Здрастуй, липню кучерявий!

Здрастуй, липню кучерявий!

Із дванадцяти братів

тільки ти м’які отави

стелеш на моїй путі;

тільки ти один зі мною

слухаєш під скрип гарби,

як вечірньою добою

перепели б’ють в забій,

як бджола летить із поля

до пахучих щільників

і в душі ростуть поволі

ритмів золоті разки.

автор Михайло Драй-Хмара

                                     
А Ти знаєш, ЧОМУ ЛИПЕНЬ ЛИПНЕМ НАЗВАЛИ

Було тихо й спекотно. Над водою бабки літали, на кущах ягоди червоніли, понад квітами бджоли гули, сік-нектар збирали. Усе було так, як повинно бути в місяці липні.

Ото тільки сам липень був чимось незадоволений. Сонце яскраве, небо чисте, безхмарне, а липень хмурився.

«І чого мене так назвали? — думав він.— Незрозуміло. Усі брати-місяці правильно звуться. Січень — снігом січе, травень — трави жене, жовтень — лист фарбує. Чому ж мене липнем назвали? Може, спитати кого-небудь?»

Побачив пташку й питається:

— Скажи, будь ласка, як тебе величають?

Нічого не відповіла пташка, за мухою погналася, кинулась праворуч, кинулась ліворуч, клацнула дзьобом — і немає мухи.

— Мухоловка,— здогадався липень.

Бачить, у лісі, біля берези, гриб росте, ніжка струнка, шапинка темно- брунатна.

«Цікаво, — думає липень — може, його теж неправильно назвали, дай-но спитаю».

Нічого не відповів гриб, під березою сховався.

— Підберезник — здогадався липень.

Дивиться він: у тому ж лісі, на низеньких кущиках, ягоди чорніють. Не питаючи, відразу дотямив — чорниця визріває.

— Усіх, усіх як треба звуть,— зітхає липень,— тільки чому мене липнем назвали?

— Липнеш до всіх, от і назвали,— пробурчав старезний пеньок, що куняв собі на осонні.

— Он воно що,— обурився липень,— липну до всіх...— І стало йому гірко, тяжко від такої несправедливості. Зітхнув бідолаха. А навкруги так гарно, сонце яскраве, повітря духмяне, чи то медом пахне, чи то липа цвіте...

— Липа цвіте? Так, справді, липа цвіте... От воно що,— зрадів липень,— тому мене липнем назвали, що в цей час липа цвіте.

(За Іриною Прокопенко).