Дмитро Вишневецький цікаві факти

Дмитро Вишневецький був першим гетьманом, який вирішив покласти край пануванню турків та татар у південних українських степах

 Народився Дмитро Вишневецький у 1517 році у родинному маєтку Вишнівці,    що на Волині

 Цікаво знати, що саме Він вперше наказав своїм козакам робити човни із волячої шкіри. Так вони були значно легшими і їх можна було швидко переносити

 

 Татари намагалися декілька раз поспіль брати в облогу Хортицьку фортецю, побудовану Вишневецьким. Козакам на чолі з гетьманом вдавалося кожен  раз відбивати облогу А 1557 року татарський хан Девлет-Гірей підступивши до фортеці з величною армією татар, яничар та молдавською воєводою, протримавши в облозі фортецю довгий час, змусив гетьмана залишити її через нестачу провіанту і набоїв

 

А ви знали, що Іван Грозний, перший російський цар, просив допомоги у Вишневецького, щоб той допоміг йому вигнати турків і татар за межі Москви

 

 У 1563 році до Дмитра Вишневецького звернулися молдавські бояри. Вони обрали його господарем Молдавії і попросили допомоги у боротьбі з турками. Вирушивши у похід проти ворога, Дмитра Вишневецького було захвачено у полон та після жахливих тортур страчено у Стамбулі

Джерело: https://dovidka.biz.ua/dmitro-vishnevetskiy-tsikavi-fakti

 Більше про Байду Вишневецького читайте тут:

https://kozaku.in.ua/getmanu/2-bayda-vishneveckiy.html

або послухайте і подивіться тут:

https://www.youtube.com/watch?v=LsUr1pmMV6E 

Дмитро Вишневецький увійшов в народні думи під іменем Байди – безтурботним гультіпакою, що тільки й знає пити мед-горілку і, здається, зовсім не має ніякого іншого клопоту…

«Пісня про Байду» – слухати можна тут:

https://www.youtube.com/watch?v=YfkcDElc8Nk 

 З історії вивчення рідного краю

До Всеукраїнського дня краєзнавства

«Рідний край»

У всіх людей одна святиня,
Куди не глянь, де не спитай.
Рідніша їм своя пустиня,
Аніж земний в чужині рай.
Їм красить все їх рідний край.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, без Батьківщини.
(Микола Чернявський, акровірш)

Хочу показати, як можна легко та цікаво вивчати свій рідний край. Для цього потрібно лише ваше бажання, трішки часу і багато любові до свого краю. А куди піти – можна завжди знайти цікаві місця, варто тільки озирнутись! Дані презентації з архіву роботи краєзнавців Просторівської школи.

Обовязково тисніть на посилання:

«Малі річки рідного краю»

https://docs.google.com/presentation/d/1nJrewWTfdU0XyRPEMzM6kZYrSRxtj8oT/edit?usp=sharing&ouid=106932154811655331800&rtpof=true&sd=true

«Екскурсія по менонітським селам Чернігівського району»

https://docs.google.com/presentation/d/1O4KyY_uScCSPJJMdUx3pZGzmeNCCj_q-/edit?usp=sharing&ouid=106932154811655331800&rtpof=true&sd=true

«Усе моє, все зветься Україна»
Буває часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, —
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є — дорога, явори,
усе моє, все зветься — Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.
(Ліна Костенко)

 28 травня – ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ДЕНЬ КРАЄЗНАВСТВА

Щорічно 28 травня відзначається свято краєзнавців – дослідників історії міст і сіл, районів і громад по всій Україні, популяризаторів історичної і культурної спадщини нашого народу.

Цікаво знати

Першою українською краєзнавчою працею вважають «Повість минулих літ», а її автора – ченця Києво-Печерського монастиря Нестора – першим краєзнавцем. На відміну від багатьох інших країн, в Україні краєзнавство набуло особливого поширення, починаючи з 1960 років. Свідченням цьому є 26-томна «Історія міст і сіл», видана ще в радянський час, та тисячі видань з історії населених пунктів України, що вийшли друком за 30 років незалежності.

Початком організованого краєзнавчого руху в Україні вважається 1925 рік, коли в період коренізації було засновано Український комітет краєзнавства – організацію, майже всіх членів якої згодом, у період сталінських репресій, розстріляли. Від УКК веде відлік своєї історії Національна спілка краєзнавців України, відроджена у 1990 році.

Чому це так важливо сьогодні

Сучасні краєзнавці своєю постійною науково-просвітницькою діяльністю серйозно вплинули на формування патріотизму, національної свідомості та розуміння українцями логіки історичних процесів.

Саме тому окупанти на тимчасово захоплених територіях цікавляться місцевими краєзнавцями не менше, ніж колишніми учасниками АТО-ООС.

Вороги цинічно воюють з нашою історичною та культурною спадщиною. Згідно з реєстром злочинів проти культурної спадщини, через дії російських окупаційних військ на території України руйнувань і пошкоджень зазнали вже понад 380 об’єктів. Зокрема, постраждали краєзнавчі музеї в Маріуполі, Мелітополі, Ірпені, Макарові, Бородянці, Іванкові, Охтирці, історичні музеї в Коростені, Василівці, Чернігові, с. Малий Вистороп Сумського району на Сумщині, с. Нові Петрівці Вишгородського району на Київщині, с. Піски Ніжинського району на Чернігівщині, с. Сковородинівка Богодухівського району на Харківщині.

Знищують навіть пам’ятки археології – тисячолітні скіфські кургани, які розташовані вздовж автомобільних шляхів у Херсонській області. Військові рф їх розкопують, споруджуючи оборонні укріплення та обладнуючи вогневі позиції.

Російські окупанти повністю вивезли всі цінні експонати з краєзнавчого музею та Художнього музею ім. Куїнджі в Маріуполі (щонайменше 2000 одиниць зберігання), викрали історико-культурні цінності з Мелітопольського краєзнавчого музею, масово грабують вони фонди краєзнавчих і мистецьких музеїв, а також приватні колекції на Херсонщині.

Рятівники історії рідного краю

Ціною неймовірних зусиль залюблені в рідний край люди рятують найцінніші експонати музеїв та архівні зібрання. Так, у Іванкові на Київщині працівники краєзнавчого музею врятували з приміщення, що палало, картини всесвітньовідомої української художниці Марії Примаченко — уроженки цього краю. А голова Чернігівського районного осередку НСКУ Андрій Курданов, який змушений був тимчасово переселитися до Черкас, врятував із обстрілюваного ворогом Чернігова свій науковий архів. На жаль, не вдалося врятувати близько 13 тисяч справ на репресованих в срср та інші документи радянських спецслужб з архіву СБУ на Чернігівщині…

Що ми можемо зробити

Сьогодні, під час війни, багато краєзнавців пишуть щоденники та хроніки подій, збирають світлини, свідчення очевидців бойових дій та воєнні артефакти. Адже після перемоги багатьом з них доведеться взяти участь у написанні правдивої, не спотвореної російськими пропагандистами, історії української незалежності та цієї війни, формувати музейні колекції, проводити екскурсії. Краєзнавцям, військовим, волонтерам та багатьом іншим небайдужим громадянам потрібно буде докласти ще немалих зусиль для того, щоб російський лапоть більше ніколи не топтав української землі.

https://armyinform.com.ua/2022/05/28/sogodni-vidznachayetsya-vseukrayinskyj-den-krayeznavstva/

 Творчість наших дітей

Дорогі друзі, сьогодні я хочу вас ознайомити із творчістю  Дарини Ігнатенко, 15 років.

Два кольори злились

У темний вальс,

Шалений ритм

Боротись заважає.

Вганяють світ

В глибокий мутний транс,

Як вибратись з пітьми

Ніхто й не знає...

Два кольори -

То радість і печаль,

То долі злої

Вічні дорікання,

То промінь сонця,

Що веде у даль,

Душі весна

Та серденька пізнання.

Два кольори -

То присмерки й світанок,

То темний подих

Й сонечка розмай.

То нічка темна

Й світлий, любий ранок,

То вся надія

Й незамінний край.

Два кольори -

Добро та вічне зло,

Що ж переможе в цій

Запеклій битві?

Чи скориться людське,

Черстве нутро?

Чи переможуть

Зомбі ненаситні.

Два кольори

Злились у темний вальс,

Покрились третім -

Кольором червоним,

Що зараз сяє

Між невинних мас...

Тепер лиш він

У світі є коронним.

Два кольори,

Зламалась їхня грань

Тепер кровавий

Колір душу гріє.

Без зайвих битв

Та вічності змагань

На світ весь хаос

Боротьби лиш сіє.

Дарина Ігнатенко, 19 трав. 2022

 «Навіть у Смерті є серце»

Російсько-українська війна в роботах художників та ілюстраторів з Вінниці

Анна Черкашина  “Подивіться, навіть у Смерті є серце“.

 Зранку 24 лютого 2022 року почався новий етап війни – широкомасштабне російське вторгнення. Україна чинить запеклий опір, і впродовж цього місяця стало зрозуміло, що наша перемога – лише питання часу.

У картинах та ілюстраціях українських художників тема війни з’явилася моментально. В перші ж дні Vежа зібрала роботи художників з Вінниці та їхні коментарі з приводу наступу окупантів.

Детальніше про це – у матеріалі “Загарбники мають померти”: реакція художників та ілюстраторів з Вінниці на російсько-українську війну.

А сьогодні пропонуємо ознайомитися з другою частиною робіт, думок та почуттів наших митців.

 Анна Черкашина: “Привид Києва”. 

                                     

 Сергій Мірчук “Слава Україні! Слава Україні Збройним Силам!”

 

Сергій Мірчук: “Ця ілюстрація (“Різдво в укритті”) присвячена дітям, які зараз народжуються в укриттях”.  

 
Сергій Мірчук: “Три тижні війни. Три тижні росіяни знищують українських людей, будинки, культуру та інфраструктуру. Але Україна обов’язково переможе!” 

                                            

Анна Борачук: “Слава Україні!”

 .

Олександр Никитюк: “Ніколи в житті не думав, що колись буду робити подібне, але…”

 Більше можна подивитись за посиланням:

https://vezha.ua/navit-u-smerti-ye-sertse-rosijsko-ukrayinska-vijna-u-robotah-hudozhnykiv-ta-ilyustratoriv-z-vinnytsi-chastyna-2/

 

 

24 травня – День слов'янської писемності і культури

Щорічно 24 травня в Україні та інших у слов'янських країнах відзначають День слов'янської писемності і культури, встановлений на честь творців слов'янської писемності святих Кирила і Мефодія - покровителів Європи.

Свято встановлене згідно з указом президента від 17 вересня 2004 року та приурочене до дня вшанування пам’яті святих рівноапостольних Кирила і Мефодія – просвітителів, що відіграли визначну роль у розвитку й становленні слов’янського письменства і культури, покровителів Європи.

Брати Кирило і Мефодій народилися у ІХ столітті в грецькому місті Солунь у сім'ї воєначальника.

Кирило створив слов'янську абетку на основі грецької. Аби передати фонетичні особливості слов'янської звукової системи, він доповнив абетку новими буквами, запозиченими з глаголиці. Згодом глаголиця лягла в основу кирилиці, на основі якої склалися алфавіти багатьох слов’янських народів.

Запровадження кирилиці стало величезним культурним зрушенням в історії слов’янських народів, адже сприяло поступовому формуванню у них власних мов, традицій, освіти й культури загалом.

Брати перекладали слов’янською мовою богослужебні книги, зокрема Євангеліє та Псалтир, а також самі писали оригінальні твори і проповідували православ’я.

З ініціативи Мефодія було розпочато переклад основних книг Старого Завіту

Загалом Кирило і Мефодій переклали значну кількість книг, що стало передумовою започаткування слов'янських літературних мов і книжкової справи. Найдавнішою точно датованою кириличною книгою є давньоруське Остромирове Євангеліє 1056–1057 років.

Традиції

У Чехії свято на честь Кирила й Мефодія почали відзначати в 1349 році,

у Болгарії – в 1851;

В Україні ім'я Кирила і Мефодія мала перша українська політична організація в Києві – Кирило-Мефодіївське братство (1845–1846), а відзначають свято на державному рівні з 2004 року.

Дещо з історії

Слов'янська писемність була створена в IX столітті, приблизно у 862-863 роках. Кирило за допомогою старшого брата Мефодія створив слов’янську абетку на основі грецької, суттєво змінивши її, щоб передати слов’янську звукову систему. Були створені дві абетки - глаголиця і кирилиця. Кирилиця поширилась серед східних і південних слов'ян та стала основою багатьох сучасних слов’янським мов, в тому числі й української. Слов’янська абетка складалась з 38 букв, на неї Кирило витратив «три місяці і все життя, бо просвіщати народ без письмен його мови однакове, що намагатися писати на воді!»

Вшанування пам'яті засновників слов'янської писемності й літератури має давню традицію: у Чехії свято на честь Кирила й Мефодія почали відзначати в 1349 році, у Болгарії – в 1851. В Україні ім'я Кирила і Мефодія мала перша українська політична організація в Києві – Кирило-Мефодіївське братство (1845–1846), а відзначають свято на державному рівні з 2004 року.

Слов'янська писемність була створена в IX столітті, приблизно у 862-863 роках. Кирило за допомогою старшого брата Мефодія створив слов’янську абетку на основі грецької, суттєво змінивши її, щоб передати слов’янську звукову систему. Були створені дві абетки - глаголиця і кирилиця. Останній отримав свою назву на честь засновника. Кирилиця поширилась серед східних і південних слов'ян та стала основою багатьох сучасних слов’янським мов, в тому числі й української. Слов’янська абетка складалась з 38 букв, на неї Кирило витратив «три місяці і все життя, бо просвіщати народ без письмен його мови однакове, що намагатися писати на воді!»

Мова – це наша зброя

Вийшовши із родини слов’янських мов українська стала невід’ємною частиною всесвітнього простору та є однією з наймелодійніших мов. Мова – це наш скарб, який ми наповнюємо і трансформуємо, зберігаючи її самобутність та унікальність. Писемна та усна мова є основою нашою культурного надбання, важливою частиною ідентичності українців, ознакою нашого народу. Вона жива й розвивається протягом тисячоліть, вбираючи в себе слова та фразеологізми всіх етносів, що проживають в Україні.

Важливо берегти свою мову та культуру, аби вона не зникла та не розчинилась серед інших. Мова – це ще одна наша зброя у протистоянні ворогу.

Україна є невід’ємною частиною європейської родини, бо має одні витоки зі східно – та південоєвропейськими державами, спільну історію, писемність, культуру.

                               

більше дізнатись - тисніть на посилання https://www.youtube.com/watch?v=KyNSA-ZQMlY

 Князь Костянтин Іванович Острозький

Переможець московитів, поборник татар, визначний полководець і захисник православ’я, великий гетьман Князівства Литовського, патріот своєї Вітчизни, людина, яка всім своїм життям і діяльністю доводить, що Україна — це Європа… Це далеко не повний перелік визначень, які стосуються князя Костянтина Острозького, 560 років з дня народження і 490-ті роковини з дня смерті якого Україна відзначала у 2020-му.

В останні роки Костянтин Іванович повертається на своє місце в українській історії, звідки його ім’я було фактично викреслене впродовж кількох століть.

Джерело: https://novynarnia.com/2020/12/29/kostrozky/

Князь Костянтин Іванович Острозький народився в 1460 році на Волині. Рано втратив обох батьків. Розпочавши свою військову кар'єру за часів короля Яна I Ольбрахта, став одним із найвидатніших полководців XVI століття. Сучасники порівнювали його зі стратегами античності — провів 35 битв, програв 2, брав участь в успішних кампаніях проти татар та Московської держави.

За перемогу біля Очакова проти сил хана Мехмет-Ґірея першим отримав посаду Великого гетьмана Литовського 10 серпня 1497 року.

 Цікаві факти:

Він був одним із перших князів, котрий відбив загрозу з боки Москви для України, розбивши війська Василія ІІІ, князя Московського. (джерело: https://www.bbc.com/ukrainian/blogs-55218507)

"БИТВА ПІД ОРШЕЮ 1514 рік" Білоруська народна пісня,Тарас Житинський 

https://www.youtube.com/watch?v=X0I98VqgPEQ

Волинський літопис^[4] так згадує про видатного князя Острозького:

«…а гетману его, вдатному князю Костянтину Ивановичу Острозскому даи боже здоровье и щастье вперед лѣпшее как нынѣ; побил силу великую московскую, абы так побивал силную рать татарскую, проливаючи кров их бесурменьскую.»

 Київський літопис^[3]:

Того ж року бій був Костянтина Івановича Острозького з Москвою під Оршею, за Дніпром на Кропивні річці. І побив князь Москву.

https://www.youtube.com/watch?v=0xdlRaXOlM0