Читацькі вітрила

Міфи давніх українців

Вивчаючи пам`ятки народної творчості, які дійшли до нас, вчені помітили, що у всіх народів земної кулі є розповіді про деяких фантастичних персонажів і всяких чудес. Але так як ці розповіді вважалися вигадкою, художньою фантазією, то вони стали називатися міфами, що в перекладі з грецького означає не що інше, як слово.

Міфи підміняли собою літературу та історію, а також служили прикладом підростаючому поколінню. Саме міфи, в яких розповідалося про богів і інших божественних героїв давали людям зразки поведінки.

Вчені-філологи ще в 19 столітті почали порівнювати міфи, які були у народів різних країн і прийшли до однозначного висновку, що їх тематика не відрізнялася великою різноманітністю. Наприклад, майже у всіх народів є міфічні розповіді про походження землі і неба, про культурні предків і про різні катаклізми в природі. Це могло означати, що люди, які належали до різних культур, міркували про світ і про себе вельми схожим чином, що в свою чергу вказувало на загальні передумови для взаєморозуміння і спілкування.

ПРО СТВОРЕННЯ СВІТУ

Колись давним-давно світ ховався у пітьмі. З волі Всевишнього з’явилося Золоте Яйце. У ньому був бог Рід. Саме він дав початок усьому, що з’явилося потім на землі.

Рід народив Любов – Ладу-матінку. Разом вийшли вони із Золотого Яйця і створили стільки зоряних світів, що їх дотепер ніхто порахувати не може. У числі цих світів був і наш земний світ. Сонце, що світить над нами, вийшло з обличчя Рода. Темні ночі склалися з дум Рода. Місяць, що не дає землі вночі зануритися у морок, вийшов із грудей Рода. Зірки розсипалися на нічному небі з очей Рода. Ранкові й вечірні зорі з’явились із брів Рода. Швидкий вітер – це дихання Рода.

Природа – це все, що створив Рід. Цей бог відокремив Правду від Кривди. Рід відокремив світ видимий – Явь, від світу невидимого, духовного – від Наві. Коли Рід на своїй вогняній колісниці перетинав небо, виникала Блискавка, гримів Грім.
Богові сонця Рід подарував золотий човник, на якому сонце випливає на небо. Щоночі Місяць виходить на ньому в нічне небо.

Із вуст Рода вийшов птах Мати Сова – Дух Божий. Потім з’явився Сварог – Небесний Батько. Саме Небесному Батькові Рід передав завершення створення світу. Сварог став хазяїном земного Світу, владикою Божого Царства. Щоб небо ніколи не впало на землю, Сварог підпер його дванадцятьма стовпами.

Для молитов і прославляння Всевишній Рід створив бога Браму. Брама подарував людям священні книги.

Потім Рід створив Великий Океан. Коли Великий Океан спінився, з нього вийшла Світова Качечка. Вона народила безліч богів: гарних і поганих. Потім Рід створив камінь Алатир. Цим чарівним каменем він почав збивати молоко корови та кози. Коли з молока вийшло масло, з’явилася Мати Сира Земля, на якій і живуть усі люди.

ЯК СТВОРИВСЯ СВІТ

Спочатку не було нічого: ні землі, ні неба, ні сонця. Тільки вічна ніч, а в ній з вічності у вічність летіло Око.

З Ока викотилась сльоза і стала Першобогом – птицею Соколом. Розправив Сокіл золоті крила, закружляв над Оком.

Серед мороку ночі утворився острів. Забило джерело живої води. Виросло Першодерево. Звив Сокіл на Першодереві гніздо, зніс два яйця – біле і чорне.

З білого яйця вийшов білий лебідь. Він напився живої води і став Білобогом. З чорного яйця вийшов чорний лебідь. Він напився живої води і став Чорнобогом.

І сказав їм Сокіл: «Я дав вам Розум, і творчу силу, і слово. Творіть світ. А я дам йому закони»

Білобог створив сонце, воду, день, світло, дав початок добру. Чорнобог створив Місяць і зорі, темряву, дав початок злу. А Сокіл встановив, що день змінює ніч, Місяць сходить, коли нема сонця, добро бореться зі злом. І так буде завжди.

Білобог і Чорнобог створили усе на землі. Вони створили і людей, тому в кожній людині є добра часточка Білобога і недобра часточка Чорнобога.

А Сокіл дав людям розум та совість розрізняти добро і зло. Вдячні люди назвали Першобога-Сокола Родом, бо від нього народився увесь світ.

Літературний переказ Людмили Чолану

за «Словником давньоукраїнської міфології» С. Плачинди та фольклорними джерелами

ДЕРЕВО ЖИТТЯ

Коли почав творитись наш світ, ще не було ні землі, ні неба, ні сонця. А було безмежне синє море. З нього піднявся острів Буян. На острові виросло Першодерево – Дерево Життя.

Його кора засяяла золотом. Гілки вкрились чудовими квітами й чарівними плодами. На листі заблищала срібна роса. Полинули пахощі.

Піднімалась з синього моря земля. Росло Дерево і сіяло життя. Земля вкривалась зеленими лугами, густими лісами. Летіли від Дерева Життя птахи, бігли звірі, розходились в усі боки люди.

Розростався світ, росло Першодерево. Від нього пішли трави і квіти, кущі й дерева, плоди й насіння.

Світ став таким великим, що вже ніхто не знає, де росте Дерево Життя. Але люди про нього не забули. Українки вишивають Дерево Життя на рушниках, а його чарівні квіти – на сорочках.

ВИРІЙ

Все літо й осінь годує нас матінка-земля. Віддає кожну ягідку, кожне зернятко і так стомлюється, що все в природі починає в’янути, засихати. Осипаються стиглі плоди, никнуть трави, жовтіє листя. Тоді птахи збираються у великі зграї, щоб летіти у вирій.

Десь далеко за горами і долами, за синіми морями, за краєм землі вони знаходять вирій з вічним Деревом Життя.

З-під коріння Дерева б’ють джерела живої води і наповнюють озеро. Крона охоплює все небо. Увечері тут ховається Сонце, щоб рано-вранці знову зійти над землею. Ясним днем відпочиває Місяць з сестрами Зорями. Серед барвистих квітів та запашних плодів живуть людські душі.

Тут не буває ні вітрів, ні холоду, ні спеки. Тут панує мир і злагода.

Прилетівши до вирію, зозуля ховає небесні ключі. Тоді землю вкриває пухнастий сніг і вона засинає. Ластівки розказують людським душам про життя на землі. На Святий вечір пташки дають душам свої крила. Напившись живої води, душа стає пташкою і летить до рідного дому. Усі Святки душі наших предків гостюють у родині, слухають колядки та щедрівки. Після Голодної куті душі повертаються у вирій і радяться, кому з них прийшла пора знову народитись.

Новий рік підростає, день довшає. Тоді зозуля знаходить небесні ключі, замикає Зиму. Жайворонки летять сповістити про прихід Весни. За ними збираються й інші птахи. Ластівки приносять на крилах щастя, солов’ї – нові пісні. А лелеки несуть душі дітей.

Літературний переказ Людмили Чолану

за фольклорними джерелами, «Словником давньоукраїнської міфології» С. Плачинди