24 квітня відзначається 100 років від дня народження Дмитра Григоровича Білоуса (1920-2004), українського поета, перекладача, критика.

Серед багатьох знаних письменників лише деякі могли б пишатися тим, що за життя створили навколо себе унікальний світ духовних цінностей. Дмитрові Білоусу пощастило створити такий дивовижний світ. Він був одним із тих письменників, володарів того безцінного скарбу, про який не можна казати в минулому часі, бо цей різноманітний оригінальний світ поезії й сьогодні привертає до себе увагу величезної людської аудиторії — від молодших школярів до видатних вчених.

 Свята земля, ти вічно з нами,

Ти рідна дочкам і синам,

Де вперше промовляєм: «мама»!

Де вперше сонце світить нам.

 Дмитрик був десятою дитиною в селянській сім’ї. А всіх дітей — одинадцять. Діти звикли ділити між собою радощі й біди. Виростали в атмосфері чуйності й доброти. Сім’я була бідна, але дружна. У ній панував справжній культ книги, і односельці ходили до Білоусів по книжки, як до громадської бібліотеки. Вечорами читали «Кобзаря» Тараса Шевченка, твори Степана Руданського, Остапа Вишні. У родині Білоусів панував творчий дух, батько розповідав цікаві й повчальні життєві історії.

Так доля готувала Дмитра до життя, про що він сам повідає не без гумору.

Моя біографія, друзі,

Сягає в далекі ті дні,

Коли мене бусол на лузі

Підкинув батькам навесні.

Тай досі я згадую завше,

Що послугу він не малу

Зробив немовляті,

Обравши село Курмани і Сулу.

Хочете ознайомитися з поезією Дмитра Білоуса? - читайте сторінку "масова робота з читачами"