Каїн та Авель
Біблійська легенда
В Адама та Єви було двоє синів.
Старшого звали Каїн, а молодшого – Авель. Каїн орав землю, та землі не любив. І
зірок не любив, і птахів не любив, і дерев не любив. Каїн усім заздрив і всіх
ненавидів, тому що він був злий і жорстокий.
Коли птахи пролітали понад землею,
Каїн кидав у них каміння: заздрив птахам, що вони вміють літати. Коли зірки спалахували в небі,
Каїн і в зорі кидав каміння, тому що зірки вміли світити. Коли опівдні дерева
кидали на землю тінь, Каїн обламував гілки – він і тіні чужій заздрив! Злою
людиною був Каїн, дуже злою.
А брат Каїна – Авель – був веселий
і добрий. Він випасав овець. З ранку й до вечора блукав зі своєю отарою
широкими луками, грав на сопілці, співав пісень. Зірки, дерева й птахи слухали його
пісні. То були перші пісні на землі. Птахи, дерева й зірки полюбили Авеля. А Каїна почали
боятися.
Якось холодної ночі надумали брати
розпалити вогнище. Довго
Каїн розпалював своє вогнище. Та не слухався вогонь злих Каїнових рук. Не
горів. А під добрими
руками Авеля вогнище спалахнуло відразу. Затріскотіли гілки, наче тільки чекали
доторку легких пальців Авеля. Заграло полум’я. Весело зробилося навкруги, тепло. Заспівав Авель
пісню про вогонь і про зірки, про те, як гарно жити.
Упав Авель на землю. Покотилася
сопілка. Не вигравати їй більше веселих пісень. Озирнувся Каїн. Навкруги нікого.
«Ніхто й не бачив, як я убив Авеля, ніхто й не довідається», – подумав Каїн. І
втік до лісу. Скрадається Каїн лісом, раптом чує – дерева зашепотіли: «Каїне,
де твій брат Авель?» Кинувся
Каїн від дерев у степ, а над ним зірки піднялися та як задзвонять із небес:
«Каїне, де твій брат Авель?» Заметушився Каїн: куди втікти від зірок? До землі пригнувся, плазує,
наче павук, очима косує, а тут на світ благословилося. Прокинулися птахи. З усіх боків
галасують: «Каїне, де твій брат Авель?»
І здалося
Каїну – то всесвіт кричить йому навздогін: Де твій брат Авель?» – Хіба я
вартівник своєму братові? – зухвало відповів Каїн. Збагнув Каїн, що хоч нікого й не
було, коли він убив Авеля, та бачили те зірки, дерева, птахи… І зненавиділи люди Каїна за те, що
він заплямував землю кров’ю. І прокляли його. І його ім’я. Відтоді минуло багато-багато
віків. Багато зірок згасло. Люди народжувалися і помирали. Мінялися звичаї.
Забувалися казки. Але й до сьогодні про лиху, заздрісну людину кажуть: Каїн.
Або окаянний.*
* Окаянний–грішний, проклятий.
https://sonyashnik.com/comments/legends_of_ukraine/118.html
Комментариев нет:
Отправить комментарий