Що читати влітку молодшим школярам?

Зараз літо, проте молодшим школярам не дуже весело через сумні події в країні. Але ж вони – діти! А діти мають право на веселий відпочинок, на гарний настрій, на щасливе дитинство. Щоб хоч якось розрадити, пропоную для них чудову цікаву книжку. До речі, дорослим також не буде зайвим трішки віпочити від сумних думок.

Повість "Пригоди чорного кота Лапченка,

описані ним самим"

Іван Багмут

Якось під час зустрічі зі своїми читачами І. Багмут пообіцяв їм, що напише жартівливу книжку. І дотримав свого слова, створивши жартівливу повість «Пригоди чорного кота Лапченка, описані ним самим»

В творі розповідь ведеться від імені кота

Про що ця книжка

На початку твору кіт Лапченко пояснює, чому узявся за літературу: він чує розмови в родині, бачить, що роблять люди, коли їх ніхто не бачить. Він перебуває в таких умовах, в яких не може бути жоден письменник, і може писати про те, що справді бачив і чув, не домислюючи і не вигадуючи. Деякі вчинки людей дивують його, тому він ділиться враженнями від життя людей, щоб вони поглянули на себе збоку, бо ж збоку краще видно і достойності, і хиби.

Як все починалося

Кіт народився в родині диригента хорової капели. Дружина диригента любила його, та через півтора місяці кошеня забрав чоловік. Він не дуже хотів чорного кота, але хазяйка говорила, що чорні коти приносять багатство. Новий хазяїн мешкав у сусідньому під'їзді. Звали його Письменник. Його дружина зустріла кошеня не дуже привітно.

Що було далі

Взаємини з Письменником загострювалися, бо кіт не вимовляв літеру "р", і письменник часто кривлявся. Коли кіт казав "Здрастуйте!", хазяїн образливо кривлявся: "Дрллл-л-лястуйте!". Якось кіт з'їв котлети, що залишили без нагляду, та й мишей не ловив (хоч одного разу таки зловив), а після четвертої збитої вази його занесли у куточок живої природи середньої школи.

Справи школярські

У школі все йшло добре, поки кіт ввечері не уявив себе хижаком і поїв усіх мешканців кутка. Він не ліз лиш до акваріума, бо не любив води. Після такого кота вигнали зі школи, і його забрав школяр Сергій. Хлопець вчив уроки завжди вголос і кіт культурно зростав. Так вони прожили разом рік. Якось хлопець пішов у зоопарк, і кіт кинувся його наздоганяти. Та кіт потрапив у руки хлопців, яким були потрібні гроші на кіно.

Як же кіт став Лапченком

Кота здали у ветеринарний інститут на експерименти. Йому і там повезло, бо професор з прізвищем Нетяга помітив, що це чистокровний сибірський кіт. Чоловік забрав кота додому і назвав Лапченком. Кіт не бив ваз, тому дружина професора полюбила його.

Чи все так добре, як здається

Професор був іхтіологом, тобто вивчав риб, і кіт поповнював свої знання цікавою інформацією. Помічник професора – Петренко, не подобався Лапченку. Петрович приходив до професора додому, коли треба було щось полагодити, чи повиносити відра з сміттям чи витрусити килим.

Коту жилося добре, але якось він з'їв у холодильнику якийсь дорогий крем. Жінка професора була зла, і професор пообіцяв вивезти Лапченка на Дніпровське море. Кіт подумав, що його втоплять.

 
Для початку я пропоную юним читачам послухати аудіо запис цієї книги за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=JQEvJDJys4k

А прочитати книжку можна он-лайн за посиланням: https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=4943

СПОКІЙНОГО І МИРНОГО ЛІТА ВАМ, МОЇ ЛЮБІ ЧИТАЧІ!