2.     З його ім’ям пов’язане перше прилюдне виконання пісні на слова Т. Г. Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий» (володів голосом широкого діапазону від тенора до басу).
3.     Написав понад 40 п’єс.
4.     10 січня 1882 року під його керівництвом відбувся перший виступ українського професійного театру в театрі Бергоньє (тепер— Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки).
5.     Заснував відомий театр корифеїв.
6.     Був пристрасним рибалкою та мисливцем. Саме під час риболовлі він і познайомився з Іваном Тобілевичем (Іван Карпенко-Карий), також любителем порибалити.
7.     Марко Кропивницький був шульгою.
8.     Багато палив і майже ніколи не розлучався з люлькою.
9.     Організував першим на теренах тодішньої імперії дитячий театр, акторами в якому були лише діти.
10.                       Його іменем названо місто Кіровоград.
Вшанування пам’яті М.Кропивницького
14 липня 2016 року згідно із законом про декомунізацію Верховна Рада України перейменувала місто Кіровоград на Кропивницький.
Ім'я Марка Кропивницького присвоєно Кіровоградському академічному обласному українському музично-драматичному театруЦентральній бібліотеці в м. МиколаївСподобівській НСЗШ школі Шевченківського району Харківської області, що знаходиться поблизу хутора Затишок, де драматург мешкав останні двадцять років свого життя.
Його ім'ям названі вулиці у селі Сподобівка, смт Шевченкове (Харківська обл.), а також у КиєвіХарковіОдесі, Кропивницькому. На честь засновника уславленого театру корифеїв перейменовано село, в якому він народився.

Перелік п'єс

·         «Микита Старостенко, або Незчуєшся, як лихо спобіжить» (1863)
·         «Помирились» (1869)
·         «Дай серцеві волю, заведе в неволю» (1873; ґрунтовна переробка п'єси «Микита Старостенко, або Незчуєшся, як лихо спобіжить»)
·         «За сиротою і бог з калитою, або ж несподіване сватання» (1871)
·         «Актор Синиця» (1871, переробка водевілю Д. Ленського «Лев Гурич Синичкін»)
·         «Невольник» (1872, за поемою Тараса Шевченка)
·         «Пошились у дурні» (1875)
·         «Беспочвенники» (1878—1898)
·         «Доки сонце зійде, роса, очі виїсть» (1882)
·         «Глитай, або ж павук» (1882)
·         «По ревізії» (1882)
·         «Лихо не кожному лихо — іншому й талан» (1882)
·         «Вуси» (1885, за оповіданням О. Стороженка)
·         «Дві сім'ї» (1889; перероблена версія попередньої п'єси 1888 р. «Де зерно, там і полова»)
·         «Зальоти соцького Мусія»
·         «Зайдиголова»(1889)
·         «Чмир» (1890)
·         «Олеся» (1891)
·         «Замулені джерела»
·         «Дурисвітка»
·         «Перед волею» (1899)
·         «Нашествіє варварів» (1900)
·         «На руїнах» (1900)
·         «Супротивні течії» (1900)
·         «Конон Блискавиченко» (1902)
·         «Страчена сила» (1903)
·         «Мамаша» (1903)
·         «Ошибка произоша»
·         «Розгардіяш» (1906)
·         «Скрутна доба» (1906)
·         «Івасик-Телесик»
·         «По щучому велінню»
·         «Голомозий» (1908)
·         «Старі сучки і молоді пагони» (1908)
·         «Дійшов до розуму» (1909)
·         «Зерно і полова» (1910)
·         «Титарівна» (за твором Т. Шевченка)
·         «Чайковський, або Олексій Попович» (за твором Є. Гребінки)
·         «Вій» (за твором М. Гоголя)
·         «Пропала грамота» (за твором М. Гоголя)
·         «Вергілійова Енеїда» (за твором І. Котляревського)
·         «Підгоряни» (за твором І. Гушалевича)
·         «Хоть з мосту в воду головю» (за п'єсою «Жорж Данден» Мольєра).

Прочитайте твори Марка Кропивницького і отримайте справжню насолоду!


Это стихотворение является памятным в англоговорящих странах, где в начале ноября отмечается День поминовения всех погибших на фронтах 1 и 2 мировых войн, в этот день люди в петлицах носят искусственные маки - поэтому неофициальное название праздника Poppy Day. В Европе красный мак символизирует невинно пролитую кровь. Цветок алого мака является символом памяти о жертвах войн и конфликтов. Дикие маки - единственные цветы, способные цвести, когда все вокруг мертво. Вот почему на полях Фландрии, перепаханных четырьмя годами сражений, было море маков - ни до войны, ни после никто не видел ничего подобного!

Подполковник Джон Маккрей — солдат, доктор и поэт
Поэт и доктор Джон Маккрей родился в Гуэлфе, городке в канадской провинции Онтарио. Ещё в юности он проявил интерес к поэзии и продолжал писать на протяжении всей жизни[.
Ранние работы Джона публиковались в середине 1890-х годов в канадских газетах и журналах. В поэзии Маккрея прослеживалась тематика смерти и мира.
4 августа 1914 года Канада объявила войну Германии. В течение трёх недель в ряды вооружённых сил вступили 45 тысяч канадцев.
Маккрею был 41 год, когда он вступил в Канадский экспедиционный корпус, принимавший участие в боях на Западном фронте. Выслуга лет и профессионализм позволяли ему занять место в медицинском корпусе, но вместо этого он добровольно присоединился к боевому отряду в качестве наводчика и военного хирурга. Это было второе участие Джона в военном конфликте. Ранее он принимал участие во Второй англо-бурской войне, также в качестве добровольца. Сам Маккрей считал себя в первую очередь солдатом. Его отец был военачальником в Гуэлфе, поэтому Джон был воспитан с чувством долга сражаться за свою родину и Британскую империю.
Маккрей принимал участие во второй битве при Ипре во Фландрии, где немецкая армия впервые использовала химическое оружие, распылив тысячи баллонов ядовитого газа. Канадские позиции были атакованы с помощью хлора 22 апреля 1915 года, но бойцы на протяжении двух недель держали оборону на своих позициях. Джон в письме своей матери описал эти бои так:
«Семнадцать дней и семнадцать ночей никто из нас не снимал одежд, даже ботинок, лишь изредка. Не проходило и минуты, как раздавались новые залпы изо всех орудий… И в дополнение к этому сотни убитых и раненых, искалеченных и замученных. Меня охватывало страшное беспокойство, а наше поражение казалось неминуемым.»
Лейтенант Алексис Хелмер, близкий друг Джона, бывший студент из Оттавы, погиб 2 мая в ходе оборонительных боёв. Маккрей похоронил его сам, посреди поля, усеянного цветами красного мака, недалеко от полевого госпиталя. Джон сам сколотил крест для могилы и прочитал молитву. Переполненный чувствами, на следующий день он написал стихотворение «На полях Фландрии…» (англ. In Flanders Fields).
По словам историка Пола Фасселла, «На полях Фландрии» было самым популярным стихотворением своей эпохи. МакКрей получил большое количество писем и телеграмм, где читатели благодарили его за великолепную работу. Стихотворение переиздавалось по всему миру и быстро стало ассоциироваться с жертвой солдат, павших в Первой мировой войне. Оно активно переводилось на все мировые языки, на что сам Маккрей с сарказмом заметил: «Не хватает только китайского перевода». Обращение в данном стихотворении было практически всеобщим. Солдаты восприняли его как утверждение долга перед погибшими, а люди в тылу видели в нём дело, за которое боролись их сыновья и дочери, мужья и братья.

Красные маки и до Маккрея были символом, связанным с войной. Некий писатель времён Наполеоновских войн писал, как красные цветы мака выросли на могилах павших воинов. Из-за ущерба, нанесённого ландшафту Фландрии во время боёв Великой войны, в поверхностном слое почвы значительно увеличилось содержание извести, поэтому мак-самосейка стал одним из немногих растений, способных расти в регионе.
Вдохновлённая стихотворением «В полях Фландрии», американский профессор Моина Майкл по завершению войны поклялась всё время носить на груди цветок красного мака в знак солидарности с погибшими в Первой мировой войне. Также она написала ответное стихотворение под названием «Мы сохраним веру». Она раздавала шёлковые маки друзьям и знакомым и добивалась, чтобы красный мак был принят в качестве официального символа памяти Американского легиона. Француженка Э. Гуэрин, посетив США, приняла участие в конвенции 1920 года, где Легион поддержал предложение Майкл, после чего стала продавать красные маки во Франции, собирая деньги для детей-сирот — жертв Великой войны. В 1921 году Гуэрин отправила образец шёлкового мака торговцам Лондона перед Днём перемирия, чем привлекла внимание фельдмаршала Дугласа Хейга. Соучредитель Королевского британского легиона, Хейг поддержал её инициативу и помог в продвижении товара. В ноябре того же года красные маки стали носить в Канаде, а позже и во всей Британской империи. До настоящего времени перед Днём памяти красные маки носят в странах Содружества наций, в частности, в Великобритании, Канаде и Южной Африке, перед Днём Ветеранов в Австралии и Новой Зеландии, а также просто неравнодушные люди.
Позже красные маки стали символом памяти не только жертв Первой мировой войны, но и Второй, а также других конфликтов. В настоящее время они используются по всему миру, имея везде общее значение.

„В полях Фландрії“

Збірка поезій Джона Мак-Крея, «In Flanders Fields and Other Poems», була опублікована вже після його смерті, у 1918 році.
Джон Мак-Крей був визнаний в Канаді особою національного історичного значення у 1946 році.
У 1918 році лейтенант Джон Філіп Сóуса поклав слова «In Flanders Fields the poppies grow» підполковника Джона Мак-Крея на музику.
«В полях Фландрии» стало культовым произведением в Канаде, ассоциирующимся с Днём памяти. Кроме того, это одно из самых известных стихотворений в среде английских канадцев.
Была создана официальная французская адаптация под названием «Au champ d’honneur» за авторством Жана Парисью, которая используется в церемониях французских канадцев
 В память о стихотворении Королевский монетный двор Канады  в 2004 году выпустил монеты-квартеры с изображением  красного мака — первые в истории нумизматики монеты с цветным оформлением. Слова «to you from failing hands we throw the torch, be yours to hold it high» (рус. Из слабеющих рук вам теперь отдаём / Факел, ваш он, держите его высоко) служат девизом для хоккейного клуба Montreal Canadiens с 1940 года.
В 1998 году на экраны вышел короткометражный французский фильм «В полях Фландрии».
В апреле 2015 года Украинский институт национальной памяти и Посольство Канады на Украине огласили посвящённый Дню памяти и примирения конкурс на лучший перевод этого стихотворения на украинский язык.
 Одним з найкращих перекладів «In Flanders Fields» є українська адаптація від Оксани Соколик.

«В полях фландрійських»
Джон МакКрей

В полях фландрійських мак зацвів,
Де повно, ряд-у-ряд хрестів,
Це знак: ми тут; а в небесах
Бравує жайвір, крапка-птах.
Гармати стогнуть, рветься спів…

Ми вмерли. Тому кілька днів
Ми зір чекали, сонця, снів,
Любов пили. Тепер наш прах
В полях фландрійських…
Тож стіймо проти ворогів —
Із кволих рук ти підхопив
Наш смолоскип — здійми в руках.
Але не зрадь, бо вмерлих прах
Не спить… І знову мак зацвів
В полях фландрійських…
© Оксана Соколик — переклад з англійської

Віднедавна 8-9 травня Україна відзначає День пам’яті та примирення і річницю Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.
Нова емблема скорботного свята – червоні маки – символ пам’яті про тих, хто загинув під час Другої світової та гине на сході України у боротьбі за незалежність.

В Україні здавна кажуть: маки цвітуть там, де була пролита козацька кров. Тому червоний мак не лише європейський, але й український символ скорботи про героїв, загиблих у двох кровопролитних світових війнах війнах минулого століття.
З народної творчості мак як символ пов’язаний із війною та військом перейшов у художню літературу. В Івана Франка:  «Гей, Січ іде, красен мак цвіте! Кому прикре наше діло, Нам воно святе».
Легенду про мак обробив Михайло Стельмах у творі «У долині мак цвіте»: «…Ординці воїна скришили, на землю впало тіло біле і, наче зерно, проросло, а влітку маком зацвіло…». Одна з героїнь присвяченого Другій світовій війні роману Олеся Гончара «Прапороносці» гине в долині червоних маків.





ІНФОРМАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ ДО ДНЯ ПАМ’ЯТІ ТА ПРИМИРЕННЯ І ДНЯ ПЕРЕМОГИ НАД НАЦИЗМОМ У ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ


(Взято з сайту Українського Інституту Національної Пам’яті)


8–9 травня Україна традиційно вшановує День пам’яті та примирення і День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. У ці дні важливо нагадати про непересічну роль українців у перемозі Об’єднаних Націй у Другій світовій війні, висловити повагу всім борцям проти нацизму, увічнити пам’ять про загиблих воїнів, жертв війни, воєнних злочинів, депортацій та злочинів проти людяності, скоєних у ці роки.


Утверджуючи традицію відзначення 8 та 9 травня в європейському дусі “не святкуємо, а вшановуємо”, пропонуємо згадувати Другу Світову з акцентом на ролі людей, які боролися проти нацизму. Тому цього року Український інститут національної пам’яті  обрав тему “Українці в лавах Об’єднаних Націй перемогли агресора” для інформаційної кампанії. Ми прагнемо розкрити трагічні роки війни через долі та звитяги чоловіків і жінок – уродженців різних куточків України та світу, які воювали у регулярних арміях або були партизанами, служили у допоміжних формуваннях або на передовій, пройшли всю війну або героїчно загинули в боротьбі. Важливо, що хоч би де перебували ці українці та вихідці з України, вони пліч-о-пліч з іншими народами воювали проти нацизму та дістали високі відзнаки країн, у лавах яких вони служили.

Історична довідка

8 травня 1945 року набув чинності Акт про капітуляцію Німеччини. Ця дата дає можливість оцінити внесок Українського народу в перебіг і завершення Другої світової війни, підсумувати її масштабні спустошливі наслідки для України, а також винести життєво важливі уроки для нашої держави сьогодні.

Від 1 вересня 1939 року, коли нападом нацистської Німеччини на Польщу і бомбардуванням німецькою військовою авіацією Львова та інших міст війна розпочалася для України, 120 тисяч українців брали участь у двобої з вермахтом у складі Війська Польського. Сотні тисяч українців взяли участь у вторгненні на територію Другої Речі Посполитої у складі Червоної Армії, в запеклих битвах у Фінляндії та в захопленні Бессарабії і Північної Буковини.

З червня 1941 року після вторгнення військ Німеччини та її союзників на територію СРСР уся Україна стала ареною запеклих бойових дій. У складі військ Південно-Західного фронту українці становили до 50 % бійців. Загальна кількість осіб, мобілізованих за роки війни з України до радянських Збройних сил перевищує 6 мільйонів бійців. Кожний другий з них загинув, а кожний другий з тих, хто залишився живим, став інвалідом.

Українці та вихідці з України перебували у військових з’єднаннях Польщі (120 тисяч), США (до 80 тисяч), Канади (до 45 тисяч). Крім того, до 5 тисяч українців захищали Францію у лавах Іноземного легіону. Після капітуляції прем’єр-міністра Анрі Петена у червні 1940 року в країні розгорнувся рух опору німецьким загарбникам. На боці французьких партизанів воювали українці звідусіль. Серед них – представники передвоєнної еміграції, наприклад, командир загону Осип Круковський. Були також радянські військовополонені і дезертири з військових частин на німецькій службі. Червоноармієць Василь Порик з Вінничини сформував власний партизанський підрозділ. Канадський пілот Пітер Дмитрук став партизаном після того, як в небі над окупованою країною підбили його літак. Обидва, Порик і Дмитрук, героїчно загинули. Задіяні німцями для боротьби з французькими партизанами українські поліцейські цілими підрозділами переходили на бік сил опору. У 1944 році з них було створено два партизанські батальйони: імені Тараса Шевченка та імені Івана Богуна.

8 травня для наших земляків воєнні дії не припинилися, а продовжувалися щонайменше до 2 вересня 1945 року, коли на борту американського лінкора “Міссурі” було підписано Акт капітуляції Японії представниками цієї країни, США, Китаєм, Великою Британією та СРСР. Від радянської сторони його підписав українець з Уманщини генерал-лейтенант Кузьма Дерев’янко.

Отже, історія кожного з українців та українок, які воювали в Червоній армії, УПА, Війську польському, Французьких, Британських, Канадських збройних силах та армії США – це історія мужності й самопосвяти в ім’я спільної перемоги над агресором.


Українці, які в лавах Об’єднаних Націй перемогли агресора

1.Анна Храплива
Канадійка українського походження, що добровільно пішла до Канадського жіночого армійського корпусу. Служила у Великій Британії, відзначена Медаллю Британської Імперії.

2. Пітер Дмитрук
Канадський пілот бомбардувальника. З парашутом врятувався зі збитого літака і приєднався до французьких партизанів. Загинув, але врятував мешканців французького містечка від репресій.

3. Іван Кожедуб
Найрезультативніший льотчик-ас Союзників часів Другої світової війни. На рахунку – 64 повітряні перемоги. Тричі Герой Радянського Союзу.

4. Олена Мостович — «Верба»
Керувала Українським Червоним Хрестом на Волині та Поліссі, організовувала медичне забезпечення УПА. Загинула в бою. Однією з перших нагороджена Золотим Хрестом Заслуги.

5. Ніколас Міньо
Вояк армії США. Загинув героїчно у бою в Тунісі. Нагороджений Медаллю Пошани, Срібною Зіркою, медаллю Пурпурове Серце.

6. Михайло Опаренко
Пілот польської та британської авіації. Брав участь у боях проти нацистського агресора із перших днів Другої світової війни. Відзначений нагородами.

7. Ніколас Орешко
Американець з українським корінням. Здобув найвищі військові відзнаки за героїчні бої в Німеччині, будучи старшим сержантом піхотної дивізії США.

8. Петро Федун – «Полтава»
Лейтенант ЧА, полковник УПА. Воював проти німецьких окупантів. Видатний ідеолог та публіцист визвольного руху. Лицар Золотого Хреста Бойової Заслуги 1 класу і Золотого Хреста Заслуги.

9. Василь Порик
Герой Радянського Союзу. Втік із німецького концтабору у Франції і сформував свій партизанський загін. Потрапив у руки нацистів під час одного із боїв і був розстріляний.

10. Амет-Хан Султан
Льотчик-ас. Збив 30 ворожих літаків сам на сам і ще 19 в групових боях. Двічі Герой Радянського Союзу. З гордістю відкрито називав себе кримським татарином.

11. Євдокія Завалій
Полковник Завалій — єдина жінка, яка під час Другої світової війни служила командиркою взводу морської піхоти.

12. Майкл Стренк
У складі елітного підрозділу Корпусу морської піхоти США Майкл Стренк брав участь у важких боях на Тихому океані. Саме він був серед тих, хто підняв переможний прапор над Іводзімою.





Рафаэль Сабатини известный английский писатель

Детство и юность

Рафаэль родился 29 апреля 1875 года в старинном итальянском городке Ези. Его мать Анна Траффорд была англичанкой, отец Винченцо Сабатини – итальянцем, и оба они были известными в то время оперными певцами. Понимая, что жизнь в разъездах и гастролях не для ребенка, они отправили сына к родителям матери, в Англию. Именно там, в крохотной деревеньке под Ливерпулем, состоялось первое знакомство Сабатини с литературой – позже он признавался, что писал свои книги по-английски, потому что первые прочитанные им рассказы были именно на английском языке.
Рафаэль Сабатини и его семья в Италии
Патриархальный уклад английской деревушки идеально располагал к саморазвитию, и мальчик погрузился в чтение книг, совершенствуя знание английского языка в дополнение к родному итальянскому. Когда родители Рафаэля завершили певческую карьеру и осели в Порту, открыв свою школу, он уехал в Португалию. Здесь учился в католической школе, приобщаясь к знанию португальского. Завершать образование родители отправили сына в Швейцарию, где к знаниям полиглота добавились еще французский и немецкий.
Блестяще зная 5 европейских языков, Сабатини вернулся в Англию (Ливерпуль) и начал карьеру коммерсанта. Поступил на службу в крупную торговую компанию, где курировал иностранную переписку с партнерами. Но эта работа тяготила молодого человека. Из скучного мира деловых писем и деклараций его тянуло в овеянную приключениями и романтикой реальность его сочинений.
Рафаэль Сабатини начинает писать в конце 1890-х годов. А уже в 1902-м появляется первая новелла «Поклонники Ивонны». Через 2 года из-под пера автора выходит исторический роман «Рыцарь таверны», повествующий о борьбе за власть Оливера Кромвеля, разворачивающейся на фоне Англии периода XVII века. Эта работа приносит Сабатини первый успех. Автор заключает договор с издательством и оставляет нелюбимую работу в торговле.


В 1905-м Сабатини женился, переехал в Лондон и вплотную приступил к писательской деятельности. В 1910-х годах он пишет ряд произведений, посвященных биографии своего любимого политического деятеля Позднего Средневековья – Чезаре Борджиа. Этот исторический персонаж предстает в романах «Суд герцога» и «Жизнь Чезаре Борджиа», «Знамя быка» (1912).
В годы Первой мировой войны Сабатини вновь возвращается к переводческой деятельности под эгидой британской разведки. Но не бросает литературное поприще. Отойдя от темы дворцовых интриг, автор погружается в приключенческую тематику. На этот раз герой его романа «Морской ястреб» (1915) - корнуолльский джентльмен Оливер Трессилиан, который волею судьбы, пережив предательство близких людей, становится благородным разбойником - грозным корсаром по прозвищу Сакр аль Бар (Морской ястреб).
Иллюстрвция к роману "Одисея капитана Блада"
Пока читатели наслаждались новым сочинением любимого автора, Сабатини взялся за очередное произведение. Идея написать «Ночи истории» (1917) пришла во время работы над архивными документами. Исследуя события прошлых лет, литератор не раз натыкался на белые пятна, странные и недоказанные факты и решил собрать воедино самые загадочные истории и преступления последних столетий с небольшой долей авторской интерпретации. В итоге получился 2-томный труд в жанре исторической прозы.
В первое десятилетие нового столетия имя Сабатини было уже хорошо известно британским книголюбам. Но апогея слава автора достигла в 20-е годы. Поводом послужил выход сразу двух бестселлеров – романов «Скарамуш» (1921) и «Одиссея капитана Блада» (1922).
Первое произведение знакомит читателя с событиями Великой французской революции, на фоне которых развивается жизнеописание молодого адвоката Андре-Луи Моро, вынужденного бороться со своими врагами под маской шута-комедианта Скарамуша.
В работе над «Одиссеей…» Сабатини вновь возвращается к излюбленной морской тематике. На этот раз его главный герой – Питер Блад, бакалавр медицины и бывший военный. По подозрению в государственной измене Блад был приговорен к повешению, но вместо казни продан в рабство в Вест-Индию, откуда начал свои пиратские скитания по волнам Карибского моря.
Считается, что одним из прототипов капитана Блада является легендарный английский пират XVII века Генри Морган. Однако очевидно, что автор взял за основу только масштабную личность этого человека, его совершенство в искусстве управления флотами, но никак не чрезмерную жестокость и бессердечие. Герой Сабатини - человек чести и верен своим заветам, а еще в его сердце живет настоящая любовь, которая в итоге и приводит к мирной жизни.
«Одиссея капитана Блада» оказалась на высоте читательского успеха. Издатели то и дело просили заключить договор на переиздание. Произведение стали переводить на другие языки. Такой приятный ажиотаж вдохновил писателя на продолжение. Так были написаны еще 2 книги, вошедшие в трилогию: «Хроника капитана Блада» (1931) и «Удача капитана Блада» (1936).
Третья книга вышла уже после экранизации романа в 1935 году. За экранную постановку истории взялся выдающийся американский режиссер Майкл Кертиц, главные роли в фильме сыграли звезды Голливуда Эррол Флинн и Оливия де Хэвилленд.
Также на волне успеха «пиратской тематики» Сабатини пишет роман «Черный лебедь», который посвящает уже непосредственно Генри Моргану и его приключениям. До конца 30-х годов литератор пишет романы «Венецианская маска» (1934) и «Меч ислама» (1939). К 1940-м годам болезнь заставила Сабатини замедлить творческий процесс, хотя он написал несколько работ за это время. Одна из них – роман «Колумб» (1941) о жизни великого первооткрывателя. Последний роман в библиографии мастера, «Игрок», увидел свет в 1949 году.

Личная жизнь

В 1905 году Рафаэль Сабатини женился на дочери крупного ливерпульского коммерсанта – Рут Диксон. У пары родился сын Рафаэль-Анджело по прозвищу Бинки. В 1927-м парень трагически погиб в ДТП: они с матерью поехали кататься на новом авто, которое юноша получил в подарок от родителей за успешное окончание школы. Рут, которую выбросило из машины, выжила, а парень скончался от полученных травм.


Рафаэль Сабатини и его первая жена Рут
Смерть единственного сына погрузила писателя в тяжелую депрессию, на фоне которой последовал развод с Рут в 1931 году. Одинокий писатель уезжает из Лондона и селится в Клиффорде, купив маленький уютный дом у озера. Здесь за работой и тихими холостяцкими радостями в виде рыбалки он коротает время, постепенно излечиваясь от тоски.
Новый прилив жизненных сил писатель ощущает после перемен в личной жизни: в 1935 году он во второй раз женится на бывшей свояченице, скульпторе Кристине Диксон, приняв ее взрослого сына Ланселота как родного.


Рафаэль Сабатини и его вторая жена Кристина
Однако странный рок, казалось, преследовал литератора. В 1940 году Ланселот, только что поступивший в ВВС Британии, разбивается в авиакатастрофе прямо на глазах у Сабатини и его жены, делая маневр над их домом в Клиффорде. Случилось это, опять же по странному совпадению, в день смерти Бинки. Причины возгорания самолета так и не выяснены.

Смерть

Женившись на Кристине, писатель каждую зиму стал ездить на швейцарский курорт Адельбоден – кататься на горных лыжах. В январе 1950 года они с женой, по обыкновению, отправились в долгожданную поездку, хотя Сабатини был уже очень слаб. Пережитые потери детей не могли не отразиться на его здоровье. Почти все время литератор проводил в постели, а 13 февраля 1950 года Сабатини скончался.
Выдающийся романист-историк похоронен в любимом им Адельбодене. Его могилу украшает не фотопортрет, а прекрасный памятник, выполненный рукой супруги Кристины. Сабатини изображен упавшим, лицом вниз, рука его сжимает ручку, верный инструмент его творчества.

Библиография

·   1902 – «Поклонники Ивонны»
·   1904 – «Рыцарь таверны»
·   1906 – «Барделис Великолепный»
·   1911 – «Суд герцога»
·   1912 – «Жизнь Чезаре Борджиа»
·   1915 – «Морской ястреб»
·   1917 – «Ночи Истории»
·   1921 – «Скарамуш»
·   1922 – «Одиссея капитана Блада»
·   1931 – «Хроника капитана Блада»
·   1932 – «Черный лебедь»
·   1934 – «Венецианская маска»
·   1936 – «Удача капитана Блада»
·   1939 – «Меч ислама»
·   1941 – «Колумб»
·   1949 – «Игрок»




До 100-річчя від дня народження Дмитра Білоуса 
Найбільшу славу принесла Дмитру Білоусу збірка «Диво калинове» 1988 року, а 1990 року вона була відзначена Державною премією України імені Т. Г. Шевченка. Це нове унікальне явище в українській літературі. Чому автор так назвав книжку? Ось відповідь поета: «Чому така назва? Тому що в народі краса часто порівнюється з калиною, яка навесні вкрита білими квітами, а восени — янтарно-червоними гронами плодів і листя. Та й у піснях: “Дівчина, як калина”, “Калинові мости”, що з’єднують людей. І наша мова — калинова гілка».
Дмитро Білоус
НАЙДОРОЖЧЕ
Синів і дочок багатьох народів
я зустрічав, які перетинали
гірські й морські кордони
і на подив багато бачили, багато знали.
Я їх питав із щирою душею:
— Яку ви любите найбільше мову? —
І всі відповідали: — Ту, що нею
співала рідна мати колискову.
ВОГНИЩЕ РОДИННЕ
На світі білому єдине,
як і дніпрова течія,
домашнє вогнище родинне,
оселя наша і сім'я.
Ми відтоді початки лічим,
як муж з камінням і паліччям
за звіром кидався вдогонь,
а жінка берегла вогонь,
вогонь, що предки розкладали,
здобутий ними від тертя;
пожитки різні, причандали,
що перейшли з первобуття.
Й слова житейські необхідні,
що проростали, як зерня,
вогнем освячені і рідні:
горнутись, горниця, горня.
Хоч їх походження  і  різне —
немає в цьому дивини.
Та дух вітчизни, материзни
несуть І досі нам вони.
Слова, що доти їх не знали,
первісні трепетні слова,
що зігрівали і єднали,—
і мова врунилась жива.
В щасливі і в тяжкі години —
куди б нам не стелився шлях —
не гасне вогнище родинне,
в людських запалене серцях.


ВІЧНО ЖИВА
А мова не корилася царю —
ані царю, ані його сатрапам,
з орлом двоглавим стаючи на прю,
що брав її у пазуристі лапи.
Несла устами відданих синів
мужицьку правду, ту, що є колюча,
сміялася з ненависних панів,
що їхня правда на всі боки гнуча.
Плюндрованій, не надавали прав,
немов на звіра, об'являли лови.
Орел  впивався  в  душу,  тіло  рвав —
він  був  безмозкий,  хоч  і  двоголовий.
Заборонити дереву рости,
ширяти вольній птиці у блакиті,
живій ріці між: берегів плисти,
ходити сонцю по своїй орбіті?
Заборонить дощеві поливать
гінке стебло, щоб не зросло колосся,
поетові — писать і малювать,
щоб  приректи  народ  на  безголосся?
О як хотіла, прагла воля зла,
щоб ти була лиш суржик, мішанина:
щоб вічно недорікою була
на втіху скалозуба-міщанина!
Хай давню жуйку міщанин жує,—
воскресли,  піднеслися  духом  люди.
Бо є в народу мудрість*, сила* є,
І рідна мова є і вічно буде!

КЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК
Тарасик набігавсь,
примчав із двора.
Уже й за уроки
сідати пора.
Ось віршика вивчив,
задачі зробив.
В щоденник заглянув —
тривогу забив.
Гласить неодмінний
шкільний записник:
«Принести до школи
клумачний словник».
Завдання у класі
він сам записав.
А що за словник то —
і досі не взнав.
Прибіг до бабусі,
що прала рушник:
— А що таке,— каже, —  
клумачний словник?
— Клумачний? — бабуся
на те хлопчаку.—
Та, мабуть, що носять
його в клумаку!
Сестричка сміється,
швидка на язик:
 — Сам,— каже,— доклумай,
який це словник!
Та це вам не шахи,
це вам не лото:
кого не спитає —
не знає ніхто.
Спитав у сусіда —
вже дещо нове:
 — В нас,— каже,— в будинку
письменник живе.
По радіо мову
веде про слова.
Слова — це перлини,
це дивні дива!
Піди ти до нього —
у нього книжки.
Він знає й розкаже
про всі словники.
Ну що ж, як розради
немає ніде,
в квартиру поета
Тарасик іде.
Ось дзвонить, заходить:
 — Будь ласка,— гука, —
клумачного дайте
мені словника!
Поет усміхнувся:
 — Ти просиш дарма:
клумачного, — каже, —  
в природі нема.
Клумачний... То, мабуть,
почулось... Пробач,
бо той, хто тлумачить,
той зветься — тлумач.
Буває, що слово
відоме давно,
а знає не кожен,
що значить воно.
І тут у пригоді
стає визначник
скарбів наших мовних —
тлумачний словник.
Тарасику, світла
твоя голова,
Ану, зустрічав ти,
наприклад, слова:
красуля, красоля?
Словник розгорни —
і зразу побачиш,
що значать вони:
красуля —красуня,
красоля — цвіток.
І тут же: краснуха —
хвороба діток.
Оце ж і тлумачний
словник! Зрозумів?
А є словники ще —
походження слів.
Любити життя —
звідси йде життєлюб.
А шлюб — від влюбитися
слюб — отже й шлюб!
Вивчатимеш мову:
слова — в голові,
любов до них — в серці,
в самому єстві.
— Слова в голові? —
розсміявся хлопчак.—
То, значить, для слів
не потрібний клумак!
Радіє письменник
з тямкого дружка:
— Як любиш, наука
тобі не важка.
ЦІннюща в людини
до знань ненасить.
І їх за плечима,
тих знань, не носить.
— Спасибі! — Тарасик
додому побіг.
І ледве, зраділий,
ступив за поріг:
— Доклумав! — гукає
сестричці своїй.
А потім біжить
до бабусі мерщій.
Примчавши на кухню,
червоний, як мак:
— Бабусю,— кричить,—
не підходить клумак!
Ціннюща в людини
до знань ненасить.
І знань за плечима,—
гука,— не носить!

ЧУДЕСНІ БАРВИ
Які чудесні барви у нашій рідній мові,
які відтінки різні від Сейму аж по Сян!
У Києві говорять інакше, ніж у Львові,—
і чорногузах бусол, лелека і боцян...
Так наче називаєш різновиди лелек ти,
а це лиш різні назви, синонімічний ряд.
А є  ще риси мови,  що  звуться  діалекти
це говори місцеві на дещо інший лад.
На Київщині (в Літках) взуття зовуть обувка,
а огірок звичайний в Чернігові — гурок,
а кошик на Поліссі (в Іванкові) — кошувка,
і назви, і вимова різняться що не крок.
Раз якось на базарі професор із столиці
заговорив із дідом, що ягоди привіз:
— То, значить, на Поліссі вродили полуниці?
Я бачу, ви з-над Снові, із хутора Рогіз.
Дід витріщає очі — і як це може бути?
— То ви з Рогозу родом? Мо, Інженер? Поет?
— Та ні, я просто знаю, як де говорять люди:
прислухуюсь до мови — і в цьому весь секрет.
І ЯКБИ МОЯ БАБУСЯ ВСТАЛИ
 — Любі діти, хто з вас тему візьме,—
каже вчитель,— тема не важка:
розказати про неологізми
на занятті мовного гуртка.
І знічев'я глянув на Марійку
(знали всі відмінниці ім'я).
Але Людочка, що мала з мови трійку,
руку підняла: — Давайте я...
Як це сталось — досі невідомо;
доказать запраглося в ту мить.
Та злякалась, розгубилась дома:
«Вийду... що я буду говорить?»
У дворі Тарасика зустріла:
— Що робити? — А Тарасик їй:
— Дам посібник. З мовознавства. Діло? —
Шмиг додому — і несе мерщій.
Люда дома книжку розгорнула —
ой, якраз цікава є стаття:
різних слів сучасне і минуле,
як слова народжує життя.
Низку слів докинула їй мама,
що з'явилися не так давно:
холодильник, кінопапорама,
телевізор, стереокіно...
І коли гурток зібрався знову —
інша справа! — Люда на гуртку
повела свою нехитру мову,
що й малим і старшим до смаку:
— Я читала,— повідає Люда
стишеній цікавій дітворі,—
що слова так само, як і люди,
молоді бувають і старі.
Кожен з нас неологізми знає:
це нові слова. Вони кругом.
А в старих їх словниках немає,
мотобол, фломастер, космодром.
А якісь слова обов'язково
тільки змінює життя живе.
То й буває, що відоме слово,
але значення його — нове.
В нашім побуті така новинка
для старих людей звучить невлад:
каблуки — шпильки, вид меблів — стінка,
а  портфель  квадратний — дипломат.
І якби моя бабуся встали,
здивувались теж би, що двірник —
не людина, як вони вважали,
а на склі машини очисник!
Учні тепло, дружно засміялись
і незчулись, як настав кінець.
Люда щиро: — Ой,  я  так  боялась! —
А Марійка: — Що ти? Молодець!
Вчитель каже: — Клас тебе заслухавсь,—
Кращого й чекати я не міг.—
Люда ж знов: — Це не моя заслуга,—
це мені Тарасик допоміг!
ХЛІБ І СЛОВО
У стінах храмів і колиб
сіяє нам святково,
як сонце, випечений хліб
і виплекане слово.
І люблять люди з давнини,
як сонце незагасне,
і свій духмяний хліб ясний,
І рідне слово красне.
Бо як запахне людям хліб,
їм тихо дзвонить колос,
і золотом сіяє сніп
під жайворона голос.
І, мабуть, тому кожну мить
бешкетнику-харцизі
їх слово батьківське звучить
як заповідь у книзі,
цей сплав чудесний, золотий
з ядристих зерен літер:
«Не кидай хліба, він — святий,
не кидай слів на вітер!»

Чарівний світ Всеволода Нестайка
Видатному українському дитячому письменнику Всеволоду Нестайку 30 січня 2020 року виповнилось 90 років.

За мотивами творів Всеволода Нестайка

Захоплюючий світ героїв видатного письменника не залишив байдужими наших читачів. 

Завдяки їх натхненню шкільна бібліотека прикрасилась цікавим ілюстративним матеріалом.
 

















Це малюнки, аплікації, м’які іграшки та оригінальні поробки, що відображають наше уявлення про творчість Всеволода Зіновійовича та світ героїв його творів.







Тому бібліотека перетворилась на резиденцію Сонячних Зайчиків та інших жителів казкової країни, створеної фантазією видатного письменника.
















Школа чарів і магії



Хто з нас не мріяв стати коли не будь чарівником. Твори видатного дитячого письменника Всеволода Нестайка спонукали нас спробувати свої сили у чаклуванні. А якщо поєднати чари з цікавими науковими дослідами, то задоволення гарантоване всім. Тому у шкільній бібліотеці тимчасово була відкрита «Школа чарів та магії». Її слухачами стали навіть директори районних шкіл та керівництво районного відділу освіти. Адже це так цікаво, спробувати повернутись у дитинство.
 





Малюємо бульбашками

Одним із цікавих моментів проекту «Чарівний світ Всеволода Нестайка» стало малювання нетрадиційними засобами. У хід пішли ватні палички, пальці.











 Але найбільше захоплення дітей і дорослих викликало малювання мильними бульбашками. Кожен бажаючий міг спробувати створити власний шедевр.














Цікаво було і розмальовувати СD-диски. Кожен зміг дати волю своїй фантазії. А результати творчості прикрасили виставку малюнків у шкільній бібліотеці.







 

Найактивніші учасники Новорічного експресу в шкільній бібліотеці
Учні 4 класу та їхній класний керівник Оніщенко Тетяна Василівна
Ротарь Назар, учень 1 класу, його батьки та сестрички
Минько Софія, учениця 3 класу
Учні 3 класу та їхній класний керівник Пасічна Оксана Миколаївна
Буякова Ілона, учениця 8 класу


Подія, яку всі так довго очікували - день отримання подарунків від таємного друга
Цей чудовий новорічний годинник з цукерок отримав учень 5 класу Помазан Володимир.
Ура! Подарунки отримали всі: учні, вчителі, всі працівники школи! Акція пройшла успішно! Молодці!
Санта Клаус, олені Санти

День маски в бібліотеці










В гості до медіатеки





День Сніговика (Снігової баби)












День Ялинки
Учні 4 класу за роботою




День Сніжинки



Новорічний експрес: «На гостини до Зими»
 Новорічний експрес вирушив у цікаву подорож. Керівник потягу – бібліотекар Похилько Н.А. попереджає, що на «пасажирів» чекає лише кілька зупинок (адже, це – експрес!). 
Станція «Пізнавальна» зацікавила учнів інформацією з історії новорічних прикрас. Та діти не лише слухали інформацію, але й побачили ялинкові прикраси різних років. Старі новорічні іграшки завжди мають магічну силу, до того ж, вони й справді красиві. Мама учня 7 класу Лєщенка Максима – справжня майстриня. Вона вже не один рік виготовляє на ялинку іграшки, плетені гачком. Деякі з таких прикрас Юлія Миколаївна передала на наш захід.

На станції «Зроби сам» нас зустріла Дьяволюк Надія Валентинівна, керівник гуртка «Пізнайко» Просторівського СБК. Так чудово зробити незвичайну велетенську сніжинку своїми руками! А виявляється, це вже не так і важко, потрібно лише трішки терпіння і бажання. Разом з дітьми сніжинки робили і батьки, що були запрошені на захід, і вчителі, навіть директор школи Дудинець Світлана Анатоліївна із задоволенням приєдналася до дітей.





Між станціями дітей розважала керівник потягу: цікаві фокуси – це чудова підготовка до новорічного свята. А закінчився захід чаєм зі смаколиками.  
Ось так, у невимушеній, дещо оригінальній, формі діти отримали і нові знання, і нові емоції. Сподіваюсь, що і вдома вони із задоволенням будуть готуватися до новорічних свят.

Щедрий вівторок
В 

В акції «Подарунок від таємного друга» взяли участь і учні, і вчителі, і всі працівники школи. Кожен учасник Акції вибрав собі «таємного друга», для якого буде готувати подарунок на день Святого Миколая. Всі учасники акції отримали велике задоволення від такої справи. Адже завжди приємно робити добро, особливо в такий день. Кожен відчув себе помічником Святого Миколая.








Цікаво жити за адвент-календарем
Учні 5 класу разом із класним керівником Самойленко Світланою Миколаївною зробили чудовий новорічний адвент-календар. Чарівні олені щодня наближають нас до цього веселого свята.
Кожен день в бібліотеці приурочений до певної події або символу: День снігу, День новорічної прикраси, День Новорічної ялинки, День сніговита, День написання листів Святому Миколаю, День вивчення колядок та щедрівок тощо. До кожного дня бібліотекар готує відповідний інформаційний матеріал, який розміщує на виставочному стелажі. А щоб не помилитися, класний керівник 3 класу Пасічна Оксана Миколаївна виготовила адвент-календар «Дід Мороз». В кінці кожного дня заклеюємо відповідну дату і таким чином наближаємось до свята. А дітлахам цікаво спостерігати, скільки ж днів залишилося до Нового Року.


                                             


Скоро, скоро Новий Рік!







Виставка малюнків "Світ моїх захоплень"

Роботи Стойловської Ангеліни
   



Виставка робіт Ротаря Назара:











Маруся Чурай – дівчина з легенди



Цікаво було відзначено всесвітній день поезії у Просторівській ЗОШ І – ІІІ ступенів. Спільними зусиллями учнів та вчителів школи під керівництвом шкільного бібліотекаря Похилько Наталії Анатоліївни було проведено захід, присвячений образу легендарної української піснярки – Марусі Чурай. Він був проведений у формі запрошення до літературної світлиці «МарусяЧурай – душа і пісня українського народу».


На святі лунали пісні та вірші легендарної полтавчанки. Учні та вчителі показали фрагменти інсценізацій про цю незвичайну дівчину. Згадувались також видатні українські поети та письменники, які звертались до теми образу Марусі Чурай. Особливу увагу при підготовці до проведення заходу надано творчості сучасної полтавської поетеси Марії Бойко, зокрема її поетичному твору «Квітка папороті». Було переглянуто ряд відеофрагментів та презентацій, присвячених Марусі Чурай та її творчості.





Учасники свята та запрошені гості (бібліотекарі шкіл району) отримали від заходу незабутні враження.



"Заспіваю твоє ім’я..."



Саме під такою назвою 9 листопада у Просторівській ЗОШ І – ІІІ ступенів пройшло літературно-музичне свято. Воно було присвячене Дню української писемності та мови.



Увазі всіх присутніх були запропоновані твори українських митців різних поколінь. Учні декламували хвилюючі рядки безсмертних поезій, переглядали музичні відео кліпи.







Ми переконались, що художнє слово не має терміну придатності. Воно – вічне і невмируще. Підтвердженням цього стали пісні сучасних виконавців на слова як поетів минулих віків, так і наших сучасників.




                            



Глибоке враження на аудиторію справили вірші та пісні на слова Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Олександра Олеся, Миколи Вінграновського, Василя Симоненка, Ліни Костенко та багатьох інших. Чуттєво та проникливо їхні твори були виконані учнями 11 класу: Палієнко Валерією, Цюпко Ольгою, Расщупкіною Наталією, Семенюк Надією.





 Тематика творів поетів минулого дивним чином переплітається з сучасними трагічними подіями на сході нашої країни. Тому не дивно було спостерігати, як декого з глядачів виконані твори розчулили до сліз. Головне – що жоден з присутніх не залишився байдужим до краси та сили рідної мови та художнього слова. А це значить, що не заросте стежка до шкільної бібліотеки, і художнє слово знайде дорогу до дитячих душ.





 



Осінь крокує нашим краєм
Осінь впевнено крокує вперед. Ми не встигли і озирнутись, як і жовтень наближається до кінця. Весь цей час в бібліотеці можна було насолоджуватись виставками дитячих поробок «Спогади про літо» та «Зустрічаємо осінь». Робота учня 4 класу Бабаєва Матвія «Прощавай тепле літечко, здрастуй, осінь золота» вдало поєднувала ці виставки в одне ціле.


 Нам ще згадувалося тепле літечко в роботах Минько Софії (2 клас) «Сонечка від Сонечки» та «На озері» Буякової Ілони (7 клас),



 в роботах сестричок Круть Софії «Прогулянка біля озера» (3 клас) та Круть Святослави «Осіння прогулянка» (1 клас). 


Та вже «Веселий їжачок» Сюсюка Гліба (1 клас) запрошував нас на гостину до Осені (ляльку «Дівчинка-Осінь» майстерно зробила Дребот Вероніка (4 клас) разом зі своєю мамою).




Разом з теплими сонячними днями відлетіли у вирій і журавлі.


  Їх повела за собою, як каже легенда, звичайна зозуля.


Символи України та українського народу

Історично склалося так, що кожна країна має свої Державні та народні символи. До Державних символів країни належать Державний Прапор, Державний Герб та Державний Гімн, які є розпізнавальними знаками країни. Кожен народ має і свої народні символи.

Народні символи України – це те, що найбільше любить і шанує наш народ. Про народні символи складено багато пісень і легенд, вони використовуються в обрядах, звичаях. Народні символи – це наші святині.

 Серед народних символів українців широко використовуються журавлі та зозулі.

Журавель символ любові до рідної землі, і одночасно печалі, смутку і нестерпної постійної туги для тих, хто не може більше повернутися в рідні краї.
Зозуля символ суму, весни і, водночас, нещастя, туги за минулим і страждань нерозважливої матері. Вона має віщий дар – «кукує» людині літа, щасливе або нещасливе заміжжя. Зозуля – добрий вісник, пророчиця.

В шкільній бібліотеці протягом вересня – жовтня проходила виставка дитячих поробок «Державні та народні символи України».  

На виставці також були представлені дитячі роботи про родинні обереги (фото колективної роботи 3 класу) та обереги рідної школи.

Оберегом нашої школи вже багато років вважаються вухасті сови, які взимку живуть на шкільному подвір’ї. Учні 4 класу зробили колективну роботу, присвячену цим птахам .




На городі біля тину
Чепурилася калина.
Почепила ягід грона,
Мов намистечко червоне,
І співала ніжно й тихо:
- Не робіть калині лиха,
Не ламайте, бо калина –
Це маленька Україна! 
              (Ярослав Скидан)

«Калиновий гай» – так називається ще одна сторінка нашої виставки.

За легендою калина з'явилася так: Колись напали на українське село вороги. Дівчина-красуня, яку схопили бусурмани, вирвалась і почала тікати. Але раптом розірвалось її червоне намисто, і розсипалися по землі яскраві намистинки, з яких через деякий час повиростали калинові кущі.
 Отже, калина - це символ мужності та незламності духу, символ пам’яті роду, символ безсмертя.
 Калині присвятили свої роботи: Буяков Марк (2 клас) – «Калинове намисто»,


 Минько Софія (2 клас) – «Калина – символ України», 


Круть Софія (3 клас) – «Дерево-оберіг», 


Д’яволюк Єлизавета (2 клас) – «Калиновий гай».

І хоч вже незабаром прийдуть осінні дощі, а з ними і холоди, проте разом з «Веселою парасолькою» нам в бібліотеці буде затишно і весело.


 Завітайте до нас!!!





Свято краси «Червона калина»


Калина у народі завжди асоціювалась з символом дівочої вроди. Тому саме 11 жовтня, у Міжнародний день дівчат, у стінах Просторівської школи відбулось свято, присвячене саме цьому символу - калині. Саме наявність у одязі або зачісці будь-якого елементу, пов’язаного з калиною було своєрідною перепусткою на свято. 

Ідея свята та організація його проведення належить бібліотекарю Просторівської ЗОШ І – ІІІ ступенів Похилько Наталії Анатоліївні.

Під час проведення свята лунали пісні та вірші про калину. У святі взяли активну участь не лише школярі, а й педагоги. Порадувала присутніх своїм співом вчитель Чечет Неля Володимирівна. 
А заступник директора школи Ротарь Марія Валеріївна виступила з чудовою декламацією улюбленого вірша про калину. 
 


Учні школи під керівництвом працівників СБК Дьяволюк Н.В. та Гонтарь І.А. та вчителів школи Пасічної О.М., Оніщенко Т.В., Самойленко Л.О. підготували цікаві танцювальні композиції. Віддали шану народним звичаям та традиціям, пов’язаним з використанням калини. Була згадана і роль калини в народній медицині.



 Родзинкою свята став конкурс костюмів, присвячених калині.


Оформили інтер’єр залу до свята працівник Просторівського  СБК Дьяволюк Надія Валентинівна та педагог-організатор школи Ніколаїшина Альона Віталіївна, учні 3 класу (класний керівник – Пасічна О.М), представники родини Ротарь – Назар (1 клас) та Ангеліна (4 клас).



Вже стала доброю традицією участь у проведенні подібних заходів провідного спеціаліста Мелітопольського центру краси та здоров’я «Дар» Хромової Тетяни Анатоліївни. Вона завітала у гості не з порожніми руками, а забезпечила можливість порадувати всіх учасників свята подарунками власноручного виготовлення.

Без нагород не залишився ніхто. Посприяли цьому спонсори свята. Ними стали староста Просторівського старостинського округу Мигован Оксана Іванівна, приватний підприємець Бабіна Тетяна Сергіївна, працівники школи Дудинець Світлана Анатоліївна, Ніколаїшина Альона Віталіївна, Гордісова Яна Віталіївна, Трубачова Наталія Миколаївна, Пасічна Оксана Миколаївна, Оніщенко Тетяна Василівна, Кузенко Наталія Петрівна, Похилько Павло Миколайович. Вони забезпечили оформлення свята, приготували  різноманітні цікаві призи та подарунки.




Прекрасний настрій свята та радість золотій осені надовго запам’ятаються усім присутнім. Адже саме з осінньою порою асоціюються червоні кетяги калини.




На крилах поезії
Так називався конкурс віршів, який відбувся у п’ятницю, 27 вересня цього року у Просторівській ЗОШ І – ІІІ ступенів. Він завершив тиждень бібліотек, що був приурочений до Всеукраїнського дня бібліотек.





 У конкурсі взяли участь представники від кожного класу.



Вчителі школи Трубачова Наталія Миколаївна та Ротарь Марія Валеріївна, бібліотекар Похилько Наталія Анатоліївна подали дітям приклад, організувавши майстер-клас з художньої декламації поетичних творів.



Увазі всіх присутніх були запропоновані вірші як українських, так і зарубіжних поетів різних часів та жанрів. Незалежне журі відзначило кращих читців-декламаторів серед учнівського колективу.




Абсолютним переможцем одностайно було визнано учня 6 класу Макаренка Єгора.


 А от переможених у конкурсі не було. Адже кожен, хто долучився до краси поетичного слова, не лише збагатився сам, а й збагатив своїх товаришів незабутніми емоціями та враженнями.







Літературна кав’ярня


Зусиллями вчительського та учнівського колективів школи під керівництвом шкільного бібліотекаря Похилько Н.А. 26 вересня було організовано та проведено цікавий захід в рамках тижня бібліотек.
 Увазі всіх присутніх було запропоновано історичний екскурс, присвячений виникненню літературних кав’ярень на Україні. Розповідь «екскурсовода» доповнювалась цікавою презентацією «Історичні кав’ярні Львова».
У якості літературного аперитиву учням та вчителям було запропоновано закінчити вірш, підібравши риму. Потім із набору слів необхідно було скласти короткий вірш.




Всі учні та вчителі читали улюблені вірші. Лунали також і твори поетів Запорізького краю.



Родзинкою свята стали пісні на слова українських поетів та виконання авторського вірша.



Присутні отримали насолоду від краси поетичного слова, відчули смак творчості. Можливо атмосфера заходу надихне когось на власну творчість.
 


Як і в справжній кав’ярні, смакування поезії супроводжувалось пригощанням кавою та чаєм і ласуванням різними смаколиками.






9 вересня – 250 років з дня народження І.П.Котляревського

До цієї ювілейної дати був приурочений бібліотечно-бібліографічний урок. Його підготувала та провела бібліотекар школи Похилько Наталія Анатоліївна.


Вона ознайомила присутніх з основними віхами життєвого шляху видатного письменника, драматурга, педагога та громадського діяча, яким проявив себе Іван Петрович Котляревський.

Активну участь у підготовці та проведенні заходу взяли учні та вчителі школи.
Чечет Неля Володимирівна виконала пісню із опери «Наталка Полтавка» «Віють вітри, віють буйні». 



 Ротар Марія Валеріївна продекламувала вірш І.П.Котляревського «Ода Сафо».


 

Учні читали вірші І.Я.Франка та В.М.Сосюри, присвячені Івану Петровичу Котляревському.
Цікава інформація та гарні виступи учасників не залишили байдужим жодного з присутніх. Ми пишаємося талановитим співвітчизиком і намагаємось бути гідними його слави та пам’яті.








Виставка дитячих іграшок та поробок "Відчиняє двері казка"



На виставці вас зустрічають герої українських народних казок «Рукавичка» (від 4 кл.), «Троє поросят» (3 кл.), «Котик і Півник» та «Вередлива Миша» (вчитель Гордісова Яна Віталіївна), «Червоний капелюшок» (2 кл.), «Колобок» (1 кл. та Стойловська Ангеліна – 4 кл.) тощо. 



















Цікаву композицію до казки «Колобок» за допомогою лялькового театру представили учні 1 класу разом із класним керівником Самойленко Ларисою Олександрівною.



Учні 5 класу разом із класним керівником Самойленко Світланою Миколаївною створили композицію до казки «Лисичка-сестричка та Вовк-панібрат». Хіба це не чудово?!!

Іграшки у бібліотеці

Останній тиждень місячника у бібліотеці ознаменувався проведенням виставки іграшок «Моя сільськогосподарська техніка».


Учні не лише представили свої улюблені іграшки, а й створили власноруч ряд цікавих моделей. Мабуть поряд з нами ростуть майбутні конструктори та механіки.





Даруємо книги школі

Під час проведення місячника шкільна бібліотека не залишилась без подарунків. Цікавими книгами шкільний фонд поповнили учні в ході акції «Подаруй шкільній бібліотеці книгу». Перед вами найактивніші її учасники. 





Особливо відзначились учні 6 класу (кл. керівник – Трубачова Н.М.).



Літературні герої поруч з нами
 


З метою популяризаціїї художньої літератури у школі було проведено конкурс стіннівок «Мій улюблений літературний герой». Перемогла стіннівка, створена учнями 6 класу (класний керівник – Трубачова Н.М.


А в приміщенні бібліотеки Похилько Наталія Анатоліївна організувала виставку-конкурс поробок «Фестиваль літературних героїв». Переможцями цього заходу стали Молдавчук Крістіна та Мельник Софія (4 кл) та колектив учнів 3 класу (кл. керівник Пасічна О.М.).




Найстаріші підручники та посібники
Шкільна бібліотека запропонувала короткий екскурс в історію школи. Завдяки допомозі громадськості було проведено конкурс-виставку найстаріших підручників та посібників. 





Лідерами стали книги, видані у 60-х та 70-х роках минулого століття. Деякі вчителі пригадали, що вони навчались за цими підручниками у свої шкільні роки.

Місячник бібліотек та книжкові виставки
Шкільна бібліотека вражає своїм розмаїттям книг та видань. Але не всі учні здогадуються про це. З метою кращого ознайомлення шкільної громади з багатством книгозбірні бібліотекар школи Похилько Наталія Анатоліївна організувала виставки на наступні теми:
"У країні цікавих уроків"

 "Книги-ювіляри"
Вчителям та учням запропоновано було ознайомитись зі стендом "Нова українська школа".


До Дня шкільних бібліотек

Осінь – справжня чарівниця. Вона щедро вкриває золотом все навколо: дерева, квіти, очерети на річках – все набуло яскравих барв, все милує наше око. Приємно теплої погожої днини прогулятися до парку, до лісу, вийти за село і насолоджуватися останніми теплими днями. Саме в таку пору ми відзначаємо свято шкільних бібліотек. І це не випадково, адже скільки чудових прозових та поетичних творів написано саме про цю пору року.
Жодне свято, як годиться, не повинно залишатися без подарунків. Ось і сьогодні з нагоди Міжнародного Дня шкільних бібліотек учень 1 класу Сюсюк Гліб разом із своєю мамою зробили чудові подарунки: золотий віночок з осіннього листя та горобини, намисто з каштанів та браслет із жолудів та горобини. Від такого подарунку в бібліотеці стало і затишніше і світліше.



Ще один чудовий подарунок для бібліотеки підготувала вчитель 3 класу Оніщенко Тетяна Василівна разом із своїми учнями. Вони подарували збірку ілюстрованого матеріалу «Цілий світ в твоїх руках». Збірка складається із двох великих папок, в яких міститься цікавий матеріал про різні країни світу.
Такий подарунок дуже корисний для будь-якої бібліотеки. Він приверне увагу кожного читача.







Ллються коси, як ранкові роси


Саме під такою назвою 11 жовтня у Просторівській ЗОШ І- ІІІ ступенів відбулось Свято Коси. У підготовці до цього свята взяли участь не лише учні, та вчителі, а й працівники сільського Будинку Культури, професійні перукарі.

 
У ході свята проводились конкурси та майстер-класи. Учні знайомились з правилами та способами догляду за волоссям. Участь у святі брали не лише дівчата, а й хлопці. Навіть вчителі не залишились осторонь. Вони теж прийшли на свято з заплетеними косами.

На святі панувала атмосфера доброти та краси. Адже вчитись бути красивими ніколи не пізно и нікому не зайве!!! А коса - це символ краси, жіночості та доброти.





Серпневе намисто Просторого
17 серпня в сільському Будинку культури с. Просторе відбулося велике свято «Серпневе намисто». На свято було запрошено багато гостей з усього району. Майстерно оформлені декорації додавали неповторного колориту усьому дійству. Традиційно на це свято було запрошено і краєзнавчий шкільний музей (керівник музею – шкільний бібліотекар Похилько Н.А.). Присутні мали можливість почути цікаві епізоди з діяльності музею та відвідати фотовиставку. Цього року наша виставка мала назву «Село і люди» і була присвячена 200-річчю з дня заснування села, яке ми будемо відзначати у 2020 році. Виставка викликала жвавий інтерес у жителів села. Проте вони не тільки розглядали альбоми та фото, але й пообіцяли поповнити фотовиставку з власних архівів. Тому маємо надію, що до Дня народження села ми підготуємось на високому рівні.
Інтерес у глядачів викликали також презентації поетичних творів та творів-мініатюр учнів нашої школи різних років. 








До початку нового навчального року
Шкільна бібліотека вже готова до початку нового навчального року. До уваги класних керівників виставка матеріалів із рекомендаціями та допоміжними матеріалами до проведення першого уроку. Змістовна виставка «Національні символи та обереги України» неодмінно зацікавить кожного, хто завітає до бібліотеки. Адже тут кожен зможе не тільки подивитись на українські символи та обереги, але й дізнатись багато нового. А саморобна збірка «Національні символи та обереги України в легендах та переказах» ознайомить із цікавими сторінками українського народу. Вдячним словом хочеться відзначити дарунок місцевої майстрині Дьяволюк Надії Валентинівни. Вона виготовила власноруч макети таких оберегів як мальви, коровай, українська хата.



З метою продовження традиції популяризації дитячої творчості в бібліотеці організовано виставку дитячої майстерності. На ній представлені рубрики «Спогади про літо» та «Зустрічаємо осінь».
Учениці 11 класу Семенюк Надія, Нетребко Анастасія та Дейнега Поліна, учениця 7 класу Дьяволюк Ніна під час літніх канікул приклали чимало зусиль в оформленні бібліотеки. Символом прощання з літом стали білі журавлі, виготовлені дівчатками, а гірлянди з осіннього листя створили затишок у бібліотеці.
Мінько Софія (2 клас) виготовила цікаву поробку «Сонечка від Сонечки» з пластикових ложок, Стойловська Ангеліна (3 клас) принесла чудову поробку з природніх матеріалів «Підводній світ» та кумедних зайчика й їжачка із соснових шишок, Буякова Ілона (7 клас) виготовила з мушлів красиву водяну лілію та зробила змістовну поробку з шишок «Вухасті сови – обереги нашої школи».

Ініціатива дітей знайшла підтримку у їхніх батьків. Вони з розумінням ставились до того, що діти свій вільний час на канікулах проводять в бібліотеці. А окрасою виставки беззаперечно є «Дівчинка-Осінь». Цю чудову ляльку власноруч зробили Дребот Вероніка, учениця 4 класу, разом із своєю мамою Оксаною Володимирівною.

Незабаром Перше вересня. Галаслива дітвора прибіжить на шкільне подвір’я, завітає до шкільної бібліотеки і неодмінно поповнить своїми цікавими виробами нашу виставку. Виставка буде прикрашати бібліотеку протягом вересня. 








 Місячник Довкілля розпочато

Чудовим заходом розпочався Місячник Довкілля у нашій школі. Учні відвідали шкільну бібліотеку, де їхній увазі була запропонована цікава і змістовна екскурсія до геологічного минулого нашої планети. Юні відвідувачі доповнили експонати виставки своїми поробками.













«Парк Юрського періоду»

Так, саме «Парк Юрського періоду» відкрився 1 квітня в бібліотеці Просторівської ЗОШ І-ІІІ ступенів. І це зовсім не жарт. Відкривши двері шкільної бібліотеки, відвідувачі відразу потрапляють у дивовижний світ динозаврів. А створили їх самі діти. Для цього їм знадобилося зовсім небагато: пластилін, папір, компакт-диски, повітряні кульки і трішки фантазії. Деякі учні принесли навіть власних іграшкових-динозаврів. Не залишилися осторонь і вчителі. Так, Волосюк Г.І. принесла вишитого власноруч динозавра, а Оніщенко Т.В. – велику м’яку іграшку –динозавр, яка стала справжньої окрасою виставки.
Старшокласникам цікаво ознайомитися із експозицією по палеонтології, на якій представлені матеріали від протерозою до мезозою. Відбиток папороті на камені, закам’янілі кістки тварин, кремнієві знаряддя праці та багато інших цікавих речей представлені на виставці.
А щоб зрозуміти все побачене, потрібно всього-на-всього зазирнути в книги, які викладені на книжковій виставці. Окрім того, до уваги відвідувачів пропонується змістовна екскурсія «Сторінками геологічної історії Землі» та перегляд пізнавальних фільмів.
Завітайте до шкільної бібліотеки і ви не пожалкуєте.










В школі пройшов чудовий емоційний захід «Коровай мій, коровай».
В шкільній бібліотеці з 2001 року працює Куточок Хліба. Керівник Куточка Хліба і бібліотекар Похилько Н.А. та вчитель біології та географії Романішена К.А. організували і провели велике свято Короваю. Учні 1-11 класів разом із своїми батьками виготовили пишні короваї, різні смаколики: пиріжки, булочки, рогалики, печиво. Учні 1 та 2 класів прикрасили головний коровай кетягами калини, ознайомили присутніх із давно забутими українськими народними іграми «Печу, печу хлібчик», «Коровай», «Калачі». Родзинкою свята став захист короваїв. Кожен клас представляв свій коровай: урожайний, весільний, святковий, коровай для першокласників, для випускників, всього 11 видів короваїв представлено на святі. Діти розповіли присутнім, що означають різні фігурки при оздобленні короваю. Велику допомогу в підготовці до свята надали класні керівники, працівники СБК Гонтар І.А. та Д’яволюк Н.В., які допомогли підготувати пісні і танці до свята. 
 Актив школи організував святковий ярмарок, під час проведення якого було зібрано 1065 грн.
За рішенням учкому короваї будуть відправлені в запорізький хоспіс, а 565 грн воїнам АТО на придбання ліків .Допомогла нам в цьому волонтер Леонова Л.О..  Решту коштів вирішено використати на реалізацію шкільного проекту "Wi-Fi-куточок"

 











В грудні бібліотекарем Просторівської ЗОШ І - ІІІ ступенів було проведено бібліотечно-бібліографічний урок для учнів І класу на тему "Книга навчальна та для дозвілля"

.










Переможці конкурсу дитячих малюнків



1 комментарий: