Сьогодні, 20 листопада, відзначається

Всесвітній день дитини

Свято проголошене Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй у 1954 році. Щороку воно святкується 20 листопада як день світового братерства і взаєморозуміння дітей. Всесвітній день дитини покликаний нагадати про крихкість дитинства і дітей, про те, наскільки вони цінні для нас.

 

Детальніше читайте на УНІАН: https://www.unian.ua/lite/holidays/vsesvitniy-den-ditini-naykrashchi-privitannya-u-virshah-kartinkah-listivkah-11226593.html

 

Бажаєте прочитати гарні вірші про дитинство (і не тільки!) перейдіть на сторінку «Масова робота з читачами»

 

Роберт Льюїс Стівенсон

 

Наше дитинство і юність не можна уявити без книжок Александра Дюма, Майн Ріда, Фенімора Купера, Джонатане Свіфта, Даніела Дефо, Жюля Верна і, звичайно ж, Роберта Льюїса Стівенсона.

Твори цих письменників стають супутниками нашого життя в ту його пору, коли ми відкриваємо для себе світ, а разом із ним - мужніх, добрих і справедливих героїв.

                                
Англійський письменник, поет, шотландець за походженням, Роберт Стівенсон народився 13 листопада 1850 року в столиці Шотландії, Единбурзі. Твори письменника знають і люблять у всьому світі, проте відомий він не тільки своїми романами, але і драматичністю долі. Писав Стівенсон не лише романи, але й вірші, леганди.

Що  до легенд, то їх за життя письменника народилося чимало. Життя його справді було незвичайним. Мабуть, іще й досі жителі  островів Самоа переповідають легенди про Тузіталу – так вони називали Стівенсона (місцевою мовою, це означає «Оповідач»), Там, на одному з цих островів – Уполу,– на вершині високої гори, зусебіч відкритої морю, його й поховано. На могильній плиті викарбувані слова із вірша Стівенсона: «З моря вернувся моряк, і мисливець вернувся з горбів». Від покоління до покоління передається серед самоанців розповідь про цього білого, який не тільки розказував їм цікаві бувальщини, а й захищав їх од колонізаторів, відстоював їхні людські права. Тут він, за його власними словами, «радісно жив і радісно помер...»

Стівенсон з раннього дитинства хворів на сухоти і тяжко страждав усе своє життя. Чому ж він вважав, що «радісно жив»? Мабуть, тому, що його супроводила радість творчості, тому, що він завжди вірив у добрих, мужніх і справедливих людей.

                          
 Роберт Льюїс Стівенсон народився в столиці Шотландії, Едінбурзі, 13 листопада 1850 року. Дід його й батько будували морські маяки, вважаючи своє ремесло одним із найпотрібніших людям. Цю віру перейняв од них і Роберт Льюїс; він мав намір успадкувати їхню професію. Але хвороба перекреслила всі його плани. Єдиною втіхою в його безрадісному існуванні стали книжки. Читаючи їх, Стівенсон жив у мріях тим життям, яким йому хотілося б жити; завдяки книжкам він спізнався з тими героями, які стали для нього втіленням благородства й мужності. Саме такі герої згодом пішли в світ з-під романтичного пера письменника, який усією своєю творчістю сповідував оптимізм і віру в людей, завжди готових до подвигу.

1889 року він поселився на Самоа, сподіваючись, що в тамтешньому кліматі здоров'я його зміцніє. На жаль, цього не сталося, 3 грудня 1894 року Стівенсон помер.

Тут і народилася більшість книжок Стівенсона, події яких відбуваються і в далекій Шотландії, і в інших країнах.

 

Справжні письменники – люди особливої долі. Вони лишають прийдешнім поколінням свою легенду, віру і мрію, надихають на високі ідеали.

Роберт Льюїс Стівенсон засвідчив і своїм життям, і своїми творами, що він належить саме до таких письменників.

На сторінці "Масова робота з читачами" познайомтесь із легендами Р.Стівенсона. Вони варті того, щоб їх прочитали.

 

 

 

 

12 листопада – день Зиновія та Зиновії: 

традиції свята

Щороку 12 листопада православні віряни вшановують пам'ять православного святого Зиновія, єпископа Егейського, і сестри його Зиновії. Але крім цього з цим днем пов’язані і інші цікаві свята.

 

11 листопада в народі був відомий як день пастухів і вівчарів, а 12 листопада відзначали свято рибалок і мисливців. У північних областях саме зараз вони відправлялися на зимовий промисел. З цієї причини їм влаштовували пишні проводи і застосовували різні обряди, які, як вважалося, допоможуть залучити удачу.

В цей день традиційно відкривається сезон полювання й риболовлі. В народі вірили, якщо на Зиновія мисливець добуде хоча б одного звірка, то зимове полювання протягом усього року у нього буде вдалим. Рибалки у цей день також вирушали на лови. Якщо тенета приходили повними, улов неодмінно відзначали на березі річки.

12 листопада обов’язково потрібно було виїхати на першу порошу, щоб підстрелити хоча б одного зайця – тоді в наступному році постійно будеш повертатися з видобутком. Першого зайця мисливці зазвичай називали іменинником. Раділи, якщо вдавалося його зловити – тоді весь рік обіцяв бути дуже успішним.

У мисливців існував звичай домовлятися з лісовиком про те, щоб той не заплутав слідів в лісі і допоміг отримати більше дичини, а також захистив людей від небезпеки (особливо, від диких тварин). Так, мисливець обіцяв дідьку, що буде вести себе старанно: не бити звіра дуже багато, чи не витоптувати траву, чагарники не ламати, не чіпати звірів з дитинчатами. Якщо ж обіцянки не виконувалися, то дідько сердився і міг людини покарати: заплутати сліди, налякати, напустити лихоманку, відшмагати гілками по обличчю і т.д.

У народі цей день називали Синичкиним святом, оскільки птахи-зимники прилітають з півдня в рідні краї. До цього часу синиці, відчуваючи холод, прилітали з півдня в рідні краї. А люди робили для них годівниці з кормом: гарбузовим насінням, несолоним салом або арахісом, які розвішували на гілках дерев. 

В нашому регіоні синиці живуть постійно, поте з наближенням морозів вони підлітають ближче до житла людей і вже не такі лякливі, як влітку.

                                  
12 листопада шанували синиць, а тому вірили, що якщо вони залетять у двір цього дня, то в будинку обов’язково буде щастя.

За звичаєм жінки ворожили у цей день. Кидаючи крихти хліба або шматочки сала, вони спостерігали за птахом. Якщо синиця починає клювати крихти, то в будинку з'явиться достаток, а якщо сало – живність. 

Ще за поведінкою синиць судили про погоду: якщо вони цілими зграйками з'являлися біля будинку — це віщувало швидкі холоди. Також знали: якщо синиця свистить — це до ясного дня, якщо пищить — до нічного морозу.

 

Народні прикмети на 12 листопада

§   Щоб привернути до себе удачу потрібно погодувати птахів.

§   Якщо багато синичок прилетіло в цей день, то скоро похолодає.

§   Якщо випав сніг у вигляді дрібної крупи, насуваються сильні морози.

§   Синички клюють кору дерев – буде сира і дощова погода.

§   Почути рано вранці спів птахів – до холодів.

§   Якщо 12 листопада мисливець піймав зайця, а рибалка – рибу, то весь рік у них буде вдалим.

§   Дівчина, яка в цей день покуштує заячини, стане красивою і буде користуватися популярністю у протилежної статі.

Що не можна робити в цей день

Сьогодні не можна не дотримувати свого слова. Інакше ви будете серйозно покарані.

Не варто блукати самому у лісі, адже є підвищений ризик заблукати й не знайти шляху назад.

Також у цей день є певні правила поведінки на природі:

Не можна: витоптувати траву, ламати чагарники та дерева, бити багато звірів, чіпати тварин з дитинчатами.

Бережіть птахів, охороняйте їх, допомагайте пташкам взимку і вони віддячать вам весною і влітку.

 

 

  

День бібліотечних лайфхаків

 

«Як вибрати книгу до вподоби та зрозуміти,

що нудних книг не буває».

*Читаючи вперше хорошу книгу, ми переживаємо відчуття, ніби знайшли нового друга. Перечитати книгу — значить знову побачити давнього друга.    Вольтер

 

Листопад – саме той час, коли можна взяти в руки книжку і «поринути в неї з головою». Найкраще читати поезію, або можливо розкрити книгу про подорожі і подумки перенестись в далекі теплі краї? В бібліотеці, в книжковій крамниці, в Інтернеті так багато книг. Всі вони тільки й чекають, щоб їх прочитали. Але як зрозуміти, що саме Ви хотіли б почитати? Вашій увазі декілька порад щодо вибору книги для читання:

 

1.     Можливо Вас зацікавлять такі книги, як Coffee-Table Books.

Терміном «Coffee-Table Books» називають книжки, які ідеально виглядають на журнальному столику, мають яскраві ілюстрації та ідеально підходять як подарунки. Ці книжки особливо подобаються малечі. Крім того, такі книжки можна вибрати у подарунок.

 

2. «Як вибрати книгу до вподоби та зрозуміти, що нудних книг не буває». Якщо ти не знаєш, яку книгу обрати, якщо ти заплутався в книжковому різноманітті – тоді тобі допоможуть такі методи: «Зустріч наосліп», «Хіт читацького сезону». Ці та багато інших нетипових рекомендацій завжди можна отримати у бібліотекарів.

 

Якщо не знаєте, яку книгу обрати, пошукайте в Інтернеті найбільш популярні книжки або запитайте тих, хто любить читати. Тоді, дійсно, оберете цікаву та корисну книгу.

Не соромитися запитувати, що читають одноклассники та позичати в них книги. Ділитися своїми книгами

 

3. Діти, завжди у захваті від книг, представлених рубриці  «Казки, що оживають. Казкова анімація». Це українські народні казки, видані ще на початку минулого століття, за мотивами яких створено мультфільми. Ці книги оцифровані та відображені у веб-ресурсі «Чарівна скарбничка українського фольклору» (розділ Казки, що ожили).

 

4. Якщо книжка не сподобалася, не треба дочитувати її до кінця

Принаймні так зекономите час.

 

5. Звертайте увагу на зовнішнє оформлення книги – чи приємно її роздивлятися, чи яскрава обкладинка, змістовні малюнки та фотографії, чи зручний шрифт. Усе це важливо. Якісні книги зазвичай недешеві, але їх можна знайти у бібліотеці.

 6. У школі часто на позакласне читання радять прочитати сучасних авторів, які пишуть про підлітків 21 століття. Навіть тим, хто не любить розгортати книжку, цікаво інколи почитати про дітей з іншої країни, або про те, що турбує однолітків.

                                   
7. При виборі книги слід пам'ятати, що вона повинна відповідати вашим інтересам, а не інтересам когось. Зважаючи на широкий вибір книг на поличках книжкових крамниць, беззаперечним є той факт, що навіть для найвибагливіших читачів завжди знайдеться щось особливе – книга, яка неодмінно вже з перших хвилин налаштує вас на процес читання.

8. Виберіть для себе тему, про що б ви хотіли більше дізнатись і починайте читати. Якщо ж ви не можете визначитися з темою, почніть читати те, що пропонує шкільна програма. Повірте, там чимало цікавих книжок і для дітей, і для дорослих!

Успіх дитини в читанні та її любов до цього процесу формується задовго до шкільних років. Розвиток дітей дуже пов’язаний з хорошими книгами. А розпочинається все у сім’ї, і саме батьки стають першими вчителями та наставниками.

 

 

 

Літературні вимисли, що стали реальністю

У 1838 році американський письменник Едґар По опублікував оповідання «Повість про пригоди Артура Гордона Піма», у якому докладно описав аварію корабля, що забрала життя майже всього екіпажу – живими залишилися лише чотири матроси. Після довгих блукань по морю, виснажені голодом, троє з них живцем з'їли свого четвертого товариша, на ім'я Річард Паркер. А в 1884 році з затонулого корабля «Магнонет» на шлюпці дивом врятувалися чотири матроси. Після довгих морських блукань троє з них, збожеволівши від голоду, з'їдають четвертого. Події, описані По, повторилися через багато років до найменших подробиць. А ім'я з'їденого матроса з «Магнонет» було… Річард Паркер!

У 1898 році письменник Морган Робертсон у своєму романі «Даремність» описав загибель гігантського корабля «Титан» після зіткнення з айсбергом у першому ж своєму рейсі. Через 14 років у Англії був спущений на воду найбільший корабель того часу — «Титанік». Усе описане в книзі стало реальністю. Збіглися абсолютно всі деталі катастрофи і подій, що передували їй! Цікаво, що трагічна історія з «Титаніком» ледь не повторилася 1939 року на тому самому місці, де затонули вигаданий «Титан» і реальний корабель «Титанік», із судном з подібним ім'ям «Титаніан». Уночі внутрішнє чуття підказало кермовому віддати команду «Стій машина». Коли судно загальмувало, з темряви виринув величезний айсберг і завдав по корпусу потужний удар. Але цього разу, на щастя, обійшлося без трагедії.

 А ось іще одне не менш дивовижне пророцтво, цього разу Жуля Верна, що стало реальністю рівно через 100 років. У грудні 1868 року три сміливці Барбикен, Ніколь і Ардан – стартували з півострова Флорида до Місяця (романи «Із Землі на Місяць» і «Навколо місяця»). Облетівши Місяць на близькій відстані, космічний корабель приводнився в Тихому океані. Точно такий же політ, який повторив вигадку письменника-фантаста, здійснили 1968 року три американських астронавти на кораблі «Аполлон-8». Збіглися: місце старту (мис Канаверал у Флориді), місяць, коли було здійснено політ (грудень), місце приземлення (Тихий океан, за чотири милі від місця, зазначеного романістом), розміри і маса снаряда «Колумбіади» і спускової капсули «Аполлона» (відповідно та 3,65 м і 3,6 м  5547 кг і 5621 кг)!

Однак, якщо герої Жуля Верна побували на Місяці, то астронавти корабля «Аполлон-8» тільки облетіли його. Проте до висадки екіпажа «Аполлон-11» на супутник Землі залишилося зовсім небагато часу. Усього перу Жуля Верна належить 65 науково-фантастичних і пригодницько-географічних романів, пройнятих романтикою науки. З 108 прогнозів письменника-провидця здійснилося 98! Жуль Верн вів скромне і тихе життя. І лише на схилі років він придбав яхту, на якій катався лише біля берегів рідної Бретані. "Ви плаваєте тільки по своїй чорнильниці", – жартували його друзі.           

Герберт Уелс також відомий як один із «найзапекліших» письменників-фантастів. Імовірно, найразючіші прогнози письменника – з галузі фізики мікросвіту. У 1913 році в романі «Звільнений світ» він пише про те, що і 20 років опісля фізики-ядерники вважали неможливим. І все-таки виявилося, що фантаст мав рацію! Учені винайшли спосіб використання атомної енергії спочатку у військових цілях, виготовивши атомну бомбу, а 1954 року в Радянському Союзі було збудовано першу у світі атомну електростанцію, що використовувала енергію атома в мирних цілях. Уелс назвав дату – 1953 рік! З 86 «пророцтв» Герберта Уелса здійснилося 77!           

І на закінчення. У 1862 році один з англійських гумористичних журналів опублікував жартівливий прогноз того, як буде жити людство через 100 років. Автор з усіх сил постарався позабавляти поважних читачів безглуздістю своїх передбачень. Ось деякі з них: 

·                     у 1962 році люди будуть літати на Місяць;

·                     вантажі і пошта з Європи в Азію будуть доставлятися по повітрю;

·                     у Росії, в Сибіру, буде вирощуватися бавовна руками вільних трудівників;

·                     люди будуть милуватися рухливими фото;

·                     жінки будуть змінювати риси обличчя в салонах краси і ходити в панталонах;

·                     людство зробить страшне відкриття, яке буде загрожувати життю на планеті…

Письменник ХІХ ст. Григорій Данилевський в оповіданні «Життя за сто років» описав, яким буде світ у далекому 1968-му: тоді, на його думку, міста матимуть централізований водогін, опалення та електрику, а між Англією та Францією збудують підземний залізничний тонель.

2016 рік

Джерело: http://vsiknygy.net.ua

https://www.cbs.km.ua/?dep=1&dep_up=71&dep_cur=217

 

 

 

Якщо вас зацікавила ця інформація, спробуйте перечитати вищезгадані книги. Можливо, ви знайдете й інші цікаві відкриття.

 

9 листопада – День пам'яті Преподобного Нестора-Літописця, першого історика України – Русі

День української писемності та мови

 

Цікаво знати, що…

9 листопада – День Книги рекордів Гіннеса. Відзначати цей день почали лише у 2005 році, коли був проданий 100-мільйонний екземпляр. Книгу рекордів створив британський інженер і власник пивоварні Х'ю Бівер. У листопаді 1951 р. він вирушив з друзями на полювання. Увечері в барі між чоловіками виникла суперечка, який з диких птахів найшвидший. Чоловіки переглянули декілька довідників, але відповіді не знайшли. Тоді Бівер вирішив створити книгу, в якій будуть зібрані всі рекорди. Назвав він її на честь своєї пивоварні. Сьогодні Книга рекордів Гіннеса є книгою з найбільшим тиражем з усіх книг, захищених авторським правом.

 

Важко сказати, що стало мотивацією для створення Книги рекордів України, проте у 2002 р. вийшла з друку книга саме з такою назвою. Її автор – Георгій Маценко – зумів зібрати багато звичайних і незвичайних, але цікавих і дивовижних фактів про все "най-най" в Україні.

 

То ж цікаво дізнатись, що:

- На території України найдавнішою була бібліотека Ярослава Мудрого – перша бібліотека Київської Русі. Час її заснування невідомий. Уперше про неї згадується під 1037 р. Віддаючи належне Ярославу Мудрому, літописець після розповіді про користь книг, які “суть реки наполняющие вселенную”, говорить, що “Ярославль же сей якоже рукохом, любил бе книги, много написав и положи в святей Софии церкви”. Цим і вичерпуються літописні джерела про першу бібліотеку Київської Русі. Подальша її доля невідома.

Найстаріша діюча бібліотека – наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка, заснована у 1608 р. при колегії єзуїтів. Але науковці вважають вік цього унікального зібрання книг значно заниженим, адже в його основу лягли видання з реформованих монастирських бібліотек, хронологія  яких починається  з XV ст.

Найдовговічніший підручник. У 1618 р. вперше вийшов друком підручник з мови "Граматіка славенская...", створений українським письменником-полемістом Мелетієм Смотрицьким, який довгий час був єдиним підручником з мови. Учні українських, російських і білоруських шкіл за цією "Граматікою..." навчалися майже 150 років.

Найкоротша назва книги. У 1968 р. Київське видавництво "Веселка" випустило окремою книжкою українську народну казку  "ХО", обсягом 20 сторінок.

Найдовша назва книги. У 1798 р. в Миколаєві, в Чорноморській адміралтейській друкарні, побачила світ книжка обсягом 353 сторінки П. М. Захар'їна "Новый синопсис, или Краткое описание о происхождении славянорускаго народа, владычествовании всероссийских государей в Нове Городе, Киеве, Владимире и Москве, с подробным повествованием поражения страшнаго татарскаго войска полководца Мамая от Дмитрия Иоановича, великого князя московского и о последующих по нем великих князях и царях, до вступления на престол государя Имп. Петра Великого, из разных повестописателей собранное и дополненное поручиком Петром Захарьиным". 60 слів! Що ж до нашого часу, то в 1997 р. у Києві було видано книжку обсягом 110 сторінок під  назвою "Типові норми часу і виробітку  на основні види робіт з управлінською документацією та документами особливого походження на паперових носіях, що виконуються державними архівними установами". 24 слова!

 

Найбільш багатосторінкова книга. У 1998 р. Київський інформаційно-видавничий цент "Спектр" випустив довідник "Україна – 98: промислові ресурси" з даними про 67 тис. підприємств, їх послуги і продукцію. Видання має 1094 сторінки. Однак це  ще  не рекорд. У 1999 р. Львівське видавництво "Каменяр" випустило книгу Дмитра Блажейовського "Київська церква у діаспорі (1751-1988)" обсягом у 1335 сторінок. Проте усіх перевершило київське видавництво "Ірина", де побачив світ універсальний словник-енциклопедія "Усе" – 1552 сторінки!

Найважчий стародрук. В експозиції Державного музею  книги і друкарства у Києві можна побачити "Євангіліє", видруковане в Москві 1689 р. форматом 64х40х11 см. Книга має 620 сторінок, визолочену оправу з карбованими накладними клеймами на золотому тлі. Важить 21,5 кг!

Умільці багатьох країн створили низку надмініатюрних книжок, але книжка "Кобзар", створена українським майстром М. Сядристим, – найменша у світі: її площа – 0,6 кв. мм. Це майже у 20 разів менше від найменшої японської книги. 

Незважаючи на мікроскопічні розміри, на сторінках "Кобзаря" ніде не порушена архітектоніка віршів, немає жодного переносу рядка. Товщина літер у середньому 0,0035 мм. У книзі 12 сторінок, на кожній 8 віршованих рядків. Дві сторінки з ілюстраціями: портрет Тараса Григоровича Шевченка і копія малюнка "Батьківська хата". 

Сторінки настільки тонкі, що перегортати їх можна лише кінчиком волоска. Зшито книжку павутинкою, а обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника. З цією книгою може зрівнятись хіба одна, створена українським умільцем М. Маслюком: це збірка віршів О. Пушкіна розміром 0,8х0,4х0,2 мм та обсягом 0,064 куб. мм. А це означає, що в одній маковій зернині вмістилося б більше 15(!) таких книжок. Обкладинка книжки виготовлена із золота, на її лицьовому боці вигравіюваний портрет поета.

Найдавніший засіб боротьби з книгокрадіями. Колись у бібліотеках Західної Європи найцінніші книги приковували до своїх місць ланцюгами. Та одним з найцікавіших був засіб, що широко практикувався в Україні. На полях книги чи на початку її писалося міцне закляття або лайка до того, хто захотів би цю книгу привласнити. Ось зразки таких записів:

"Хто хотів би віддалити цю книжку з цього місця, той буде мати зі мною справу перед Божим судом".

"Хай ця книга перебуває у цій церкві вічно, а хто її візьме, хай буде проклятий, хай буде засуджений на невгасимий вогонь і хай точить його невсипущий черв'як"

На одному рукописі XVIII ст. стояв навіть такий двовірш: "Хто би мав сю книгу красти, тому сім літ свині пасти".

Пам'ятний знак на честь бібліотеки. 

В 1969 р. у Софійському монастирі в Києві встановлено пам'ятний знак на честь заснування Ярославом  Мудрим першої на Русі бібліотеки. Скульптор – Іван Кавалеріддзе.