9 лютого Нізамадді́на Міра Аліше́ра Навої́

(9 лютого 1441 – 3 січня 1501)

 

Алішер Навої – узбецький поет («Хамсе»), мислитель, державний діяч. Писав чагатайською (цю мову називали староузбецькою), таджицькою і перською мовами. Видатний гуманіст середньовіччя Сходу.

 

Українською мовою поему Алішера Навої «Фархад і Ширін» переклав Микола Бажан:

Бібліографія:

·                    Поезії Алішера Навої у перекладі М. Бажана

·                    «Газелі» Алішера Навої (російський переклад С. Іванова)

·                    Твори Алішера Навої у «Бібліотеці класичної тюркської поезії» (рос.)

·                    Алішер Навої на сайті узбецької літератури (рос.)

·                    Алішер Навої. «Газелі» (рос

 

Влучні вислови Алішера Навої

«Із достатків своїх я брав собі для прожитку лише те, що необхідне звичайній людині — задовольнявся халатом, який захищав мене від спеки та холоду, і невибагливою їжею. Решту ж я витрачав на спілкування з народом, на харчування служників і домочадців. А те, що залишалося після витрат на їжу та на виконання різних обов'язків, я віддавав на благодійні справи.»

«Розв'язність мови сама себе карта́, породжує сотні бід, нещасть і кривд.»

«Словами можна відвернути смерть, словами можна мертвих оживити.»

«Хто присвятить своє життя служінню науці, того ім'я й після смерті буде безсмертне.»

«Книга – вчитель без плати та подяки. Кожну мить дарує вона тобі одкровення мудрості. Це – співрозмовник, який має мозок, що покритий шкірою, про таємні справи виголошує мовчки.»

«Коли зробити хочеш добре діло, пильнуй щоб відповідна хвиля не минула.»

 

«Ті, хто мають терпіння здатні створювати шовк із листя і мед із рожевих пелюсток.»

Алишер Навои

Будучи сыном придворного, мальчик рос во дворце правителя Хорасана, где подружился с царевичем Хусейном Байкарой - внуком Омар-шейха, второго сына Тимура. Позднее друзья вместе учились в медресе Герата, где оба проявили любовь к гуманитарным наукам, в частности к поэзии и литературе.

Источники пишут, что уже в 15 лет Алишер писал великолепные стихи, познавал философию, логику, математику и другие науки. Затем вернулся в родной Герат по призыву друга детства Хусейна Байкары, который к тому времени занял хорасанский престол. Был назначен на должность визиря.

При Навои в Хорасане соорудили свыше 20 мечетей, 10 ханаков (обитель для суфиев), 20 водоемов, 16 мостов, дамбы, мавзолеи. Ведется много реставраций старинных построек. Так, в числе заслуг Навои – восстановление Соборной мечети Герата XIII века. Интенсивное строительство влечет за собой расцвет зодчества, здания украшают вязью лучшие каллиграфы того времени.

Визирь развивает ремесла: ткачества, ковроделие, гончарное и ювелирное искусства. Герат превратился в процветающий культурно-ремесленный центр Востока. Ряд объектов, по сообщениям историков, визирь построил на собственные средства и совершил много благотворительных актов для бедняков: раздавал одежду, устраивал обеды для нуждающихся.

 

Алишера Навои современники называли человеком непростого характера, вспыльчивым и даже высокомерным.

 «Он был человеком в высокой степени тонкого ума и прекрасного воспитания, – характеризует Алишера Бабур, – и требовал, чтобы все люди вели себя так же, и потому ему трудно было с ними ладить».

 

«Жити слід без спочину, в боротьбі сміливій. Навіть якщо безсмертя буде долею.» Алішер Навої