Чи любите ви марципан?

Для початку давайте визначимося

Що таке марципан

Марципан — це популярний десерт, що складається з суміші мигдалю, розтертого в порошок, і цукру.

На різних виробництвах підбирають свої оригінальні комбінації інгредієнтів, але всі створюють ніжні солодощі, які тануть у роті. 

Марципа́н (італ. marzapane — «Березневий хліб») — різновид кондитерського виробу.

Що роблять з марципану

 

Унікальні властивості отриманої маси дозволяють робити не тільки прості цукерки, а й складні фігурки з високою деталізацією. Готовий декор з марципану можна фарбувати барвниками, вкривати кандурином, глазур'ю і декор-гелем.

   

Марципан — це кондитерський виріб, традиційний для всієї Європи. Його часто готують як святкові солодощі, наприклад на Різдво або День Святого Валентина. Завдяки пластичності марципанової пасти, з неї часто виготовляють різноманітні фігурки тварин, квітів та фруктів.

 З історії виникнення марципану

За легендою, марципан придумали в Італії, в рік великого неврожаю, коли єдиним продуктом, який пережив не той мороз, не те нашестя невідомих комах, виявився мигдаль. Винахідливий італійський народ тут же навчився робити мигдальний хліб, мигдальне піцу, солодкий марципан і спагетті з мигдальним соусом.

 І хоча французи твердо стверджують, що ласощі придумали вони, з цим категорично не згодні сицилійці – вони наполягають на тому, що продукт принесли на їх острів ще сарацини, великі любителі витончених арабських солодощів.

Окремої згадки у зв’язку з марципаном заслуговує Іспанія, де його робили вже в VIII столітті.

За однією з легенд слово «марципан» спочатку означало «березневий хліб».  Використовувати «мигдалеве борошно» вирішили ченці, коли в них наприкінці зими закінчилося звичайне, пшеничне борошно.

Перша писемна згадка про марципан належить до 1512 року. Відповідно до стверджувань Дона Клементе Паленсия Флорес, колишнього архиваріуса, марципан було винайдено в монастирі Сан-Клементе де Толедо післе битвы при Лас-Навас-де-Толоса у 1212 році.

 Інша версія стверджує, що марципан був винайдений як ліки від психічних розладів, оскільки позитивно впливає на нервову систему. Є й версія, що легенда про «березневий хліб» придумана пізніше, а насправді слово «марципан» походить з перської мови, в якій «марзпаном» називають намісника якоїсь землі.

У музеї марципану в Угорщині 

У нас ці солодощі відомі більше з казок Андерсена, Гофмана і братів Грімм, де марципан символізує дитяче щастя. І не тільки, до речі, дитяче.

Марципани виробляють у всій Європі, часто у вигляді декоративних фігурок і прикрас на тортах. Марципани були традиційними солодощами на ярмарках і народних гуляннях у містах Центральної Європи. Найбільшої слави дістали марципани німецьких міст Любека та Кенігсберга. Фірма Нідереґґер з Любека досі залишається провідним виробником марципанів.

 

Марципан – це найбільш вишуканий подарунок на Різдво і День Святого Валентина. Людина з тонким смаком завжди гідно його оцінить. Марципан був і залишається королем кондитерських ласощів.

 А ще про марципани написано чимало цікавих книжок для читачів будь-якого віку:

  

  

https://cikavosti.com/shho-take-martsipan/

https://delikatto.com.ua/marzipan/

 День заразливого сміху

 8 січня святкують також День заразливого сміху. Вперше це веселе свято відсвяткували 1981 року. А започаткувала його звичайна жінка – Джоан Вайт. Вона вирішила, що людям потрібен день, коли весь світ щиро усміхається і всі стають хоча б трішки щасливішими. Дата вибрана символічно, адже в багатьох країнах світу саме в першій половині січня (після зустрічі Нового року) люди веселяться і гуляють.

Це неофіційна святкова подія, яку святкують переважно в країнах Європи. На рівні Міжнародного дня сміху, у цей день традиційно жартують один над одним та влаштовують веселі розіграші. Важливо дотримуватися дружньої та веселої атмосфери і ні в якому разі не ображати друзів жартами. На рівні Міжнародного дня сміху, у цей день традиційно жартують один над одним та влаштовують веселі розіграші. Важливо дотримуватися дружньої та веселої атмосфери і ні в якому разі не ображати друзів жартами. Хоча свято не має такої популярності, як першоквітневий аналог, сама ідея є надзвичайно веселою.

Хоча свято не має такої популярності, як першоквітневий аналог, сама ідея є надзвичайно веселою.

  День заразливого сміху повинен нести лише позитив.

 

День заразливого сміху спрямований на сміх та позитивні емоції

  

 Бабині каші: історія та традиції свята

День повитух

 

Бабині каші відзначаються 8 січня (за старим календарем — 26 грудня). Ні для кого не секрет, що наші предки, будучи древніми слов'янами, були язичниками протягом декількох століть. У 988 році на Русі було прийнято християнство. З цього моменту багато даних про минуле нашого народу було втрачено. Народ завжди цікавили таємниці і невідомості, а коли це стосується твоєї історії, твоїх батьків і взагалі твоїх предків, то залишитися осторонь просто неможливо.

Дана подія — досить древнє свято, тому точної інформації про нього збереглося не дуже багато. В цей час ніхто не знає, які були особливості цього святкування спочатку, адже документальних даних немає. До наших часів інформація доходить через так званий «зіпсований телефон», від покоління в покоління.

Історія свята

Свято Собор Пресвятої Богородиці має дуже давню історію, яка починається в четвертому столітті. Коли весь народ вихваляв народженого Ісуса Христа, Єпіфаній Кіпрський і Амвросій Медіоланський почали вихваляти і його мати — Пресвяту Діву. Таку ідею підтримали християни, і в підсумку з'явилося нове православне свято. І тільки через три століття свято отримало статус офіційного. Сталося це в 681 році на шостому Вселенському Соборі.

В цей же час прийнято було святкувати таке свято як Бабині каші. Слов'яни вірили, що бабки-повитухи є слугами богинь-матерів, що дарують нове життя. Повивальні бабки служили сучасними акушерками, допомагаючи з'явитися на світ малюкам, тому народ їх поважав. І через таку велику повагу люди і вирішили, що було б правильно виділити їх важливу працю і зробити їх професійне свято. А через те, що Свята Богородиця народила Сина Бога, то з плином часу два свята були об'єднані в одне.

Відзначати це свято було вирішено наступного дня після Різдва Христового, а саме 8 січня. У День повивальних бабок і породіль заведено прославляти святу Богородицю. Люди моляться їй, виливають свою душу, просять про допомогу і дякують за народження Христа. Згадують в цей день також і тих, хто по крові близький до Ісуса Христа (його батька Йосипа і брата Якова).

Традиції та обряди

Спочатку в цей день було заведено почитати повивальних бабок. Вагітні дівчата і жінки приходили в гості до бабок, дарували їм подарунки і пригощали різними стравами: пирогами, млинцями. Вони вірили, що після принесення дарів бабкам народження дитини буде краще і простіше. Жінки з маленькими дітьми також несли дари і частування. Так бабки благословляли маленьких діток на щасливе життя.

Посиденьки з повитухами часто тривали цілу ніч. Бабки проводили різні ритуали, які благословляли матерів на більшу кількість дітей. І дорогих гостей повитухи пригощали кашами з проса і гречки, не шкодуючи на них масла, молока і вершків. 

  

А до чого тут каша?

Не просто так свято стало називатися на честь цих каш. З ними були пов'язані різні ритуали. Так, щоб дитина була високою, повитуха тримала горщик з кашею над головою дитини і примовляла: «рости високо-високо». А ось, щоб дитина почала швидше ходити, старшим у родині дітям давали горщик з кашею, яку треба було з'їсти на вулиці, а після в порожню посудину посадити курку або півня (залежно від статі малюка). У це свято було прийнято вперше підстригати дітям волосся.

То хто ж такі повитухи?

8 січня наші предки святкували День повитух. Цілком можливо, що сучасна молодь навіть не чула такого слова. Але був час, коли ці жінки дуже шанувалися в народі.

Раніше жінки народжували вдома, а допомагали їм в цій нелегкій справі повитухи – нині цю професію називають акушерством. Повитухи повинні були мати бездоганну репутацію, адже вважалося, що вони не лише допомагають дитині з’явитися на світ, але й впливають на її подальшу долю. В народі цей день часто називали “Бабиними кашами” або “Бабиним днем”.

Повитуха раніше була далекою родичкою всього села. Вона була присутня на всіх пологах. Не всім жінкам можна було довірити цю відповідальну роботу. Така жінка повинна бути у віці, мати хороший досвід. Повитухою також могла бути тільки та жінка, яка народжувала своїх дітей. Незайманих категорично не допускали до такої роботи. Жінок, які зраджували своїм чоловікам, до роботи також не допускали. А чорноокі бабки не могли приймати пологи, так як вважалося, що у новонародженого може бути погана доля. Як тільки у жінки наступали перші перейми, повитуха топила баню (так перейми проходили легше). Породіль обкурювали різними травами, читаючи молитви і підтримували добрими словами.

В народі існувало повір’я,

що між повитухою та немовлям все життя зберігається духовний зв’язок. Тому її часто запрошували на дні народження, хрестини, весілля. Часто повитухи також були знахарками і лікували місцеве населення.

Цікавий факт

наші предки вірили, що справжня повитуха вміє перекласти біль породіллі на її чоловіка. Поки він буде мучитися від болю, жінка народить спокійно і тихо.

Всі повитухи були прекрасними психологами, вміли заспокоїти майбутню матір і налаштувати на благополучний процес пологів

  Саломія (праворуч) і бабка-повитуха «Емея» (ліворуч), що купають немовля Ісуса, є поширеною фігурою на православних іконах Різдва Ісуса; тут на фресці 12-го століття з Каппадокії.

Цікаво знати

В європейських країнах професія повитухи набагато раніше набула офіційного статусу. Наприклад, у Польщі робота жінок, які приймали пологи, з XV століття оплачувалася з бюджету міста чи села за рахунок громади. В Англії вже у XVIII столітті повитухи отримували спеціальні ліцензії та навіть видавали книжки з порадами для жінок про те, як належить вести себе в період вагітності та при пологах.

Бабина каша — це своєрідна страва на яйцях і маслі, яку за стародавнім звичаєм готувала баба-повитуха, а потім приносила її на хрестини у глиняному горщику, як елемент народних сімейних обрядодійств.

Після приходу баби до будинку всі присутні починали торгуватися за право розбити цього горщика. Як правило, найвищу ціну пропонував хрещений батько. Саме він і розбивав цей горщик. Мав розбити так, щоб черепки й каша лишилися на столі. Вважалося, що цей горщик повинен бути розбитий об ріг столу або звичайною качалкою для тіста. Також поставивши на цю кашу чарку горілки або варенухи, кум подавав усе це породіллі з побажанням міцного здоров'я їхній дитині. Кожен із гостей мав можливість взяти грудочку цієї каші. ЇЇ роздача супроводжувалася приказкою: Роди, Боже, жито-пшеницю, а в запічку — дітей копицю.

Такий звичай був розповсюджений на Поліссі, Волині, Слобожанщині.  

https://ukr.media/culture/427097/

 День обертання Землі

Яких тільки свят не придумають люди! Кожен день календаря містить не одне, а кілька свят, які відзначають в усьому світі. Можливо, комусь це буде дивно усвідомити, але все одно, кожне свято заслуговує на те, щоб про нього дізналися.

     Щорічно 8 січня людьми з різних куточків планети відзначається День обертання Землі (Earth’s Rotation Day).

Свято було запроваджене на честь того, що 1851 року фізик Жан Фуко довів, що Земля обертається навколо Сонця. Для цього він закріпив на куполі Пантеону (Париж) величезний маятник. Завдяки кріпленю зі сталевого дроту маятник міг рухатися в будь-який бік. Коли Фуко повертав його, то помітив обертання площини приладу, хоча пояснення цьому в нього не було. Вчений спочатку приміряв модель планети на свій латунний маятник, що допомогло зрозуміти – він научно довів обертання Землі. Своє спостереження він зафіксував вночі саме 8 січня. Маятник отримав назву “маятник Фуко”. А пам’ять про цей досвід вшановується кожного року.  

Обертання Землі – це обертання навколо власної осі. Земля обертається на схід, у поступальному русі, а якщо дивитися з боку північної полярної зірки, то проти годинникової стрілки. Північний і Південний полюси – це точки, де вісь обертання Землі перетинає її поверхню. Це обертання відповідає за цикл дня і ночі та суттєво впливає на довкілля і умови життя.

1851 рік — французьким фізиком Жаном Фуко було наочно доведено, що Земля обертається навколо своєї осі (він підвісив великий маятник до куполу Пантеону в Парижі). 

• 1851 рік — французький фізик Леон Фуко завдяки сконструйованому ним апарату демонструє обертання Землі;

 Дещо з історії

Концепція обертання Землі не завжди була загальноприйнятою. Давньогрецькі філософи, такі як Філолай (учень Піфагора), міркували про рух Землі, але геоцентричні погляди домінували, поки Микола Коперник не запропонував геліоцентричну модель у 1500-х роках. Лише експеримент Леона Фуко з маятником у 1851 році продемонстрував обертання Землі у простій, але переконливій формі.

 

У 1851 році фізик родом із Франції, на ім’я Жан Фуко, створив інструмент, за допомогою якого пізніше закріпив свою теорему про те, що Земля обертається.  

ЯК СВЯТКУВАти ДеНь ОБЕРТАННЯ ЗЕМЛІ

      *День обертання Землі, що відзначається 8 січня, вшановує наукові досягнення та розуміння обертання нашої планети. Це день, щоб оцінити складні рухи, які керують нашим щоденним досвідом сходу і заходу сонця.
        *Відвідайте наукові музеї (хоча б онлайн). У багатьох музеях можна побачити маятник Фуко, який у захоплюючий спосіб демонструє обертання Землі.
         *Використовуйте цей день, щоб дізнатися більше про обертання Землі, його вплив на клімат та історичне розуміння.

·     *Цей день – саме час для того, щоб висловити подяку викладачам природничих дисциплін. Скористайтеся нагодою, щоб подякувати тим, хто навчає і надихає допитливість про нашу планету і її місце у Всесвіті.

День обертання Землі спонукає нас замислитися над безмежністю космосу і роллю нашої планети в ньому. Наше розуміння космосу і обертання Землі постійно розвивається завдяки науковим дослідженням.

 

День обертання Землі — це не просто святкування наукового факту, а нагадування про наш шлях до розуміння місця нашої планети в космосі. Це день для роздумів про дива науки та природні явища, які формують наше повсякденне життя.

Джерела:

https://tsn.ua/other/yake-zavtra-8-sichnya-svyato-vse-pro-cey-den-yake-cerkovne-svyato-scho-ne-mozhna-robiti-2484646.html

https://informator.ua/uk/yake-sogodni-8-sichnya-svyato-den-povituh-ta-zarazlivogo-smihu

 

 Що то за зима, якщо немає бурульок!

Попід дах серед зими

Всілись білі кажани.

І донизу головою

Продрімали до весни. 

 
Бурулька чи сосулька?

Якщо ви маєте сумніви, як назвати правильно, пропоную перейти за посиланням: 

https://www.youtube.com/watch?v=lfu4mkMzthg  

   

    Синоніми до слова

Висулька, смоктавка (дит.), мерзля́к, вису́ля, вису́лька, ко́пень.

 

Цікаво знати

Як вгамувати спрагу, коли немає води? У давні часи люди в такому випадку... смоктали бурульки. Іншого виходу в них не було. Навіть суворі римські воїни, легіонери, і ті смоктали крижинки, коли було дуже спекотно  і хотілося пити.

Але де взяти кригу влітку? Римляни залазили на вершину високої гори, де лежали снігові шапки, сколювали там лід й спускали його вниз. Інколи до льоду вони додавали трохи фруктового соку чи ягід. Було дуже смачно. Майже як морозиво.

 А ви знаєте, як утворюються бурульки?

Тисніть на посилання і дізнавайтесь!

https://www.youtube.com/watch?v=jFU0ENEOwO4 

Перевірте!

Більшість бурульок виростає на південній стороні будинків, тому що ця сторона краще освітлюється сонцем, днем сніг тане й ця потала вода вночі замерзає. Північна сторона нагрівається гірше, і бурульок із цієї сторони менше.  

Бурульку, схожу на ластівку, помітили на клені у Рокитному, що на Рівненщині.

Її виклав у Фейсбук вчитель Рокитнівської гімназії Ігор Голиш

 Джерела: https://radiotrek.rv.ua/news/nezvychaynu_burulku_pomityly_na_rivnenshchyni_foto_223521.html

https://www.bibliokid.if.ua/piznavay/nauka-i-tekhnika/160-vse-pochynalosya-iz-prostoyi-burulky.html