пятница, 31 мая 2024 г.

Найголовніше свято

1 червня – Міжнародний день захисту дітей. Це свято покликане привернути увагу до проблем дотримання прав дітей — зокрема їхнього права на життя і свободу думки, можливості здобувати освіту. Цей важливий день вкотре нагадує, про те, що потрібно робити все можливе задля забезпечення гідних умов життя, освіти й відпочинку для дітей, а також задля їхньої безпеки, надійного захисту дітей від насилля та експлуатації. Історія.

Історія свята

Ідея Дня захисту дітей як свята з’явилася в 1925 році, на першій Всесвітній конференції з благополуччя дітей. Конкретної дати святкування встановлено не було, тому кожна країна вибрала для цієї події той день, який найбільше співпадав з національними традиціями.

Існує версія, що перше святкування дня захисту дітей відбулося ще 1925 року у Сан-Франциско за сприяння Генерального консула Китаю. Він зібрав китайських дітей-сиріт і підготував для них Фестиваль човнів-драконів (Дуань-у Цзе). Це святкування припало саме на 1 червня, що символічно збігається з Міжнародним днем захисту дітей у наш час.

Сучасне свято

Офіційно Міжнародний день захисту дітей був заснований в листопаді 1949 року в Парижі під час засідання Ради Міжнародної демократичної федерації жінок, адже у повоєнні часи особливо гостро поставало питання збереження здоров’я та благополуччя дітей. А вже 1950-го року 1 червня це свято відзначали у 51 країні світу. 1959 року було ухвалено Декларацію прав дитини відповідно до Женевської декларації про права дітей — саме тоді було затверджено рівні права дітей у сфері виховання, освіти, соціального забезпечення, фізичного і духовного розвитку. В Україні цей день відзначається із 1998 року.

У цей день хочеться нагадати просту істину: за дітьми — наше майбутнє, тож бережімо їх, піклуймося про їхній добробут!

Всесвітній день батьків

Міжнародний Організація Об'єднаних Націй проголосила 1 червня Всесвітнім днем батьків, щоб оцінити всіх батьків у всіх куточках світу за їх самовіддану відданість дітям та їхню жертву на все життя задля виховання цих відносин".

Всесвітній день батьків (GlobalDayofParents) з’явився в системі міжнародних свят ООН в 2012 році. Символічно, що відзначається він 1 червня — в той же день, що й Міжнародний день захисту дітей.

Шанування батьків — один з найсвятіших обов’язків дітей. Батько й матір — найрідніші і найближчі кожному з нас люди. З них починається родина, що є святинею людського духу, хранительницею благородних почуттів: любові, вірності, синівської та дочірньої вдячності.

Равлик – муравлик

Що це за будинок

Ходить без доріжки,

Схожий він на колобок,

А під дахом ріжки?

Джерело: https://dovidka.biz.ua/dytiachi-virshi-pro-ravlyka

Багато хто навіть не помічає цих маленьких створінь, равликів, повільність яких увійшла в приказки. Вони вже давно мешкають на Землі, і за мільйони років добре пристосувалися для виживання.

Равлики – це не тільки садові шкідники, як помилково вважає багато хто. Для когось ці істоти – найкращі домашні улюбленці, для когось – об'єкт пильного вивчення. Видів равликів у світі існує величезна кількість, але всі вони варті того, щоб ми дізналися про них більше.

Ось декілька цікавих фактів про равликів:

1. Середня швидкість переміщення равлика не перевищує 6-7 сантиметрів на хвилину.

А ви знали, що

У Великій Британії дуже популярні «равликові перегони» – молюски неквапливо повзуть від старту до фінішу по сліду салатного листя.

2. У равликів одного і того ж виду колір раковини може істотно відрізнятися – він залежить від меню цих створінь, а також від інших умов проживання.

3. Ці створіння напрочуд сильні для своїх розмірів. Вони запросто можуть переносити вагу, що у 8-10 разів перевищує їхню власну.

4. Кумедні ріжки равлика – це його нюхові органи. Фактично вони являють собою вивернутий навиворіт ніс.

5. Більшість видів равликів є гермафродитами, і вони не потребують партнерів для того, щоб розмножуватися.

6. Усі види равликів є глухими. У них просто відсутні органи слуху.

7. Зір у равликів дуже слабкий, вони можуть розрізняти лише світло і тінь. Однак, у них дуже гострий нюх, і на відстані в пару метрів вони легко виявляють їжу.

8. За кількістю зубів саме равлики посідають перше місце на нашій планеті. Їх у них близько 25 000! Щоправда, всі їхні зуби настільки малі, що розглядати їх потрібно під мікроскопом.

9. Жувати ці створіння не вміють, тому вони просто перетирають частинки їжі до стану кашки.

10. Під час експериментів учені встановили, що равлики навчаються, засвоюють досвід і застосовують його на практиці, що свідчить про наявність у них певного інтелекту.

Що найбільше люблять равлики?

Найбільше їм подобаються фрукти – яблука, груші, сливи. Давати можна й авокадо, виноград, банани, полуницю і навіть манго. На вулиці можна зібрати для равликів подорожник, кропиву та кульбабки.

Обережно!

Сіль і цукор для равликів рівнозначні отруті!

Чи п'ють равлики воду?

Зазвичай равлики не п'ють воду, а просто вбирають її всією поверхнею свого тіла.

Як спілкуються равлики?

Між собою равлики спілкуються за допомогою дотиків.

Коли з’явилися равлики?

Перші равлики з'явилися на землі близько 600 мільйонів років тому, задовго до більшості динозаврів, які коли-небудь бродили по нашій планеті.

Скільки можуть жити равлики?

У природі равлики живуть в середньому 7-8 років, хоча можуть дожити і до 20 років!

А на завершення пропоную подивитись цікаве відео.

Гарного перегляду!

https://www.youtube.com/watch?v=Cxied8bW1dY

среда, 29 мая 2024 г.

Віадуки в Україні

Слово віадук не дуже часто нині можна зустріти. А от сучасна молодь, можливо, і взагалі ніколи не чула його. А між тим, віадуки вражають своєю красою та загадковістю.

Довідка:

Віадук (віадукт, ваядук) — міст на високих опорах через глибокий яр або ущелину.

Історичний міст-віадук, що є одним з найбільших в Європі, знаходиться у Ворохті

Збудований ще за часів Австро-Угорщини, арковий міст був частиною колії, яка мала поєднати нинішню Західну Україну та Відень за допомогою залізничного сполучення.

Цей унікальний арковий міст був збудований у 1894–1895 роках. Його будували італійські полонені солдати. Віадук став частиною колії, що пролягала через Карпати та повинна була прямувати аж до Відня, але через початок Першої світової війни задум так і не втілили в життя.

Віадук у Ворохті – це один з найстаріших та найдовших арочних кам’яних залізничних мостів (віадуків) у всій Європі. Його загальна довжина – 130 метрів (арковий проліт становить 65 метрів). Таких мостів у Карпатах було багато, але не усі вони пережили дві світових війни.

На сьогодні міст об’єднує береги річки Прут. Для збереження цієї пам’ятки у 2000 році поряд з історичним було зведено ще один залізничний міст, тому старий міст уже не використовується.

Довідка:

У світі збереглося багато таких віадуків, а в Західній Україні лише п'ять. Два з них – у Тернопільській області, Один – у Ворохті (Івано-Франківська область), ще два – на Львівщині.

Детальніше про Віадук у Ворохті можна прочитати тут: https://lviv.vgorode.ua/news/dosuh_y_eda/325378-tsikavynky-zakhidnoi-ukrainy-unikalnyi-viaduk-u-vorokhti

Якщо ж ви хочете уявити собі справжню красу віадуку, пропоную подивитись короткі відео:

1.https://www.youtube.com/watch?v=cL0lI31F1MQ

2.https://www.facebook.com/izakarpattya/videos/%D0%B2%D1%96%D0%B0%D0%B4%D1%83%D0%BA-%D1%83-%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%85%D1%82%D1%96/780037669288856/

Плебанівський віадук

Його було збудовано у 1896 році під керівництвом австрійських інженерів. Плебанівський віадук має 9 арок, завдяки чому він дуже міцний. Його висота складає 30 метрів, а довжина — понад 100 метрів. Пройшло вже більше 100 років, а він й досі виконує свою функцію — з'єднує Тернопіль з Копичинцями. Щоправда, зараз по ньому їздить не дуже багато потягів, бо Плебанівський віадук було визнано архітектурною пам'яткою.

Туристів Плебанівський віадук приваблює своєю величністю, міццю і, звичайно, кінематографічністю. Адже подібним віадуком мчав Гоґвортс-експрес у фільмах про Гаррі Поттера. Наразі Плебанівський віадук є візитівкою міста Теребовля. До нього організовують захоплюючі екскурсії та веломаршрути.

Тернопільська область, Плебанівка

https://www.youtube.com/watch?v=fVkyEwA2720

пятница, 17 мая 2024 г.

Гайда в музей!

Міжнародний день музеїв світова громадськість відзначає щороку 18 травня. Пам'ятна дата запроваджена рішенням Генеральної конференції Міжнародної ради музеїв у 1977 році. Цей день є приводом для того, щоб привернути увагу громадськості до музейної діяльності й показати, наскільки ця діяльність важлива для суспільства.

Віртуа́льний музе́й — музей, що існує у глобальній інформаційно-комунікаційній мережі Інтернет завдяки об'єднанню інформаційних і творчих ресурсів для створення принципово нових віртуальних продуктів: віртуальних виставок, колекцій, віртуальних версій неіснуючих об'єктів тощо.

Я пропоную читачам відвідати цікаві онлайн-екскурсії. Всі екскурсії надзвичайно цікаві! Виберіть, що вам до смаку і тисніть на посилання:

Музей води. Київ

https://www.youtube.com/watch?v=wuwp0yjY_ds

Національний науково-природничий музей у Києві

https://www.youtube.com/watch?v=sLxZBXcfz4s

Віртуальна екскурсія до краєзнавчого музею вжиткового мистецтва

https://www.youtube.com/watch?v=0rQE3nq0le0

Екскурсія до Музею Цікавої Науки

https://www.youtube.com/watch?v=XhWUdKWtMh4

Харківський історичний музей

https://www.youtube.com/watch?v=rK7oSqt2vT8

Пам’ятайте, музеї завжди чекають вас!

среда, 15 мая 2024 г.

Моя весела вишиванка

16 травня 2024 року в Україні - День вишиванки.

Вишиванка рідна, ну хіба не диво?

В ній ходити модно, стильно і красиво.

Це митецький витвір, це краса і казка,

В ній душі наснага, материнська ласка.

Кольори сплелися в ній в узори й квіти,

Щоб були щасливі і сміялись діти.

У День вишиванки хочу побажати миру і злагоди в ваших будинках і серцях.

Цікавий мультик розповість маленьким читачам про вишиванку:

https://www.youtube.com/watch?v=_9SKA7jib2A

Але вишиванку можна також намалювати. Дивіться відео та фантазуйте. Буде дуже красиво!

https://www.youtube.com/watch?v=80E96DjWo54

Гарного всім свята!

https://www.youtube.com/watch?v=BWq_5SVFsDM

Одягайте свої вишиванки та нехай весь світ побачить, яка прекрасна наша Україна та її символи!

воскресенье, 5 мая 2024 г.

Світле свято Великдень

Вітаю всіх читачів «Читацьких вітрил» з цим світлим святом. І в цей недільний день хочеться побажати блага і добра. Нехай на душі буде тепло і спокій, над головою буде мирне небо, а поруч – улюблені та веселі рідні та друзі. Нехай це свято подарує розуміння, гармонію і радість. Бажаю, щоб всі жалі та образи пішли геть, а залишилися тільки любов і щастя.

Нехай у серці панує лише світло, в будинку – затишок і добробут, у близьких – міцне здоров'я і радість у душі.

Світле свято Великдень – день, коли, здавалося б, неможливе може стати дійсністю, тому не переставайте вірити.

Зі святом!

пятница, 3 мая 2024 г.

Йде до нас Великдень

Писанки розмалювали,

Паски добрі напекли.
Хату гарно всю прибрали
На яке свято чекаємо ми?
(Великдень)

Для юних читачів чудова розвага – загадки! Тисніть на посилання прямо зараз!

https://www.youtube.com/watch?v=SaxIxnD-xj4

Читайте цікаві казочки до Великодня,

Українські письменники створили чимало цікавих казочок до свята Великодня. Маленьким читачам вони неодмінно сподобаються. До того ж, це чудова можливість для всієї родини зібратися разом. Пропоную вам деякі з них:

"Пригоди писаночки". Великодня казочка Лесі Храпливої-Щур

"Була собі дівчинка Орися... коли прийшов Великдень, задзвонили дзвони, подарувала Мати Орисі гарну писанку. Квітками, чічками, барвними олениками розмальовану. Подякувала Орися Мамі, завинула писаночку в шовкову хустинку та пішла з Батьками в церкву. А після Служби Божої зібралися біля церкви Орисині подруги. Кожна з них дістала того ранку писанку від Матусі, та ніодна не була така гарна, як Орисина. Стали дівчатка одною писанкою об одну цокати, пробувати, чия сильніша..."(Леся Храплива-Щур)

Зірка Мензатюк. "Писанка" (Великодня казка)

""Кудкудак! Кудкудак! Знесла яйце, як кулак! - закудкудакала курка на весь двір. - Та гарне ж: схоже на білий світ. Бо в світі сонце, а в яйці золотий жовток. Кудкудак!" Під хатою на стільчику грілась проти сонечка бабуня Марія. "Яйце? Та кругле, біленьке! Візьму його на писанку." І вона поклала яйце в решето до таких же, як воно, білих та кругленьких. Тоді розтопила ярого воску: "Ходи-но, Івасику, писанки писати!" Взяла бабуня писачок. Р-раз! - і лягла на яйце гаряча лінія. Два! - і розкреслилось яйце навхрест. "Бабулю, чуєш, бабуню! - запитав Івасик. - Що це за квіточка у тебе намалювалася?" "То, Івасику, не квіточка. То знак сонечка золотого...""(Зірка Мензатюк)

Юлія Хандожинська. "Великоднє диво" – казка для малят (читати та слухати)

"Мале село Рукав, що розкинулося у самісінькій низовині невеличких гір, вкритих лісами, красувалось білими хатинками. В одній із таких хатин проживала бабуся Катерина. І як же вона чекала, щоб до неї прийшла її онучка Іринка, яка жила з батьками, через дві хати від неї. Іринка з бабцею Катериною увесь ліс, як кажуть, і вздовж і впоперек перейшли. Влітку ходили збирали дрова і сухі гілки, що вітер наломив, а разом з цим – і грибів на юшку. І так – до самісінької осені, аж поки сніг не випав. Правда, Іринка і взимку не сиділа вдома. Взявши старі дитячі санки, у яких не було вже дві дощечки, мала тягла їх на найбільший горб, що поблизу лісу, і швидко, як сніжинка, злітала донизу. А сніги які були, Боже ж мій! Так понамітають за ніч, що й дорогу важко знайти... Та якось переживали зиму, хвалити Бога... Зима потроху відступала, ніби сама просилася втекти. Засіявшись, веселий промінець сонечка розтопив геть усі сніги й погнав через горби до річки галасливі струмки. Весняний день збільшувався і теплішав. А головне – усі люди готувалися до Великодня..." (Юлія Хандожинська)