28 січня – День відкриття Антарктиди

"Королева холоду", "безлюдний континент", "край Землі"...

Так називають Антарктиду, яка значно відрізняється від усіх інших материків, оскільки розміщена на крайньому півдні планети. Це — велетенська льодова пустеля. Тут найнижчі температурі повітря на Землі, хоча сонячного тепла в полярний день надходити більше, ніж одержує впродовж року жарка Африка.

 

Слово «Антарктика» означає «навпроти ведмедя».

Чому? Стародавні греки назвали крижаний північ «Арктікос» на честь сузір’я Великої Ведмедиці, розташованого на Північному полюсі, але тут не живуть білі ведмеді – для них тут дуже холодно. Антарктида з грецької перекладається як «протилежність Арктиці».

28 січня 1820 року учасники першої російської антарктичної експедиції (1819-1821) на човнах "Восток" і "Мирный" під командуванням Ф. Ф. Беллінсгаузена и М. П. Лазарєва офіційно відкрили цю загадкову Антарктиду – шостий і останній відкритий материк, але аж до цього дня територія Антарктиди не належить жодній країні світу, а її площа становить 13 мільйонів 661 тисяч кілометрів (континентально близько 52 млн км). Взимку материк Антарктиди значно додає в розмірах.

Цікаво, що Антарктида – єдиний континент без своєї зони часу. Це не тільки найхолодніше місце Землі, але і саме сухе. Середня кількість опадів в Антарктиці становить лише 10 сантиметрів, незважаючи на це, Антарктика містить до 70% від запасів всієї прісної води на планеті.

Клімат і поверхня цієї місцевості так нагадують умови на Марсі, що NASA проводили тут випробування космічної програми «Вікінг». Тут же знаходяться точки самого сильного і тривалого вітру, найпотужнішої сонячної радіації. Найнижча в світі температура, яка була зафіксована в Антарктиді офіційно - 91,2 нижче нуля за Цельсієм. Влітку – мінус 30-50 градусів.

Тут росте лише два види рослин, причому квіткових – Антарктичний Луговик і Колобантускіто. Вони ростуть в найтепліших зонах материка, в районах двох діючих вулканів. Крім пінгвінів, в Антарктиді немає інших наземних диких тварин. Континент є міжнародною заповідною зоною.

Зараз в Антарктиді позмінно проживає не більше 4 тисяч чоловік.

 28 січня 1820 року шлюпи «Мирний» і «Восток» російської експедиції під керівництвом Фабіана Беллінсгаузена і Михайла Лазарєва впритул наблизились до шельфового льодовика в районі, відомому сьогодні як Берег Принцеси Марти. Ця подія вважається відкриттям шостого материка — Антарктиди.

 

 Першою людиною, що зійшла на берег Антарктиди, вважається американець Джон Девіс, який 7 лютого 1821 року в пошуках колоній тюленів на годину висадився на узбережжі затоки Хьюза на півострові Трініті, хоча його пріоритет оскаржується деякими істориками, які вважають, що першим це зробив інший американець, капітан китобійного судна Меркатор Купер, який висадився на Землю Вікторії 26 січня 1853 року.

Справжнє наукове дослідження Антарктиди почалось у 1890-х роках і протягом наступних двадцяти років шостий континент намагалось підкорити 17 експедицій з 10 країн — найуспішнішою з них стала експедиція норвежця Руальда Амундсена, якому в 1911 році вдалось першим досягнути Південого полюсу землі.