Як заготовляли сало у давнину

Кому з нас не відомий такий продукт як САЛО? Смачне, поживне - воно в усі часи було на столі у великій пошані.

Українці жартують, що це навіть особлива «валюта».

А от чи знайомі вам такі слова як САЛГАН, САЛОТОП, САЛОТОПНЯ?

Салотопня – це підприємство, де витоплюють сало.

Салотоп – власник салотопні.

Салган – бойня разом із салотопнею.

Часто салганом називали людину, яка працює в салотопні.

Як заготовляли сало у давнину

Спосіб заготівлі сала був тоді простим до неймовірності. Існували так звані салотопні заводи, які з ранку до вечора витоплювали цей продукт із цілих туш худоби. На виварку йшло все – вівці, кози, корови. Дуже часто з такої худоби навіть шкіру не знімали, а топили так звану живу у великих казанах зі смальцем. Під казанами підтримували вогонь, а наглядач постійно знімав зверху вже витоплене сало.

Найпростіша салотопня, яка була поширена скрізь по Європі, у тому числі й в Україні, мала такий вигляд:

 У металеву частину казана наливали воду до рівня дерев’яної насадки. Робили це для того, щоб сало не пригорало, а вишкварки не пересмажувалися. Під казаном розпалювали вогонь, і коли вода закипала, у неї вкидали заготовлений сирець – порубану худобу, а то й цілу тушу. Сало починало витоплюватися й спливало смальцем. Робітник збирав його черпаком і зливав на сито, розміщене над чаном-відстійником. Вишкварки, які залишилися в ситі, по жолобу згортали назад у казан. У відстійнику пробивали два отвори, які потім затуляли дерев’яними чопиками. Через верхній отвір зливали вже відстояне світле та чисте сало в дерев’яну чотирикутну ємність для охолодження. У цьому примітивному прообразі холодильника рідкий смалець холонув й загусав. Робітник постійно перемішував цю однорідну масу, щоб вона не бралася плямами. З холодильника продукт розкладали в бочки. Вишкварки виймали з казана, складали в полотняну торбу й підсовували під гвинтовий прес. У такий спосіб вичавлювали рештки товщу.

Але все одно цікаво!

Сподіваюсь, читачі зрозуміли, що в даному випадку мова йде про смалець, а не про сало, яким ми бачимо його на столі.

 Про важливість салотопного підприємства свідчить такий факт:

Павлоград — місто обласного значення Дніпропетровської області, центр Павлоградського району, розташований у межиріччі річок Самари й Вовчої.

У XVIII столітті тут на місцевій сировині розвивались різні кустарні промисли, в місті виникають невеликі промислові підприємства. До 1848 року тут було 4 салотопні заводи. В 1864 році працювало 5 салотопних, 2 шкіряні, олійний заводи, тютюнова фабрика та ін. підприємства тощо.