Хто придумав пазли?

У 18 столітті у Лондоні проживав відомий гравер Джон Спілсбері, який займався виготовленням географічних карт. 

У 1760 році йому на думку спала оригінальна ідея – він виготовив дерев’яну карту світу, розпилявши її на безліч шматочків неправильної форми. 

На уроках географії учні повинні були скласти докупи окремі шматочки розпиляної карти. Перемішані елементи розпиляної карти було надзвичайно важко зібрати без ретельного вивчення нанесеного на їхню поверхню зображення, що спонукало до глибокого вивчення географії. Так виникли перші пазли (в англомовному варіанті термін «puzzle» означає «загадка», «головоломка»).

Карти-іграшки Спілсбері продавав багатим людям як інструмент для навчання дітей географії.

Незважаючи на надзвичайно високу ціну, яка доходила до суми місячного окладу середнього лондонського робітника, перші пазли дуже добре розкуповували.

Помітивши, що укладання пазлів подобається дітям, їх почали виготовляти з найрізноманітнішими дитячими картинками, чи казковими сюжетами.

 Дорослі також часто стали проводити свій час за укладанням пазлів, тому для них почали випускати картинки великих розмірів і з багатьох шматочків, кількість яких іноді перевищувала десять тисяч, а час на складання повної картинки обліковувався декількома тижнями, чи навіть місяцями.

Серед тем, які були найбільш популярними в цей час – портрети багатих людей, картини великих битв, сюжети з Біблії, хронологічні події. 

Лише в кінці 19 століття, з розвитком технологій, дерев’яну основу замінили на картон, що одразу ж привело до суттєвого здешевлення вартості головоломки. У 1909 році компанія Parker Brothers першою розпочала фабричне виробництво пазлів, які набували все більшої популярності в усьому світі як серед дітей, так і серед дорослих.

Економіка пазлів

Перші пазли були дуже дорогими. Адже їх розрізали вручну, відрізаючи по 1 шматочку за один раз. У 1908 році головоломка із 500 деталей коштувала 5 доларів. При цьому середня зарплата робітника за місяць становила 50 доларів. Продаж нової іграшки став настільки прибутковим, що низка компаній з виробництва іграшок, після початку випуску пазлів незабаром закрили решту напрямків і повністю зосередилися на цьому виробництві.

У світі головоломок

У 1930 роках до уваги покупців представила свої пазли компанія Par Puzzles. Це були індивідуальні головоломки, створювані на замовлення кінозірок і навіть королівських осіб. Вони створювалися у вигляді фігурок, а не прямокутного полотна. Головоломку доповнювали написами, таємними назвами. Компанія рекламувала свої роботи, як такі, що найшвидше збираються.

Розміри та кількість елементів

До Книги рекордів Гіннесса занесена колекція «Пам'ятні моменти Діснея», що складається з більш ніж 40 тисяч деталей. Це найбільша у світі головоломка, що серійно випускається, як за кількістю деталей, так і за розміром. Але це не єдиний великий пазл. Сьогодні на торговому майданчику Amazon батьки купують пазли собі і дітям на свято розміром 51-53 тис. шт. Серед них «27 чудес світу», «Дикі тварини», «Кругосвітня подорож» та інші.

Навіщо потрібні пазли

На думку психологів, поки дитина складає головоломку, вона аналізує, розвиває логічне мислення, навчається працювати з образами та квітами. Пазли розвивають пам'ять, а також здатність планувати, перевіряти ідеї та вирішувати проблеми.

  

  Чому зозуля не висиджує свої яйця

Всі знають, що зозуля підкидає свої яйця в гнізда інших птахів. Але чому вона це робить?

Як ви розумієте, справа виключно в біології. 

Річ у тім, що зозуля найбільший птах серед комахоїдних. Тому батькам-зозулям просто не вдається зловити достатню кількість комах, щоб прогодувати і себе, і пташенят.

До того ж, чим більший птах, тим важче йому маневрувати в повітрі, ганяючись за комахами і боротися із інерцією маси тіла. Тому їм складніше полювати.

Але якщо у зозулі не виходить вигодувати своїх пташенят, як же її діточок можуть вирощувати дрібніші пташки?

Річ у тім, що зозуля відкладає в одне гніздо лише одне яйце.

Далі, коли вилуплюється ненажерливе зозуленя, воно викидає з гнізда інші яйця. Тоді його "приймальним батькам” вдається впоратися та прогодувати одного пташеня.

Якби зозулі не використовували інших птахів для вирощування свого потомства, вони б вимерли.

Існує також ще одна дуже важлива біологічна причина.

Зозуля відкладає яйця дуже довго – кілька тижнів і кількість їх значна – 20-25 штук. Безумовно, що якби вона сама насиджувала їх, то їй би довелося сидіти в гнізді ціле літо. Цілком зрозуміло, якщо птах сяде на гніздо, пташенята, що з'явилися раніше, приречені на загибель. Та й прогодувати таку кількість ненажер їх батькам було б не під силу.

Цікаві факти про зозулю

1. Не всі зозулі підкидають яйця: Хоча це й поширена думка, лише 50 з 140 видів зозуль практикують гніздовий паразитизм. Інші ж висиджують та вигодовують своїх пташенят самостійно.

 2. Хитрий план: Зозуля підкидає яйця в гнізда інших птахів, обираючи ті, які подібні за розміром та кольором до її власних. Вона робить це, коли птахи-господарі на короткий час відходять від гнізда, щоб наїстися або відкласти ще одне яйце.

3. Швидка операція: Зозуля може підкинути яйце протягом 10 секунд!

4. Особливе яйце: Яйце зозулі має товсту шкаралупу, яка дозволяє йому пережити падіння з гнізда, а також плями, що імітують яйця птахів-господарів.

5. Виживання найсильнішого: Пташеня зозулі вилуплюється раніше, ніж пташенята птахів-господарів, і викидає їх з гнізда.

6. Турбота про чужих пташенят: Птахи-господарі, не підозрюючи обману, вигодовують пташеня зозулі, яке часто виростає більшим за їхніх власних пташенят.

7. Користь для екосистеми: Деякі дослідження свідчать про те, що гніздовий паразитизм зозуль може бути корисним для екосистеми, адже він регулює популяції птахів-господарів.

8. Майстер маскування: Зозуля має здатність мімікрувати звуки інших птахів, щоб заманювати їх у пастки або відлякувати хижаків.

9. Швидкий політ: Зозуля може розвивати швидкість до 40 км/год, що робить її одним з найшвидших птахів України.

10. Символ: В українській культурі зозуля асоціюється з весною, любов'ю та долею. Її спів використовується для ворожіння на майбутнє.

 
Пропоную перейти за посиланням, де крім більш повного тексту можна подивитись цікаві відео:

.https://ukr.media/animals/393943/#:~:text=%D1%8F%D0%BA%20%D1%81%

   

  Хто придумав свята?

Свято – день або дні, коли урочисто відзначають видатні події, знаменні дати.

З давніх-давен практично всі свята були пов'язані з явищами календарного циклу, тобто, із циклічною темою вмирання й відновлення природи. Звідси ж пішли й так звані особисті свята – дні народження, дні заснування, ювілеї тощо. У силу своєї обрядово-ритуальної природи свята з визначення носять колективний або масовий характер.

Виникнення свята пов'язано з появою у людства поняття про час і календар. З винаходом календаря прийшло й усвідомленням того, що на шкалі часу існують особливі моменти, відповідні зміні циклів природи або стадіям розвитку суспільства.

Масові свята проходили у вигляді балаганів, карнавалів, що традиційно відбувалися на майданах, ярмарках, вулицях.

Масові свята займали величезне місце в житті ще з античних часів. З виникненням і становленням християнства зароджувалися нові свята, пов'язані зі священними подіями нової релігії.

Християнська церква вела нещадну війну з язичницькими традиціями святкувань, одночасно широко використовуючи театралізацію у святах церковних (святкові хресні ходи).

Однак всі ці дії не змогли не тільки знищити народні театралізовані свята, але навіть знизити їхню популярність. У підсумку церквою був обраний інший, розумніший шлях – інтеграційний, коли, при збереженні самого свята, його язичницька форма заміщалася християнською. Таким чином, звичаї, традиції та, навіть, конкретна атрибутика освоювалася християнською церквою. Наприклад, у найдавнішому слов'янському літнім святі «похорони зозулі» (пізніше – «хрещення зозулі») обов'язковим елементом був обмін фарбованими жовтими та червоними яйцями серед учасників. Однак ця обставина сьогодні міцно забута, а фарбовані яйця стали неодмінним атрибутом свята Великодня.

Сьогодні нові свята активно з'являються не тільки на міжнародному та державному рівні, а й на побутовому. Цьому сприяють засоби масової інформації та особливо Інтернет. Іноді нові свята з'являються за ініціативи окремих осіб, ідея яких розноситься соціальними мережами та сайтами.

  

 І знову про український національний одяг

Український народний одяг – це не лише звичайний спосіб одягнутися, але й важлива частина національної культури та історії України. Він відображає багатовікові традиції та символіку, яка передається з покоління в покоління.

 

Українські жінки та чоловіки завжди віддавали перевагу натуральним матеріалам, таким як льон, вовна та конопля, що надавало одягу особливу естетичність та комфорт. Крім того, кожен регіон України мав свої особливості одягу, який відрізнявся за кроєм, орнаментами та використовуваними матеріалами.

Українські головні убори

Традиційні українські головні убори, як віночки, шапки, хустки, є важливою частиною народного костюму. Віночки часто використовують живі квіти та стрічки, які символізують молодість і красу.

Хустка є невід’ємною частиною жіночого вбрання, і може символізувати покривало, яке захищає жінку від злих сил та негараздів. Кольори та візерунки хустки також можуть мати свої особливі значення, відображаючи статус, регіон або обрядовість.

 Регіональні особливості українського народного одягу

Український народний одяг відрізняється своєю різноманітністю та унікальними деталями, які відображають регіональні особливості та історичні події та є не просто засобом одягування, а справжнім мистецтвом, яке передає споконвічні традиції та культурну спадщину.

Кожен регіон України мав свої особливості у виготовленні та оформленні одягу. Це відображалося в використанні різних матеріалів, кольорів, візерунків та вишивок. Кожна область мала свої традиції та власний стиль, що робить український народний одяг багатогранним та унікальним.

Використання вишивки в елементах одягу

Важливою частиною українського народного одягу є вишивка, яка виконує не лише декоративну функцію, але й має символічне значення.

Кожен регіон України має свої візерунки та символи, які вишиваються на костюмах. Наприклад, зірка означає захист, а квітка — красу і здоров’я. Вишивка на блузах, сорочках, спідницях та штанах не тільки прикрашає одяг, але й служить оберегом для того, хто його носить.

 Вплив інших культур на розвиток українського народного одягу

Цікаво, що український народний одяг зберігав свою унікальну особливість, незважаючи на зовнішні впливи. Він поєднував елементи інших культур із традиційними українськими візерунками та деталями. Наприклад, вплив польської та австрійської культур на український національний одяг став видимим у використанні пишних оксамитових тканин та багатошарових суконь. Також, турецькі, татарські та кримські впливи відображалися у використанні яскравих кольорів та золотих прикрас.

 Український народний одяг також був сильно змінений під впливом російської культури. Наприклад, використання хусток та шапок з міхом було запозичено із російської моди. Однак, незважаючи на це, українські вбрання зберігали свою унікальність та відображали національний дух народу.

 Таким чином, цей вплив не тільки збагатив українське вбрання новими елементами, але й підкреслив його унікальність та красу. Він став свідченням культурного розмаїття та толерантності, які притаманні українському народу протягом століть.

 Символіка українського народного одягу

Традиційний український народний одяг відрізняється особливою символікою, яка передає певні значення та повідомлення. Вишиванка – це найбільш відомий елемент українського національного одягу, який символізує родинні зв’язки, духовність та національну гордість.

В Україні існує велика різноманітність кроїв та кольорів народних костюмів залежно від регіону. Наприклад, на Полтавщині переважають білі вишиванки з червоними та чорними узорами, а на Закарпатті – яскраві кольори і багатошаровість у одязі.

 Пояс — не просто аксесуар

У народному одязі пояс виконує не тільки естетичну функцію, але й символізує силу, здоров’я та захист. Зазвичай пояси розшиті складними узорами і можуть бути дуже широкими та довгими.

Святковий одяг

Для визначних подій та народних свят українці часто одягають особливо прикрашені костюми, які можуть включати більше вишивки та яскравіші кольори. Це не тільки спосіб відзначення свята, але й демонстрація гордості за свою культуру.

А що сьогодні?

Український народний одяг є не просто зразком одягу, а важливим елементом культурної спадщини України. Він передає багато історичних та символічних відомостей про нашу країну, її традиції та цінності. Вивчення символіки українського народного одягу допомагає нам краще зрозуміти й оцінити культурне багатство України та її народу.

Український народний одяг має значний вплив на сучасну моду. Багато дизайнерів використовують елементи українського народного одягу у своїх колекціях. Вишиванки, хустки та інші деталі стають популярними як в Україні, так і за її межами.

 
Сучасні тенденції показують, що традиційний костюм продовжує адаптуватися та залишається актуальним, надихаючи нові покоління цінувати та продовжувати культурні традиції України.

  

 Осінь, прощавай!

Вже осінь добігає до кінця,

Дощем хлюпоче, вітерцем повіє.
І щось своє несе в людські серця,
Та все ж дає в житті якусь надію.
Бо поки здатен бачити це все,
Захоплюватись, чути, сумувати,
То ще тебе життя у світ несе,
Бо ти усе це можеш відчувати.
А значить ще живеш. Радій всьому:
І бурі, й зливам, вітрові, що виє,
І хмурості, і сонцю, і тому,
Що дощ дрібненький з неба сіє й сіє…
А ще тому, що квіти доцвіли,
Вони нам душу гарно звеселяли.
Хоч їх нема, але ж вони були!
Вони надію нам в серця вселяли…
Спасибі їм і осені за те,
Що нам вона все ж дарувала мрії
І сонечко, і листя золоте,
І спонукала до якоїсь дії…

Поезії Надії Красоткіної                               https://maximum.fm/novini_

  

 Сюрпризи Листопада

Листопад нахнюпився, сіріє,

То дощем, то снігом замете.
Небо вдень хоч трішечки світліє.
Позлітало листя золоте
Й де-не-де з-під снігу проглядає,
Та й воно вже скоро пропаде.

Вітерець холодний повіває,
І краси уже нема ніде.
Правда, хризантеми не розквітли,
Сніг з морозом — просто не дали.
А бутони тягнуться до світла,
Може б ще розквітнути могли.
От якби морози відступили,
Й сонечко розсіяло тепло.
Квіти б буйним цвітом заіскрили
І повсюди б радісно було.
Але сірі хмари небо вкрили,
То дощем, то снігом замете.
І під снігом квіти посумніли,
Стало чорним листя золоте.

Поезія Надії Красоткіної

 От уже й Листопад завітав…

Чи любите ви осінь так як я? У кожної людини, мабуть, є своя улюблена пора року. Хтось любить весну, коли земля пробуджується від зимового сну, коли все зеленіє, буяють красою весняні квіти. Комусь до вподоби спекотні літні дні, море, зорепад… Дітлахи так люблять зиму за її зимові розваги, Різдво, Новий рік.

А я люблю ОСІНЬ за її неперевершену красу – жоден художник не в змозі передати ті кольори, якими ВОНА прикрашає дерева. Спокій, тиша…, та раптом все змінилося: почорніло небо, вітер підхопив пожовкле листя… і знов визирнуло з-за хмари сонечко… Якщо ви потрапляли під справжню зливу з осіннього листя, ви розумієте мене.

Пропоную вашій увазі чудову осінню поезію Надії Красоткіної.

От і листопад на поріг…

Прийшов під вікна з падолистом.
А листя кружиться в дворі,
Сміється сонце урочисто,
Бо ж день чарівний і тепло
Іде від сонця промінцями.

Давно так гарно не було.
Стою із думами-думками…
Бо скоро це тепло мине,
Розмокне листя під ногами,
А вітер холодом війне
І буде сірий день з дощами…

Та й до зими недовго вже,
Короткі дні і довгі ночі…
Усе в минулому… Невже?
Осінні дні були пророчі.

Хоч осінь золотом цвіла
І грала листям променисто…
Та до зими тихенько йшла,
Міняла колір і намисто.

А от і стала на краю.
Останній лист впаде тихенько
Й закінчить подорож свою…
А вже затим — зима біленька…

Ще кілька днів тому назад

Землі убранство чарувало.

Рясний і дивний листопад

Здійнявся. Листячко упало.

А вітер з листям танцював,

Кружляв, підносив, опускався...

Ялинки ними прикрашав

І знову в небо підіймався.

Рясний, казковий листопад...
Додолу листячко злітає.
А що лишилося, підряд
Вітрець із дерева знімає.
І знов підносить в небеса,
Прощальний танець з ним танцює.
Чарівна і сумна краса
Тривожить душу і чарує...

Листопа́д поїть землю дощами,

Щоб було скрізь удосталь води.
Йде полями, лугами, лісами…
Й не збавляє своєї ходи.
Бо у нього роботи багато.
Влітку ж засуха всюди була.
Для земельки водичка, мов свято,
І вона піднялась, потекла…
Та й криниці наповнились гарно,
І річки піднялись з мілини.

То ж листо́пад працює не марно,
От і хмара зайшла з сторони,
Знову дощиком світ поливає,
Вже й канави наповнились всі.
Цілий день дощ іде, не вгаває.
Все в своїй незвичайній красі.
На калині краплинки сріблясті,
Мов пацьорки повсюди блищать.
Ну а хмари у небі купчасті
Ллють дощем і висять та висять.

 
Я вдячна тобі, осене, за все:

За ту красу, що всіх нас надихає,
За вітерець, що жовтий лист несе
Й від щастя просто серце завмирає.
І за туман, що вранці скрізь встає
І стелиться долиною біленько.
За казку, що в лісах повсюди є,
За ягідку останню солоденьку.
За краєвиди, за поля й ліси,
За квіти чарівні та різнобарвні.
За те, що аж по вінця скрізь краси
І аромати дивовижні, славні.
За літо бабине і радісне тепло,
За дощики, що іноді проллються.
За те останнє і м’яке зело,
Й за те, що люди щиро так сміються…

А осінь до зими уже простує.

То дощ на землю кине, то сніги.
То вітер між деревами пустує,
То забіліють раптом береги,

А то надворі часом спохмурніє,
І тихо-тихо забринять дощі.
То небо волошково засиніє,
Засяють зорі раптом уночі.

А то вітри задмуть на всім просторі,
І в бурю перейдуть, руйнують все…
А то далекі усміхнуться зорі,
І Місяць дивне світло принесе.

Така от осінь, часом вередлива…
На кожен смак у ній погода є.
Вона буває ніжна і красива,
І є у ній для кожного своє…

 

Вже листопад сьогодні надворі,
Туман навколо, холодніше стало.
Немає зранку сонечка вгорі,
І листя на деревах зовсім мало.
Бо до зими тепер ведуть путі
І буде холодніше все ставати.
Такі от зміни в нашому житті,
Й сніжинки скоро вже почнуть літати.
А незабаром й рік Новий прийде,
Засяє кольорово світ вогнями.
Природа заметілі приведе,
І буде гратися у сніжки з нами…
Та й кожен день новеньке щось несе,
Ти лиш краси цієї не цурайся.
В природі гарне і чарівне все!
Люби цей світ й до нього придивляйся.

Поезії Надії Красоткіної

Відомі українські письменники – садівники та великі шанувальники природи

Чи знаєте ви, що багато відомих письменників проводили свій вільний час серед грядок, копали картоплю, займалися садівництвом!

Іван Котляревський

До природи у Івана Котляревського з дитинства було особливе ставлення. У своїх творах він часто оспівує рослини – символи Батьківщини: в «Енеїді» згадується 61 вид рослин, у п’єсі «Наталка Полтавка» – 9 видів, в «Москалі-чарівнику» – 4 представники рослинного світу.

У власності Котляревських була садиба, за Ворсклою шістдесят десятин поля і луків, а ще ділянка лісу.

Михайло Коцюбинський

На творчість письменника надихнуло кохання, але не тільки… Натхненням письменника також були квіти. У творах українського сонцепоклонника читач може зустріти понад 200 назв різних рослин – квітів, дерев, кущів, польових рослин і городини. Здається, у класичній українській літературі нема іншого такого письменника, який виявив би більш ґрунтовні знання з ботаніки. Зокрема, з італійського острова Капрі автор «Intermezzo» привіз в Україну насіння гвоздики, яка в національній науковій літературі відтоді відома як… «гвоздика Коцюбинського». У народі ті квітки звуть іскорками, зірочками, зорьками, тоді як видатний селекціонер Карл Лінней назвав гвоздики діантусами (лат. dianthus), що в перекладі означає «божественна квітка».

 Іван Нечуй-Левицький

Автор відомої «Кайдашевої сім’ї» вів усамітнений спосіб життя і ніколи не був одружений. Проте письменник дуже любив природу. У дворі його флігеля був садок, невеликий ставок і пасіка. Нечуй-Левицький народився біля річки Рось і міг годинами сидіти на березі, мріяти про щось своє і спостерігати за течією. Дослідники свідчать, що «небагато знайдеться письменників, які могли б змагатися з Нечуєм-Левицьким у «почутті природи», в умінні її бачити й описувати».

Іван Франко

Франко не тільки збудував свій дім, але й дуже хотів, щоб біля цього дому було б не менш добре, ніж у ньому, і затишно. Тому посадив разом із своїми синами і донечкою, і дружиною плодові дерева: яблуні, вишні, різні кущі – аґрус, порічки, малину, а також багато різноманітних квітів. На території Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка працівники вирішили відтворити екопростір та висадили плодові кущі та дерева, які колись росли у його родинному саду. Сад облаштували, висадивши фруктові дерева та кущі, а також мальви – улюблені квіти Франка. Саме такі рослини, за спогадами дітей поета, росли на подвір’ї.

Якщо ж ви хочете дізнатись більше – раджу прочитати твори вищезгаданих письменників. Запевняю – отримаєте чималу насолоду!

https://www.visnyk.poltava.ua/news/vidomi-pysmennyky-sadivnyky-ta-shanuvalnyky-pryrody/