6 листопада – 165 років від дня народження Дмитра Івановича Яворницького (1855—1940),

 українського історика, археолога, фольклориста, етнографа, письменника, поета

                               
Дмитро́ Іва́нович Яворни́цький (Еварни́цький) (25 жовтня (6 листопада) 1855, село Сонцівка (нині Борисівка), Харківська губернія, Російська імперія — 5 серпня 1940, Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР) — український історик, археолог, етнограф, фольклорист, лексикограф, письменник, дослідник історії українського козацтва, музеєзнавець, дійсний член НТШ (1914) і ВУАН (1929). Один із фундаторів Обласного краєзнавчного музею ім. О. М. Поля і музею у Самарканді. Автор понад 1500 наукових праць. Один з перших, хто детально вивчив всю історію запорозького козацтва і історію дніпрових порогів.

https://uk.wikipedia.org/wiki

 

Його ще за життя називали "характерником" та "Нестором Запорожжя". Вченому вдалося змінити погляди цілого покоління українців на власну історію і повернути героїчні сторінки козацтва в пам`ять народу.

Народився 6 листопада (25 жовтня) 1855 року в с. Сонцівка на Слобожанщині в родині дяка Івана Якимовича та селянки Ганни Матвіївни. Родина була бідна, хоча коріння мало шляхетне. З твору Миколи Гоголя "Тарас Бульба", почитаного батьком, 6-річний Дмитро вперше почув про кзаків, "став жити і марити ними".

Початкову освіту він отримав вдома. А з дванадцяти років став навчатися у повітовому училищі в Харкові. Саме там стався цікавий випадок з його прізвищем: замість "Яворницький" його записали "Еварницький", хоча вчений пізніше написав, що "Дід і батько мій писались Яворницький, а у школі якийсь дурінь причепив букву "Е".

Відтоді майже п’ятдесят років вчений підписувався неправильним прізвищем і остаточно змінив його тільки після 1918 р.

 

Частина визначних творів ученого підписано спотвореним прізвищем "Еварницький".

 Дмитро Яворницький був знайомий і навіть товаришував із Іллєю Репіним. Він був добрим порадником і навіть консультантом Репіна при написанні картини «Запорожці пишуть листа турецькому султану».

  Дмитро Іванович став першим консультантом Рєпіна з козацької теми, давав речі зі своєї приватної колекції, підшукував натурщиків й, нарешті, сам позував в образі козака-писаря.

 

Яворницький зображений на картині Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть лист турецькому султану» писарем, у центрі картини

 

 Офорт В.В. Мате

 Яворницький зібрав багатий етнографічний і фольклорний матеріал; ще за студентських років він записав понад 1000 пісень і близько 500 оповідань.

У 1906 – 1936 рр. Яворницький зібрав 2 302 пісні, з них 255 з нотами, які, однак, лишилися в рукописі.

Як археолог-дослідник запорізької старовини, Яворницький написав такі роботи:

·   «Запорожская печера над Днепром» (1885),

·   «Раскопка Кургана „Мухина гора“» (1885),

·   «Раскопка Кургана в д. Вороной» (1885).          

Готуючися до археологічного з'їзду 1905 року, що відбувся у Катеринославі, він розкопав близько 200 могил; завдяки його старанням створено колекцію матеріальних пам'яток – 75 000 експонатів, пов'язаних із Запоріжжям і Півднем України, які зберігаються в Дніпропетровському державному історичному музеї.

Яворницький досліджував старі церкви і зібрав понад 600 експонатів церковної старовини, переважно з  XVIII ст..

Д. І. Яворницький був дуже освіченою людиною: крім української та російської, він володів німецькою, французькою і грецькою мовами, а також багатим і різноманітним лексичним матеріалом, частина якого увійшла в українсько-російський словник Б. Грінченка (1919 p.). Величезна і копітка науково-дослідна робота вченого була достойно оцінена науковцями. У 1924 р. його обирають членом-кореспондентом, а у 1929 р. - дійсним членом (академіком) Академії наук України. Про його діяльність схвально відгукувались визначні діячі науки і культури держави.

Д. І. Яворницький відомий нам ще й як письменник. Він опублікував збірку поезій "Вечірні зорі", роман "За чужий гріх", в яких висвітлено життя різних верств суспільства кінця XIX - початку XX ст. Велике значення мають записані ним пісні, думи, народні перекази про Семена Палія, Івана Сірка, Петра Калнишевського та інших отаманів Запорозької Січі. А у 1937 р. Дмитро Іванович пише "Історію міста Катеринослава".

Перелік  літературних творів Д.Яворницького:

·   збірка поезій «Вечірні зорі» (1910),

·   повісті та оповідання

o                          «Наша доля — Божа воля». (1901 і 1905),

o                          «У бурсу!» (1908),

o                          «Поміж панами» (1911),

o                          «Драний хутір» (1911),

o                          «Русалчине озеро» (1911),

o                          «Де люди – там і лихо» (1911),

o                          «Три несподівані стрічі» (1912);

·   роман «За чужий гріх» (1907).

http://msmb.org.ua/biblioresursi/bibliografiya/osobistosti/litopisetsy-kozatsykoi-doli/

Пам'ятник Дмитрові Яворницькому на фоні Дніпропетровського історичного музею його імені

 https://www.istpravda.com.ua/articles/2018/12/24/153459/