17 червня виповнюється 75 років від дня народження

Ігоря Прокоповича Січовика (1945),

українського дитячого письменника, гумориста, сатирика, поета, прозаїка, драматурга

Ігор Прокопович Січовик 1945 р. н. Народився 17 червня 1945 р. на Волині у селі Велицьку Ковельського району в родині сільських вчителів. Пише з 12 років. Чимало дитячих творів Ігоря Січовика вивчають у початковій школі. Вони містяться у "Букварях", читанках і збірниках.

Видав три книжки сатири та гумору для дорослих („Жертва моди”, „Зачарована шістка”, „Азбука для дорослих”) та два десятки книжок для дітей, чимало з яких побачили світ у „Веселці”, „Грайлику”, „Детской литературе”. 

Упорядкував навчальні збірники для молодших школярів, такі, як „Виручалочка” (сім перевидань), „Кобзарик” (два перевидання), „Дивокрай”, „Дитячі ігри та розваги”. 

Є автором підручників для позакласного читання „Першокласник” і „Сонячне перевесло”, близько трьохсот ігор з буквами і словами „Словограй” і „Мовограй”, збірників для дошкільних навчальних закладів „Світлячок”, „Чеберяйчик”, „Дошкільнятко”. Видав книжки для найменших читачів „Математичні ігри”, „Веселий задачник”, „Таємниця десяти невідомих” та книжку „Весела школа”.

У доробку Ігоря Січовика — дитячі віршовані казки „Хитра киця”, „Сірничок”, „Лісник-чарівник”, „Таємниця острова Коралів”, „Чорний дощ”, понад три сотні загадок, тисяча скоромовок.

А а

Між деревами в саду

На ходулях я іду‚

А сестра кричить:

– Дива!

Це ж не ти‚ а буква А!

Б б

Вчив баранчик алфавіт‚

З нього тік рікою піт.

Добре вимучив себе‚

Та завчив лиш букву

Б-е-е-е…

ПЕСИК
Маленького песика тато

Вартує подвір''я і хату.

Всю ніч йому син помагав,

Як тато вигукував:

– Гав!

Гав!

Гав!

ПОРОСЯТКО
Поросятко хоче їсти,

Не знаходить собі місця.

Каші я йому зварю.

Поросятко скаже:

– Хрю!

ВОВЧИК
Страшно вовчику в ліску,

Тож і виє лячно:

– У–у–у...

Каже зайчик вовчику:

– Заспокойся, хлопчику,

Доки я живу у лісі,

Ти нікого тут не бійся!

2003 року письменник створив повість „Неймовірні пригоди барона Мюнхгаузена в Україні”. Знаменитий німецький герой потрапляє в Україну, де пристає до козацького війська. Більшість його пригод, про які він хвацько розповідає сам, відбуваються у поселенні, де він мешкає, а також на всій території України, зокрема й у Києві. Автор бачить Україну очима іноземного героя — це дає йому можливість уважніше придивитися до тогочасних подій, показати полярні риси характеру українців. У повісті широко використовується український фольклор, демонологія, описано традиції, звичаї і побут наших предків. Головний герой твору — гумор, пригоди, оптимізм. Автор прагне привернути увагу не тільки іноземців, а й самих українців до величної історії України, яка, за висновками очевидців, була чи не найромантичнішою і найцікавішою в Європі. Ця повість вийшла окремою книжкою 2004 р.

Та І.Січовик не лише пише для дітей, він справді вболіває за їхнє майбутнє. У 2015 році І.Січовик оприлюднив Петицію, яка мала б зворушити кожного українця:

Про позбавлення права громадян керівних посад будь-якого рівня за незнання, або ігнорування державної мови.

Автор (ініціатор): Січовик Ігор Прокопович

Дата оприлюднення: 05 жовтня 2015

Мова - держави основа. Дотримування мовного статусу є обов"язок кожного громадянина держави, особливо коли він претендує на керівну посаду. На жаль, у нас постійно порушується Конституція України, де чітко визначена роль української мови в державному будівництві. Ігноруючи державну мову керівники принижують не тільки себе, а й створюють всі передумови для міжнаціонального непорозуміння. В Україні має бути лише одна мова, а інші мови розвиватися за рахунок меншин та посильної допомоги держави. В жодному разі не повинна надаватися перевага будь-якій з них, особливо язику окупанта і колоніста. Українська мова ще не посіла належного місця в державотворенні. Дбаймо про своє майбутнє.

Ознайомтесь з творчістю Ігоря Січовика більше, завітайте на особистий сайт письменника «Словограй».

І гарного вам настрою!