Бабині каші: історія та традиції свята

День повитух

 

Бабині каші відзначаються 8 січня (за старим календарем — 26 грудня). Ні для кого не секрет, що наші предки, будучи древніми слов'янами, були язичниками протягом декількох століть. У 988 році на Русі було прийнято християнство. З цього моменту багато даних про минуле нашого народу було втрачено. Народ завжди цікавили таємниці і невідомості, а коли це стосується твоєї історії, твоїх батьків і взагалі твоїх предків, то залишитися осторонь просто неможливо.

Дана подія — досить древнє свято, тому точної інформації про нього збереглося не дуже багато. В цей час ніхто не знає, які були особливості цього святкування спочатку, адже документальних даних немає. До наших часів інформація доходить через так званий «зіпсований телефон», від покоління в покоління.

Історія свята

Свято Собор Пресвятої Богородиці має дуже давню історію, яка починається в четвертому столітті. Коли весь народ вихваляв народженого Ісуса Христа, Єпіфаній Кіпрський і Амвросій Медіоланський почали вихваляти і його мати — Пресвяту Діву. Таку ідею підтримали християни, і в підсумку з'явилося нове православне свято. І тільки через три століття свято отримало статус офіційного. Сталося це в 681 році на шостому Вселенському Соборі.

В цей же час прийнято було святкувати таке свято як Бабині каші. Слов'яни вірили, що бабки-повитухи є слугами богинь-матерів, що дарують нове життя. Повивальні бабки служили сучасними акушерками, допомагаючи з'явитися на світ малюкам, тому народ їх поважав. І через таку велику повагу люди і вирішили, що було б правильно виділити їх важливу працю і зробити їх професійне свято. А через те, що Свята Богородиця народила Сина Бога, то з плином часу два свята були об'єднані в одне.

Відзначати це свято було вирішено наступного дня після Різдва Христового, а саме 8 січня. У День повивальних бабок і породіль заведено прославляти святу Богородицю. Люди моляться їй, виливають свою душу, просять про допомогу і дякують за народження Христа. Згадують в цей день також і тих, хто по крові близький до Ісуса Христа (його батька Йосипа і брата Якова).

Традиції та обряди

Спочатку в цей день було заведено почитати повивальних бабок. Вагітні дівчата і жінки приходили в гості до бабок, дарували їм подарунки і пригощали різними стравами: пирогами, млинцями. Вони вірили, що після принесення дарів бабкам народження дитини буде краще і простіше. Жінки з маленькими дітьми також несли дари і частування. Так бабки благословляли маленьких діток на щасливе життя.

Посиденьки з повитухами часто тривали цілу ніч. Бабки проводили різні ритуали, які благословляли матерів на більшу кількість дітей. І дорогих гостей повитухи пригощали кашами з проса і гречки, не шкодуючи на них масла, молока і вершків. 

  

А до чого тут каша?

Не просто так свято стало називатися на честь цих каш. З ними були пов'язані різні ритуали. Так, щоб дитина була високою, повитуха тримала горщик з кашею над головою дитини і примовляла: «рости високо-високо». А ось, щоб дитина почала швидше ходити, старшим у родині дітям давали горщик з кашею, яку треба було з'їсти на вулиці, а після в порожню посудину посадити курку або півня (залежно від статі малюка). У це свято було прийнято вперше підстригати дітям волосся.

То хто ж такі повитухи?

8 січня наші предки святкували День повитух. Цілком можливо, що сучасна молодь навіть не чула такого слова. Але був час, коли ці жінки дуже шанувалися в народі.

Раніше жінки народжували вдома, а допомагали їм в цій нелегкій справі повитухи – нині цю професію називають акушерством. Повитухи повинні були мати бездоганну репутацію, адже вважалося, що вони не лише допомагають дитині з’явитися на світ, але й впливають на її подальшу долю. В народі цей день часто називали “Бабиними кашами” або “Бабиним днем”.

Повитуха раніше була далекою родичкою всього села. Вона була присутня на всіх пологах. Не всім жінкам можна було довірити цю відповідальну роботу. Така жінка повинна бути у віці, мати хороший досвід. Повитухою також могла бути тільки та жінка, яка народжувала своїх дітей. Незайманих категорично не допускали до такої роботи. Жінок, які зраджували своїм чоловікам, до роботи також не допускали. А чорноокі бабки не могли приймати пологи, так як вважалося, що у новонародженого може бути погана доля. Як тільки у жінки наступали перші перейми, повитуха топила баню (так перейми проходили легше). Породіль обкурювали різними травами, читаючи молитви і підтримували добрими словами.

В народі існувало повір’я,

що між повитухою та немовлям все життя зберігається духовний зв’язок. Тому її часто запрошували на дні народження, хрестини, весілля. Часто повитухи також були знахарками і лікували місцеве населення.

Цікавий факт

наші предки вірили, що справжня повитуха вміє перекласти біль породіллі на її чоловіка. Поки він буде мучитися від болю, жінка народить спокійно і тихо.

Всі повитухи були прекрасними психологами, вміли заспокоїти майбутню матір і налаштувати на благополучний процес пологів

  Саломія (праворуч) і бабка-повитуха «Емея» (ліворуч), що купають немовля Ісуса, є поширеною фігурою на православних іконах Різдва Ісуса; тут на фресці 12-го століття з Каппадокії.

Цікаво знати

В європейських країнах професія повитухи набагато раніше набула офіційного статусу. Наприклад, у Польщі робота жінок, які приймали пологи, з XV століття оплачувалася з бюджету міста чи села за рахунок громади. В Англії вже у XVIII столітті повитухи отримували спеціальні ліцензії та навіть видавали книжки з порадами для жінок про те, як належить вести себе в період вагітності та при пологах.

Бабина каша — це своєрідна страва на яйцях і маслі, яку за стародавнім звичаєм готувала баба-повитуха, а потім приносила її на хрестини у глиняному горщику, як елемент народних сімейних обрядодійств.

Після приходу баби до будинку всі присутні починали торгуватися за право розбити цього горщика. Як правило, найвищу ціну пропонував хрещений батько. Саме він і розбивав цей горщик. Мав розбити так, щоб черепки й каша лишилися на столі. Вважалося, що цей горщик повинен бути розбитий об ріг столу або звичайною качалкою для тіста. Також поставивши на цю кашу чарку горілки або варенухи, кум подавав усе це породіллі з побажанням міцного здоров'я їхній дитині. Кожен із гостей мав можливість взяти грудочку цієї каші. ЇЇ роздача супроводжувалася приказкою: Роди, Боже, жито-пшеницю, а в запічку — дітей копицю.

Такий звичай був розповсюджений на Поліссі, Волині, Слобожанщині.  

https://ukr.media/culture/427097/