Засоби пересування в українців

Якщо запитати, як називалися транспортні засоби в українців, то, мабуть, кожен скаже - віз, підвода. А, між тим, ці слова мають ще чимало синонімів.

Слово віз має загальнослов'янське походження.

Віз – засіб пересування на чотирьох колесах з кінною або воловою тягою здебільшого для перевезення вантажів.

Існують також інші назви:

підво́да, хві́ра, фі́ра, ху́ра; телі́га; пово́зка, повіз, ко́ла; бри́ка, оберемок. Вози для перевезення снопів у деяких місцевостях називалися літерними возами або літерняка́ми (від нім. –«драбинчастий віз»).

В Україні за розміром розрізняють «воловий» або «кінський» вози.

На Лівобережжі найтиповіший віз був невеликого розміру, правобережні «хури» й «фурманки» були довші й глибші.

Існують драбинясті, збіжжеві вози – «гарби» та «літерняки». Чумацькі вози, відомі як мажі, перевелися ще на початку 20 ст.

На возах для захисту людей і вантажів могли встановлювати тенти з шкір, тканини. Криті вози називались халабудами, будами, будками. Криті повозки кочових народів (половців, монголів, циган) прийнято називати кибитками.

Вози Правобережжя були довші й глибші за полтавські, а на Волині (особливо на півночі) вози були дуже вузькими через використовування їх на лісових дорогах.

Для стоянки возів будували спеціальні приміщення – возівні. Окрім того, вози могли ставити і в коморах, навісах біля стін будинків.

Гарба– високий віз на двох (у Середній Азії) або чотирьох колесах (на Кавказі і півдні України) для перевезення снопів, соломи, сіна. Здавна гарба була необхідним знаряддям селянського господарства. В Україні в гарбу запрягали звичайно волів, в інших місцевостях використовували і коней.

Мажара – на півдні України та на Північному Кавказі – великий віз з ґратчастими боковими стінками.

Мажарою (мажа) також називали віз, який використовували чумаки. Кузов традиційної мажі – суцільний ящик, з внутрішнього боку обшитий лубом і розділений перегородкою на дві частини: більша — для вантажів, найчастіше сипких, менша — для господарського реманенту, одягу тощо. Мажі часто оздоблювались різьбленням.

 Бричка – легкий візок для їзди, іноді з відкидним верхом.

 Кузов брички міг бути як відкритим, так і закритим (чи відкидатися), і кріпився на двох еліптичних ресорах. Верх робили шкіряним, плетеним або дерев'яним, іноді його утеплювали; були моделі і без верху. У Російській імперії брички робили зазвичай без ресор, тоді як в Західній Європі частіше на ресорах і з відкидним верхом.

 У бричку запрягали одного або пару коней. Кучер міг сидіти на козлах або поруч з пасажиром.

Використавши м'яку ходу брички на ресорах, у війську Н. Махна з них робили тачанки.

 

Синоніми до слова Віз

ВІЗ (з запряжкою коней, волів), ПІДВО́ДА, ХУ́РМАНКА заст., ФУ́РМАНКА заст., ФІ́РМА́НКА діал., ФІ́РА діал.; ХУ́РА (великий); ФУРГО́Н, ХАЛАБУ́ДА, ХУРГО́Н розм., БАЛАГУ́ЛА заст. (критий); ГАРБА́ (довгий, з високим драбинчастим коробом — для возіння снопів, соломи, сіна); ГРАБА́РКА, БИНДЮГИ́ (БЕНДЮГИ́) розм. (без короба); БЕЗТА́РКА розм. (пристосований для возіння с.-г. продуктів без тари); ДРАБИНЯ́К розм. (з драбинчастим коробом); МА́ЖА заст. (чумацький віз); ФОРШПА́Н заст., МАЖА́РА діал. (великий довгий віз); ДРО́ГИ діал. (довгий без короба віз для перевезення великих вантажів або трун); КАРУ́ЦА діал. (румунський віз).

Для поїздок в місто у селян існував „васаг", для роботи в полі - „драбиняк", для сміття і гною - „віз".