Цікаво про День народження

Коли почали святкувати Дні народження

Перші згадки про день народження з’явилися в Єгипті і відноситься до 3000 до н.е. У документах згадується день народження фараона. Втім, історики вважають, що приводом для торжества було народження фараона, як бога, тобто, сходження на трон.

День народження людини,

а не імператора почали святкувати стародавні греки. Вони вірили, що людина має дух. У день народження дух містично спілкується з богом. Так день народження став визначною подією.

Свічки для торта

Перші свічки для торта з'явилися в Стародавній Греції. Існував звичай дарувати богині Місяця Артеміді пироги у формі півмісяця, прикрашені запаленими свічками. Вони були не просто прикрасою, а символічним «з'єднанням Wi-Fi» з божеством. Свічки запалювали перед початком молитви чи прохання до богині. Закінчивши молитися, прохач гасив свічки, залишав підношення і йшов додому впевнений, що послання досягло вух Артеміди.

День народження, як форма захисту

У момент народження людське немовля дуже мале і слабке. Медицина була поганою. Люди використовували всі доступні способи убезпечити спадкоємця від хвороб та нещасть. Друзі та родичі збиралися в будинку новонародженого з добрими побажаннями та привітаннями. У деяких цивілізаціях вірили, що шум свята відлякує злих духів від будинку.

День народження з тортом

Пекти торти, прикрашені фруктами та свічками до дня народження, стали у Німеччині у 18 столітті. На торт ставили по 1 свічці за кожний рік життя дитини. Малюк загадував бажання і дмухав на свічки. Німецькі батьки 18 століття вважали, що організація дитячого свята робить дитину добрішою та несе користь для її розвитку.

Звідки пішов звичай дарувати подарунки

Звичай дарувати подарунки походить від ранніх цивілізацій. Спочатку дари приносили божествам. З появою днів народжень царів піддані несли дари монарху. Коли з'явилися дні народжень у звичайних людей, вони супроводжувалися вже звичними атрибутами - подарунками і привітаннями.

Хто першим почав використовувати святковий ковпак

Існує теорія, що дворяни були єдиним класом, який міг дозволити собі святкування за давніх часів. Від дворянської корони походить традиція носити кумедний святковий ковпак або корону іменинника. Можливо, селяни теж святкували, але письмових свідчень цього не збереглося.

Незвичайні дні народження

Уряд Стародавнього Риму встановив обов'язкові державні свята на честь видатних громадян. Також у країні існував звичай кожному римлянину на 50-річчя дарувати особливий пиріг. Його пекли з пшеничного борошна, оливкової олії, сиру та меду.

Цікаво, що

у стародавньому світі дні народження існували лише для чоловіків. Перші згадки про дні народження жінок з'явилися не раніше 12 століття.

Чому християни не святкували дні народження

У ранньому християнстві вірили, що всі народжуються з первородним гріхом. Тож священики вважали дні народження святкуванням гріха. 

Цікаво, що

День народження Ісуса (Різдво) почали святкувати не відразу, а лише у 4 столітті.

 Видно пана по халявам

Слово Халява часто можна зустріти у повсякденному житті. З ним пов’язані деякі фразеологічні вислови. Та чи знаєте ви, що насправді воно означає.

Халя́ви — верхня частина чобіт, яка прикриває гомілки.

Халя́ва – це також можливість отримати що-небудь безкоштовно.

Халява – назва риби.

Звідки пішов вираз «на халяву»?

За найпоширенішою версією, походить висловлювання від єврейського «халів» – «молоко». У єврейських громадах з давніх-давен існував звичай по п'ятницях роздавати молоко незаможним. Кажуть, що колись і в Одесі місцеві бідняки також могли безкоштовно отримати молоко. Його привозили із криками «халяву привезли».

Синоніми до слова «халява»

• дарівщина, дармовщина
• безкоштовно,
• туфта, підробка,

Застосування в сучасних сферах

Халява – зазвичай вживається в значеннях «безкоштовно», «не докладаючи жодних зусиль», «на шару». Це слово часто вживається стосовно рекламних акцій і розіграшів, що проводяться інтернет-компаніями. Найчастіше мова йде про дрібниці і дуже рідко можна отримати дійсно цінний предмет.

Походження слова

1. Як вже було сказано вище, існує думка, що слово «халява» походить від івритського «халяв» – «молоко».

2. Однак деякі мовознавці стверджують, що більш очевидною є версія, згідно з якою сучасне значення слова халява перейшло від значення халява чобота (наявного в словнику Даля). Розпірка халяв була простою, але потрібної роботою.

3. Також можливо, халява, походить від польського cholewa – халява. Справа в тому, що бідні шляхтичі, які служили або воювали в Росії «брали на халяви» – тобто закладали в чоботи дрібні подарунки, їжу або просто те, що можна взяти безкоштовно, «на халяву».

4. За іншою версією, з метою економії нові чоботи замовляли з халявами від старих («на стару халяву»), що надалі і стало позначенням дешевизни і даровизни.

Історія терміну

Халяви та їх конструкція впливають на зручність і призначення взуття. Зокрема, особливістю чобіт козаків часів Гетьманщини було те, що це взуття мало невисокі халяви (заввишки до середини литки) і двошарові закаблуки з луб'яною дерев'яною прокладкою для міцності. Халяву зазвичай зшивали одним швом з внутрішнього боку ноги, що й розрізняло чоботи для правої і лівої ноги. Халяви утеплювали ноги, а під час їзди верхи захищали їх від кінського поту та металевих пряжок стременних ременів. Верх халяв був зрізаний скісно (рідше рівно) і мав невеликий гостроконечний мисик попереду. Приблизно на межі XVII та XVIII сторіч верх халяв позбувся характерного мисика, тобто став зрізатися рівно. Поширеним було заправляти шаровари у халяви чобіт.

Фразеологічні вислови зі словом Халява

лизати халяви (чоботи, черевики, п'яти) комусь – означає «догоджати комусь, підлабузнюватися перед кимсь, принижуватися». «видно пана по халявах» – означає, що зовнішні прояви, зокрема якість взуття характеризують достаток та (або) шляхетність людини.

Жаргонне значення слова «халява» — щось безплатне. «На халяву» — можливість отримати щось дарма. Припускають, що цей вираз веде походження від звичаю ховати на бенкетах пригощення в халявах, щоб можна було поїсти безкоштовно ще раз.

  

 Всюди буйно квітне черемшина…

Останнім часом все частіше звучать українські народні пісні, пісні українських композиторів, які співали ще наші мами та бабусі. Та часто буває, що багато слів у пісні можуть бути зрозумілі не для всіх. Це залежить, наприклад, від того, в якому регіоні складалася пісня. Бо деякі слова із західних чи центральних регіонів можуть бути не зовсім зрозумілими для мешканців східних регіонів країни. Іншою причиною нерозуміння може бути й те, що якісь слова вже просто вийшли із повсякденного вжитку. Дорослі люди ще пам’ятають і розуміють їх, а от молоді люди, підлітки відчувають труднощі в розумінні тексту.

Як приклад, пропоную всім згадати пісню «Черемшина».

 https://www.youtube.com/watch?v=DqOlo3sTSAc

 Та вже в першому куплеті ми бачимо слова, які можуть бути  не зовсім зрозумілими для когось.

Знов зозулi чути голос в лiсi.
Ластівки гнiздечко звили в стрiсi.
А вiвчар жене отару плаєм,
Тьохнув пісню соловей за гаєм.

 Навряд чи молодим людям (особливо, якщо вони живуть у місті) буде зрозуміло, хто такий вівчар.

Вівчар –  Той, хто доглядає овець; овечий пастух, чабан. 

 

А може ви знаєте, що таке плай?

Плай — форма рельєфу, плескаті гребені гір, відгалужень головних хребтів з пасовищами і скотопрогінними стежками в Карпатах, зокрема на Закарпатті. Це також традиційна пастуша, кінно-піша стежка в Карпатах.

Найлегше тут слово стріха (в стрісі)

Стрі́ха — солом'яна або очеретяна покрівля хати.

 
Коша́ра — Сарай, загорода для овецъ. те ж саме, що вівчарня, хлів чи загін для овець. 

 

Ну й нарешті сама назва –

Черемшина – це невелике дерево або кущ з рясними, зібраними в китиці запашними білими квітами і чорними їстівними ягодами. Ця рослина має кілька назв – черемха, черемуха, черемшина.

Колись популярна українська пісня-романс "Черемшина", була  створена у 1965-у році. Музика Василя Михайлюка, слова Миколи Юрійчука.

 Якщо вам цікаво, пропоную також ознайомитися із історією написання цієї пісні та її авторами

 https://www.youtube.com/watch?v=iR14KxysV7E

 Блакитні скарби України

Україна – багата і неймовірно красива країна. Бог наділив цю землю дивовижно мальовничими краєвидами. Тут налічується близько 20 тисяч озер. Але зараз я пропоную вам ознайомитися із деякими найкрасивішими озерами, які є справжніми перлинами української природи.

 Озеро Бребенескул

Рахівський район Закарпатської області

Озеро Бребенескул вважається найбільш високогірним озером України. Розташоване воно на схилі Чорногірського хребта Карпат. Щоб побачити цю водойму, слід піднятися на висоту 1801 м. Протягом року слабо мінералізована вода Бребенескула залишається кришталево чистою і прохолодною (хоч вважається найтеплішою зі всіх озер Чорногірського хребта). Цікаво, що з Бребенескула витікає річка з такою самою назвою. Озеро зовсім неглибоке – його максимальна глибина всього 2,8 метра, але краси йому не позичати. Довкола озера – найчистіше гірське повітря та дивовижна карпатська природа, де на зелених вершинах квітнуть азалії та крокуси.

Шелехівське озеро

Поблизу села Межиріч Лебединського району Сумської області

Шелехівське озеро вважається найдавнішим в Україні і це однозначно одна з головних природних визначних пам'яток Сумської області. Тільки уяви, воно утворилося в часи льодовикового періоду, тоді ж, коли і Байкал і озеро Вікторія. Відгомони льодовикового походження можна помітити і зараз – вода в озері не прогрівається і зберігає прохолоду.

Тут панує спокій і тиша, яку порушують лиш пісні птахів. Озеро оточене короною високих соснових, вільхових та кленових лісів. З висоти пташиного польоту Шелехівське озеро схоже на величезну розігнуту підкову, що огортає крихітний острівець посередині.

Озеро Несамовите

Рахівський район Закарпатської області

Високогірне озеро Несамовите, що розташоване у гірському масиві Чорногора, має містичну славу. Існує безліч карпатських легенд про вічнохолодні води, в які не можна кидати каміння і купатись в них. Але є й гарні чутки. Тим, хто вмивається водою озера, пророкують щастя на весь рік. Так це чи ні, можна перевірити особисто!

Водойма, що є зовсім неглибокою (1.5 м) «витягнута» у довжину на 88 метрів. Вражень від знайомства із надзвичайно красивим озером додає і мальовнича природа гірських вершин і долин, що розкинулись довкола чарівними пейзажами.

 Озеро Марічейка

Верховинський район Івано-Франківської області

Ще одне озеро масиву Чорногора, звідусіль оточене густим смерековим лісом. А його найближчі береги вкривають субальпійські луки. Легенда про назву озера згадує вродливу дівчину Марічку, яка пожертвувала життям, щоб врятувати односільчан від наступу ворогів. Озеро утворилось зі сліз коханого Марічки – чабана Іванка. А ліс довкола назвали Дівочим. Видніє він у дзеркалі прозорої чистої води, крізь яку, якщо підійти ближче, можна побачити дно. 

Більше дізнайтесь тут:

https://www.youtube.com/watch?v=qpsPrAkqJjI

https://www.youtube.com/watch?v=h-TKN-EJdPE

 КРАСЕНЬ ЧЕРВЕНЬ ЗАВІТАВ, ВСІХ ІЗ ЛІТОМ ПРИВІТАВ

Той, хто бачив, як розкішні

маки вогняно цвітуть,

як в садках дозрілі вишні

аж гілки додолу гнуть,

той, хто в пору косовиці

на узліссі поміж трав

соковиті полуниці

в повні кошики збирав,

той розкаже сам, напевно,

чом це здавна між людей

на Вкраїні зветься Червнем

перший літній місяць цей.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/virshi-pro-cherven

 

Про походження наймення першого літнього місяця існує чимало гадок.

Одні вважають, що назві прислужилося масове цвітіння квітів, зокрема маку й півонії; інші стверджують, буцімто назва пішла від зачервонілих суниць і черешень, котрі починають визрівати.   

За думкою Василя Скуратівського, назва походить від червеця. Саме в червні з’являється сокоживна комаха – кошеніль (червець – назва комах, із тіла самиць яких добувають червону фарбу; кармін, червець).  

 Червенська фарба цінувалася насамперед за соковитий колір і практичну якість, позаяк він не вигоряв на сонці й не змивався водою. З неї в давнину добували червону фарбу, якою фарбували бойові прапори князівських дружин. Цим барвником фарбували вовну, ткацькі вироби, лучку і навіть виготовляли жіночу пудру. Широке розповсюдження цього промислу, очевидно, й сприяло офіційній назві місяця.

Проте в народі, поряд з офіційною, існувало й багато регіональних означень. Ще в Давній Русі первісток літа називали “кресником” чи “креснем”, оскільки язичники пов’язували своє життя із “небесним вогнем” – сонцем. Адже слово “крес” (чи не звідси й назва добувача вогню – кресало?) означало “живлящий вогонь”. А саме на червень припадає період найвищого сонцестояння.

Була й інша накличка – “ізок”, тобто місяць сюрчання коників.

Українські народні назви всіх місяців споріднюються з природними ознаками. Ось чому червень ще називали “гезднем”, “кезднем”, “бізднем” чи “безднем”, позаяк під цю пору з’являються надокучливі гедзі та сліпаки, котрі бунтують корів та коней.

Відомий український етнограф В.Шухевич зафіксував на Гуцульщині й таке означення червня – “гнилець”. У цей час настигає пора сінокосів та заливних дощів. Від того сіно нерідко гнило.

Деінде його йменували і “червивим місяцем” – порою розвитку гусені й шашелю. Тому в червні селяни намагалися не заготовляти деревину для житла, бо “воно швидко псуватиметься”.

Щоправда, слово “гнилець” стосується й пасічництва. Цим терміном визначають вельми небезпечну інфекційну хворобу. Вона з’являється тоді, коли бджолина матка відкладає личинки. Якщо частина черви застигла, тобто захолола від протягів, починається процес гниття. Інфекція переходить і на робочих бджіл. Заражені гнильцем комахи практично не виліковуються і гинуть. Ця зловісна хвороба з’являється переважно в червні, коли плодючість маток особливо велика. Очевидно, діалектна назва місяця – “гнилець” – також пов’язана з пасічницьким терміном.

Небезпідставні міркування дослідників традиційного бджільництва, які вважають, що своє ім’я місяць прибрав від того, що в червні бджолині матки починають найактивніше відкладати личинки – плодити черву.

Співзвучні нашій мові назви місяця і в деяких інших слов’янських народів. У білорусів – “червень”, поляків – “червєц”, чехів – “чєрвєн”. Давньоболгарська мова також фіксує термін “чрвен” (щоправда, це стосується наступного місяця – липня). Проте у творах деяких класиків зустрічаємо і назву “іюнь”, що походить од ймення давньоримської богині Юнони, котра була покровителькою подружнього життя.

 Найголовніше свято

1 червня – Міжнародний день захисту дітей. Це свято покликане привернути увагу до проблем дотримання прав дітей — зокрема їхнього права на життя і свободу думки, можливості здобувати освіту. Цей важливий день вкотре нагадує, про те, що потрібно робити все можливе задля забезпечення гідних умов життя, освіти й відпочинку для дітей, а також задля їхньої безпеки, надійного захисту дітей від насилля та експлуатації. Історія.

Історія свята

Ідея Дня захисту дітей як свята з’явилася в 1925 році, на першій Всесвітній конференції з благополуччя дітей. Конкретної дати святкування встановлено не було, тому кожна країна вибрала для цієї події той день, який найбільше співпадав з національними традиціями.

Існує версія, що перше святкування дня захисту дітей відбулося ще 1925 року у Сан-Франциско за сприяння Генерального консула Китаю. Він зібрав китайських дітей-сиріт і підготував для них Фестиваль човнів-драконів (Дуань-у Цзе). Це святкування припало саме на 1 червня, що символічно збігається з Міжнародним днем захисту дітей у наш час.

Сучасне свято

Офіційно Міжнародний день захисту дітей був заснований в листопаді 1949 року в Парижі під час засідання Ради Міжнародної демократичної федерації жінок, адже у повоєнні часи особливо гостро поставало питання збереження здоров’я та благополуччя дітей. А вже 1950-го року 1 червня це свято відзначали у 51 країні світу. 1959 року було ухвалено Декларацію прав дитини відповідно до Женевської декларації про права дітей — саме тоді було затверджено рівні права дітей у сфері виховання, освіти, соціального забезпечення, фізичного і духовного розвитку. В Україні цей день відзначається із 1998 року.

                                           

У цей день хочеться нагадати просту істину: за дітьми — наше майбутнє, тож бережімо їх, піклуймося про їхній добробут!

Всесвітній день батьків

Міжнародний Організація Об'єднаних Націй проголосила 1 червня Всесвітнім днем батьків, щоб оцінити всіх батьків у всіх куточках світу за їх самовіддану відданість дітям та їхню жертву на все життя задля виховання цих відносин".

 Всесвітній день батьків (GlobalDayofParents) з’явився в системі міжнародних  свят ООН в 2012 році. Символічно, що відзначається він 1 червня — в той же день, що й Міжнародний день захисту дітей.

Шанування батьків — один з найсвятіших обов’язків дітей. Батько й матір — найрідніші і найближчі кожному з нас люди. З них починається родина, що є святинею людського духу, хранительницею благородних почуттів: любові, вірності, синівської та дочірньої вдячності.