Всесві́тній день пое́зії
«Поезія – це завжди неповторність,
Якийсь безсмертний дотик до
душі.»
Л.
Костенко
Це свято яке відзначається
щороку 21 березня. Встановлено воно 1999
року ухвалою 30-ї сесії ЮНЕСКО. Вперше
відзначено 21 березня 2000 року. В українському календарі Всесвітній день поезії
вперше з’явилося у 2004 році
НА ШОСТИЙ ДЕНЬ ПРИЙШЛА ВЕСНА…
Тетяна Мунтян
Нас всіх тримає мужній дух
В містах і селах України,
Простори чорних лісосмуг,
Червоні кетяги калини,
Молитви матерів вночі,
І перші крики немовляти,
І мерехтливий світ свічі
В підпіллі бабиної хати.
Нам сили додає солдат,
І його віра в перемогу,
Сьогодні бачимо хто брат,
І хто прийшов на допомогу…
Вже сьомий день гуде земля,
І хоч сирени не вщухають —
Ми переможем ворогів!
Упевнена! Не сумніваюсь! Знаю!
* * *
ДЕВ'ЯТИЙ ДЕНЬ
Алла Бійчук
Йшов дев'ятий день війни…
Ти скажи, мій юродивий брате,
Доки будеш в мене ти стріляти?
Доки Небо буде сльози лити?
Знай: за гріх цей будеш ти платити!
За сирени і безсонні ночі,
За, налиті страхом, діток очі.
За всі вирви, вибухи, завали,
За життя, заховане в підвали.
Тисячі смертей від рук бруднистих,
За зруйноване село і місто,
Кожен кущик, сонечко і хмару –
Ти за все нестимеш Божу кару!
Бо ж чи може брат іти на брата,
Та чи гоже тебе братом звати?
Швидше – нелюдом, фашистом, сатаною,
Супостатом, чорною чумою!
… День десятий… Ось уже й світанок…
Не таким чекаю кожен ранок,
Чую знов стріляєш, вражий брате!
А я хочу жити, не вмирати!
Хочу бачить як сміються діти,
Чути як шепоче в полі жито.
Хочу знову мріяти, співати
Й вірші лише радісні писати!
Ти не брат! Ніколи ним не станеш!
І в капкан свій підлий не заманеш!
Ми стояли і стояти будем,
Перемогу з гордістю здобудем!
Бо країна рідна нам, як мати,
Захищали й будем захищати!
Мусиш ти це добре пам'ятати,
Мій ворожий, юродивий брате!
* * *
Лелеки
Петро Половко
Лелеки в дорозі,
Під крилами – море…
Чи знаєте, рідні,
Яке у нас горе?
Замість
підсніжників -
Кров
і сльоза.
Чи
чуєте в небі? -
Іде
в нас війна.
Хоч не говорите,
Скажіть що умієте.
Може по-своєму,
Молитися вмієте.
Лелеки
рідненькі,
Ми
сумом сповиті.
А
гнізда по селах
Ваші
розбиті.
Скажіть нам, лелеки,
Що нам робити? -
Боротись, молитись
І край боронити.
Ми
з вами, вкраїнці, -
Кажуть
лелеки.
Ще
трошки летіти,
Вже
не далеко.
Дивіться на крила -
Долаємо море.
В молитві є сила -
Здолаєте горе.
Вам
з неба видніше,
Хлопці
як б‘ються.
Ідуть
всі до бою,
Не
плачуть, - сміються.
Весна на порозі,
У лузі – калина.
Збираймося, друзі,
Не вмре Україна!
Комментариев нет:
Отправить комментарий