Відомі українські письменники – садівники та великі шанувальники природи

Чи знаєте ви, що багато відомих письменників проводили свій вільний час серед грядок, копали картоплю, займалися садівництвом!

Іван Котляревський

До природи у Івана Котляревського з дитинства було особливе ставлення. У своїх творах він часто оспівує рослини – символи Батьківщини: в «Енеїді» згадується 61 вид рослин, у п’єсі «Наталка Полтавка» – 9 видів, в «Москалі-чарівнику» – 4 представники рослинного світу.

У власності Котляревських була садиба, за Ворсклою шістдесят десятин поля і луків, а ще ділянка лісу.

Михайло Коцюбинський

На творчість письменника надихнуло кохання, але не тільки… Натхненням письменника також були квіти. У творах українського сонцепоклонника читач може зустріти понад 200 назв різних рослин – квітів, дерев, кущів, польових рослин і городини. Здається, у класичній українській літературі нема іншого такого письменника, який виявив би більш ґрунтовні знання з ботаніки. Зокрема, з італійського острова Капрі автор «Intermezzo» привіз в Україну насіння гвоздики, яка в національній науковій літературі відтоді відома як… «гвоздика Коцюбинського». У народі ті квітки звуть іскорками, зірочками, зорьками, тоді як видатний селекціонер Карл Лінней назвав гвоздики діантусами (лат. dianthus), що в перекладі означає «божественна квітка».

 Іван Нечуй-Левицький

Автор відомої «Кайдашевої сім’ї» вів усамітнений спосіб життя і ніколи не був одружений. Проте письменник дуже любив природу. У дворі його флігеля був садок, невеликий ставок і пасіка. Нечуй-Левицький народився біля річки Рось і міг годинами сидіти на березі, мріяти про щось своє і спостерігати за течією. Дослідники свідчать, що «небагато знайдеться письменників, які могли б змагатися з Нечуєм-Левицьким у «почутті природи», в умінні її бачити й описувати».

Іван Франко

Франко не тільки збудував свій дім, але й дуже хотів, щоб біля цього дому було б не менш добре, ніж у ньому, і затишно. Тому посадив разом із своїми синами і донечкою, і дружиною плодові дерева: яблуні, вишні, різні кущі – аґрус, порічки, малину, а також багато різноманітних квітів. На території Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка працівники вирішили відтворити екопростір та висадили плодові кущі та дерева, які колись росли у його родинному саду. Сад облаштували, висадивши фруктові дерева та кущі, а також мальви – улюблені квіти Франка. Саме такі рослини, за спогадами дітей поета, росли на подвір’ї.

Якщо ж ви хочете дізнатись більше – раджу прочитати твори вищезгаданих письменників. Запевняю – отримаєте чималу насолоду!

https://www.visnyk.poltava.ua/news/vidomi-pysmennyky-sadivnyky-ta-shanuvalnyky-pryrody/

  

 Хто такі черкаси?

За версією О.П. Знойка термін «черкаси» походить від тюркського «чири-киси» або «чири-киши» – «люди армії» (тобто озброєний народ). Така назва зберігалася до 17 століття і стала синонімом до слова козак.

Пізніше розповсюдження назви «черкаси» могло бути пов'язане з містом Черкаси, поблизу якого було в той час чимало козацьких осель.

Взагалі черкасами іменувалися українські козаки в офіційних документах Московії у 2-й пол. 16 – 1-й пол. 17 століть. Після Переяславської ради 1654 року козаки стали називатися малоросійськими козаками.

Термін «черкаси» застосовувався зокрема щодо запорізьких (українських) козаків, а згодом ним частенько стали називати населення України взагалі.

Як етнонім українців черкаси відомі й в деяких письмових західноєвропейських джерелах цього ж часу.

Як народна назва українців у російській мові черкаси існували до 18 століття.